06 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 927/1005/24
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІКАРД"
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2026
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026
у справі № 927/1005/24
за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст"
до боржника ТОВ "АМТТ"
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2026 заяву ТОВ "Інтерспейс Монтаж" від 10.01.2026 про заміну сторони правонаступником задоволено; замінено кредитора -ТОВ "МАСТЕРБУД" на його правонаступника - ТОВ "Інтерспейс Монтаж" за грошовими вимогами на суму 10 332 590,70 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Сансет-Карлайл Трейд Груп» і ТОВ "АМТТ" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 19.01.2026, без змін.
17.04.2026 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІКАРД" з доданими матеріалами на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2026 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі №927/1005/24, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалите нове, яким відмовити в задоволені заяви про заміну сторони правонаступником.
20.04.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспейс Монтаж" надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою.
З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІКАРД", з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 43 КУзПБ здійснюється правонаступництво кредитора у справі про банкрутство. Заміна кредитора у справі про банкрутство правонаступником відповідно до КУзПБ тягне за собою внесення змін до затвердженого ухвалою господарського суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Процесуальне правонаступництво за ст. 52 ГПК України допускає заміну сторін у справі - позивача, відповідача і не має наслідком внесення змін до затвердженого ухвалою місцевого суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Отже, існує суттєва відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого КУзПБ і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим ГПК України.
Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
1) одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо;
2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими ГПК України.
Питання заміни кредитора правонаступником врегульовано нормами спеціального законодавства (ст. 43 КУзПБ), а отже, належить до першої групи питань.
Щодо спорів, які згідно зі ст. 7 КУзПБ розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені ГПК України, і зокрема ст. 52 цього Кодексу. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником, мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (ст. 43 КУзПБ). Отже, в залежності від цього мають застосовуватися ч. 3 ст. 9 КУзПБ, а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ - ст. ст. 255, 287 ГПК України.
Вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства з питань банкрутства (Закон про банкрутство, Кодекс України з процедур банкрутства). Норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання інституту правонаступництва.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство (Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодекс України з процедур банкрутства).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення скаржника з касаційною скаргою) у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню.
Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2026 щодо заміни кредитора ТОВ "МАСТЕРБУД" на його правонаступника - ТОВ "Інтерспейс Монтаж", можливість окремого касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010).
За змістом частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІКАРД" на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.
Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІКАРД" подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2026, яка відповідно до частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає окремому касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІКАРД" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2026 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі № 927/1005/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Васьковський О.В.
Погребняк В.Я.