79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
27 квітня 2026 року Справа № 902/1364/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я. та Прядко О.В., за участю секретаря судового засідання Амбіцької І.О., розглянувши матеріали
за апеляційними скаргами:Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Фасад Буд Про",
та
Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд",
на рішення:Господарського суду Львівської області від 13.01.2026 (суддя Бортник О.Ю., повний текст рішення складено 20.01.2026),
у справі:№ 902/1364/24,
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд", м. Вінниця,
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Фасад Буд Про", м. Пустомити,
про:стягнення 3 257 843, 59 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Ткачук Анастасія Володимирівна - представник,
від відповідача: Кавчук Андрій Вікторович - представник.
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд" (надалі ТзОВ «Перспектива «Місто Буд», замовник, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Фасад Буд Про" (надалі ТзОВ "Захід Фасад Буд Про", підрядник, відповідач) про стягнення суми у загальному розмірі 3 257 843, 59 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТзОВ «Перспектива «Місто Буд» вказує, що воно згідно з рахунком від 07.11.2023 № 95 перерахувало відповідачу 1 700 000, 00 грн платіжною інструкцією від 16.11.2023 № 15359. Також, згідно з рахунком від 11.01.2024 № 8 на підставі платіжної інструкції від 12.01.2024 № 15666 було перераховано суму 1 334 606, 11 грн. Вказані платежі здійснювалися з урахуванням того, що в подальшому позивач був зацікавлений в укладенні з відповідачем договору підряду на виконання робіт.
Позивач зазначає, що з урахуванням невиконання відповідачем зобов'язань за іншим договору підряду, договору який би визначав правову підставу цих платежів між сторонами не було укладено, тому вважає, що сплачені кошти в загальному розмірі 3 034 606, 40 грн підлягають поверненню відповідачем на підставі статті 1212 ЦК України, як безпідставно одержані.
Окрім цього, зважаючи, що відповідачем на вимогу позивача безпідставно отримані кошти не були повернені, позивачем, на підставі статті 625 ЦК України, також здійснено нарахування 3 % річних у розмірі 43 529, 19 грн та інфляційних втрат у розмірі 179 708, 00 грн.
Господарський суд Львівської області рішенням від 13.01.2026 у справі № 902/1364/24 позовні вимоги задоволив частково та стягнув із Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Фасад Буд Про" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива "Місто Буд" 1 334 606, 11 грн безпідставно збережених грошових коштів, 78 741, 76 грн інфляційних втрат та 18 706, 36 грн 3 % річних, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Львівської області від 13.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» 11.02.2026 подало апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
На думку позивача, висновки суду першої інстанції в частині відхилених позовних вимог не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки скаржник не згоден з позицією місцевого суду про наявність між сторонами договірних відносин в частині здійсненого платежу у розмірі 1 700 000 грн.
Позивач вказує, що матеріали справи не містять доказів укладання договору підряду в наведеній відповідачем редакції, так і пропозицій відповідача його укласти, жодних робіт, строку їх виконання та вартість позивачем не погоджувались, а відповідачем роботи не виконувались. Доказів надсилання рахунку на оплату зі змістом, який долучено відповідачем до матеріалів справи, на адресу позивача матеріали справи не містять, як відсутнє і будь яке інше листування з приводу здійсненої оплати.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача, представник відповідача вимоги скарги заперечив з мотивів, що апеляційна скарга зводиться до формального заперечення встановлених судом обставин, які стосуються наявності між позивачем і відповідачем договірних відносин, що унеможливлює стягнення грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Обставина відсутності підписаного обома сторонами договору підряду не оспорюється жодною із сторін, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву долучив не підписаний позивачем примірник договору підряду від 07.11.2023 № 07/11/23-01. Сам факт неповернення позивачем підписаного примірника договору підряду не може вважатися тією обставиною, що призводить до визнання договору неукладеним.
Договір між позивачем та відповідачем є укладений внаслідок вчинення кожною із сторін конклюдентних дій, спрямованих на виконання його умов: позивач двічі здійснив сплату грошових коштів, а відповідач частково закупив матеріали і приступив до виконання робіт. Єдине заперечення позивача зводиться до відсутності підписаного договору підряду між замовником та підрядником, однак відсутність підпису позивача на примірнику договору не виключає наявності між сторонами договірних відносин.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про» також подало апеляційну скаргу від 09.02.2026, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2026 у справі № 902/1364/24 щодо часткового задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач зазначає, що сторонами були вчинені дії які свідчать про те, що ними були узгоджені істотні умови договору підряду від 07.11.2023 № 07/11/23-01. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність між сторонами підрядних відносин та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача сплачених грошових коштів в сумі 1 700 000 грн, як безпідставно набутих та здійснених позивачем з цієї суми нарахувань за ст. 625 ЦК України.
У той же час відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції, що за встановлених місцевим судом обставин укладення договору підряду та сплати грошових коштів на його виконання, у позивача наявні правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів за ст. 1212 ЦК України в сумі 1 334 606, 11 грн, а також нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки вказані кошти були сплачені за придбання матеріалів та виконання робіт, що передбачені розділом 8 договірної ціни додатку № 1 до договору підряду від 07.11.2023 № 07/11/23-01.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач також зазначає, що позивачем здійснено дві оплати по двох рахунках на виконання договору підряду від 07.11.2023 № 07/11/23-01, такі оплати позивачем було здійснено на виконання наданих відповідачем рахунків, які було сформовано згідно із додатками до вказаного договору.
Відповідачем долучено до матеріалів справи листи, рахунки на оплату та платіжні інструкції, які підтверджують факт закупівлі матеріалів на виконання умов договору підряду від 07.11.2023 № 07/11/23-01 за власні кошти.
Також, відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про одностороннє розірвання договору підряду позивачем листом-претензією від 17.06.2024, оскільки така претензія містить інформацію лише про сплату позивачем коштів відповідачу за рахунками № 95 та № 8, однак не повідомлено про одностороннє розірвання договору підряду від 07.11.2023 № 07/11/23-01. На думку відповідача, договір від 07.11.2023 № 07/11/23-01 було розірвано лише 25.01.2025, після звернення позивача із цією позовною заявою до суду, оскільки саме відповідач надіслав лист від 25.01.2025 про відмову від договору на підставі пункту 8.6. договору підряду.
Отже на думку відповідача у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача коштів на підставі статті 1212 ЦК України, за здійсненою позивачем оплатою в сумі 1 334 606, 11 грн, а також нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3 % річних.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026, справу № 902/1364/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я., Прядко О.В.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Фасад Буд Про" від 09.02.2026 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» від 11.02.2026 було залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Фасад Буд Про" від 09.02.2026 та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» від 11.02.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2026 у справі № 902/1364/24, об'єднано скарги в одне апеляційне провадження, витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали справи № 902/1364/24.
03.03.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи № 902/1364/24.
Ухвалою суду від 05.03.2026 призначено розгляд апеляційної скарги на 23.03.2026.
Хід розгляду апеляційних скарг викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 06.04.2026 оголошено перерву до 27.04.2026.
У судових засіданнях представники учасників справи підтримали вимоги, зазначені в апеляційних скаргах.
У судовому засіданні 27.04.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційні скарги та відзиви на апеляційні скарги, дослідивши наявні у справі докази, зазначає наступне.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, договорів та інших правочинів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За змістом статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст.ст. 638, 640, 642 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини із виконання будівельних робіт щодо будівель, які розташовані в с. Муроване Львівської області.
За договором підряду № 13/09/23-01, укладеним між сторонами 13.09.2023, відповідач виконував роботи щодо будівлі «В-2».
Спірні підрядні відносини виникли між сторонами з приводу виконання будівельних робіт щодо будівлі «В-4».
Місцевий господарський суд за результатами розгляду справи прийшов до висновку, що «сторони у справі 16.11.2023 р. досягли згоди щодо істотних умов договору підряду № 07/11/23-01 в частині виконання робіт з влаштування навісного вентильованого фасаду (НВФ), HPL панель в кількості 535 м кв. з ПДВ, на загальну суму 1 700 000 грн. Крім цього, сторони 22 січня 2024 р. (платіжна інструкція № 15666 від 12 січня 2024 р., згідно з наявною на ній відміткою, одержана банком 22 січня 2024 р.) досягли згоди щодо істотних умов договору підряду № 07/11/23-01 в частині виконання передбачених договором робіт з виготовлення та монтажу алюмінієвих віконно-дверних конструкцій. В4 та ціни таких робіт».
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, що позивач та відповідач дійшли згоди щодо істотних умов договору підряду, з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 367/9647/19 висловлено правову позицію, що "закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, яка направила оферту, акцепту.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц.
Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Визначаючи характер спірних правовідносин та надаючи їм правову кваліфікацію, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що в оферті та в акцепті щодо виконання підрядних робіт повинна бути чітко виражена воля осіб щодо істотних умов договору.
Встановивши, що сторони погодили перелік та вартість будівельних робіт та здійснювали виконання узгоджених умов, зокрема позивач перераховував кошти, а відповідач виконував будівельні роботи, суди дійшли обґрунтованого висновку про укладеність між сторонами договору будівельного підряду".
Пунктом 1.1 договору № 07/11/23-01 встановлено предмет договору, а саме виконавець зобов'язується власними силами, засобами та матеріалами виконати комплекс робіт з влаштування навісного вентильованого фасаду, імітації двутавра з алюмінієвого листа, оздоблення віконних порталів алюмінієвим листом та вагонкою, сонцезахист, влаштування декоративної штукатурки мокрим методом, оздоблення стіни, влаштування віконно-дверних конструкцій на об'єкті замовника, а замовник зобов'язується прийняти роботу та заплатити їх вартість за умовами цього договору.
Склад (види), обсяги і вартість робіт, а також перелік, кількість (обсяг) та вартість матеріалів, що використовуватимуться для виконання робіт, що є предметом цього договору, визначаються в додатках до цього договору.
До договору підряду включено такі додатки: додаток № 1 «Договірна ціна», додаток № 2 «Графік платежів», додаток № 3 «Графік виконання робіт».
Апеляційний господарський суд звертається також до висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, де висловлено правову позицію, що з огляду на приписи ст.ст. 640, 642 ЦК України не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. Зважаючи на встановлені обставини, а саме: погодження сторонами переліку та вартості робіт, часткове виконання узгоджених умов як з боку позивача (перерахування частини авансу), так і з боку відповідача (виготовлення та доставка частини брусів), Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір підряду сторони уклали.
Таким чином, колегія суддів вважає, що непідписання уповноваженими представниками сторін письмового договору підряду не може свідчити про відсутність підрядних правовідносин, за наявності інших доказів, які підтверджують їх існування.
Як встановлено судом, 07.11.2023 ТзОВ «Захід Фасад Буд Про» сформувало і виставило ТзОВ «Перспектива Місто Буд» рахунок від 07.11.2023 № 95 для здійснення передоплати в розмірі 1 700 000, 00 грн, як це передбачено п. 1 Графіка платежів (додаток № 2 до договору підряду). У рахунку від 07.11.2023 № 95 зазначено, що підставою для оплати є договір підряду від 07.11.2023 № 07/11/23-01, а в призначенні платежу вказано влаштування навісного вентильованого фасаду (НВФ), HPL панель, що відповідає п. 1 Графіка платежів.
У подальшому, 16.11.2023 позивач на підставі рахунку від 07.11.2023 № 95, який було виставлено відповідачем, сплатив кошти в сумі 1 700 000 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.11.2023 № 15359. У графі призначення платежу платіжної інструкції № 15359 вказано - оплата за влаштування навісного вентильованого фасаду рах. № 95 від 07.11.2023 р. у т.ч. ПДВ 20 % - 283 333.33 грн.
Вказана обставина і докази підтверджують, що позивач сплатив грошові кошти в сумі 1 700 000 грн з ПДВ згідно з рахунком від 07.11.2023 № 95, як авансовий платіж згідно з п. 1 Графіку платежів (додаток № 2 до договору підряду), з призначенням платежу - влаштування навісного вентильованого фасаду.
Щодо здійсненої позивачем 22.01.2024 оплати згідно з рахунком відповідача від 11.01.2024 № 8, апеляційний суд зазначає таке.
Як вже було встановлено, між сторонами укладено договір підряду з вказаними додатками. Згідно з п. 16 Графіку платежів (додаток № 2 до договору підряду) замовник був зобов'язаний здійснити попередню оплату (аванс) від договірної ціни розділу 8 - влаштування віконно-дверних конструкцій. В4 в розмірі 2 384 347, 34 грн з ПДВ у строк до 08.12.2023.
Відповідач листом від 11.01.2024, що надісланий на електронну пошту позивачу 11.01.2024 та 12.01.2024, та супровідним листом з документами від 18.01.2024, що надісланий поштовим відправленням позивачу, повідомив позивача про існуючу заборгованість та необхідність здійснення оплат за договором підряду від 07.11.2023 № 07/11/23-01.
До вказаних листів відповідач долучив і надіслав позивачу рахунок від 11.01.2024 № 8 на суму 1 334 606, 11 грн з ПДВ для здійснення оплати закуплених матеріалів, що необхідні для виконання робіт за Розділом 8 Влаштування віконно-дверних конструкцій. В4 Договірної ціни (додаток № 1 до договору підряду). У рахунку від 11.01.2024 № 8 вказано, що він складений на підставі: договору підряду від 07.11.2023 № 07/11/23-01, а в графі призначення платежу зазначено: «роботи з виготовлення та монтажу віконно-дверних конструкцій. В4».
12.01.2024 ТзОВ «Перспектива Місто Буд» на підставі отриманого рахунку від 11.01.2024 № 8 сформувало платіжну інструкцію № 15666 для здійснення оплати в сумі 1 334 606, 11 грн з ПДВ. Вказаний платіж проведений банком 22.01.2024. При здійсненні платежу позивач в графі «призначення платежу» платіжної інструкції від 12.01.2024 № 15666 вказав: «оплата з виготовлення та монтажу алюм-дверних констр. рах. № 8 від 11.01.2024 р. в т. ч. ПДВ 20 % 222 434.35 грн».
Вказані докази підтверджують, що позивач сплатив грошові кошти в сумі 1 334 606, 11 грн з ПДВ згідно з рахунком від 11.01.2024 № 8, як платіж за виготовлення та монтаж віконно-дверних конструкцій. В4, що відповідає Розділу № 8 Влаштування віконно-дверних конструкцій. В4 договірної ціни (додаток № 1 до договору підряду).
Вищевказане спростовує доводи позивача про те, що документи подані відповідачем було створено лише після надходження його претензій від 17.06.2024.
Колегією суддів встановлено, що відповідач частково закупив матеріали для виконання робіт за договором підряду від 07.11.2023 № 07/11/23-01, що також підтверджує факт домовленості між сторонами про укладення договору підряду від 07.11.2023 на виконання робіт на об'єкті В4.
Зокрема, 23.10.2023 відповідач звертався до ТзОВ «Будівельна Зірка» із запитом про надання інформації щодо наявності та вартості HPL панелі Fundermax Компакт Екстеріор в орієнтовній кількості 750 кв.м. ТзОВ «Будівельна Зірка» листом від 29.10.2023 № 1 надало Рахунок на оплату по замовленню від 30.10.2023 № 23.04657 на суму 1 354 417, 67 грн.
Така інформація відповідає договірній ціні Розділу 1. Влаштування навісного вентильованого фасаду, а саме пункт 6: «Оздоблювальна панель HPL Fundermax». Після отримання авансових коштів у розмірі 1 700 000, 00 грн, відповідач закупив вказаний матеріал та оплатив його вартість (платіжні інструкції від 17.11.2023 № 1962 на суму 1 300 240, 96 грн та від 30.11.2023 № 2107 на суму 200 000, 00 грн).
Також, 24.10.2023 відповідач звертався до ТзОВ «Гласс Тім Україна» із запитом про формування рахунку на оплату склопакетів у приблизній кількості - 300 кв.м, які необхідні для виконання робіт за договором підряду. Такі матеріали були необхідні для виконання робіт за розділом 8 «Влаштування віконно-дверних конструкцій. В4» договірної ціни (додаток № 1) до договору підряду.
ТзОВ «Гласс Тім Україна» у листі від 30.10.2023 № 30/10-1 надало рахунок на оплату від 30.10.2023 № 2390633 на суму 732 403, 66 грн. Така сума відповідає вартості матеріалів визначеній у Розділі 8 договірної ціни Влаштування віконно-дверних конструкцій. В4 (пункт 2 Розділу 8). Відповідачем було оплачено частково такі матеріали, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.10.2023 № 1876 на суму 400 000, 00 грн.
Відповідач листом від 25.10.2023 звертався також до ТзОВ «КМД Фасад Солюшенс» щодо надання інформації про наявність та вартість матеріалів, комплектуючих, що потрібні для виготовлення Алюмінієвої профільної віконно-дверної системи KMD 70 RAL 7004, орієнтовною кількістю 350 м. кв. Такі матеріали були необхідні для виконання робіт за Розділом 8 «Влаштування віконно-дверних конструкцій. В4» Договірної ціни (додаток № 1) до договору підряду - «алюмінієва профільна віконно-дверна система KMD 70 RAL 7004».
ТзОВ «КМД Фасад Солюшенс» у листі від 31.10.2023 № 31/10-23-1 надало рахунок на оплату від 31.10.2023 № 4118. Відповідач закупив вказані матеріали у ТзОВ «КМД Фасад Солюшенс» та частково оплатив їх вартість, що підтверджується платіжними інструкціями від 05.12.2023 № 2118 та від 31.10.2023 № 1877.
Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий суд дійшов висновку, що у матеріалах справи немає доказів того, що сторони у справі дійшли згоди щодо істотних умов договору підряду в частині матеріалів, які мають бути закуплені відповідачем, їх кількості, ціни, а також необхідності порошкового фарбування алюмінієвих профільних віконно-дверних систем за ціною, яка перевищує вартість цих систем, зазначену у підпункті 1 підрозділу "Матеріали, що використовуються для виконання робіт" Розділу 8 Договірної ціни. У матеріалах справи немає доказів виконання оплачених позивачем робіт у строки, встановлені Графіком виконання робіт В4. Відповідач сплатив кошти за склопакети, профіль і кутник, не маючи на той момент жодних правових підстав вважати, що здійснює придбання товару на виконання договору, укладеного з позивачем. Відповідач не мав правових підстав вважати, що позивач взяв на себе які-небудь зобов'язання за договором підряду, виконання якого потребуватиме використання таких матеріалів, або ж неодмінно візьме на себе такі зобов'язання у майбутньому (ст. 635 ЦК України). Перший платіж за влаштування вентильованого навісного фасаду позивач здійснив лише 16.11.2023 р., а рахунок № 8 від 11 січня 2024 р., як встановлено судом, оплачено позивачем 22 січня 2024 р. Станом на 31.10.2023 р. між сторонами у справі не було укладено ані договору підряду, ані попереднього договору щодо укладення у майбутньому договору підряду. Враховуючи, що оплачені відповідачем платіжною інструкцією № 15666 роботи відповідачем не виконано, 1 334 606, 11 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі приписів ст. 1212 ЦК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що висновки місцевого господарського суду, щодо закупівлі відповідачем матеріалів до моменту укладення договору підряду, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог про стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України. У свою чергу, позивач не заявляв позовні вимоги засновані на невиконанні чи неналежному виконанні робіт за договором підряду та не висловлював жодних зауважень щодо закуплених матеріалів.
Вказані висновки суду першої інстанції не спростовують факт того, що оплата згідно з платіжною інструкцією від 12.01.2024 № 15666 здійснювалась на підставі рахунку від 11.01.2024 № 8, який складений за договором підряду. Здійснюючи оплату згідно з рахунком наданим відповідачем, позивач підтвердив, що перераховані кошти є платежем за виготовлення та монтаж віконно-дверних конструкцій В4, що відповідає графі призначення платежу у рахунку та розділу № 8 Влаштування віконно-дверних конструкцій. В4 договірної ціни (додаток № 1) до договору підряду. Вказані кошти відповідачем скеровані на оплату за придбання матеріалів та комплектуючих (алюмінієву профільну віконно-дверну систему KMD 70, передбачену у п. 1 підрозділу Матеріали, що використовуються для виконання робіт, Розділу 8 договірної ціни вартістю 601 184, 61 грн з ПДВ, а також склопакети, передбачені п. 2 підрозділу Матеріали, що використовуються для виконання робіт, Розділу 8 Договірної ціни, вартістю 733 421, 50 грн з ПДВ.
Представник відповідача в ході розгляду справи повідомив, що відповідач не заперечує передати позивачеві придбані матеріали та комплектуючі на підставі акту приймання передачі матеріалів.
Колегія суддів також звертає увагу на висновки викладені Касаційним господарським судом Верховного Суду у постанові від 13.11.2018 у справі № 904/10123/17, а саме щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 1212 - 1213 Цивільного кодексу України, де суд зазначив що "згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач за первісним позовом просить стягнути, набуті відповідачем за первісним позовом за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
У даному висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлена у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17".
Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 334 606, 11 грн на підставі 1212 ЦК України, а також проведених на їх основі нарахувань згідно ст. 625 ЦК України, оскільки колегією суддів було встановлено факт наявності договірних відносин між сторонами на момент звернення позивача до господарського суду та припинення таких відносин лише 25.01.2025, оскільки договір підряду від 07.11.2023 № 07/11/23-01 був розірваний відповідачем 25.01.2025 в односторонньому порядку на підставі пункту 8.6. договору, шляхом надсилання повідомлення-вимоги № 25-01.
Договірний характер спірних правовідносин між сторонами унеможливлює стягнення сплачених коштів як безпідставно набутих на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Щодо заперечень позивача про укладення договору підряду, то колегія суддів звертає увагу на доктрину venire contra factum proprium.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначив, що принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці.
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.12.2021 у справі № 922/3414/19, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Позивач вправі самостійно обирати передбачений законодавством спосіб захисту своїх порушених прав, а завданням суду є обов'язок здійснити аналіз поданих позовних вимог з дотриманням вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування вірогідність доказів, на відмінну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду вважає, що враховуючи наявність між сторонами договірних відносин, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягнення сплачених грошових коштів в сумі 1 700 000, 00 грн, як безпідставно набутих та здійснених позивачем нарахувань за ст. 625 ЦК України.
У той же час суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав, визначених ст. 1212 ЦК України, для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 1 334 606, 11 грн коштів збережених без достатньої правової підстави, 78 741, 76 грн інфляційних та 18 706, 36 грн 3 % річних.
З врахуванням вищевказаного, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» та про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про».
З огляду на задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про», рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2026 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення у розмірі 1 334 606, 11 грн збережених без достатньої правової підстави, 78 741, 76 грн інфляційних та 18 706, 36 грн 3 % річних та 17 184, 65 грн судового збору з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -
постановив:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» від 11.02.2026 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про» від 09.02.2026 задоволити.
3. Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2026 у справі № 902/1364/24 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» 1 334 606, 11 грн збережених без достатньої правової підстави, 78 741, 76 грн інфляційних, 18 706, 36 грн 3 % річних та 17 184, 65 грн судового збору та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
4. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2026 у справі № 902/1364/24 - залишити без змін.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» (02094, м. Київ, вул. Гніздовського Якова, буд. 1, кабінет 615, код ЄДРПОУ 41654425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про» (81100, Львівський район, Львівська область, м. Пустомити, вул. Вознесіння, буд. 7Б, код ЄДРПОУ 43097260) 25 776, 98 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
6. Господарському суду Львівської області видати наказ.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 07 травня 2026 року.
Головуючий суддя Манюк П.Т.
Суддя Рим Т.Я.
Суддя Прядко О.В.