ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/196/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У.І., секретар судового засідання Шмаюн Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Гураш В.М. в інтересах держави в особі позивача Міністерства молоді та спорту України, вул. Еспланадна, 42, м. Київ, 01601
до відповідачів:
Приватного підприємства «ДІОДІ»
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області
Національного університету фізичного виховання і спорту України
про визнання недійсними договорів оренди державного майна та зобов'язання звільнити та повернути приміщення
за участю:
представника прокуратури Дубинський Б.Б.
від відповідача Приватного підприємства «ДІОДІ»: Легін В.Б. - довіреність
від відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області: Лазар В.І. - витяг
встановив:
до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся прокурор в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України з позовом до Приватного підприємства «Діоді» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області з наступними вимогами: визнати недійсним Договір оренди державного майна № 10/19 від 19 березня 2019 року (зі змінами від 28 січня 2022 року) між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та ПП «ДІОДІ» щодо передання у платне користування частини першого поверху гуртожитку Івано-Франківського коледжу фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України загальною площею 22,98 кв.м., розташованого на вул. Дорошенка, 18а, в м. Івано-Франківськ, яке перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України; зобов'язати ПП «ДІОДІ» (76018, Україна, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Гетьмана П. Дорошенка, будинок 18а, код ЄДРПОУ 31262668) звільнити та повернути об'єкт оренди - частини першого поверху гуртожитку Івано-Франківського коледжу фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України загальною площею 22,98 кв.м., розташованого на вул. Дорошенка, 18а, в м. Івано-Франківськ, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та Національному університету фізичного виховання і спорту України шляхом підписання акту повернення орендованого майна.
Ухвалою суду від 18.02.2026 відкрито провадження у справі №909/196/26, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 17.03.2026.
Ухвалою суду від 17.03.2026 суд постановив задовольнити клопотання позивача про зміну предмета позову; змінити предмет позову у справі № 909/196/26 та подальший розгляд справи здійснювати з позовними вимогами: визнати недійсним Договір оренди державного майна №10/19 від 19.03.2019, укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та ПП «ДІОДІ»; визнати недійсним Договір про внесення змін та доповнень № 1 від 28.01.2022 до Договору оренди державного майна № 10/19 від 19.03.2019, укладений між РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, ПП «ДІОДІ» та Відокремленим структурним підрозділом «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання НУФВСУ»; зобов'язати Приватне підприємство «ДІОДІ» (код ЄДРПОУ 31262668) звільнити та повернути об'єкт оренди - частину першого поверху гуртожитку площею 22,98 кв.м. (м. Івано-Франківськ, вул. Дорошенка, 18а) - Національному університету фізичного виховання і спорту України шляхом підписання акту повернення орендованого майна. Крім того, суд постановив задовольнити клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача та залучив до участі в справі в якості відповідача- 3 - Національний університет фізичного виховання і спорту України, адреса: вулиця Фізкультури, 1, Київ, 03150.
Ухвала суду від 17.03.2026 направлена відповідачу Національному університету фізичного виховання і спорту України в електронний кабінет 18.03.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 19.03.2026. Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
31.03.2026 суд відклав підготовче судове засідання на 14.04.2026.
За результатами підготовчого судового засідання 14.04.2026 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу №909/196/26 до судового розгляду по суті на 05.05.2026.
05.05.2026 суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція прокуратури.
Прокурор, оспорюючи Договір оренди державного майна № 10/19 від 19.03.2019 про передання у платне користування частини першого поверху гуртожитку Івано-Франківського коледжу фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України загальною площею 22,98 кв.м, розташованого на вул. Дорошенка, 18а, в м. Івано-Франківськ та звертаючись із цим позовом про визнання його недійсним та повернення майна, в якості підстав позовних вимог вказує те, що на момент укладення Договору № 10/19 від 19.03.2019, діяли вимоги частини 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", відповідно до яких об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Орендар за весь час оренди приміщення навчального закладу не здійснює освітньої діяльності чи діяльності, яка пов'язана із освітнім процесом чи обслуговування учасників освітнього процесу в освітніх цілях.
Відповідно договір підлягає визнанню судом недійсним, а нерухоме майно підлягає поверненню. Окрім цього, прокурор, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить визнати недійсним Договір про внесення змін та доповнень № 1 від 28.01.2022 до Договору оренди державного майна № 10/19 від 19.03.2019, укладений між РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, ПП «ДІОДІ» та Відокремленим структурним підрозділом «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання НУФВСУ».
Позиція відповідача.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області не визнало заявлені позовні вимоги та вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Як слідує з відзиву на позов, сформованого в системі "Електронний суд" 04.03.2026, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області, заперечуючи проти позовних вимог, посилалось на те, що Договір оренди нерухомого майна № 10/19 від 19.03.2019 укладався відповідно до процедури визначеної Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року далі - Закон №2269-XII, який втратив чинність 01.02.2020 року на підставі Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03 жовтня 2019 року далі-Закон № 157-IX.
При проведенні процедури передачі в оренду державного майна закладів освіти, відповідач врахував відповідні роз"яснення органів державної влади та дотримався законів.
Враховуючи заяву ПП "ДІОДІ", погодження Балансоутримувача, дозвіл на передачу майна в оренду, наданий Міністерством освіти і науки України листом 16.01.2019 № 1/11-369 та проведену процедуру передачі майна в оренду, визначену Законом №2269-XII, Регіональне відділення наказом № 65 від 15.03.2019 прийняло рішення укласти договір оренди з ПП «ДІОДІ», як з єдиним заявником. Сторони уклали договір на 2 роки і 11 місяців.
Отже, відповідач вважає, що при укладенні договору оренди державного майна повністю дотримано процедуру передачі майна в оренду, визначену чинним законодавством та не порушено інтересів держави у сфері освіти.
У 2019 році прийнято новий Закон № 157-IX, що набрав чинність 01.02.2020, яким встановлено нові процедурні норми передачі державного майна в оренду.
Зокрема пункту 3 статті 9 нового Закону встановлено, що строк договору оренди не може становити менше п'яти років.
Згідно пункту 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020р. №483 (далі - Порядок), не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п'ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом №2269-XII мінімальним строком.
Приватне підприємство «ДІОДІ» листом №14 від 29.09.2021 звернулося до Регіонального відділення щодо внесення зміни до договору оренди в частині встановлення строку дії договору оренди 5 років. Балансоутримувач листом від 30.09.2021 за №269/01-12/08 надав погодження на внесення змін до договору оренди в частині збільшення строку дії договору оренди до 5-ти років. Регіональне відділення відповідно до пункту 130 Порядку, листом від 06.10.2021 № 07-021-01874, звернулося до органу управління - Міністерства освіти і науки України з метою отримання висновку про можливість внесення відповідних змін до договору оренди. Міністерство освіти і науки України листом від 19.11.2021 № 1/20202-21 надало дозвіл на збільшення строку дії договору оренди державного майна №10/19 від 19.03.2019, укладеного з ПП «ДІОДІ», до 5 років. Враховуючи вищезазначене, Регіональне відділення наказом №1026 від 13.12.2021 прийняло рішення про задоволення заяви Приватного підприємства «ДІОДІ», щодо внесення змін до договору оренди державного майна №10/19 від 19.03.2019 з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом №2269 XII мінімальним строком оренди.
28.01.2022 року укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до Договору оренди державного майна №10/19 від 19.03.2019, шляхом викладення його у новій редакції відповідно до Примірного договору, яким передбачено, що він діє до 18.03.2024 починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди за Первісним договором, тобто з 19.03.2019.
Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. №634 «Про особливості оренди державного комунального майна у період воєнного стану», у зв'язку з тим, що строк договору оренди з ПП «Діоді» закінчився у період дії воєнного стану (18.03.2024), а тому, він вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Отже, при укладенні договору оренди державного майна №10/19 від 19.03.2019, з ПП «ДІОДІ», на використання частини нежитлового приміщення загальною площею 22,98м2. першого поверху гуртожитку, що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Дорошенка, 18а, та перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України», повністю дотримано процедуру передачі майна в оренду, визначену чинним законодавством та не порушено інтересів держави у сфері освіти. Враховуючи вищевикладене, Регіональне відділення вважає позовну заяву Позивача - керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська необгрунтованою, підстави для визнання договору оренди державного майна №10/19 від 19.03.2026 з ПП «Діоді» (зі змінами від 28.01.2026) недійсним до спливу терміну на який він був укладений відсутні.
ПП "Діоді" проти позовних вимог заперечило у відзиві на позов: 1. відповідач зазначає, що прокурор пред'явив вимоги про визнання недійсним договору оренди та повернення майна, подавши позов в інтересах Міністерства молоді та спорту України, тобто фактичним позивачем у цій справі є держава. Разом з тим цей позов звернений до РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях і відповідачем за ним також є держава, отже, в частині вимог, вернених до РВ ФДМУ є позовом держави до неї самої. Водночас за змістом статті 45 ГПК України позивач і відповідач не можуть збігатись, бо у суб'єкта права не може бути спору з самим собою. 2. Відповідач посилається на принцип "належного урядування", зміст якого розкритий у практиці Європейського суду з прав людини. 3. Просить застосувати позовну давність.
23.03.2026 ПП "Діоді" подало клопотання про долучення доказів, а саме Угоду про проведення практики студентів Івано-Франківського національного медичного університету від 05.01.2026, підписану ректором Івано-Франкого національного медичного університету та ПП "Діоді".
Встановлені судом обставини справи.
ПП «ДІОДІ» 27.11.2018 звернулось із заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області щодо оренди нежитлового приміщення загальною площею 22,98 м2., що розташоване на першому поверсі гуртожитку по вул. Дорошенка, 18а в м. Івано-Франківську, та перебуває на балансі Івано-Франківського коледжу фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України, з метою використання під стоматологічний кабінет (надалі - нерухоме майно).
Івано-Франківський коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України листом № 442/01-14/08 від 23.11.2018 не заперечив щодо передачі в оренду зазначеного об'єкта терміном на 2 роки 11 місяців. Крім того, листом за № 460/01-14/08 від 03.12.2018 коледж зазначив, що вищезазначений об'єкт оренди є допоміжними приміщеннями гуртожитку, які не використовуються.
Розглянувши звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області № 07-05-02535 від 03.12.2018 Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на передачу в оренду нерухомого майна з метою розміщення стоматологічного кабінету терміном до трьох років, що підтверджується листом № 1/11-369 від 16.01.2019.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку, виготовленого ТзОВ «ЕКА-Захід» ринкова вартість нерухомого майна станом на 31.12.2018 для визначення орендної плати становить 211 531,00 грн. Головним спеціалістом сектору оцінки державного майна 08.02.2019 складено рецензію на звіт.
11.02.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області наказом № 26 затвердило висновок ТзОВ «ЕКА-Захід» про вартість нерухомого майна для розрахунку розміру плати за оренду державного майна.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області № 65 від 15.03.2019 вирішено укласти договір оренди вищевказаного державного нерухомого майна з ПП «ДІОДІ» строком на 2 роки 11 місяців.
19.03.2019 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та ПП «ДІОДІ» уклали договір оренди нерухомого майна № 10/19.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області передає а ПП «ДІОДІ» приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення загальною площею 22, 98 кв.м, а саме: корисною площею прим. -14.53 кв.м та площу загального користування - частину коридору площею 8.45 кв.м першого поверху гуртожитку, що розташований за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Дорошенка, 18а та перебуває на балансі Івано-Франківського коледжу фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України (далі Балансоутримувач), вартість якого згідно Звіту про незалежну оцінку виконаного станом на 31.12.2018 становить 211 531 грн. без ПДВ. (п. 1.1. Договору).
Майно передається в оренду з метою розміщення стоматологічного кабінету (п.1.2. Договору).
Договір укладено на 2 роки 11 місяців, що діє з 19.03.2019 до 19.02.2022 (п. 10.1. Договору).
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання - передавання майна (п. 2.1. Договору).
В подальшому приватне підприємство «ДІОДІ» листом №14 від 29.09.2021 звернулося до Регіонального відділення ФДМ щодо внесення зміни до договору оренди в частині встановлення строку дії договору оренди 5 років. Відокремлений структурний підрозділ «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України» листом від 30.09.2021 за №269/01-12/08 не заперечив щодо внесення змін до договору оренди в частині збільшення строку дії договору оренди до 5-ти років. За зверненням Регіонального відділення № 07-021-01874 від 06.10.2021 Міністерство освіти і науки України листом від 19.11.2021 № 1/20202-21 надало дозвіл на збільшення строку дії договору оренди державного майна №10/19 від 19.03.2019, укладеного з ПП «ДІОДІ» до 5 років. Враховуючи вищезазначене, Регіональне відділення наказом №1026 від 13.12.2021 прийняло рішення про задоволення заяви Приватного підприємства «ДІОДІ» щодо внесення змін до договору оренди державного майна №10/19 від 19.03.2019 з метою приведення його у відповідність із Законом №2269 XII мінімальним строком оренди.
28.01.2022 орендодавець Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, орендар ПП «ДІОДІ», балансоутримувач Відокремлений структурний підрозділ «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України» уклали договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору оренди нерухомого майна № 10/19 від 19.03.2019, і в п. 19 змінюваних умов такого договору погодили строк дії договору до 18.03.2024. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
Як стверджує Регіональне відділення у відзиві, відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. №634 «Про особливості оренди державного комунального майна у період воєнного стану», у зв'язку з тим, що строк договору оренди з ПП «Діоді» закінчився у період дії воєнного стану (18.03.2024), а тому, він вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Інформація щодо сплати орендної плати відображена у інформації про стан надходження орендної плати по договору оренди від 19.03.2019.
Відповідно до передавального акту цілісного майнового комплексу Національного університету фізичного виховання і спорту України, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України № 8041 від 2025 року зі сфери управління Міністерства освіти і науки України до сфери управління Міністерства молоді та спорту України передається нерухоме майно, в т.ч. гуртожиток Івано-Франківського коледжу фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Дорошенка П. Гетьмана, 18а.
Міністерство молоді та спорту України наказом № 8050 від 24.12.2025 затвердило статут Національного університету фізичного виховання і спорту України у новій редакції. Рішенням вченої ради Національного університету фізичного виховання і спорту України введеним в дію наказом НУФВСУ від 09.01.2026 № 7 затверджено положення про відокремлений структурний підрозділ «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України».
В п. 8 Статуту ПП "ДІОДІ" відображено предмет діяльності підприємства.
ПП "Діоді" здійснює стоматологічну практику, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Щодо представництва прокурора у справі.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
У постанові Верховного Суду у справі №910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.
Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз положень ст.53 ГПК України, у взаємозв'язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.77-81) бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Також відповідно до правових висновків Верховного суду України, що знайшли своє відображення у рішенні у справі від 16.06.2022 у справі №905/1504/20, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Спірне приміщення є державною власністю, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним здійснюється уповноваженим державним органом - Міністерством молоді та спорту України, саме до компетенції Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.
Зверненню до суду з позовом передувало листування з Міністерством молоді та спорту України щодо виявлених порушень законодавства при укладенні спірного договору оренди, а також вжиття заходів до захисту інтересів держави в суді.
29.01.2026 Окружна прокуратури міста Івано-Франківська звернулася до Міністерства молоді та спорту України листом№ 09.50-69-538ВИХ-26, в якому повідомила про факт передання у платне користування частини першого поверху гуртожитку всупереч вимогам ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", запропонувавши Міністерству молоді та спорту України вжити заходів для усунення порушень вимог законодавства, або повідомити про причини невжиття таких заходів.
На вищевказаний лист, Міністерство молоді та спорту України листом від 05.02.2026 № 1296/11.1 надало відповідь, що вищезазначений договір №10/19 був укладений у період перебування Національного університету фізичного виховання і спорту України у сфері управління Міністерства освіти і науки України. Відповідно, на момент його укладення, Мінмолодьспорт не являвся стороною договору та не здійснював повноважень органу управління щодо Національного університету фізичного виховання і спорту України, у тому числі щодо погодження передачі державного майна в оренду. Заперечення щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави у судах України у Міністерства молоді та спорту України відсутні.
У зв'язку із наведеним Окружна прокуратура міста Івано-Франківська 06.02.2026 скерувала на адресу Міністерства молоді та спорту України повідомлення № 09.50-69-747ВИХ-26 про звернення до суду з даним позовом.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача як органу, який здійснює управління спірним майном, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив і не планує робити.
За наведених обставин, оскільки власником спірного нерухомого майна є держава, а уповноваженим органом управління державним майном - Міністерство молоді та спорту України, яке знаючи про порушення інтересів держави, та маючи відповідні повноваження для їх захисту, не вчинило належних дій щодо захисту інтересів держави, суд вважає, що Окружна прокуратура м. Івано-Франківська, дотримавшись вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно звернулась до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України.
Як зазначає прокурор, інтереси держави у даному випадку полягають у захисті прав дітей на отримання освіти у закладі освіти зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, зокрема і їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання та праці.
Захист прав учнів та вихованців навчальних закладів є загальнодержавним пріоритетом для країни, забезпечення здійснення освітнього процесу та реалізації державної освітньої політики неможливо без належної матеріально-технічної бази.
Норми права.
Спір між сторонам виник щодо правомірності укладення Договору оренди державного майна № 10/19 від 19.03.2019, що належить до державної власності.
Як слідує з позовної заяви, і сторонами у справі не заперечується той факт, що за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 10/19 від 19.03.2019, майно закладу освіти перебуває в оренді з метою розміщення стоматологічного кабінету.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 905/1227/17).
Згідно з ч. 2, 3 ст. 78 Закону України "Про освіту" фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 79 Закону України "Про освіту" (в редакції чинної на момент укладення спірного договору) джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, інші джерела, не заборонені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать зокрема нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.
Відповідно до частин 3, 4 статті 80 Закону України "Про освіту", основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом. Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Таким чином, за змістом положень частин 1, 4 статті 80 Закону України "Про освіту" нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об'єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. Виняток лише становлять випадки надання в оренду майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об'єктів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю.
Відповідний висновок щодо застосування частин 1, 4 статті 80 Закону України "Про освіту" зроблений Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постанові від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20.
Враховуючи наведені норми Закону України «Про освіту», можливо дійти обґрунтованого висновку, що хоча згідно із абзацом 6 частини 1 статті 79 Закону України «Про освіту» джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, однак оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках та в порядку, визначеному ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», тобто якщо об'єкт оренди використовується для провадження видів діяльності, передбачених спеціальними законами, або для надання послуг, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу, чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 по справі №908/2757/21, від 08.11.2022 по справі № 917/1090/21 та інші.
Не використання навчальним закладом спірних приміщень для навчального (освітнього) процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з освітнім процесом.
Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду №913/152/18 від 05.08.2020.
Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначених норм законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об'єкта освіти.
Дослідивши матеріалів справи суд встановив, що предметом спірного договору оренди №10/19 від 19.03.2019 є частина першого поверху гуртожитку загальною площею 22,98 кв.м., що перебуває на балансі Івано-Франківського коледжу фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України, і перейшло зі сфери управління Міністерства освіти і науки України до сфери управління Міністерства молоді та спорту України за передавальним актом від 24.12.2025 та знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана П. Дорошенка, 18а.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.02.2026 ПП «ДІОДІ» здійснює діяльність: стоматологічна практика.
Наведене не дозволяє розцінювати використання орендованого приміщення Івано-Франківського коледжу фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України як таке, що пов'язане із забезпеченням освітнього процесу або обслуговування учасників освітнього процесу. Отже, порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення коледжу не за його цільовим призначенням, та відповідно, порушення прав дітей на отримання освіти у закладі освіти зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, зокрема і їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання та праці.
Відтак, суд приходить до висновку, що спірне приміщення передане в оренду ПП «ДІОДІ» всупереч забороні, встановленій законодавством-ст. 80 Закону України "Про освіту", оскільки використовується підприємством для здійснення стоматологічної діяльності, тобто спірне приміщення навчального закладу використовується не за освітнім призначенням та в цілях, не пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №10/19 від 19.03.2019 та договору про внесення змін та доповнень № 1 від 28.01.2022 до договору оренди державного майна № 10/19 від 19.03.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Аналогічна права позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1227/17 від 27.11.2018.
У зв'язку з наведеним, спірне приміщення передане в оренду ПП «ДІОДІ» всупереч забороні, встановленій законодавством, відтак, спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі приписів статей 203, 215 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (частина 2 статті 795 статті 236 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та повернення його Національному університету фізичного виховання і спорту України підлягає задоволенню, оскільки визнання недійсним договору оренди приміщення має правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №917/782/20 від 14.01.2021.
Щодо посилання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області на те, що ПП "Діоді" користується спірним майном з 2019 року на законних підставах, з посиланням на рекомендації спільного листа Фонду державного майна України та Міністерства освіти і науки України за №10-16-11280 / 1/9-380 від 07.06.2018 «Щодо порядку укладення договорів закладів освіти», суд зазначає, що надання Міністерством освіти та науки України дозволу на укладення договору оренди нерухомого майна та незаперечення балансоутримувача щодо передачі в оренду нерухомого мана не може легітимізувати умови договору, які суперечать вимогам закону, оскільки такі органи не наділені повноваженнями змінювати або скасовувати встановлений законом правовий режим майна закладів освіти та не може бути підставою для використання об"єкта освіти не за цільовим призначенням, оскільки така господарська діяльність порушує імперативні приписи Закону України "Про освіту".
Щодо посилання відповідача ПП "Діоді" на те, що ним як орендарем, забезпечувався навчальний процес закладу освіти, організація виробничої практики студентів Івано-Франківського національного медичного університету, суд зазначає наступне.
Дійсно, Закон України «Про освіту» не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов'язаність із навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси питання про те, чи пов'язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати виходячи з конкретних обставин справи, однак з обов'язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі для обслуговування учасників освітнього процесу, можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Аналогічні усталені правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 11.04.2018 у справі № 911/1610/16, від 03.05.2018 у справі № 902/215/17, від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19, від 13.10.2021 у справі № 923/1169/20, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 10.01.2024 у справі № 924/391/23, від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22, від 03.04.2024 у справі № 906/5/23, від 09.04.2024 у справі № 927/400/23, від 22.05.2024 у справі № 906/1105/22, від 23.07.2024 у справі № 912/673/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 03.12.2024 у справі № 914/3310/23, від 12.03.2025 у справі № 903/493/24, від 01.04.2025 у справі № 927/1687/23, від 27.08.2025 у справі № 902/941/24 зі спорів, що виникли з правовідносин, пов'язаних із визнанням недійсним договору оренди нерухомого майна, яке входить до складу об'єкта освіти, закріпленого за державним/комунальним навчальним закладом на праві господарського відання або оперативного управління, та зобов'язанням повернути вказане майно балансоутримувачу.
Оскільки умовами оспорюваного договору оренди визначено саме цільове призначення орендованого майна (п.1.2 Договору), як розміщення стоматологічного кабінету, що не виключає достатні підстави вважати, що спірні приміщення передавалися підприємству в оренду передусім для одержання ним прибутку, а не з метою забезпечення освітнього процесу або обслуговування учасників освітнього процесу.
Навчально-виховний процес, як складова освітньої діяльності - це система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (пункт 1.2 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 № 653);
Водночас згідно зі статтею 42 ГК України (чинного на час виникнення господарських відносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, навчально-виховний процес та підприємницька діяльність мають різні завдання, цілі, мету, результати і вплив на студентів коледжу. Таким чином, діяльність суб'єкта освітньої діяльності, яка спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу і буде визначати пов'язаність з освітнім процесом.
Разом з тим, суд звертає увагу що відокремлений структурний підрозділ "Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України" є головним центром фахової передвищої освіти з фізичного виховання і спорту України, що об'єднує підготовку кадрів, створення сприятливих умов для освітнього процесу та спортивної підготовки, в той час як відповідно до умов Угоди про проведення практики студентів Івано-Франківського національного медичного університету від 05.02.2026, укладеної між Івано-Франківським національним медичним університетом та ПП "ДІОДІ", практика стосується сфери охорони здоров'я.
Щодо посилання ПП "ДІОДІ" на висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17, суд зазначає, що у справі, що розглядається, відповідачем, окрім державного органу, є Приватне підприємство "ДІОДІ", засновником якого є фізична особа ОСОБА_1 .
Щодо доводів відповідача ПП "ДІОДІ" стосовно пропуску позивачем позовної давності для заявлення позовних вимог , суд зауважує на наступне.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
В той же час, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Необхідно зазначити, що карантин КМУ установив на підставі постанови № 211 від 11.03.20р. з 12.03.20р., а постановою № 651 від 27.06.23р. КМУ відмінив карантин з 24 години 00 хвилин 30.06.23р.
Пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.22р., затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.22р., перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений. З набранням чинності цим Законом України № 4434-IX від 14.05.25р. (з 04.09.25р.) відновлено обчислення строків позовної давності.
Таким чином, строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, в силу приписів п. 12 Прикінцевих положень ЦК України продовжено на строк дії карантину (з 12.03.20р. по 01.07.23р.), а в силу приписів п. 19 Прикінцевих положень ЦК України перебіг позовної давності зупинявся на строк дії воєнного стану (з 24.02.22р. по 04.09.25р.).
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду 12.06.2024 у справі № 906/871/21 (пункт 81), від 28.03.2024 у справі 903/877/20 (903/932/23) (пункт 94).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду із позовом у цій справі 17.02.2026 , а отже, строки, визначені статтею 257 ЦК України, не закінчились. Враховуючи вищевикладене, заявлене відповідачем клопотання про пропуск позивачем строку позовної давності та застосування позовної давності є необґрунтованим.
Отже, враховуючи обставини справи та вищенаведені законодавчі положення у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Щодо правомірних очікувань ПП "Діоді", суд зазначає наступне.
Беручи до уваги норми ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 4 ст. 11 ГПК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практична реалізація Конвенції, застосовується судами як джерело права.
У справі "Федоренко проти України" Суд акцентує увагу на тому, що, звертаючись із заявою до уповноважених органів та, виконуючи визначені чинним законодавством умови, та, дотримуючись відповідного порядку, відповідач мав право очікувати про набуття майнового права в значенні статті 1 Першого Протоколу Конвенції.
У справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" (рішення від 23.10.1991) ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Відповідно до пункту 71 рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) від 20.10.2011 ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Суд, з огляду на встановлені обставини цієї справи та положення законодавства, що регулює спірні правовідносини критично оцінює твердження відповідача про наявність у ПП "Діоді" правомірних очікувань, оскільки законом не передбачено укладання договору оренди майна державних і комунальних закладів освіти для провадження підприємницької діяльності, а саме стоматологічних послуг, такі дії суперечить положенням ст. 80 Закону України "Про освіту".
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд, з огляду на викладене зазначає, що відповідач був почутим і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах під час судового провадження.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Судові витрати.
За правилами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даної позовної заяви прокурором було сплачено 7 987,20 грн судового збору, який за результатами вирішення цього спору та задоволення позову судом, в повному обсязі покладається на відповідачів.
Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Визнати недійсним Договір оренди державного майна №10/19 від 19.03.2019, укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та ПП «ДІОДІ».
Визнати недійсним Договір про внесення змін та доповнень № 1 від 28.01.2022 до Договору оренди державного майна № 10/19 від 19.03.2019, укладений між РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, ПП «ДІОДІ» та Відокремленим структурним підрозділом «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання НУФВСУ».
Зобов'язати Приватне підприємство «ДІОДІ» (код ЄДРПОУ 31262668) звільнити та повернути об'єкт оренди - частину першого поверху гуртожитку площею 22,98 кв.м. (м. Івано-Франківськ, вул. Дорошенка, 18а) - Національному університету фізичного виховання і спорту України шляхом підписання акту повернення орендованого майна.
Стягнути з Приватного підприємства «Діоді» адреса 76018, Україна, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана П. Дорошенка, буд., 18, ЄДРПОУ 31262668, на користь Івано-Франківської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 2 662,40 грн (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172).
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській області адреса 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, ЄДРПОУ 42891875, на користь Івано-Франківської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 2 662,40 грн (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172).
Стягнути з Національного університету фізичного виховання і спорту України адреса вул. Фізкультури, 1, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 02928433, на користь Івано-Франківської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 2 662,40 грн (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 06.05.2026
Суддя Гула У.І.