ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/353/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Укрнафта", 04053, провулок Несторівський, 3-5, м. Київ
до відповідача Косівського районного підприємства "РАЙАГРОЛІС", 78607, вул. Незалежності, 48Б, с. Смодна, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.
про стягнення 21 666 грн 67 коп. збитків
встановив:
Акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Косівського районного підприємства "РАЙАГРОЛІС" про стягнення 21 666 грн 67 коп. збитків.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оформлення та реєстрації податкової накладної при здійснені господарської операції на підставі укладеної між сторонами угоди на проведення розвідувальних робіт № ПС(Т)3-5 від 15.01.2025 року, що призвело до позбавлення позивача права на віднесення вказаної суми до податкового кредиту. Позовні вимоги обгрунтовані ст. 22, 526 ЦК України, ст. 181, 198, 201 ПК України.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 909/353/26 та постановлено розгляд справи №909/353/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі № 909/353/26 від 19.03.2026 була направлена судом в електронний кабінет відповідача, факт отримання якої відповідачем 19.03.2026 підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтею 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 19.03.2026, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача до суду також не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Обставини справи
15.01.2025 між ПАТ «Укрнафта» в особі операційного менеджера НГВУ «Надвірнанафтогаз» (Сторона 2 ) і Косівським районним підприємством «Райагроліс» в особі в.о. директора (Сторона 1) було укладеного угоду на проведення розвідувальних робіт № ПС(Т)3-5.
Сторона 1 керуючись ст. 97 ЗК України та на підставі листа Косівського РП "Райагроліс" 106/10 від 11.10.2024 погоджує Стороні 2 проведення розвідувальних робіт для геологічного довивчення та підтвердження промислових запасів вуглеводнів Микуличинського газоконденсатнонафтового родовища, вивчення яких буде здійснюватись свердловині №115-Микуличин на земельній ділянці площею 1,60 га, яка розташована в кварталі 2 Нижньоберезівського лісництва Косівського РП "Райагроліс" (п.1.1. Угоди).
За надання Стороною 1 послуг щодо погодження проведення розвідувальних робіт на свердловині №115-Микуличин, Сторона 2 сплачує Стороні 1 плату у грошовому розмірі 130 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 21 666 грн 66 коп. щорічно на рахунок Косівського РП "Райагроліс" (п.2.1. Угоди).
Угода підписана сторонами та скріплена печатками сторін.
ПАТ «Укрнафта» здійснила платіж на суму 130 000 грн 00 коп.: призначення платежу аванс за проведення розвідувальних робіт на св №115-Микуличин, зг. Дог №ПС(Т)3-5 від 15.01.2025, в т.ч. ПДВ 21 666,67 грн, не підлягає тендеру; одержувач КРП "Райагроліс", що підтверджується платіжною інструкцією №9667УГ25 від 30.01.2025.
ПАТ "Укрнафта" разом з податковою декларацією з ПДВ за лютий 2025 року подало до ДПС України додаток №6 до податкової декларації "Заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування», в якому відображено Косівське районне підприємство "Райагроліс" (платник податку, на якого подається заява із скаргою (продавець/покупець), індивідуальний податковий номер 136584809080, дату податкової накладної, обсяг поставки, суму податку на додану вартість та опис допущених порушень. Пакет прийнято Державною податковою службою України, що підтверджується квитанцією.
22.07.2025 позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" вирішено, зокрема змінити тип акціонерного товариства з публічного на приватне та, відповідно, змінити найменування Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на Акціонерне товариство "Укрнафта".
В матеріалах справи відсутні докази реєстрації відповідачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Засобами поштового зв'язку 12.02.2026 позивачем було направлено відповідачу претензію №01/01/09/25/04/01-02/01/179, про компенсацію втраченого податкового кредиту в сумі 21 666 грн 66 коп.
У зв'язку з тим, що відповідач не задовольнив вимогу позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Суд встановив, що ПАТ «Укрнафта» здійснила платіж КРП "Райагроліс" на суму 130 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 21 666 грн 67 коп., за проведення розвідувальних робіт на свердловині №115-Микуличин згідно Угоди ПС(Т)3-5 від 15.01.2025, відповідно до платіжної інструкції № 9667УГ25 від 30.01.2025.
При цьому під час розгляду даної справи суду не надано доказів реєстрації відповідачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Водночас, відсутність реєстрації податкової накладної позбавляє позивача права на отримання податкового кредиту, зокрема, на суму 21 666 грн 67 коп.
Суд наголошує, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Суд зазначає, що положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за загальним правилом не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, подання такої скарги згідно з наведеною нормою не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.
Аналогічний правовий висновок викладено Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові № 917/877/17 від 03.08.2018. У вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2018 зі справи № 918/216/17, згідно з яким передбачалося, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.
Слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок у встановлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 зі справи № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Крім того, хоча обов'язок Косівського районного підприємства "Райагроліс" зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед АТ "Укрнафта", невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 і від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов'язку щодо реєстрації податкових накладних за фактом здійснення господарської операції, що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на суму ПДВ в розмірі 21 666 грн 67 коп.
За встановленими судом обставинами бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати відповідну податкову накладну становить прямий причинно-наслідковий зв'язок із неможливістю включення позивачем суми ПДВ 21 666 грн 67 коп. до податкового кредиту та зменшення податкового зобов'язання на таку суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
З урахуванням вказаного суд виснує, що позивачем доведена обставина наявності усіх елементів складу господарського правопорушення у діях (бездіяльності) відповідача, натомість відповідачем на спростування цих обставин жодного доказу суду не подано, а також не доведено суду обставини відсутності його вини у спірних правовідносинах та підстав для зменшення розміру збитків згідно зі ст. 624 ЦК України.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Висновок суду
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач не виконав вимог Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права і можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 21 666 грн 67 коп.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ "Укрнафта" до Косівського районного підприємства «Райагроліс» слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача суму спричинених збитків у розмірі 21 666 грн 67 коп.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 22360УГ26 від 24.02.2026.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи повне задоволення позовних вимог, судовий збір суд покладає на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
позов задовольнити повністю.
Стягнути з Косівського районного підприємства «Райагроліс» (код ЄДРПОУ 13658480, адреса: 78607, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Смодна, вул. Незалежності, буд. 48Б) на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, Несторівський провулок, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390, рахунок ІВАN НОМЕР_1 в АБ "УКРГАЗБАНК" місто Київ МФО 320478) збитки у розмірі 21 666 грн 67 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя У. І. Гула