23 квітня 2026 року м. Харків Справа №7/127(917/2150/25)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представника ТОВ «Агротехнічна компанія» - Матюшенко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» (вх.№197П від 02.02.2026) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 у справі №7/127(917/2150/25) (м.Полтава, суддя Паламарчук В.В., повна ухвала складена 23.01.2026) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» про визнання кредиторських вимог до боржника (вхід. №14924 від 20.11.2025) у справі №7/127
за заявою 1. Закритого акціонерного товариства «Лазірківський елеватор», с. Лазірки, Оржицький район, Полтавська область,
2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1, (правонаступник Приватного підприємця Михайлика Сергія Володимировича, ухвала Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025),
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», с. Остапівка, Лубенський район, Полтавська область,
про банкрутство,-
У провадженні Господарського суду Полтавської області знаходиться справа про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» (с. Остапівка, Лубенського району, код ЄДРПОУ 30380232).
Справа №7/127 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» перебуває на стадії ліквідації по теперішній час.
20.11.2025 до Господарського суду Полтавської області через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» надійшла заява з грошовими вимогами до боржника в розмірі 746295,85грн, з них: 740 239,85грн - основного боргу; 6056,00грн - судового збору (вхід. №14924 від 20.11.2025; т.1, а.с.1-6).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» (вхід. №14924 від 20.11.2025) з кредиторськими вимогами до боржника на суму 740239,85грн - основний борг та 6056,00 грн судового збору за подання заяви до суду - відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 у справі № 7/127(917/2150/25) повністю; ухвалити нове рішення, яким: визнати обґрунтованими грошові вимоги ТОВ «Агротехнічна компанія» до СТОВ «Нива» у розмірі 740 239,85 грн основного боргу; включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів СТОВ «Нива» у черговості, передбаченій статтею 112 Кодексу України з процедур банкрутства (четверта черга). Стягнути з СТОВ «Нива» на користь ТОВ «Агротехнічна компанія» судовий збір у розмірі 6 056,00 грн та витрати на правову допомогу згідно з чинним законодавством.
В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» вказує про те, що:
- документально підтверджено існування заборгованості на загальну суму 740 239,85 грн, яка визнана боржником та підтверджена первинними документами;
- неправильно застосовано норми матеріального права - позовна давність не підлягає застосуванню до грошових вимог у справі про банкрутство, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. Не застосовано норми КУзПБ, які регулюють порядок заявлення грошових вимог на стадії ліквідації та не передбачають обмеження строками позовної давності. Не враховано практику Верховного Суду щодо незастосування позовної давності у процедурах банкрутства та врахування об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне заявлення вимог. Порушено статтю 264 ЦК України - позовна давність застосована судом з власної ініціативи без заяви сторони у спорі. Не надано оцінки об'єктивним обставинам, які унеможливлювали своєчасне заявлення вимог: відсутність ліквідного майна у боржника протягом 2007-2018 років; постанова Верховного Суду від 23.01.2018, яка підтвердила виведення майна з ліквідаційної маси; тривалі судові процедури щодо повернення майна; поява можливості задоволення вимог лише після 2018 року Заявлення грошових вимог ТОВ "Агротехнічна компанія" здійснено в розумний строк після появи у боржника ліквідного майна внаслідок постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №2-2544/10, що підтверджує добросовісність кредитора та відсутність підстав для застосування позовної давності;
- боржник не може посилатися на спливання позовної давності, оскільки саме його дії щодо виведення майна з ліквідаційної маси призвели до неможливості своєчасного задоволення вимог кредиторів - застосування принципу estoppel.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.02.2026 для розгляду апеляційної скарги у справі №7/127(917/2150/25) визначено наступний склад суду: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» (вх.№197П від 02.02.2026) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 у справі №7/127(917/2150/25) залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у в розмірі - 7267,20 грн та відсутності доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу кредитора - ОСОБА_1 .
В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№2005 від 19.02.2026) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2026. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору в розмірі 7267,20 грн, а також надано докази направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу кредитора - ОСОБА_1 .
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» (вх.№197П від 02.02.2026) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 у справі №7/127(917/2150/25). Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №№7/127(917/2150/25). Призначено справу до розгляду на "02" квітня 2026 р. о 10:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.
06.03.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №7/127(917/2150/25) (вх.№2746).
Від Полтавського обласного центру зайнятості надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3017 від 13.03.2026), в якому останнє просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 у справі №7/127(917/2150/25) залишити без задоволення; ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 у справі №7/127(917/2150/25) про відмову у визнанні кредиторських вимог залишити без змін.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Полтавський обласний центр зайнятост вказує про те, що:
- спроби апелянта довести, що Кодекс України з процедур банкрутства нібито скасовує дію загальних засад цивілістики, є хибними та суперечать принципу єдності правового регулювання господарських відносин;
- терміни для звернення за захистом прав за договором №032 та договором поруки вичерпалися багато років тому, оскільки спірні правовідносини сторін датуються ще 2004-2006 роками. Суд першої інстанції правомірно констатував, що позовна давність за основним боргом у сумі 420 239,85 грн закінчилася ще у 2019 році, тоді як за регресними вимогами поручителя це строк сплив ще у 2010 році. Чинне законодавство України не передбачає таку обставину, як відсутність активів у контрагента, як підставу для зупинення перебігу або поновлення позовної давності;
- твердження апелянта про те, що суд нібито застосував наслідки пропуску строків позовної давності за власною ініціативою, повністю спростовуються наявними у справі письмовими запереченнями Центру та ліквідатора, які були подані в установленому порядку. Жодних доказів того, що перебіг давності переривався шляхом офіційного визнання боргу у встановлений законом період, апелянтом суду надано не було, що лише підтверджує законність висновків першої інстанції;
- визнання вимог, що виникли понад двадцять років тому, створило б вкрай небезпечний прецедент і непоправно порушило б баланс прав тих кредиторів, які діяли добросовісно. Стабільність реєстру кредиторів у ліквідаційній процедурі має першочергове значення для справедливого розподілу активів боржника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 розгляд справи №7/127(917/2150/25) відкладено 23 квітня 2026 року о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» - адвоката Матюшенко С.В. (вх.№4367 від 20.04.2026) про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №7/127(917/2150/25), яке відбудеться 23.04.2026 о 10:30 год у залі судового засідання №132, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №7/127(917/2150/25), яке призначено на 23.04.2026 о 10:30 год., постановлено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» - адвоката Матюшенка С.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.
До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 23.04.2026 з'явився представник апелянта. Інші учасники провадження до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним.
Представник апелянта просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 у справі № 7/127(917/2150/25) повністю; ухвалити нове рішення, яким: визнати обґрунтованими грошові вимоги ТОВ «Агротехнічна компанія» до СТОВ «Нива» у розмірі 740 239,85 грн основного боргу; включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів СТОВ «Нива» у черговості, передбаченій статтею 112 Кодексу України з процедур банкрутства (четверта черга). Стягнути з СТОВ «Нива» на користь ТОВ «Агротехнічна компанія» судовий збір у розмірі 6 056,00 грн та витрати на правову допомогу згідно з чинним законодавством.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
У провадженні Господарського суду Полтавської області знаходиться справа про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (код ЄДРПОУ 30380232).
Справа №7/127 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" перебуває на стадії ліквідації по теперішній час.
20.11.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Полтавської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника в розмірі 746295,85грн, з них: 740 239,85грн - основного боргу; 6056,00грн - судового збору (вхід. №14924 від 20.11.2025; т.1, а.с.1-6).
10.12.2025 до Господарського суду Полтавської області від кредитора - Полтавського обласного центру зайнятості надійшли заперечення проти визнання кредиторських вимог в яких останній прохає відмовити у задоволенні заяви, з підстав, що строк позовної давності щодо всіх правовідносин, на які посилається заявник - сплив (вхід. №15991 від 10.12.2025; а.с.53-55).
06.01.2026 через систему «Електронний суд» від ліквідатора СТОВ "Нива" арбітражного керуючого Бугаєнко А.А. до Господарського суду Полтавської області надійшло повідомлення про відсутність правових підстав для визнання грошових вимог ТОВ "Агротехнічна компанія" до СТОВ «Нива», оскільки вимоги заявника є погашеними відповідно до ухвали суду від 01.04.2018 у справі №7/127 на стадії застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; пропущено строк позовної давності. Ліквідатор просить суд врахувати пропущений ТОВ "Агротехнічна компанія" строк позовної давності при розгляді кредиторських вимог цього товариства (вхід. №93 від 06.01.2026; а.с.95-96).
14.01.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Полтавської області від кредитора ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення щодо кредиторських вимог ТОВ "Агротехнічна компанія", вимоги не визнаються оскільки у заявника відсутні докази, які б у повній мірі підтверджували факт існування кредиторської заборгованості, а саме рішення суду; пропущено строк позовної давності; ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.04.2008 у справі №7/127 були затверджені всі вимоги конкурсних кредиторів, всі інші вимоги кредиторів, вважаються погашеними; заявником не надано оригіналів документів щодо заявлених вимог (вхід. №388 від 14.01.2026).
Як вбачається з поданої заяви, 09.04.2004 між СТОВ "Нива" та ТОВ "Агротехнічна компанія" було укладено договір №032.
Відповідно до умов Договору №032 СТОВ «Нива» (продавець) зобов'язалось поставити 2000,0 тон кукурудзи 3 класу (далі - Товар), а ТОВ «Агротехнічна компанія» (покупець) прийняти та оплатити Товар згідно умов даного договору.
Згідно з п. 2.1. Договору №032 ціна Товару (без урахування ПДВ 20%) встановлюється на базисі поставки та дорівнює 500,00 грн за тонну.
Згідно з п.2.2. Договору №032 загальна сума Договору складає 1 0000 000,00 грн., ПДВ-200 000,00 грн., всього 1 200 000,00 грн.
Згідно з п.3.1. Договору №032 постачання Товару за цим Договором провадиться чотирма партіями до 31 грудня 2004.
Згідно з п.3.2. Договору №032 датою поставки Товару є дата видаткової накладної, вписаної «Продавцем».
Відповідно до п.4.1. Договору №032 «Покупець» зобов'язується сплатити 100% вартості Товару у формі передоплати до 25.04.2004 включно.
Відповідно до п.4.4. Договору №032 строк оплати Товару може бути змінено в період дії цього Договору за письмовою згодою Сторін.
Додатковою угодою №1 від 08.12.2006 до Договору №032 від 09.04.2004 сторони уклали цю додаткову угоду про те, що СТОВ «Нива» в погашення своєї заборгованості перед ТОВ «Агротехнічна компанія», передає, а ТОВ «Агротехнічна компанія» приймає майно, що знаходиться на земельній ділянці орендованій СТОВ «Нива» у Остапівської сільської ради (розташоване згідно генплану) та належне на праві власності СТОВ «Нива», а саме: майно зерносховища току №2; майно критого току №1; майно критого току № НОМЕР_1 ; майно ангару тракторної бригади; майно будинку механізаторів; майно зерносховища №1 (територія току); майно нафтобази.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди сторонами узгоджено, загальна вартість майна, що передається складає 420 239 грн 85 коп.
Згідно з п. 3 Додаткової угоди зазначено, що передача зазначеного в п. 2 майна здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі.
Відповідно до Акту приймання-передачі від 08.12.2006 до Додаткової угоди №1 від 08.12.2006 СТОВ «Нива» в погашення своєї заборгованості перед ТОВ «Агротехнічна компанія» передало, а ТОВ «Агротехнічна компанія» прийняла майно: майно корівника 4-х рядного бр. 2, вартість складає 155 220грн.; майно критого току №1, вартість складає 50 148 грн; майно критого току № 2, вартість складає 38 208 грн; майно ангару бр. 2, вартість складає 67660 грн; майно будинку механізаторів, вартість складає 21 577,85 грн; майно зерносховища (територія току), вартість складає 63 680 грн; майно нафтобази, вартість складає 23 746 грн.
Загальна вартість майна, що передається складає 420 239 грн 85 коп з урахуванням ПДВ.
ТОВ «Агротехнічна компанія» у заяві зазначило, що СТОВ «Нива» визнала свої боргові зобов'язання перед ТОВ «Агротехнічна компанія» за Договором №032 від 09.04.2004 в сумі 420 239 грн 85 коп., з метою погашення яких було передано майно СТОВ «Нива», а ТОВ «Агротехнічна компанія» прийняла це майно.
Також ТОВ «Агротехнічна компанія» у заяві зазначило, що заборгованість СТОВ «Нива» перед ТОВ «Агротехнічна компанія» за Договором №032 від 09.04.2004 в сумі 420 239 грн 85 коп в повному обсязі не виконано.
01.02.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (кредитор) та ТОВ «Агротехнічна компанія» (поручитель) укладено Договір поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 (т.1, а.с.21).
За умовами договору поруки ТОВ «Агротехнічна компанія», як Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Кредитором (Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль») відповідати по зобов'язанням Боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» (код ЄДРПОУ 30380232), які виникають з кредитного договору №010/09-01/1978 від 01 лютого 2006 року.
В забезпечення взятих на себе обов'язків за вищезазначеним Договором поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 року, ТОВ «Агротехнічна компанія» як «Заставодавець», 02.02.2006 уклало з Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» як «Заставодержателем» Договір застави №010/09-01/1978/1 від 02.02.2006.
У відповідності з п. 1.1. умов Договору застави №010/09-01/1978/1 від 02.02.2006, зазначений договір забезпечує вимоги Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» як «Заставодержателя», що виникають з кредитного договору №010/09-01/1978 від 01 лютого 2006 року, укладеного між Заставодержателем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» (код ЄДРПОУ 30380232), за умовами якого СТОВ «Нива» зобов'язується перед Заставодержателем повернути кредит у розмірі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп, сплатити за його користування 19 (дев'ятнадцять) процентів річних, у строк до 31.12.2006, та з урахуванням умов передбачених кредитним договором №010/09- 01/1978 від 01 лютого 2006 року (а.с.22).
Як зазначає ТОВ «Агротехнічна компанія» у заяві, у відповідності з п. 1.2. умов Договору застави №010/09-01/1978/1 від 02.02.2006 у забезпечення зобов'язань вказаних у п. 1.1.1. Договору Заставодавець (ТОВ «Агротехнічна компанія) на умовах, передбачених цим Договором, передає у заставу належне йому на праві власності майно, а саме: зернозбиральний комбайн «Кейс-2166», рік випуску - 1997, машина № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , шасі №б/н, реєстраційний № НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_5 , видане 12 червня 2003 року Полтавською обласною інспекцією держтехнагляду (а.с.22).
Як зазначає ТОВ «Агротехнічна компанія», з метою виконання взятих на себе зобов'язань як «Поручитель» у відповідності до умов Договору поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 року, ТОВ «Агротехнічна компанія» уклала Договір купівлі-продажу №14/07 від 14.07.2006. За умовами Договору купівлі-продажу №14/07 ТОВ «Агротехнічна компанія» зобов'язалось передати у власність ТОВ «Околиця» сільськогосподарську техніку: зернозбиральний комбайн «Кейс-2166», рік випуску - 1997, машина № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , шасі №б/н, реєстраційний № НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_5 , видане 12 червня 2003 року Полтавською обласною інспекцією держтехнагляду (надалі - іменується Майно), а ТОВ «Околиця» зобов'язується попередньо сплатити 100 % вартості цього Майна.
Як зазначено у заяві, згідно з п.2.1. Договору купівлі-продажу №14/07 від 14.07.2006, загальна вартість Майна по Договору складає 320 000,00 грн, без ПДВ. Згідно з п.2.2. Договору купівлі-продажу №14/07 від 14.07.2006, покупець (ТОВ «Околиця) зобов'язується протягом трьох днів з моменту підписання цього договору сплатити суму вартості Майна, вказану у п. 2.1. цього Договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Полтавської ОД Райффайзен Банк Аваль № НОМЕР_6 в Полтавській обласній дирекції Райффайзен Банк Аваль, МФО 331605, код ЄДРПОУ 22550043, з призначенням платежу: «Згідно договору купівлі- продажу Комбайна Кейс 2166 № 14/07 від 14.06.2007 року, та відповідно до умов договору поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 року».
Також ТОВ «Агротехнічна компанія» вказує у заяві, що на підставі Договору купівлі-продажу №14/07 від 14.07.2006, зернозбиральний комбайн «Кейс-2166», рік випуску - 1997, машина № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , шасі №б/н, реєстраційний № НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_5 , видане 12 червня 2003 року Полтавською обласною інспекцією держтехнагляду, було передано у власність ТОВ «Околиця» 14.06.2006, що підтверджується, як зазначає ТОВ «Агротехнічна компанія», Актом від 18.06.2007 прийому-передачі комбайну за договором купівлі продажу №14/07 від 14 червня 2007 року.
ТОВ «Агротехнічна компанія» у заяві зазначило, що виконала свої зобов'язання за договором поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 сплативши кредиторську заборгованість, яка склалася у СТОВ «Нива» в розмірі 320 000, 00 грн. Між ТОВ «Агротехнічна компанія» та СТОВ «Нива» 01.11.2007 було складено Акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Агротехнічна компанія» та СТОВ «Нива». Також зазначає, що Заборгованість у розмірі 320000,00 грн за договором поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 перед ТОВ «Агротехнічна компанія» боржником не сплачено і по теперішній час.
Як стверджує ТОВ «Агротехнічна компанія» у заяві, загальний розмір заборгованості СТОВ «Нива» перед ТОВ «Агротехнічна компанія» за вищезазначеними зобов'язаннями становить 740 239 грн 85 коп.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав, що строк виконання за договірними відносинами (в частині розрахунку за сплачене майно), а саме:
- за Договором №032 від 09.04.2004 сплинув 17.11.2016 (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 у справі №К/800/26616/15);
- за Договором поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 сплинув 18.06.2007 (як, зазначає кредитор здійснив оплату за договором поруки №010/09-01/1978/1).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» (вхід. №14924 від 20.11.2025) з кредиторськими вимогами до боржника на суму 740239,85грн - основний борг та 6056,00 грн судового збору за подання заяви до суду - відмовлено.
Суд мотивував ухвалу тим, що у справі, що розглядається, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство. Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу. За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство. Ураховуючи наведене, у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України. Близького за змістом підходу щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство дотримується судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15. Крім того, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.09.2021 у справі №916/4644/15 виснувала, що стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.
Отже, перебіг позовної давності, в межах якого ТОВ «Агротехнічна компанія» могла звернутися до суду з вимогою про стягнення з СТОВ "Нива" 420239,85 грн за договором №032 від 09.04.2004 розпочався 2016 р, а закінчився 2019 р та 320000,00 грн за договором поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006, розпочався 2007р, а закінчився 2010р, тоді як із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника ТОВ «Агротехнічна компанія» звернулось до суду лише 20.11.2025. З огляду на викладені обставини та наведені норми, враховуючи, що кредиторські вимоги до боржника в розмірі 740239,85 грн, заявлені ТОВ «Агротехнічна компанія» з пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції погодився з позицією ліквідатора боржника щодо відсутності правових підстав для їх визнання. Відповідно судом не визналися і вимоги по сплаті судового збору у розмірі 6056,00 грн.
Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що неправильно застосовано норми матеріального права - позовна давність не підлягає застосуванню до грошових вимог у справі про банкрутство, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. Не застосовано норми КУзПБ, які регулюють порядок заявлення грошових вимог на стадії ліквідації та не передбачають обмеження строками позовної давності. Порушено статтю 264 ЦК України - позовна давність застосована судом з власної ініціативи без заяви сторони у спорі.
Вказані доводи апеляна суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Як правильно вказав суд першої інстанції, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09).
Пред'явлення позову як форми захисту суб'єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Втім, хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді і в ЦК України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.
Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами ЦК України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини.
У справі, що розглядається, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство.
Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.
За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.
Ураховуючи наведене, у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського судувід 09.09.2021 у справі № 916/4644/15.
Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що провадження у справах про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження, в тому числі щодо кола учасників таких правовідносин. Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження. Передусім це зумовлено особливістю розгляду справ про банкрутство, що полягає у застосуванні специфічних способів захисту її учасників, особливостях процедури банкрутства в рамках якої здійснюється виконання зобов'язань майново-господарського характеру і сплати податків та інших обов'язкових платежів, стадій, інших елементів. Тож норми глави 19 ЦК України про позовну давність повинні застосовуватися у відносинах банкрутства із урахуванням цих особливостей розгляду, цілей правового регулювання, порядку провадження у справах про банкрутство, правового статусу учасників тощо.
При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.09.2021 у справі №916/4644/15 виснувала, що стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.
Враховуючи зазначене, вказані доводи апеляна є безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що позовна давність може підлягати застосуванню у справі про банкрутство при розгляді заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, у запереченнях Полтавського обласного центру зайнятості на заяву конкурсного кредитора про визнання кредиторських вимог у пункті 3 прохальної частини Полтавський обласний центр зайнятості просить визнати вимоги ТОВ «Агротехнічна компанія» такими, що втратили матеріально-правову силу внаслідок спливу позовної давності відповідно до статтей 256-261, 267ЦК України та не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів (а.с. 55), а отже колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що позовна давність застосована судом першої інстанції з власної ініціативи без заяви сторони у спорі.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта з посиланням на висновки, викладені у постановах Верхоного Суду від 16.11.2022 у справі №904/4764/21, від 18.04.2023 у справі №922/2054/21, від 03.02.2021 у справі №910/18036/19 з огляду на те, що вказані постанови відсутні у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Водночас, судова колегія зазначає, що як вбачається зі змісту судового рішення першої інстанції у даній справі, в оскаржуваному рішені судом першої інстанції не наведено жодних висновків та не вказано правової оцінки щодо обґрунтованості або необґрунтованості заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" до боржника грошових вимог.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №904/3405/19).
Отже, застосовуючи позовну давність до заявлених грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія", суд першої інстанції не вказав про обґрунтованість або необґрунтованость заявлених грошових вимог, про визнання чи відхилення (повністю або частково) грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія".
За частиною третьою статті 45 КУзПБ заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов'язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Отже, реалізація кредитором права на пред'явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов'язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України "Про аграрні ноти". Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство господарським судом зазначено, що
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/23);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Таким чином, саме на кредитора покладено обов'язок доведення обґрунтованості своїх грошових вимог до боржника шляхом надання належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів. Господарський суд, у межах покладених на нього процесуальних повноважень, зобов'язаний самостійно дослідити кожну заявлену вимогу, здійснити її правовий аналіз, перевірити підстави виникнення зобов'язань, їх характер, розмір та момент виникнення. Однак судова оцінка наданих доказів можлива лише за умови, якщо кредитором виконано покладений на нього процесуальний обов'язок - повною мірою обґрунтовано підтвердити свої вимоги. У разі ненадання необхідного комплексу доказів, які відповідали б критеріям процесуального законодавства, суд обґрунтовано відмовляє у визнанні таких вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, у заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" зазначило, що у відповідності з умовами Договору № 032 від 09.04.2004 р. СТОВ «Нива» зобов'язалось поставити 2000,0 тон кукурудзи 3 класу (далі - Товар), а ТОВ «Агротехнічна компанія» прийняти та оплатити Товар згідно умов даного договору. Проте СТОВ «Нива» не виконало свої зобов'язання щодо поставки Товару за цим договором внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 420 239 грн. 85 коп. Враховуючи сплачений аванс ТОВ «Агротехнічна компанія» та неможливість СТОВ «Нива» допоставити необхідну кількість кукурудзи 3 класу, враховуючи заборгованість СТОВ «Нива» перед ТОВ «Агротехнічна компанія» по Договору № 032 від 09.04.2004 р. в розмірі 420 239 грн. 85 коп., сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 08.12.2006 р. до Договору №032 від 09.04.2004 р. (далі - Додаткова угода), про те, що СТОВ «Нива» в погашення своєї заборгованості перед ТОВ «Агротехнічна компанія», передає, а ТОВ «Агротехнічна компанія» приймає наступне майно, що знаходиться на земельній ділянці орендованій СТОВ «Нива» у Остапівської сільської ради (розташоване згідно генплану) та належне на праві власності СТОВ «Нива», а саме: майно зерносховища току № 2; майно критого току № 1; майно критого току № НОМЕР_1 ; майно ангару тракторної бригади; майно будинку механізаторів; майно зерносховища № 1 (територія току); майно нафтобази.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" зазначило, що Пунктом 2 Додаткової угоди сторонами узгоджено, загальна вартість майна, що передається складає 420 239 грн. 85 коп. Пунктом 3 Додаткової угоди зазначено, що передача зазначеного в п. 2 майна здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі. У відповідності з Актом приймання-передачі від 08.12.2006 р. до Додаткової угоди № 1 від 08.12.2006 р. СТОВ «Нива» в погашення своєї заборгованості перед ТОВ «Агротехнічна компанія» передало, а ТОВ «Агротехнічна компанія» прийняла майно: майно корівника 4-х рядного бр. 2, вартість складає 155 220 грн.; майно критого току № 1, вартість складає 50 148 грн.; майно критого току № 2, вартість складає 38 208 грн.; майно ангару бр. 2, вартість складає 67 660 грн.; майно будинку механізаторів, вартість складає 21 577,85 грн.; майно зерносховища № 1 (територія току), вартість складає 36 680 грн.; майно нафтобази, вартість складає 23 746 грн. Загальна вартість майна, що передано складає 420 239 грн. 85 коп.
На думку апелянта, із змісту зазначених документів вбачається, що СТОВ «Нива» визнала свої боргові зобов'язання перед ТОВ «Агротехнічна компанія» за Договором № 032 від 09.04.2004 р. в сумі 420 239 грн. 85 коп., з метою погашення яких і було передано майно СТОВ «Нива», а ТОВ «Агротехнічна компанія» прийняла це майно. Також ТОВ «Агротехнічна компанія» у заяві зазначило, що заборгованість СТОВ «Нива» перед ТОВ «Агротехнічна компанія» за Договором №032 від 09.04.2004 в сумі 420 239 грн 85 коп в повному обсязі не виконано.
На підтвердження вказаних грошових вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" до суду першої інстанції до заяви додано, зокрема, копії таких документів: договору №32 від 09.04.2004 (а.с. 8); додаткової угоди №1 від 08.12.2006 до Договору №032 від 09.04.2004 (а.с.9); акту приймання-передачі від 08.12.2006 до Додаткової угоди №1 від 08.12.2006 (а.с.10); постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 у справі №816/5124/14, ухвали Колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2015 у справі №816/5124/14, ухвали колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 у справі №816/5124/14 (а.с.11-20).
Проте, у наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" копіях судових рішень у справі №816/5124/14 вказано, що «...При цьому, відповідно до статті 657 ЦК України (в редакції на момент укладення договору №032 від 09 квітня 2004 року, додаткової угоди №1 від 08 грудня 2006 року) договір купівлі-продажу земельної делянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. У разі недодержання сторонами вимоги закону про ноотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 Цивільного кодексу України). Таким чином, договір №032 від 09 квітня 2004 року з додатками, укладений між СТОВ "Нива" та ТОВ "Агротехнічна компанія", є нікчемним (не ствоює юридичних наслідків)....» (а.с.13, 16-17, 20).
З огляду на викладене, враховуючи, що судовими рішеннями у справі №816/5124/14 встановлено нікчемність договору №032 від 09 квітня 2004 року з додатками, укладеного між СТОВ "Нива" та ТОВ "Агротехнічна компанія" та який не створює юридичних наслідків, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" грошових вимог до боржника у сумі 420 239,85 грн.
На підтвердження заборгованості на суму 320 000 грн за Договором поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" до заяви додано, зокрема, копії таких документів: договору поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 (а.с. 21); договору застави №010/09-01/1978/1 від 02.02.2006 (а.с. 22), копію договору купівлі-продажу №14/07 від 14.06.2007 (а.с.23), акту прийому-передачі за договором купівлі-продажу (а.с.24), акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 25).
Як зазначено вище, до заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" надані копії вказаних документів.
Як вбачається з матеріалів справи Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.11.2025 зокрема, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" до 11.12.2025р. надати оригінали документів на які заявник посилається у своїй заяві, а саме: Договір №032 від 09.04.2004; додаткову угоду №1 від 08.12.2006 до Договору №032 від 09.04.2004; акт приймання-передачі до Додаткової угоди №1 від 08.12.2006; Договір поруки №010/09-01/1978/1 від 01.02.2006 року, Договір застави №010/09-01/1978/1 від 02.02.2006; Договір купівлі - продажу №14/07 від 14.06.2007; Акт від 18.06.2007 прийому-передачі комбайну за договором купівлі продажу №14/07 від 14 червня 2007 року (а.с. 41).
До суду першої інстанції ТОВ "Агротехнічна компанія" подало клопотання, у якому зазначило, зокрема, що "Агротехнічна компанія" не має можливості надати оригінали зазначених документів, оскільки вони були знищені під час ракетного обстрілу рф 04.07.2025 за адресою: м. Київ, вул. Сосніних Сім'ї, буд. 3, за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунаєвецький ливарно-механічний завод», директором якого є ОСОБА_2 . Як вказує заявник, зазначені обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод», листом старшого слідчого 1 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області капітана юстиції Руслана Желудовського, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 22025101110000787 від 04.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, постановою про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 22025101110000787 від 04.07.2025 ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод». Додатково зазначив, що Договір № 032 від 09.04.2004, додаткова угода № 1 від 08.12.2006 до Договору № 032 від 09.04.2004, акт приймання-передачі до Додаткової угоди № 1 від 08.12.2006 досліджувались в судовому засіданні Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/5124/14 за позовом ТОВ «Агротехнічна компанія» до Реєстраційної служби Лубенського міжрайонного управління юстиції Полтавської області, треті особи: КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», СТОВ «Нива» про скасування рішення. Примірник Договору поруки № 010/09-01/1978/1 від 01.02.2006, Договору застави № 010/09-01/1978/1 від 02.02.2006; Договору купівлі - продажу №14/07 від 14.06.2007; Акту від 18.06.2007 прийому-передачі комбайну за договором купівлі продажу № 14/07 від 14.06.2007, яккк зазначає ТОВ «Агротехнічна компанія» знаходиться в Полтавській обласній дирекції Райффайзен Банк Аваль.
Водночас, у матеріалах справи містяться додані до вказаного клопотання витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 22025101110000787 від 04.07.2025, постанова про визнання потерпілим іншої юридичної особи, а саме, як зазначає само ТОВ «Агротехнічна компанія» - ТОВ «Дунаєвецький ливарно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 34544034). Водночас, юридичною адресою ТОВ «Агротехнічна компанія» є 38220, Україна, Семенівський р-н, Полтавська обл., село Горошине, а не м. Київ, вул. Сосніних Сім'ї, буд. 3.
Крім того, будь-яких заяв процесуального характеру щодо витребування оригіналів у інших осіб ТОВ «Агротехнічна компанія» не подавало.
Проте, з копії договору застави №010/09-01/1978/1 від 02.02.2006 (а.с. 22) не вбачається підпису начальника Лубенського відділення Полтавського обласного філіалу Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» Єфімова Ю.В. та нечитаємий відтиск печатки. На копії договору купівлі-продажу №14/07 від 14.06.2007 відтиск печатки ТОВ «Околиця» також не є читаємим. З Акту прийому передачі комбайну (а.с. 24) взагалі не вбачаються реквізити цього акту, зокрема дати. Також на вказаному акті з копії не вбачається чіткого підпису Ващенка О.В. На копії акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 25) зображено нечіткі відтиски печаток, зокрема не вбачається чіткого коду ЄДРПОУ.
За таких обставин, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" на суму 320 000 грн не є доведеними належними та допустимими доказами.
Відтак доводи апелянта про те, що документально підтверджено існування заборгованості на загальну суму 740 239,85 грн, яка визнана боржником та підтверджена первинними документами є безпідставним.
Отже, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" на загальну суму 740 239 грн 85 коп підлягають відхиленню.
Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" суму 740 239 грн 85 коп у зв'язку з їх необґрунтованістю та не доведеністю належними та допустимими доказами.
Крім того, інші доводи апелянта щодо того, що судом першої інстанції не надано оцінки об'єктивним обставинам, які унеможливлювали своєчасне заявлення вимог: відсутність ліквідного майна у боржника протягом 2007-2018 років; постанову Верховного Суду від 23.01.2018, яка підтвердила виведення майна з ліквідаційної маси; тривалі судові процедури щодо повернення майна; поява можливості задоволення вимог лише після 2018 року, заявлення грошових вимог ТОВ "Агротехнічна компанія" здійснено в розумний строк після появи у боржника ліквідного майна внаслідок постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №2-2544/10, що підтверджує добросовісність кредитора та відсутність підстав для застосування позовної давності; боржник не може посилатися на спливання позовної давності, оскільки саме його дії щодо виведення майна з ліквідаційної маси призвели до неможливості своєчасного задоволення вимог кредиторів - застосування принципу estoppel не мають істотного значення з огляду на зазначені вище обставини.
Щодо посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №922/4398/17, від 25.11.2020 у справі 910/8115/17, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані постанови відсутні у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
За таких обставин, судова колегія зазначає, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" слід відмовити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з мотивів, викладених у цій постанові, а саме у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю належними та допустими доказами заявлених грошових вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 233, 269, 270, 271, п.2 ч.1 ст.275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 у справі №7/127(917/2150/25) змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 у справі №7/127(917/2150/25) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 04.05.2026.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук