29 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/639/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.
та представників учасників справи:
прокурор - Сірик В.В. (в залі суду);
позивач - Іжаківський А.О. (в режимі відеоконференції);
відповідач - Джим О.В. (в режимі відеоконференції);
третя особа - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Харківської обласної прокуратури (вх.№628Х/1-43) та Міністерства енергетики України (вх.№661Х/1-43) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №922/639/23 (суддя Аюпова Р.М., постановлену в м. Харків, дата складення повного тексту - 23.03.2026) за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про відстрочення виконання судового рішення (вх.№5774 від 10.03.2026)
за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків, в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України, м. Київ,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", смт. Есхар, Чугуївський район, Харківська область,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонду державного майна України, м. Київ
про розірвання договору -,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №922/639/23 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про відстрочення виконання судового рішення (вх.№5774 від 10.03.2026); відстрочено виконання судового рішення, ухваленого Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 27.01.2026 у справі № 922/639/23 щодо розірвання договору концесії, укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" строком на 1 рік з дати ухвалення такого рішення, до 27.01.2027.
Харківська обласна прокуратура з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №922/639/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви представника ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про відстрочення виконання судового рішення у справі №922/639/23; здійснити перерозподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про помилковість висновків суду про відсутність у відповідача намірів уникнути виконання судового рішення. Зазначає, що дії ТОВ «ДВ «Нафтогазовидобувна компанія», шляхом подання заяв через короткий проміжок часу після прийняття рішення про розірвання договору концесії, спрямовані не на відстрочення виконання рішення, а на відтермінування настання правових наслідків недійсності договору, що свідчить про небажання повертати об'єкт концесії державі.
Вважає, що продовження користування об'єктом концесії всупереч волі власника та судовому рішенню протягом 1 року є грубим порушенням принципів законності та обов'язковості судових рішень, посягає на право власності держави, підриває засади правової визначеності майна та не може вважатися добросовісною поведінкою сторони у спірних правовідносинах. Посилається на те, що інститут відстрочення виконання рішення суду використовується ТОВ «ДВ «Нафтогазовидобувна компанія як механізм призупинення дії постанови Верховного Суду, що прямо суперечить принципу правової визначеності.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 для розгляду справи №922/639/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Тихого П.В., судді Плахова О.В., судді Слободіна М.М.
02.04.2026 суддею Плаховим О.В. подано заяву про самовідвід від розгляду справи №922/693/23, яка мотивована тим, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2026 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 06.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі №922/639/23 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.), а тому з метою запобігання виникненню у сторін чи інших осіб будь-яких сумнівів щодо неупередженого розгляду справи чи будь-яких сумнівів в об'єктивному вирішенні даного спору, з огляду на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом, а також з метою виключення сумнівів щодо законності та справедливості результатів розгляду даної справи, суддею Плаховим О.В. заявлено самовідвід від розгляду справи №922/639/23.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 задоволено заяву судді Плахова О.В. про самовідвід від розгляду справи №922/639/23. Матеріали справи №922/639/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Тихий П.В., судді Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М.
Міністерство енергетики України з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №922/639/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви представника ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про відстрочення виконання судового рішення у справі №922/639/23; здійснити перерозподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наведені заявником обставини переважно стосуються загальних умов здійснення господарської діяльності в період воєнного стану та функціонування об'єктів енергетичної інфраструктури, які існували і на момент розгляду спору судами всіх інстанцій, у тому числі Верховним Судом.
Зазначає, що постановою Верховного Суду спір вирішено по суті шляхом розірвання договору концесії. Розірвання договору є правовим наслідком, який настає з моменту набрання рішенням законної сили та не пов'язаний із вчиненням окремих виконавчих дій у межах виконавчого провадження.
З огляду на це питання відстрочення фактично стосується не способу виконання рішення, а відтермінування його правових наслідків, що потребує особливої обережності при застосуванні статті 331 ГПК України.
Міненерго усвідомлює важливість безперервного функціонування об'єктів енергетичної інфраструктури та врахування суспільних інтересів, на які посилався заявник.
Разом із тим, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду також має враховуватися принцип обов'язковості судових рішень та необхідність забезпечення їх своєчасного виконання.
Надання максимально можливого строку відстрочення один рік за відсутності належно підтверджених виняткових обставин може призводити до істотного відтермінування реалізації остаточного судового рішення.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.04.2026 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Тихого П.В., судді Гребенюк Н.В., судді Слободіна М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства енергетики України на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №922/639/23 об'єднано апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх.№628Х/1-43) та апеляційну скаргу Міністерства енергетики України (вх.№661Х/1-43) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №922/639/23 в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду та призначено справу до розгляду на "29" квітня 2026 р. о 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
09.04.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/639/23 (вх.3994).
Від представника Міністерства енергетики України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів адвоката Іжаківського Андрія Олеговича та заступника директора департаменту - начальника відділу претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту Слуценка Романа Петровича (вх.№4011 від 09.04.2026), яке задоволено ухвалою суду від 10.04.2026.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" адвоката Джим Ольги Володимирівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних (вх.№4040 від 10.04.2026), яке задоволено ухвалою суду від 10.04.2026.
16.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №4275) в якому просить залишити апеляційні скарги Харківської обласної прокуратури та Міністерства енергетики України без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 про задоволення заяви ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про відстрочення виконання судового рішення, ухваленого Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 27.01.2026 у справі № 922/639/23 щодо розірвання договору концесії, строком на 1 рік з дати ухвалення такого рішення, до 27.01.2027 - без змін.
Зазначає, що відстрочення виконання рішення суду щодо розірвання договору концесії укладеного 20.04.2012 між позивачем та відповідачем (об'єкт концесії - ЦМК ДП Теплоелектроцентраль-2 Есхар) є обґрунтованим, пропорційним та необхідним заходом, спрямованим на захист суспільних інтересів, забезпечення енергетичної безпеки, недопущення соціальних та техногенних ризиків, належне та ефективне виконання судового рішення у майбутньому.
В судове засідання 29.04.2026 з'явились прокурор та представники сторін, які оголосили свою позицію по справі.
Прокурор та представник позивача підтримали свої апеляційні скарги та просили суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №922/639/23, у задоволенні заяви ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про відстрочення виконання рішення відмовити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити оскаржувану хвалу в силі.
Третя особа належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їй процесуальним правом не скористалась та в судове засідання не з'явилась, свого повноважного представника не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників учасників справи проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2023 заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", в якому просив суд розірвати, укладений 20.04.2012 між позивачем і відповідачем концесійний договір (об'єкт концесії - ЦМК ДП Теплоелектроцентраль-2 Есхар).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.06.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №922/639/23 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.) позов задоволено; договір розірвано.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.2024 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2023 у справі №922/639/23, справу №922/639/23 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №922/639/23 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Попков Д.О., суддя Стойка О.В., суддя Радіонова О.О.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.05.2025 рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №922/639/23 скасовано, справу №922/639/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 06.08.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі №922/639/23 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2026 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 06.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі №922/639/23; ухвалено нове рішення, яким позов задоволено; розірвано концесійний договір від 20.04.2012, укладений між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" на користь Харківської обласної прокуратури 17714,40грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, апеляційних та касаційних скарг; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" на користь Міністерства енергетики України 14762,00грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційних скарг.
16.02.2026 Господарським судом Харківської області видано відповідні судові накази.
10.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" подано до Господарського суду Харківської області заяву про відстрочення виконання судового рішення (вх.№5774), в якій заявник просив суд відстрочити виконання судового рішення, ухваленого Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 27.01.2026 у справі №922/639/23 щодо розірвання договору концесії, укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" строком на 1 рік з дати ухвалення такого рішення.
В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення, заявник зазначає, що ТОВ “ДВ нафтогазовидобувна компанія» є підприємством паливно-енергетичного комплексу та виробляє електричну та теплову енергію. Відповідно до Закону України “Про критичну інфраструктуру», ТОВ “ДВ нафтогазовидобувна компанія» пройшло ідентифікацію об'єкта критичної інфраструктури, та отримало III категорію критичності важливі об'єкти, порушення функціонування яких призведе до виникнення кризової ситуації місцевого значення. Протягом 2022-2025 ТЕЦ неодноразово зазнавала масованих обстрілів з боку росії, отримала значні пошкодження та руйнування, які призводили до зупинки роботи підприємства.
Заявник наполягає на тому, що негайне виконання рішення суду про розірвання договору концесії суперечитиме суспільним та державним інтересам, а саме:
1. Загроза порушення безперервності генерації та енергетичної безпеки під час війни в зв'язку з критичною ситуацією в енергетиці; військова агресія вплинула на діяльність Товариства, оскільки територія його ліцензійної діяльності безпосередньо межує з територією країни-агресора та відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 відноситься до території активних бойових дій та території можливих бойових дій;
2. Наявність значних негативних соціальних наслідків для третіх осіб споживачів електроенергії, а також, зокрема для працівників ТЕЦ, що залишаться без роботи та зарплати в скрутний військовий час;
3. Відсутність альтернативного оператора та перехідного механізму (в тому числі і нормативного) на момент ухвалення рішення суду, не визначено нового оператора ТЕЦ, не розпочато передачу майна власнику майна, яким є наразі ФДУ, відсутність ліцензій, персоналу, технічної документації тощо;
4. Розірвання договору і негайна передача майна без перехідного періоду створює управлінський та технічний вакуум, що є неприпустимим для об'єкта критичної інфраструктури під час війни та критичної ситуації в енергетиці країни;
5. Значні фінансово-економічні втрати збитки місцевому/державному бюджету у вигляді податків, втрату інвестицій, запланованих та вже вкладених у модернізацію ТЕЦ, додаткові витрати на аварійне відновлення роботи або залучення тимчасових операторів.
Отже, на думку заявника, негайне виконання рішення суду про розірвання концесійного договору буде мати негативні наслідки не тільки для Товариства, як концесіонера, а і концесієдавця, як зобов'язаної сторони, яка має після розірвання договору відшкодувати витрати концесіонера зроблені у зв'язку із поліпшенням майна, отриманого в концесію, у зв'язку з чим заявник і звернувся до господарського суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення.
Задовольняючи заяву про відстрочення виконання рішення, місцевий суд дійшов висновку про відсутність намірів у відповідача уникнути виконання судового рішення та, водночас відстрочка виконання рішення суду у чітко визначений проміжок часу уможливить відповідачу реально і належним чином виконати судове рішення.
Суд врахував загальновідомі обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, внаслідок якої масовані ракетні обстріли енергетичної інфраструктури України негативно вплинули на економіку держави та ускладнили діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", що знаходиться в зоні інтенсивного ураження ворогом об'єктів енергетичної інфраструктури, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування ст. 331 ГПК України та відстрочення виконання судового рішення у цій справі на один рік з дати ухвалення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Постанови від 27.01.2026 щодо розірвання договору концесії укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (правонаступником якого є Міністерство енергетики України) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Положеннями ч. 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказано, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Судами встановлено, що ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» є підприємством паливно енергетичного комплексу та виробляє електричну та теплову енергію. Відповідно до Закону України «Про концесії», Постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999р. №2293 «Про затвердження Переліку об'єктів права державної власності, які можуть надаватися у концесію», між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством 20 квітня 2012р. укладено концесійний договір на право здійснювати управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом «Державне підприємство “Теплоелектроцентраль-2 “ЕСХАР» та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру», ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» пройшло ідентифікацію об'єкта критичної інфраструктури, та отримало III категорію критичності - важливі об'єкти, порушення функціонування яких призведе до виникнення кризової ситуації місцевого значення.
Протягом 2022-2025рр. ТЕЦ неодноразово зазнавала масованих обстрілів з боку росії, отримала значні пошкодження та руйнування, що призводили до зупинки роботи підприємства. За вищевказаними обставинами ТОВ «"ДВ Нафтогазовидобувна компанія" отримувало сертифікати про форс-мажорні обставини.
Відповідно до п.18 Договору концесії, після припинення (закінчення) строку, на який було укладено цей договір, у разі його розірвання, ліквідації Концесіонера, в тому числі у зв'язку з визнанням його банкрутом, Концесіонер зобов'язаний передати Об'єкт концесії в належному технічному стані Концесієдавцю відповідно до умов цього Договору.
В п.19. вказано, що повернення майна Об'єкта концесії здійснюється у 30 денний строк після закінчення дії цього Договору і оформлюється актом приймання передачі майна, майнових і немайнових прав та обов'язків. П.20. зазначає, що порядок та умови проведення інвентаризації, оцінки майна, користування яким Концесіонер здійснював протягом строку управління (експлуатації) Об'єктом концесії, розмежування державного майна та майна, яке є власністю Концесіонера, здійснюється у строки, які визначаються за домовленістю Сторін. Процедура повернення концесієдавцю об'єкта концесії після припинення дії концесійного договору у зв'язку із закінченням строку його дії або достроковим припиненням концесійного договору визначена Порядком повернення концесієдавцю об'єкта концесії після припинення дії концесійного договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №621.
Водночас, у статті 36 Закону України "Про концесію" (в редакції від 05.10.2011 чинній на момент укладання між сторонами договору концесії) законодавець визначив гарантії прав концесіонера. Пунктом 30 Договору концесії сторони погодили, що у разі дострокового розірвання договору в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України, концесієдавець зобов'язується відшкодувати витрати концесіонера зроблені у зв'язку з поліпшенням майна, отриманого в концесію, яке здійснено за рахунок коштів концесіонера, чи вартість створеного (придбаного) концесіонером майна на виконання умов цього договору, в частині що не була компенсована Концесіонером у результаті концесійної діяльності у спосіб, визначений за згодою концесіонера, а саме: грошовими коштами або майном, майновими правами, протягом 30 календарних днів з моменту розірвання цього договору. Відповідно до додаткової угоди №4 до концесійного договору від 03.11.2014 загальна вартість поліпшень складає 51 500 000,00 грн. Відповідна сума зроблених поліпшень також зазначена у Звіті концесіонера про стан виконання договору, який щорічно подається до Міністерства енергетики України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 621, а саме пунктом 12. Передбачено, що за результатами обстеження об'єкта концесії готується план заходів з передачі об'єкта концесії, який повинен містити інформацію про відповідальних за це осіб з боку концесіонера та концесієдавця і включати положення щодо:- порядку відшкодування концесіонеру інвестицій, внесених ним на виконання умов концесійного договору, у частині, що не була відшкодована протягом дії концесійного договору, а також збитків (включаючи упущену вигоду), завданих достроковим припиненням такого договору (у разі коли концесійний договір припинено достроково у зв'язку з порушенням концесієдавцем зобов'язань за таким договором). Розмір компенсації, порядок та строки її виплати визначаються концесійним договором; З огляду на вищевикладене, негайне виконання рішення суду про розірвання концесійного договору буде мати негативні наслідки не тільки для концесіонера, а і Концесієдавця, як зобов'язаної сторони, яка має після розірвання договору відшкодувати витрати концесіонера зроблені у зв'язку із поліпшенням майна, отриманого в концесію.
Негайне виконання рішення суду про розірвання договору концесії суперечитиме суспільним та державним інтересам, а саме:
1. Загроза порушення безперервності генерації та енергетичної безпеки під час війни в зв'язку з критичною ситуацією в енергетиці; військова агресія вплинула на діяльність Товариства, оскільки територія його ліцензійної діяльності безпосередньо межує з територією країни-агресора та відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 відноситься до території активних бойових дій та території можливих бойових дій;
2. Наявність значних негативних соціальних наслідків для третіх осіб споживачів електроенергії, а також, зокрема для працівників ТЕЦ, що залишаться без роботи та зарплати в скрутний військовий час;
3. Відсутність альтернативного оператора та перехідного механізму (в тому числі і нормативного) на момент ухвалення рішення суду; не визначено нового оператора ТЕЦ; не розпочато передачу майна власнику майна, яким є наразі ФДМУ, відсутність ліцензій, персоналу, технічної документації тощо;
4. Розірвання договору і негайна передача майна без перехідного періоду створює управлінський та технічний вакуум, що є неприпустимим для об'єкта критичної інфраструктури під час війни та критичної ситуації в енергетиці країни;
5. Значні фінансово-економічні втрати; збитки місцевому/державному бюджету у вигляді податків; втрату інвестицій, запланованих та вже вкладених у модернізацію ТЕЦ; додаткові витрати на аварійне відновлення роботи або залучення тимчасових операторів.
Відповідно до принципу пропорційності, виконання судового рішення не повинно завдавати шкоди, яка явно перевищує мету такого виконання.
Відстрочення не заперечує законності судового рішення, а має на меті: забезпечити його реальне та безпечне виконання; підготувати правові, технічні та організаційні умови для передачі об'єкта; уникнути аварійних та форс-мажорних ситуацій.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора (Постанова КГС ВС від 18.02.2020 у справі №922/2191/19, Постанова КГС ВС від 16.01.2020 у справі №910/1820/19).
У судовому засіданні 29.04.2026 на запитання суду прокурор відповів, що при розірванні договору концесії сторони договору при передачі майна повинні вчинити ряд дій.
Колегія суддів зазначає, що спірний об'єкт концесії є цілісним майновим комплексом з безперервним циклом виробництва. Для його безпечної передачі необхідно провести повну інвентаризацію, технічний аудит та передачу документації, що технічно неможливо виконати у короткі строки без ризику виникнення аварійних ситуацій.
Крім того, в умовах правового режиму воєнного стану стабільне функціонування об'єкта інфраструктури є питанням національної/енергетичної безпеки. Перехідний період необхідний для забезпечення живучості системи.
Негайне припинення діяльності концесіонера може призвести до колапсу в наданні відповідних для населення міста/регіону, оскільки процедура призначення нового оператора або створення комунального підприємства може зайняти досить тривалий час.
Доводи прокурора про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відстрочку виконання рішення нівелює постанову Верховного суду, якою розірвано договір концесії, колегія суддів зазначає, що відстрочка не скасовує рішення про розірвання договору (постанову ВС КГС від 27.01.2026), а лише забезпечує його безпечне виконання.
В судовому засіданні 29.04.2026 представник відповідача пояснив, що ним вчиняються дії щодо процедури повернення майна, зокрема, надіслано на адресу позивача, Міненерго, відповідні документи. Представник Міненерго в судовому засіданні не заперечив наведеного.
У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 914/1663/23 вказано, що відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на інший строк, який визначається господарським судом. Її підставою можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду (судова дискреція або «суддівський розсуд»), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про можливість відстрочення виконання рішення суду по справі №922/639/23 щодо розірвання договору концесії укладеного 20.04.2012 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (правонаступником якого є Міністерство енергетики України) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (об'єкт концесії - ЦМК ДП Теплоелектроцентраль-2 Есхар), оскільки таке відстрочення є обґрунтованим, пропорційним та необхідним заходом, спрямованим на: захист суспільних інтересів, забезпечення енергетичної безпеки, недопущення соціальних та техногенних ризиків, належне та ефективне виконання судового рішення у майбутньому.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, висновками суду та доводами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, ухвала відповідає приписам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування ухвали.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №922/639/23 прийнята при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати понесені апелянтами, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Харківської обласної прокуратури та Міністерства енергетики України залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2026 у справі №922/639/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 06.05.2026.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін