вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2026 р. Справа№ 910/14506/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Крижного О.М.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Кренець О.С. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
від відповідача: Панченко М.О. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025, повний текст складено 19.09.2025
у справі № 910/14506/24 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед»
до Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
про стягнення коштів
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24 заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» 14 054,90 грн витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині відмовлено.
Додаткове рішення мотивовано нескладністю юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і насамперед розумності їхнього розміру.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з прийнятим додаткового рішення суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/14506/24 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ «ФК «Юнайтед» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю. Стягнути з Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» 1 405 490,42 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник не погоджується вказаним додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24, оскільки викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, судом при вирішенні справи допущено порушення норм процесуального права, а винесене судове рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, встановленим ст.236 ГПК України, що підтверджується наступним.
Скаржник зазначає, що господарським судом не враховано, що заявлений згідно з Актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 27.08.2025 розмір фактичних витрат понесених позивачем за первісним позовом на професійну правничу допомогу у розмірі 1 405 490,42 грн, вказаний у заяві від 28.08.2025, лише несуттєво та обґрунтовано перевищує орієнтовний розрахунок, визначений у позові в сумі 1 369 490,42 грн.
Також скаржник зазначає, що визначений кількість судових засідань, у яких приймав участь адвокат - представника позивача, є підтвердженим протоколами судових засідань, заява про забезпечення позову, позовна заява, відповідь на відзив та інші документи, що підготовлені адвокатом, були необхідними, їх обсяг не є завищеним, а вартість робіт з підготовки не спростована та узгоджена сторонами; звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовною заявою було визнано обґрунтованим, за наслідками розгляду позовної заяви позивача місцевим господарським судом задоволено позовні вимоги останнього. При цьому спір виник саме з вини відповідача, який не виконував грошового зобов'язання, а отже останній має відшкодувати позивачу всі понесені судові витрати.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві від 31.10.2025 на апеляційну скаргу вказав на те, що на кількість судових засідань вплинула, між іншим, необхідність подання додаткових доказів позивачем, що зумовило повернення до стадії підготовчого провадження та необхідності повторного призначення підготовчого засідання.
Відповідач вважає, що розмір заявлених позивачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності їхнього розміру, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та не є співрозмірними зі складністю справи (вирішення процесуальних питань обґрунтованості розподілу судових витрат) та виконаними адвокатом обсягом робіт (наданими послугами). Вирішуючи, чи є розмір витрат на правову (правничу) допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, а також просить суд врахувати, що правова позиція заявника вже була сформована (викладена у позовній заяві), а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії судового розгляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність непокладення усього розміру судових витрат у цій частині на відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 910/14506/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24. Призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24 до розгляду у судовому засіданні 11.11.2025 о 13 год. 00 хв.
24.10.2025 (через «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
06.11.2025 (через «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду від представника Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2025 заяву Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
У судовому засіданні 11.11.2025 оголошено перерву у розгляді справи № 910/14506/24 до 13.01.2026 о 10:10 в режимі відеоконференції.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026, у зв'язку із перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 13.01.2026, для розгляду справи № 910/14506/24 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 прийнято справу № 910/14506/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Судове засідання, призначене на 13.01.2026 о 10:40 в режимі відеоконференції, не відбулося через відсутність доступу до системи «Електронний суд», що в свою чергу призвело до неможливості проведення технічної фіксації судових засідань.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24 призначено на 10.02.2026 об 11 год. 20 хв. в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 10.02.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 910/14506/24 до 10.03.2026 о 12:40 в режимі відеоконференції.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026, у зв'язку із участю судді Суліма В.В. у ХХ черговому з'їзді суддів України, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 10.03.2026, для розгляду справи № 910/14506/24 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Крижний О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 прийнято справу № 910/14506/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Крижний О.М., Ткаченко Б.О.
У судовому засіданні 10.03.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 910/14506/24 до 07.04.2026 о 10:08 в режимі відеоконференції.
Враховуючи викладене, воєнний стан та обмеження, спричинені цим станом, зміни складу колегії суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/14506/24 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиція учасників справи
У судовому засіданні 07.04.2026 представник позивача просив додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/14506/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ «ФК «Юнайтед» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю, представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24 в повному обсязі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» (надалі ТОВ «Фінансова компанія «Юнайтед») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (надалі Заклад вищої освіти) про стягнення 12 914 904,21 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 позов задоволено повністю, а питання ухвалення рішення про судові витрати ухвалено вирішувати у судовому засіданні 11.09.2025.
28.08.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Фінансова компанія «Юнайтед» надійшла заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 405 490,42 грн. До заяви позивачем додано акт приймання передачі наданих послуг №1 від 27.08.2025 та детальний опис робіт (наданих послуг) від 27.08.2025.
11.09.2025 до Господарського суду міста Києва від Закладу вищої освіти надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому відповідач звертає увагу не те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні докази: договір про надання правової (правничої) допомоги №05/11-24 від 05.11.2024, додаток №1 від 05.11.2024 до вказаного договору, акт приймання передачі наданих послуг №1 від 27.08.2025 та детальний опис робіт (наданих послуг) від 27.08.2025.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24 у даній справі, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи». За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Подібні висновки викладені у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21, а саме: «не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».
Так, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги (не)складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і насамперед розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу у розміні 1 405 490,42 грн є надмірним і не пропорційним до предмета спору, з урахуванням зусиль, обсягу знань і умінь, які зазвичай потрібно застосувати для арифметичного обрахування сум інфляційних втрат і трьох процентів річних від твердої суми і скласти в суму (ціну) позову.
Тобто, оскаржуване додаткове рішення ухвалене згідно з викладеними вище правовими позиціями Верховного Суду.
Дослідивши акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що послуги, наведені у даному акті, охоплюють виключно стандартні процесуальні дії, притаманні звичайному перебігу подібних спорів: аналіз позовної заяви, складання відзиву, підготовку заяви про забезпечення позову, підготовка відповіді на відзив, складання заяв, клопотань, заперечень та інших документів з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, при цьому, жодна з цих дій не є винятковою чи такою, що виходить за межі типової практики у справах про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на встановлену рішенням суду заборгованість. Тож заявлена позивачем сума є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру, не є співмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг і тому за висновками господарського суду першої інстанції, із яким погоджується колегія суддів, витрати на професійну правничу допомогу позивача обґрунтовані і підтверджені на суму 14 054,90 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками господарського суду першої інстанції, адже питання про відшкодування позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони господарський суд першої інстанції вирішив з урахуванням критеріїв розумності і реальності, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з урахуванням наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, правомірно зменшивши їх до наведеного вище розміру, який може вважатися розумним й обґрунтованим у цій справі.
Скаржником не доведено порушення або неправильного застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 054,90 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що вартість наданих представником заявника послуг є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не є співрозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг а відтак колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат саме у розмірі 14 054,90,00 грн та вважає суму обґрунтованою та співмірною.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом роботою».
При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у додатковому рішенні Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення суду прийнято відповідно до вимог процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24 задоволенню не підлягає, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/14506/24 залишити без змін.
3. Справу 910/14506/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 06.05.2026.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді О.М. Крижний
Б.О. Ткаченко