вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" квітня 2026 р. Справа№ 910/10543/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Крижного О.М.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 09.04.2026:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026
у справі №910/10543/25 (суддя - Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 2 399 613,27 грн.,
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" (надалі також- позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі також - відповідач, Підприємство, скаржник) заборгованості у розмірі 2 399 693,54 грн, з яких: 2 143 625,90 грн - основний борг, 55 906,12 грн - три проценти річних, 200 161,52 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 30 червня 2010 року № 6256/02.
Позивач в обґрунтування позову зазначає про порушення Підприємством покладених на нього зобов'язань за договором у частині повної та своєчасної остаточної оплати виробленої позивачем електроенергії..
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 у справі №910/10543/25 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" 2 143 545 грн 63 коп. основного боргу, 55 906 грн 12 коп. трьох процентів річних, 200 161 грн 52 коп. інфляційних втрат та 28 795 грн 36 коп. судового збору.
Постановляючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції вказано, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем щодо повної оплати за поставлену електричну енергію за періоди: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-травень 2024 року, - є таким, що настав.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10543/25 частково задоволено заяву ТОВ "Укртрансрейл" про стягнення витрат на правничу допомогу, стягнуто з ДП "Гарантований покупець" 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ "Укртрансрейл" в суді першої інстанції
Постановляючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, вважав за необхідне частково задовольнити заяву позивача та стягнути на користь Товариства 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених останнім під час розгляду справи № 910/10543/25 в місцевому господарському суді.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятими рішеннями, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2026 по справі № 910/10543/25 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 по справі № 910/10543/25 у частині стягнутих витрат на правничу допомогу та ухвалити нове, яким відмовити повністю ТОВ "Укртрансрейл" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді. Також відповідач наголошує на відсутності обставин для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих позивачем по 01.05.2024.
Водночас скаржник стверджує, що стягнута сума у розмірі 18 000, 00 грн не має характеру необхідності, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, а тому заявлені позивачем до стягнення витрати є такими, що створюють надмірний тягар для відповідача.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
12.03.2026 через відділ документального забезпечення від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них: за липень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-травень 2024 року, з урахуванням проведених Підприємством часткових оплат, складає 2 143 545,63 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.
Також позивач зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що адвокат Ярославська О.М. була представником позивача в Господарському суді міста Києва та діяла на підставі виданої позивачем довіреності, на виконання умов Договору; ТОВ «УТР» на підставі рахунків ФОП Ярославської О.М. оплатило вартість правничої допомоги та вирішуючи питання про розподіл витрат позивача, пов'язаних із наданням правничої допомоги адвокатом на час розгляду справи, обґрунтовано взяв до уваги розмір гонорару, визначений за погодженням адвоката з клієнтом, перелік, обсяг, зміст та реальність наданих адвокатом послуг, що пов'язані з розглядом даної справи, дійшов обґрунтованих висновків щодо пов'язаності даних витрат із розглядом справи, їх розумності та реальності, співмірності сум витрат із складністю справи, а тому й дійшов правильного висновку щодо необхідності відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у визначеній судом сумі, а саме 18 000 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М, Крижного О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 відмовлено Державному підприємству "Гарантований покупець" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2026. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2026 - залишено без руху.
25.02.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява про усунення недоліків вказаних в ухвалі від 18.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2026 у справі №910/10543/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі №910/10543/25 у судове засідання на 09.04.2026.
Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання
Представники учасників апеляційного провадження з'явилися у судове засідання 09.04.2026 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 30.06.2010 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - Компанія) і Товариством укладено договір № 6256/02, відповідно до пункту 1.1. якого останнє зобов'язалось продавати, а Компанія - купувати електроенергію, вироблену Товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов вказаного правочину.
30.06.2019 між Компанією, Підприємством і Товариством укладено додаткову угоду № 146/01 до договору від 30 червня 2010 року, у якій сторони дійшли згоди про заміну в преамбулі останнього слів "Державне підприємство "Енергоринок" на "Державне підприємство "Гарантований покупець", а також заміну його статей 1-10 статтями 1-8 у новій редакції.
19.02.2021 між Підприємством і Товариством укладено додаткову угоду № 749/01/21, якою пункти 1.2., 2.6., 3.3., 3.4., 4.2., 4.3., 4.5, 4.6., 7.3, 7.5., 8. вищевказаного договору викладено в новій редакції, а також доповнено його пунктами 7.10.-7.14.
Вищевказані правочини підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 19 лютого 2021 року) виробник за "зеленим тарифом" зобов'язався продавати, а Підприємство - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку № 641 або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804.
Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
За пунктом 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов'язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 19 лютого 2021 року) передбачено, що відповідач зобов'язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.
За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 19 лютого 2021 року) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.
Згідно з пунктом 10.1. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за період липень-серпень 2022 року) до 15-го числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства. До 25-го числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
Пунктом 10.2. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за період липень-серпень 2022 року) встановлено, що з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку Підприємство протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати Товариством спожитої електричної енергії Підприємство протягом 2-х робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє Товариству акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від Підприємства на електронну адресу акта купівлі-продажу Товариство надає у 3-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Підприємство у 5-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає Товариству один примірник поштою. У разі наявності у Товариства зауважень до акта купівлі-продажу, останнє письмово повідомляє про це відповідача. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання Товариством акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому Підприємством акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей (пункт 10.3. Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за період липень-серпень 2022 року).
Відповідно до пункту 10.4. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за період липень-серпень 2022 року) після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Отже, Підприємство було зобов'язане здійснювати оплату за період липень-серпень 2022 року в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Товариства у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом 3-х робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.
НКРЕКП постановами: від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2023 року № 473, - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за спірний період: липень 2022 року, серпень 2022 року.
Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у липні 2022 року складає 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ), у серпні 2022 року - 1 156 124 201,15 грн (без ПДВ).
Повноважними представниками Товариства та Підприємства підписано й скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за актом коригування за липень 2022 року від 16 травня 2024 року - на суму 1 849,56 грн з ПДВ, за серпень 2022 року - на суму 207 650,76 грн з ПДВ (з актами коригування: від 21 лютого 2023 року на суму 7,16 грн, від 17 травня 2024 року на суму 1 362,75 грн). Копії вказаних актів наявні в матеріалах справи.
26.01.2024 між Підприємством і Товариством укладено додаткову угоду № 1457/07/24, якою глави 1-8 вищевказаного договору замінено главами 1-9 у новій редакції.
Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) продавець зобов'язується продавати, а Підприємство - купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та чинного законодавства України, у тому числі Порядку № 641.
Сторони визнають свої зобов'язання згідно із законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком № 641, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього договору. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови включення генеруючих установок продавця до балансуючої групи гарантованого покупця. Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком № 641, у національній валюті України (пункти 2.1.-2.3. договору в редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року).
Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну й своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
Підпунктом 2 пункту 4.4. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) передбачено, що відповідач зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.
За умовами пунктів 3.1.-3.3. вказаного правочину (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку № 641. Розрахунок за куплену Підприємством електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Сторони при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється в установленому законодавством порядку. Оплата електричної енергії, купленої Підприємством у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку № 641.
Згідно з пунктом 11.4 Порядку № 641 (у редакції від 26 січня 2024 року, яка була чинна на час настання строку проведення розрахунків між сторонами за періоди: вересень 2022 року, листопад-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, квітень-червень 2024 року) Підприємство забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
НКРЕКП постановами: від 30 квітня 2024 року № 858 (оприлюднена 1 травня 2024 року), від 8 травня 2024 року № 896 (оприлюднена 10 травня 2024 року), від 15 травня 2024 року № 946 (оприлюднена 16 травня 2024 року), від 18 грудня 2024 року № 2146 (оприлюднена 18 грудня 2024 року), від 11 лютого 2025 року № 193 (оприлюднена 13 лютого 2025 року), від 8 квітня 2025 року № 529 (оприлюднена 10 квітня 2025 року), - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, наданої відповідачу за період: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-травень 2024 року.
Так, згідно з вищевказаними постановами НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у вересні 2022 року - 727 557 668,53 грн (без ПДВ); у жовтні 2022 року - 844 011 507,76 грн (без ПДВ); у листопаді 2022 року - 327 206 881,45 грн (без ПДВ); у грудні 2022 року - 292 516 262,07 грн (без ПДВ); у лютому 2023 року - 1 050 577 585,13 грн (без ПДВ); у березні 2023 року - 1 388 010 061,65 грн (без ПДВ); у квітні 2023 року - 1 498 983 583,16 грн (без ПДВ); у травні 2023 року - 2 817 335 578,28 грн (без ПДВ); у червні 2023 року - 2 685 053 538,42 грн (без ПДВ); у липні 2023 року - 2 855 049 206,73 грн (без ПДВ); у вересні 2023 року - 2 501 148 708,30 грн (без ПДВ); у лютому 2024 року - 1 025 799 469,33 грн (без ПДВ); у березні 2024 року - 2 111 601 633,12 грн (без ПДВ), у квітні 2024 року - 2 658 031 693,76 грн (без ПДВ); у травні 2024 року - 3 276 775 717,92 грн (без ПДВ).
Повноважними представниками Товариства та Підприємства підписано й скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за вересень 2022 року - на суму 609 582,89 грн з ПДВ (з актами коригування: від 20 квітня 2023 року на суму -894,92 грн; від 30 квітня 2024 року на суму 3 995,15 грн), за жовтень 2022 року - на суму 1 563 143,27 грн з ПДВ (з актом коригування від 21 квітня 2023 року на суму 2 408,04 грн), за листопад 2022 року - на суму 1 448 769,77 грн з ПДВ (з актом коригування від 4 травня 2023 року на суму 590,17 грн), за грудень 2022 року - на суму 2 694 102,36 грн з ПДВ (з актом коригування від 8 травня 2023 року на суму 8 135,59 грн), за лютий 2023 року - на суму 2 801 135,38 грн з ПДВ (з актом коригування від 19 травня 2023 року на суму -246,25 грн), за березень 2023 року - на суму 3 169 136,44 грн з ПДВ (з актом коригування від 15 червня 2023 року на суму 228,27 грн), за квітень 2023 року - на суму 3 239 716,26 грн з ПДВ (з актом коригування від 11 липня 2023 року на суму 274,35 грн), за травень 2023 року - на суму 2 840 913,08 грн з ПДВ (з актом коригування від 18 серпня 2023 року на суму -123,55 грн), за червень 2023 року - на суму 1 259 291,06 грн з ПДВ (з актом коригування від 19 жовтня 2023 року на суму -29,08 грн), за липень 2023 року - на суму 1 311 289,87 грн з ПДВ (з актом коригування від 8листопада 2023 року на суму -7,37 грн), за вересень 2023 року - на суму 887 782,07 грн з ПДВ (з актом коригування від 31 січня 2024 року на суму 14,72 грн), за жовтень 2023 року - на суму 1 050 522,73 грн з ПДВ, за листопад 2023 року - на суму 1 730 753,79 грн з ПДВ (з актом коригування від 14 березня 2024 року на суму -80,27 грн).
Крім того, повноважними представниками Товариства та Підприємства із застосуванням засобів КЕП було підписано акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили й зафіксували обсяг і вартість виробленої позивачем та купленої відповідачем електричної енергії, а саме: за лютий 2024 року - на суму 2 882 298,02 грн з ПДВ (з актом коригування від 14 листопада 2024 року на суму 37,50 грн), за березень 2024 року - на суму 3 245 139,79 грн з ПДВ (з актом коригування від 15 листопада 2024 року на суму 22,50 грн), за квітень 2024 року - на суму 3 492 217,07 грн з ПДВ (з актом коригування від 12 грудня 2024 року на суму 46,86 грн), за травень 2024 року - на суму 2 421 285,95 грн з ПДВ (з актом коригування від 19 грудня 2024 року на суму -177,68 грн).
Копії вищевказаних актів містяться в матеріалах даної справи. Відповідач заперечень і зауважень проти факту підписання вказаних актів між сторонами, а також проти зазначених у них сум під час розгляду даної справи не висловлював.
Звертаючись до суду з цим позовом, Товариство зазначало про порушення Підприємством покладених на нього зобов'язань за договором у частині повної та своєчасної остаточної оплати виробленої позивачем електроенергії. На дату звернення Товариства до суду з цим позовом (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 27 жовтня 2025 року) загальний розмір заборгованості Підприємства з придбаної відповідачем у спірному періоді енергії за "зеленим" тарифом становила 2 143 545,63 грн, з яких: за липень 2022 року - 1 849,56 грн, за серпень 2022 року - 34 546,20 грн, за вересень 2022 року - 103 064,24 грн, за жовтень 2022 року - 2 408,02 грн, за листопад 2022 року - 187 576,92 грн, за грудень 2022 року - 345 434,56 грн, за лютий 2023 року - 116 931,26 грн, за березень 2023 року - 82 505,17 грн, за квітень 2023 року - 142 332,74 грн, за травень 2023 року - 89 374,48 грн, за червень 2023 року - 6 684,75 грн, за липень 2023 року - 7 834,46 грн, за вересень 2023 року - 28 199,87 грн, за лютий 2024 року - 37,50 грн, за березень 2024 року - 22,50 грн, за квітень 2024 року - 50 188,86 грн, за травень 2024 року - 944 554,54 грн.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржникв щодо відсутності у нього заборгованості перед Товариством за період липень-серпень 2022 року, з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, з огляду на таке.
На дату настання строку остаточної оплати спірної заборгованості за липень-серпень 2022 року, наказ Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежував право позивача на проведення з ним остаточного розрахунку по вартості проданої енергії згідно з укладеним між сторонами договором, а також не змінював терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення таких остаточних розрахунків за договором і відповідно до умов пункту 10.4. Порядку (у редакції до 26 січня 2024 року). Цим наказом лише обмежувався розмір виплат, які передбачені пунктами 10.1. та 10.2. Порядку (у редакції до 26 січня 2024 року). Проте даний нормативно-правовий акт не обмежував розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні з ними саме остаточних розрахунків, визначених пунктом 10.4. Порядку (у редакції до 26 січня 2024 року).
Тобто, положення вказаних наказів Міністерства енергетики України не змінювали порядок проведення розрахунків, передбачений Порядком (у редакції до 26 січня 2024 року), а лише доповнювали його.
Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що визначений наказами Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 порядок розрахунків за придбану відповідачем електроенергію стосувався лише проміжних проплат Підприємства в періоди, визначені в пунктах 10.1.-10.3. Порядку (у редакції до 26 січня 2024 року), тобто, за перші 10 та 20 днів розрахункового місця, а також за результатами розрахункового місяця. Разом із цим, у вищевказаних наказах відсутні положення щодо зміни порядку проведення остаточного розрахунку відповідачем за придбану електроенергію, який встановлено пунктом 10.4. Порядку (у редакції до 26 січня 2024 року).
При цьому, саме лише посилання скаржника на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, на переконання колегії суддів, не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача спірної заборгованості за договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку Підприємства грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 червня 2024 року в cправі № 910/4439/23 та постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 березня 2024 року в справі № 910/6185/23, від 11 квітня 2024 року в справі № 910/9100/22.
Судом першої інстанції доречно звернуто увагу на те, що Міністерство енергетики своїм наказом від 1 квітня 2024 року № 136 скасувало дію наказу від 15 червня 2022 року № 206, яким і встановлювались для Підприємства вищевказані мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з відновлювальних джерел електроенергії вартості отриманої електроенергії.
Отже, як на час розгляду судом першої інстанції даної справи, так і на момент апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, відсутні будь-які нормативно-правові обмеження щодо розміру виплат, передбачених пунктом 10.1. Порядку (у редакції до 26 січня 2024 року) за період липень-серпень 2022 року.
Водночас колегією суддів відхиляються посилання скаржника щодо відсутності у нього заборгованості перед Товариством у зв'язку з несплатою НЕК "Укренерго" Підприємству боргу за надані останнім послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період, з огляду на таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 Порядку № 641 (у редакції, чинній з 26 січня 2024 року) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів констатує, що вказаний пункт 11.4. Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів Підприємством від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається до моменту надходження таких коштів.
Тобто, положення вказаного Порядку жодним чином не звільняють Підприємство від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до укладеного між сторонами договору в частині встановлення іншого порядку проведення розрахунків за спірний період в залежності від обсягу отримання Підприємством коштів від ОСП, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції відповідної додаткової угоди) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.
Відповідно до статті 617 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 1 статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем щодо повної оплати за поставлену електричну енергію за періоди: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-травень 2024 року, - є таким, що настав.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них: за липень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-травень 2024 року, з урахуванням проведених Підприємством часткових оплат, складає 2 143 545,63 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.
Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 55 906,12 грн та 200 161,52 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невірності здійсненого Товариством розрахунку інфляційних втрат з посиланням на дію правила заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми (один знак після коми), про що писав Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Зокрема, Верховний Суд у вищевказаній постанові в контексті порядку застосування частини 2 статті 625 ЦК України дійшов висновку про те, що: "...величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми; при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період".
За приписами частин 5-6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Разом із цим, норма частини 2 статті 625 ЦК України не містить жодних приписів щодо наявності обмежень щодо заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми.
Відтак, вищевказана позиція Верховного Суду щодо порядку застосування арифметичних правил округлення при здійсненні обрахунку інфляційних втрат, викладена в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, у розумінні імперативних приписів статті 326 ГПК України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не є висновками щодо застосування норм права, а відтак не може бути врахована судом першої інстанції у даній справі.
При цьому, згідно загальновідомих арифметичних правил, округлена цифра розряду, до якого виконується округлення, залишається без змін, якщо в числі, яке округлюється, за нею слідує одна з цифр: 0, 1, 2, 3, 4, а якщо за нею слідує цифри: 5, 6, 7, 8, 9, - тоді до цифри розряду, до якої округляли, додається 1. Округлюючи десятковий дріб до якого-небудь розряду, усі цифри, що йдуть за цим розрядом, замінюють нулями (якщо вони стоять після коми, то їх відкидають) (Математика: підручник для 5 класу закладів загальної середньої освіти/А.Г. Мерзляк, В.Б. Полонський, М.С. Якір. - Х.:Гімназія, 2022. - сторінки 262-263).
Відтак, у разі використання вищевказаного підходу Верховного Суду щодо обрахунку сукупного індексу інфляції, викладеного в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, та на застосуванні якого наполягав скаржник у своїй апеляційній скарзі, враховуючи зазначені арифметичні правила округлення, суми інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості, у кожному конкретному випадку можуть як збільшитися (про що було зазначено даним складом суду в рішенні Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року в справі № 910/519/25), так і зменшитися, або ж взагалі залишитися незмінними.
Отже, застосування арифметичного правила заокруглення, про яке зазначено Верховним Судом у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, лише призведе до стягнення менш точної суми інфляційних втрат (більшої або меншої), що, у свою чергу, матиме наслідком порушення одного з основних завдань господарського судочинства - справедливого вирішення спорів (частина 1 статті 2 ГПК України).
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки заявлені Товариством до стягнення розміри вищезазначених компенсаційних виплат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також враховуючи те, що відповідач не надав власного контррозрахунку, позов у частині стягнення з Підприємства трьох процентів річних та інфляційних втрат також підлягає задоволенню.
Клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих компенсаційних виплат не підлягає задоволенню, оскільки інфляційні втрати та проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Правовий висновок щодо неможливості зменшення мінімального розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року в справі № 903/602/24.
Таким чином судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні клопотання Підприємства про зменшення суми нарахованих позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про повне задоволенння позовних вимог.
У подальшому 20.01.2026 від Товариства надійшла заява від 19.01.2026, у якій позивач просив прийняти додаткове рішення у справі № 910/10543/25 та стягнути з Підприємства 22 500,00 грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в зв'язку з розглядом даної справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 січня 2026 року вказану заяву Товариства призначено до розгляду в судовому засіданні на 29 січня 2026 року.
29.01.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява від цієї ж дати, у якій останній заперечував проти задоволення заяви Товариства, оскільки, на думку Підприємства, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру. Крім того, позивач не надав належних доказів на підтвердження факту оплати наданих адвокатом послуг. У свою чергу, витрати позивача, сплачені на користь фізичної особи - підприємця Ярославської Оксани Миколаївни, охоплюються витратами позивача на правничу допомогу адвоката Ярославської О. М. за укладеним між нею та Товариством договором про надання правової допомоги. На думку Підприємства, заявлений до стягнення розмір судових витрат на професійну правничу допомогу є очевидно завищеним, не відповідає кількості часу, витраченого адвокатом, у тому числі на складання документів, які не мали характеру необхідних, а також є неспівмірним із заявленою тривалістю судових засідань. Крім того, стягнення з відповідача заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу матиме надмірний фінансовий тягар для Підприємства, яке віднесене до стратегічних підприємств електроенергетичного комплексу, та може призвести до неможливості виконання обов'язку з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 1 липня 2025 року між позивачем та адвокатом Ярославською Оксаною Миколаївною (далі - адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого остання за дорученням клієнта зобов'язалось надати Товариству правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим правочином, а позивач - прийняти й оплатити надані послуги.
Цей договір підписаний обома сторонами в установленому порядку.
Вичерпний перелік, об'єм і строки надання послуг адвокатом по цьому договору, у тому числі спеціальний предмет послуг та/або спеціальні умови по їх оплаті, вказуються в додатках до цього правочину, які підписуються сторонами (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 3.1. вказаного правочину адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання послуг, вичерпний перелік яких повинен бути зазначений у додатку до договору.
За пунктом 4.3. вказаного правочину клієнт зобов'язаний оплачувати юридичну допомогу (послуги) у відповідності до умов договору.
Вартість послуг адвоката визначається як сума гонорарів за надані послуги та витрат, понесені адвокатом у зв'язку з наданням послуг. Ставки (тарифи) адвоката: вивчення матеріалів справи, правовий висновок, щодо вирішення/врегулювання питання, яке виникло в господарській діяльності Клієнта, - 1 500,00 грн; позовна заява до господарського та адміністративного суду, апеляційна, касаційна скарга до відповідного суду - 10 000,00 грн; відзив, відповідь на відзив, заперечення до відповідного суду - 5 000,00 грн; участь в судовому засіданні в межах міста Рівного та області - 1 000,00 грн; участь у судовому засіданні за межами міста Рівного - 1 000,00 грн + витрати на пальне; участь у судовому засіданні за межами Рівненської області - 1 500,00 грн + витрати на пальне; супровід клієнта при примусовому виконанні рішення в органах виконавчої служби - від 3 000,00 грн (пункт 5.1. договору в редакції додаткової угоди від 1 вересня 2025 року № 1).
Відповідно до пунктів 6.1.-6.3. вказаного правочину акти, які направляються клієнту, мають містити наступну інформацію: дату надання послуги; опис кожної послуги; суму витрат, понесених у зв'язку з наданням послуг. Акти виставляються клієнту, як правило, щомісяця. Якщо протягом певного місяця суми гонорарів за надані послуги й витрат по справі були незначними, адвокат може включити їх в акти за наступні місяці. Акт надсилається клієнту електронною поштою або надаються особисто. Акт вважається підписаним, якщо протягом 5-ти днів з моменту його отримання клієнтом останній не надав письмові аргументовані заперечення на акт. Клієнт погоджується оплачувати акти, які виставляються адвокатом, відразу після їх отримання, але не пізніше 15-ти календарних днів від дати їх отримання, за винятком тих випадків, коли за домовленістю між сторонами клієнт сплатив послуги авансом.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами й зберігає свою дію до його припинення відповідно до положень цього правочину (пункти 13.1., 13.5. вказаної угоди).
Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного правочину адвокат надав, а Товариство - в установленому договором порядку прийняло й оплатило без жодних заперечень і зауважень надані послуги на загальну суму 22 500,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: актів здачі-приймання наданих послуг: від 5 вересня 2025 року на суму 11 500,00 грн без ПДВ (вивчення матеріалів справи, правовий висновок, щодо вирішення/врегулювання питання, яке виникло в господарській діяльності клієнта, - 1 500,00 грн; складання та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва щодо стягнення заборгованості з Підприємства - 10 000,00 грн); від 17 грудня 2025 року на суму 5 000,00 грн (відповідь на відзив у справі № 910/10543/25); від 16 січня 2026 року на суму 6 000,00 грн (участь у судових засіданнях у приміщенні Господарського суду міста Києва: від 9 жовтня 2025 року, від 20 листопада 2025 року, від 16 грудня 2025 року, від 15 січня 2026 року); платіжних інструкцій: від 9 вересня 2025 року № 1237 на суму 11 500,00 грн, від 18 грудня 2025 року № 1701 на суму 5 000,00 грн, від 16 січня 2026 року № 54 на суму 6 000,00 грн.
На підтвердження повноважень адвоката Ярославської О.М. на представництво інтересів Товариства в суді до позову було долучено довіреність позивача у порядку передоручення від 23 липня 2025 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29 травня 2020 року серії КС № 8974/10.
При цьому, судом враховано, що відповідно до частин 2, 4 статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За положеннями статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Судом встановлено, що копія договору про надання правової допомоги від 1 липня 2025 року № 01-07/2025, яким безпосередньо визначений розмір та порядок сплати Товариством наданих йому адвокатом послуг, не був поданий разом із позовною заявою від 22 серпня 2025 року, хоча існував на момент її подачі до суду.
Товариство при зверненні з позовом також письмово не повідомило суду причин, з яких вказаний документ на підтвердження понесених судових витрат не міг бути поданий у визначений Кодексом строк.
Крім того, копії: додаткової угоди від 1 вересня 2025 року № 1, актів здачі-приймання наданих пологу: від 5 вересня 2025 року, від 17 грудня 2025 року з платіжними інструкціями на їх оплату, - у встановлений статтею 221 ГПК України строк також подані не були й жодних поважних причин неможливості їх подання до закінчення судових дебатів позивачем наведено не було.
Однак судом першої інстанції вірно врахована правова позиція Північного апеляційного господарського суду, викладена у постановах: від 11 березня 2025 року у справі № 910/11208/24 та від 1 жовтня 2025 року в справі № 910/9486/24, - якими були скасовані відповідні ухвали Господарського суду міста Києва (прийняті даним складом суду) про відмову в задоволенні заяв про ухвалення додаткових рішень з підстав пропуску встановленого статтею 80 ГПК України строку на подання доказів, та відповідно до яких: "положення ст. 80 ГПК України регулюють порядок подання учасниками судового процесу доказів, які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, тобто доказів по суті спору, в той час як докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, не є доказами по суті спору, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до розгляду вказаних доказів у зв'язку з пропуском строку на їх подання є помилковими.".
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У своїх запереченнях проти заявленої до стягнення суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу Підприємство посилалося на те, що обумовлені договором послуги були сплачені позивачем на рахунок ФОП Ярославської Оксани Миколаївни, а не адвоката Ярославської О.М., у зв'язку з чим відповідні судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Разом із цим, факт оплати наданих адвокатом послуг не є обов'язковою передумовою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 28.09.2021 в справі № 160/12268/19.
Витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Така позиція висловлена: Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 22 травня 2024 року в справах № 227/2301/21, № 206/4841/20, Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 3 березня 2019 року в справі № 922/445/19, Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах: від 29 жовтня 2020 року в справі № 686/5064/20, від 19 січня 2022 року в справі № 910/789/21.
Відтак, посилання скаржника на відсутність доказів сплати позивачем наданих йому послуг саме на користь адвоката Яросласької О.М. не впливає на вирішення питання про розподіл таких витрат за результатами розгляду справи.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що факт перебування Підприємства у скрутному фінансовому становищі також не є підставою для зменшення розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи статті 126 ГПК України.
Разом із цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року в справі № 910/14524/22 та в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 24 січня 2022 року в справі № 911/2737/17.
Визначаючи складність даного спору та характер спірних правовідносин, колегія суддів зазначає про те, що дана справа не є складною для представника Товариства, з огляду на неодноразове подання аналогічних позовів до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за договором від 30 червня 2010 року № 6256/02 (зокрема, справа № 910/14809/23).
У свою чергу, як вірно зазначено судом першої інстанції, що підготовка позовної заяви Товариства не потребувала здійснення складних арифметичних розрахунків чи збирання значного обсягу документів, на обґрунтування заявлених позовних вимог. Будь-які інші дії процесуального характеру (витребування доказів, проведення судової експертизи, залучення свідків, експертів у галузі права тощо) під час розгляду цієї справи не вчинялися.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати витрат на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, реально витраченого адвокатом часу, наявності вмотивованих заперечень відповідача щодо обґрунтованості заявлених до стягнення сум, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції цілком обгрунтовано вважав, що скаржником у апеляційній скарзі не спростовано, за необхідне частково задовольнити заяву позивача та стягнути на користь Товариства 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених останнім під час розгляду справи № 910/10543/25 в місцевому господарському суді.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішеннях, оскаржувані рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі №910/10543/25, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі №910/10543/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 у справі №910/10543/25 - залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі №910/10543/25 - залишити без змін.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством "Гарантований покупець".
5. Матеріали справи №910/10543/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 05.05.2026. (у зв'язку із перебуванням суддів Ткаченка Б.О. та Крижного О.М. у відрядженні)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Крижний
О.М. Гаврилюк