Іменем України
05 травня 2026 року м. Кропивницький
справа № 390/1829/25
провадження № 22-ц/4809/700/26
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л. М.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Старовойтов Олександр Вікторович на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2025 року (суддя Гершкул І.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
У липні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір №09.07.2024-100000242, за умовами якого товариство надало споживачу кредит в сумі 5000 грн строком на 124 дні.
За користування кредитом відповідач мав сплачувати проценти відповідно до стандартної процентної ставки у розмірі 1,5 % в день, що застосовується протягом перших 2 чергових періодів, процентної ставки «економ» у розмірі 1% в день, що застосовується протягом наступних чергових періодів, комісії за надання кредиту в розмірі 450 гривень, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 450 гривень, у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Відповідачем не здійснювалася оплата погашення боргу за кредитним договором. За таких обставин, оскільки відповідач не виконав свого зобов'язання по договору і у нього виникла заборгованість за договором, позивач звернувся в суд із вказаним позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 16600 грн, яка складається з 5000 гривень - сума основного боргу, 7750 гривень - сума заборгованості за відсотками, 450 гривень - сума комісії, 900 гривень - додаткова комісія, 2500 гривень - сума неустойки.
Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за кредитним договором № №09.07.2024-100000242 від 09.07.2024 в розмірі 12550 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 1831, 39 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення комісії.
Апеляційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позов у частині стягнення комісії, суд послався на те, що нарахування комісії було правомірним та узгодженим сторонами, оскільки комісія не нараховувалась за послуги, які мають надаватись безоплатно.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Споживчий центр» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Встановлено, що 09.07.2024 ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" уклали кредитний договір №09.07.2024-100000242, шляхом підписання Заявки, що підписана електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Е723, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) з якою позичальник ознайомився 09.07.2024 за посиланням.
Згідно умов договору ТОВ"Споживчий центр" надали ОСОБА_1 кредит у сумі 5000 грн, із процентною ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом протягом перших двох чергових періодів та 1% за кожен день користування кредитом протягом чергових періодів, наступними за черговими періодами в яких застосовується процентна ставка стандарт, строком на 124 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 450грн, комісії за обслуговування 450 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, неустойки в розмірі 50грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язання.
Лист ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №126-1407 від 14.07.2025 підтверджує, що 09.07.2024 успішно перераховано кредитні кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 на суму 5000 грн, номер транзакціїї в системі i.Pay.ua 447609018, призначення платежу: видача за договором кредиту №09.07.2024-100000242.
Відповідно до розрахунку, загальна сума заборгованості 16600 грн, складається з: тіла кредиту 5000 грн, проценти 7750 грн, комісія 450грн, додаткова комісія 900 грн, неустойка 2500 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка свої зобов'язання, взяті на себе за кредитним договором належним чином не виконала, борг за кредитним договором не повернула, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Разом з цим, суд першої інстанції вважав безпідставними вимоги позивача про стягнення заборгованості в частині стягнення неустойки за порушення зобов'язання, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідач факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не оспорює, як і не оспорює рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядається.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Щодо стягнення з відповідача суми комісії за кредитним договором.
В кредитному договорі №09.07.2024-100000242 в п. 11,12 визначено, що комісія, пов'язана з наданням Кредиту 450 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів (а. с. 104).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 405 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.
Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Тобто зазначена умова заявки не передбачає оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної лінії існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, понесені відповідачем судові витрати у суді апеляційної інстанції слід залишити за нею.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Старовойтов Олександр Вікторович залишити без задоволення.
Рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л. М. Дьомич