Іменем України
05 березня 2026 року м. Кропивницький
справа № 398/4328/25
провадження № 22-ц/4809/366/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач)
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря: Антошиної А.В.
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»;
відповідач: ОСОБА_1 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2025 року, у складі головуючого судді Авраменка О.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №03.06.2024-100000658.
Відповідно до вказаного договору позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 грн , зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,5% в день, з кінцевою датою повернення кредиту до - 22.09.2024.
Відповідач порушив умови кредитування, а саме не виконував належним чином зобов'язання, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 29 020,00 грн, яка складається із: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 020,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 000,00 грн - заборгованість за комісією, 5 000,00 грн - неустойка.
Позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №03.06.2024-100000658 у розмірі - 29 020,00 грн та судові витрати понесені під час розгляду справи в суді.
Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №03.06.2024-100000658 від 03.06.2024 у розмірі 23 555, 00, яка складається із: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 555,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 000,00 грн - заборгованість за комісією.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач оскаржив в апеляційному порядку вказане рішення суду, яке просить скасувати у частині стягнення із нього 15 555,00 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом, та в частині стягнення з нього 1 000,00 грн - заборгованості за комісією, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову позову у цій частині, або змінити , стягнувши розмір заборгованості за відсотками та користування кредитом до 10370,00 грн.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подавав
У судове засідання учасники справи не з?явилися, про дату , час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у розумінні ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на часткову доведеність позивачем позовних вимог про порушення кредитних зобов?язань відповідачем.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 03.06.2024 ТОВ «Споживчий центр» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти кредитний договір, а ОСОБА_1 акцептував оферту щодо укладення кредитного договору №03.06.2024-100000658, на умовах, визначених офертою, заявкою, акцептом та таблицею загальної вартості кредиту, яка містить графік погашення, а також здійснив їх підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Крім того, відповідач також підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором додатки до анкети та паспорт споживчого кредиту.
Позивач надав кредит відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією від 03.06.2024 року (а.с. 14).
Звернувшись із цим позовом до суду позивач надав розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №03.06.2024-100000658 від 03.06.2024, з якого вбачається, що заборгованість становить - 29 020,00 грн, яка складається із: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 020,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 000,00 грн - заборгованість за комісією, 5 000,00 грн - неустойки.
За умовами договору відповідач 03.06.2024 отримав кредит в розмірі 10 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,5% в день, строком на 112 днів, тобто з 03.06.2024 до 22.09.2024 включно.
Суд першої інстанції здійснивши свій розрахунок встановив, що за період з 03.06.2024 по 01.08.2024 включно відсотки за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 1,5% в день складатимуть: 4 350,00 грн (10 000,00 грн х 1,5% : 100% х 29 днів); за період з 02.08.2024 до 22.09.2024 включно (строк кредитування) - 11 205,00 грн (9 000,00 грн х 1,5% : 100% 83 дні), тобто всього за період кредитування з 03.06.2024 по 22.09.2024 включно - 15 555,00 грн.
Колегія суддів погоджується із розрахунком здійсненим судом першої інстанції.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов'язану з наданням кредиту.
Згідно ст..ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Стаття 1055 ЦК України, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
У чч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Колегія суддів вважає, що підписання відповідачем оферти та акцепту на отримання кредиту підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Зокрема підтверджують отримання пропозиції укласти договір (оферту) та прийняття (акцепт) запропонованої пропозиції позичальником.
Відповідач у свою чергу не оскаржував кредитний договір й не порушував питання про розірвання кредитного договору, а тому погодився на умови кредитного договору.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набираєзаконноїсили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягомтридцятиднів з дня складенняповного судового рішення.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л.М. Дьомич
О.А. Письменний