Справа № 342/483/20
Провадження № 1-кп/346/66/26
05 травня 2026 р.м. Коломия
Колегія суддів Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Коломия в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12018090230000267 від 26 жовтня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 5 КК України, -
В провадженні Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебуває вказане кримінальне провадження.
Прокурор звернувся із клопотанням про обрання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивував тим, обвинувачені, перебуваючи за кордоном, неодноразово не брали участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції, а також переривали таку участь, мотивуючи проблемами інтернет-з'єднання, що розцінюється стороною обвинувачення як свідоме затягування судового розгляду, невиконання процесуального обов'язку та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження. ОСОБА_6 18.08.2021 року притягнута до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК україни звільнена від кримінальної відповідальності з іспитовим строком на 3 роки, на шлях виправлення не стала, вчинила новее кримінальне правопорушення, її оголошено в розшук у зв'язку з невиконанням обов'язків покладених судом.
Обгрунтованість обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.5 ст. 185 КК України підтверджується показаннями потерпілих, які вже допитані в судовому засіданні, показаннями свідків, протоколами огляду місця події, протоколами впізнання, висновками експертиз та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України існують наступні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховування від суду, оскільки кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_6 згідно зі ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких і за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років; сторона обвинувачення вважає, що обвинувачені, яка під час судового розгляду на тривалий час виїжджала за межі України, усвідомлюють неминучість покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі і перебування на волі може унеможливити виконання завдань кримінального провадження;
- незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відомі повні анкетні дані таких осіб, які не допитані, і вони шляхом вмовляння, погроз зможуть впливати на їх показання, що, в свою чергу, може зашкодити досягненню завдань кримінального судочинства;
- вчинення іншого кримінального правопорушення, у тому числі пов?язаного зі злочинами проти власності, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 раніше судимі за вчинення корисливого злочину, мають схильність до його вчинення, офіційно не працевлаштовані, не мають джерел доходів, що спонукатиме до вчинення нового злочину.
В судовому засідання прокурор клопотання підтримав, просить його задовольнити.
Захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 заперечували проти клопотання прокурора про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказали на відсутність ризиків, які навів прокурор, та відсутність доказів, які би їх підтверджували. Просили застосувати до обвинувачених більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків.
Обвинувачена ОСОБА_6 проти клопотання прокурора заперечила, вказала, що в березні 2022 року у зв'язку з початком воєнних дій змушена була з сім'єю виїхати за кордон, на цей час проживає в Нідерландах, займається вихованням неповнолітнього внука та доглядом за хворою мамою, працює, завжди вчасно виходила на звя'зок для участі в судових засіданнях, переривання інтернет зв'язку не були її умисними діями, а зумовлені технічними характеристиками з'єднання, вказала, що немає наміру ухилятися від суду та буде з'являтись в судові засідання.
Обвинувачена ОСОБА_7 проти клопотання прокурора заперечила, вказала, що в березні 2022 року у зв'язку з початком воєнних дій змушена була з сім'єю виїхати за кордон, на цей час проживає в Німеччині, займається вихованням неповнолітніх дітей сина та дочки, займається лікуванням сина, у якого важка форма аутизму, живе за рахунок допомоги, яку отримує від іноземної держави, завжди вчасно виходила на звя'зок для участі в судових засіданнях, переривання інтернет зв'язку не були її умисними діями, а зумовлені технічними характеристиками з'єднання, вказала, що немає наміру ухилятися від суду та буде з'являтись в судові засідання.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стовно обвинувачених підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 5 КК України.
За цей час було проведено та завершене досудове розслідування, обвинувальний акт направлено до суду, кримінальне провадження передано новому складу суду у зв'язку із звільненням головуючого судді ОСОБА_11 . Під час судового розгляду судом допитано потерпілих та досліджуються письмові докази сторони обвинувачення.
Зважаючи на те, що обвинувачені на даний час не утримуються під вартою, та з'явилися до суду на розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу, в сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність мінімального рівня ризику переховування обвинувачених від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
На переконання колегії суддів, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
З метою подальшого безперешкодного судового розгляду із встановлення усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити обвинувачених у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті, а покладання на обвинувачених такого обов'язку не буде занадто обтяжливим.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, востаннє 18.08.2021 р. за ч. 3 ст. 186 КК України, а тому існує ризик продовження вчинення нею кримінальних правопорушень.
Щодо ризику продовження вчинення ОСОБА_7 інших кримінальних правопорушень з огляду на те, що до кримінальної відповідальності остання не притягувалась, то колегія визнає такий ризик малоймовірним.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що на час розгляду клопотання, існують окремі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у поданому клопотанні.
Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.
При цьому, відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним уст. 177 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Виходячи з положень п. 2, 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, а також до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених частинами 3 та 5 ст. 185 КК України, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та карається, зокрема позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Колегія суддів враховує, що ступінь впливу на особу та рівень її обмежень, пов'язаних із застосуванням запропонованого прокурором запобіжного заходу в даному випадку є суттєвим, а тому можливість та необхідність застосування саме цього запобіжного заходу потребує ретельного аналізу щодо наявності таких відомостей, які можуть його виправдати.
Отже, суду належить зважити встановлені під час розгляду клопотання обставини таким чином, щоб збалансувати конкуруючі у цьому кримінальному провадженні інтереси з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
Дотримуючись наведеної позиції та аналізуючи встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини, суд враховує, що існують ризики, проте, на переконання колегії суддів, вони не досягають такого обсягу та рівня, які б давали беззаперечні підстави застосувати до обвинувачених в цьому кримінальному проваджені запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже тимчасове ув'язнення особи та пов'язане з цим подальше перебування її у вразливому стані не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін і потребує від правоохоронної системи найвагоміших наявних у часі об'єктивних відомостей.
Частиною 4 ст. 194 КПК України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З урахуванням встановлених вище обставин, у тому числі відомостей про особи обвинувачених, їх процесуальну поведінку на час розгляду клопотання, сімейний стан, перебування на утриманні в обвинуваченої ОСОБА_6 неповнолітнього онука, а у обвинуваченої ОСОБА_7 двох неповнолітніх дітей, та потребу сина в медичній допомозі, та інших даних, суд приходить до висновку про відсутність обставин необхідності обмеження їх права на свободу та можливість в даному випадку застосувати до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу - у вигляді особистого зобов'язання, який, на переконання суду, повністю нівелює заявлені та встановлені ризики і взмозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розгляду кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.
Відповідно до ст.179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
На думку колегії суддів, такий запобіжний захід та покладені на обвинувачених обов'язків зможуть забезпечити їх належну процесуальну поведінку в кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 2,7-29, 30-33, 36, 37, 42, 45-47, 55-57, 73, 75-83, 84-117, 131-132, 133-146, 176-206, 276-279, 291-293, 314-372, 376, 392-395 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на 60 днів, а саме до 03 липня 2026 року включно.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_6 на строк до 03 липня 2026 року обов'язки:
1) прибувати до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області за першою вимогою;
2) утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на 60 днів, а саме до 03 липня 2026 року включно.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_7 на строк до 03 липня 2026 року обов'язки:
1) прибувати до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області за першою вимогою;
2) утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченим, що в разі невиконання обов'язків, покладених судом до них, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Івано-Франківську обласну прокуратуру.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ознайомити обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під підпис з ухвалою про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок чи інше судове рішення, яким закінчилось провадження у суді першої інстанції
Повний текст ухвали складено 05 травня 2026 року о 16 год.
Головуючий суддя : ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3