Справа № 369/4687/26
Провадження № 2-н/369/1536/26
05 травня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши заяву ТОВ "ЖИТЛОІНДБУДСЕРВІС" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -
заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , що є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ "ЖИТЛОІНДБУДСЕРВІС" суму заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 17 472,15 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 15 коп. та судові витрати.
Дослідивши матеріали заяви, суддя зазначає таке.
Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 1, 3 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до частини 2 статті 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника, тобто без заслуховування їх пояснень, на основі доданих до заяви документів, у разі відсутні спору або про його наявність заявнику невідомо, видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
При цьому, змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Також, суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з'ясовувати обставини правовідносин. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв'язку з безспірністю вимог.
13.03.2025 року на адресу суду надійшли пояснення ОСОБА_1 , згідно яких він вказує, що у грудні 2011 року від установи, де він працював, отримав ордер на вказану однокімнатну квартиру, яка була в стані «після будівельників» і фактично, не придатна для проживання. Оскільки орган приватизації Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області протягом 8 наступних років не давав дозволу на приватизацію вказаної квартири і вона фактично йому не належала, він не розпочинав ремонт в квартирі і не заселявся, тим не менш, усі комунальні послуги сплачувалися. Тільки у лютому 2019 року орган приватизації Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради дав дозвіл на приватизацію квартири і він зміг зробити квартиру придатною для заселення. На той час у квартирі, де він мешкав і мешкає зараз ( АДРЕСА_2 ) проживало уже 9 чоловік, і ними було прийнято рішення переселити у вказану квартиру ( АДРЕСА_3 ) молодшу доньку із сім'єю, у якої народився син, інвалід з дитинства. Всі ці роки він був впевнений, що сім'я доньки регулярно сплачувала комунальні послуги, адже ніяких повідомлень про несплату не надходило, а донька нічого не говорила. Про наявність боргу за надання послуг ЖКГ він дізнався тільки тепер, після отримання електронного повідомлення з сайту Електронного суду про подачу заяви до суду. Стосовно «Довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.07.2016 по 01.01.2026 за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» (далі - Довідка), представленої суду ТОВ "Житлоіндбудсервіс", йому незрозумілі розрахунки зі споживання та водовідведення холодної води, адже в квартирі встановлені лічильники обліку споживання холодної та гарячої води і їхні покази не співпадають з показами, що представлені в Довідці. Окрім того, згідно з тією ж Довідкою заявник пред'являє вимоги зі сплати боргу за період з 01.07.2016 року до 31.12.2025 року, тобто, майже за 10 минулих років, що протирічить ч.1 ст. 257 Цивільного кодексу України, відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Враховуючи вищевикладене, та відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України, просить суд відмовити у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ ТОВ "Житлоіндбудсервіс".
Пунктом 4 частини 2 ст. 163 ЦПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Згідно положень п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд зазначає, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин. Слід також врахувати і той факт, що наказне провадження не передбачає участі боржника при розгляді заяви.
Документи, що додаються до заяви про видачу судового наказу, є письмовими доказами, які мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги стягувача, а й розмір обов'язків боржника; відсутність необхідності їх дослідження та аналізу. Докази, що подаються заявником, повинні бути безспірними, оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспірність стягнення та відсутність потреби в їх дослідженні.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника, тобто такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Разом з тим, враховуючи, що до вирішення судом питання щодо видачі судового наказу боржником вже подана заява, з якої вбачається, що між сторонами існує спір про право, оскільки боржник оспорює як розрахунок заборгованості, так і право вимоги стягувача, суд вказує, що зазначені заявником обставини не вказують на безспірність вимог заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відтак, суд доходить до висновку, що заявнику необхідно відмовити у видачі судового наказу, оскільки з доданих до заяви документів та поданих пояснень боржника вбачається наявність спору про справо між сторонами.
Одночасно суд роз'яснює заявнику, що відповідно до ст. 166 ЦПК України у випадку відмови у видачі судового наказу заявник має право звернутися з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, або звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі наведеного та керуючись ст.161, 165, ст.259-261 ЦПК України, суддя
у видачі судового наказу за заявою ТОВ "ЖИТЛОІНДБУДСЕРВІС" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - відмовити.
Роз'яснити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою, заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя- О.М. Лапченко