Провадження № 11-кп/821/203/26 Справа № 694/2204/25 Категорія: ч. 1 ст. 190 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
28 квітня 2026 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025255310000282 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 липня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, уродженку с.Попівка Звенигородського району Черкаської області, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_7 , визнано виною в тому, що вона, 20.03.2023 у ранковий робочий час, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, звернулась до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Звенигородської РДА), за адресою: вул.Михайла Грушевського,135 в м. Звенигородка Черкаської області, та подавши завідомо недостовірну заяву №81753 про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсації, в Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів державної соціальної допомоги (далі - Декларації) не вказала відомості про наявність в неї коштів на депозитному банківському рахунку в загальній сумі понад 100 000 грн. та придбаних нею банківських металів на суму понад 50 000 грн., в результаті чого вказані недостовірні відомості стали підставою для призначення та виплати їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на підставі Постанови Кабінету міністрів України №250 від 24.02.2003 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» п.10 п.п.21 (далі - Постанова) в період з 01.03.2023 по 31.08.2023 на суму 20 613,42 грн.
Крім того, 06.09.2023 у ранковий робочий час ОСОБА_7 , продовжуючи свої неправомірні дії звернулась до УСЗН Звенигородської РДА за вищевказаною адресою, та подавши завідомо недостовірну заяву №82630 про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсації, в Декларації не вказала відомості про наявність в неї коштів на депозитному банківському рахунку в загальній сумі понад 100 000 грн. та придбаних нею банківських металів на суму понад 50 000 грн., в результаті чого вказані недостовірні відомості стали підставою для призначення та виплати їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на підставі Постанови в період з 01.09.2023 по 31.12.2023 на суму 12 382,28 грн.
Вона ж, 01.03.2024 у ранковий робочий час, продовжуючи свої неправомірні дії звернулась до УСЗН Звенигородської РДА за вищевказаною адресою, та подавши завідомо недостовірну заяву №83573 про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсації, в Декларації не вказала відомості про наявність в неї коштів на депозитному банківському рахунку в загальній сумі понад 100 000 грн. та придбаних нею банківських металів на суму понад 50 000 грн., в результаті чого вказані недостовірні відомості стали підставою для призначення та виплати їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на підставі Постанови в період з 01.01.2024 по 31.08.2024 на суму 34 864,54 грн.
Вказаними діями ОСОБА_7 свідомо ввела в оману посадових осіб органу соціального захисту населення, що унеможливило об'єктивну оцінку її матеріального стану та призвело до безпідставного призначення соціальної допомоги, призначеної виключно для малозабезпечених сімей.
Внаслідок наданих не відповідних дійсності відомостей, ОСОБА_7 неправомірно отримала державну соціальну допомогу у період з 01.03.2023 по 31.08.2024, на загальну суму 67 860,24 грн., чим було завдано матеріальної шкоди державі, в особі УСЗН Звенигородської РДА.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка їх подала.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просить скасувати вищевказаний вирок, ухвалити новий вирок, яким звільнити її від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190 КК на підставі ст.45 КК у зв'язку з дійовим каяттям. Кримінальне провадження щодо неї закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Не заперечуючи доведеності вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення обвинувачена вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання у виді штрафу не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченої: позитивну характеристику, відсутність судимостей, щире каяття, має на утриманні малолітню дитину, є інвалідом ІІ групи, відшкодування на стадії досудового розслідування заподіяних збитків, що відчутно знижує суспільну небезпеку кримінального проступку.
Також зазначила, що на цей час вона не працює через погіршення стану здоров'я, її дохід складається лише із пенсії по інвалідності та допомоги батьків, із батьком дитини не проживають і вирішують питання про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання сина.
Враховуючи вказане стверджує, що призначене покарання та сплата штрафу є нереальним, вважає, що в даному випадку є підстави для можливості її звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК.
Позиції учасників судового провадження.
У судове засідання представник потерпілого, явка якого не є обов'язковою, не з'явився, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК не перешкоджає проведенню розгляду без його участі.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- обвинувачена та її захисник, які підтримали доводи апеляційної скарги, пославшись на її доводи;
- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, пославшись на законність вироку.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченої, захисника, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом; ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно п.5 ч.1ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 45 КК, якою передбачено передумови та підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Цебто, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можливе за наявності передумови - вчинення особою вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, крім кримінальних правопорушень щодо яких встановлено застереження в законі; а також підстави - дійового каяття, яке полягає у щирому розкаянні особи у вчиненому кримінальному правопорушенні, активному сприянні нею у розкритті цього кримінального правопорушення та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.
Дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 вперше вчинила інкриміноване кримінальне правопорушення, яке відноситься згідно з ст.12 КК є кримінальним проступком, після вчинення якого щиро розкаялась, добровільно відшкодувала заподіяну майнову шкоду, що було враховано і при ухваленні оскаржуваного вироку.
Крім цього, апеляційний суд враховує дані про особу обвинуваченої, зокрема її позитивну характеристику з місця проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини, раніше не судима, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, інвалід ІІ групи, щиро розкаялася та відшкодувала завдані збитки, тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення та її ставлення до вчиненого.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявні правові підстави для звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК.
Водночас, апеляційний суд, бере до уваги, імперативний припис у ст. 45 КК про те, що особа «звільняється від кримінальної відповідальності», цебто закон передбачає обов'язкове і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Вказане узгоджується позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 05.09.2024 справа № 166/37/24.
Водночас, у цьому кримінальному проваджені виконанні всі перелічені передумови для застосування ст. 45 КК.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 285, ч. 3 ст. 288 КПК суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. До того ж особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, має бути роз'яснено право на таке звільнення.
Разом з тим не закриття кримінального провадження, за наявності для цього відповідних процесуальних підстав, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
У відповідності до вимог ст. 417 КПК, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Згідно з поданою апеляційною скаргою та пояснень, які надані обвинуваченою ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду вбачається, що вона повністю визнає правильність встановлених судом фактичних обставин щодо вчинення нею інкримінованого правопорушення, щиро розкаюється у його вчинені, стверджує, що активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодувала заподіяну шкоду та просить звільнити її від кримінальної відповідальності і закрити кримінальне провадження на підставі ст.45 КК у зв'язку із дійовим каяттям.
Незважаючи на те, що розгляд судом першої інстанції кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст. 190 КК та ухвалення вироку щодо неї відбулось із дотриманням вимог чинного законодавства, однак враховуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених обставин, у даному випадку вирок суду першої інстанції слід скасувати та звільнити ОСОБА_7 на підставі ст. 45 КК від кримінальної відповідальності за вчинений кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.190 КК, а кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 417, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190 КК на підставі ст. 45 цього Кодексу у зв'язку з дійовим каяттям.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст. 190 КК закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4