Номер провадження 22-ц/821/873/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/7981/25 Категорія: 304090000 Годік Л.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
29 квітня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У грудні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал»звернулося до суду із вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 145104 від 29.06.2024, на підставі якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 27 059,00 грн. 16.04.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу №16042025, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 145104 від 29.06.2024 на загальну суму 15 872,29 грн., з яких: 13 867,54 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3,75 грн. - несплачені відсотки за користування кредитом; 1 401,00 грн. - заборгованість по комісії; 600,00 грн. - штрафні санкції відповідно до умов договору. Натомість в позовній заяві позивач просив стягнути суму заборгованості в розмірі 15 272,29 грн., яка складається з залишку заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом та комісії.
На підставі викладеного ТОВ «Юніт Капітал» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 145104 від 29.06.2024 в розмірі 15 272,29 грн. та судові витрати.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 145104 від 29.06.2024 в розмірі 15 272,29 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що при вирішенні спору між сторонами суд обмежується змістом позовних вимог, які складають предмет позову, та надає оцінку обставинам спірних правовідносин в контексті заявлених позовних вимог.
В даному випадку предметом позовних вимог є стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 15 272,29 грн., яка складається з: тіло кредиту - 13 867,54 грн., проценти за користування кредитом - 3,75 грн.; комісія - 1 401 грн.
Отже позовні вимоги про стягнення з відповідачки грошових коштів в межах такої суми заборгованості є цілком обґрунтованими та правомірними, а відтак позов підлягає до задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач не надав належного та детального розрахунку заборгованості.
Вказує, що відповідач не була належним чином повідомлена про зміну кредитора, що прямо вплинуло на можливість належного виконання нею зобов'язань.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» вказує, що сторони погодили, що частина суми кредитних коштів зараховується як погашення суми боргу існуючого кредитного зобов'язання між сторонами (взаємозалік). Зазначене зумовлено тим, що на момент укладення договору у позичальника існувала непогашена заборгованість за попереднім кредитним договором №139756 від 09.05.2024 року.
Вказує, що підготовлений розрахунок узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягом Реєстру прав вимоги до договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 року.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
При розгляді справи встановлено, що 29.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 145104, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в розмірі 27 059,00 грн. строком на 272 дні, з 29.06.2024 року по 28.03.2025 року. Згідно з умовами договору кредит надається: у розмірі 22998.44 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №139756 від 09.05.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 1.71 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 4058.85 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (відповідно до п. 2.2.1.).
Відповідно до п. 2.4 договору знижений тариф по комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 грн.
Комісія за надання кредиту складає 4 058,85 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 15% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 індивідуальної частини (п. 2.5 індивідуальної частини договору).
Пунктами 2.6. та 2.6.1. передбачено, що загальний строк кредитування за цим договором складає 272 днів з 29.06.2024 року (дата надання кредиту) по 28.03.2025 року. Строк на який надається кредит встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць.
Загальні витрати за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших виплат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту складає (не перевищує) 4 079,14 грн. (п. 2.7 договору).
Денна процентна ставка 4 079,14 грн. / 27 059 грн. / 272 дні х 100% = 0,0554% в день (п. 2.7.1 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 31 138,14 грн. (п. 2.9.1 договору).
В свою чергу позичальник зобов'язувалась повернути кредит та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та у строки, визначені договором.
Аналогічні умови кредитування передбачені і у Паспорті споживчого кредиту.
Після отримання кредиту відповідач частково здійснила погашення тіла кредиту, процентів та комісії, що не заперечується позивачем.
Відповідно до складеного ТОВ «Юніт Капітал» розрахунку, розмір заборгованості відповідача за договором про надання споживчого кредиту станом на 01.11.2025 року складав 15 872,29 грн., а саме: тіло кредиту - 13 867,54 грн., проценти за користування кредитом - 3,75 грн.; комісія - 1 40,001 грн.; пеня - 600,00 грн.
16.04.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу №16042025, за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло шляхом купівлі належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права грошової вимоги до боржників, що визначені в реєстрах боржників (п. 2.1, 2.2 договору), в тому числі і права кредитора за Договором № 145104 від 29.06.2024. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №3 від 04.06.2025 року до позивача перейшло право вимоги за договором № 145104 від 29.06.2024 в розмірі суми заборгованості 15 872,29 грн. (тіло кредиту - 13 867,54 грн., проценти за користування кредитом - 3,75 грн.; комісія - 1 401 грн.; пеня - 600 грн.)
Оскільки дотепер відповідачем не виконане грошове зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 145104 від 29.06.2024, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідачки заборгованість в загальній сумі 15 272,29 грн., яка складається з наступних сум: тіло кредиту - 13 867,54 грн., проценти за користування кредитом - 3,75 грн.; комісія - 1 401,00 грн.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням наведеного, встановлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Фактично ОСОБА_1 не заперечує факту укладення спірного договору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Щодо доводів апелянта про його неповідомлення про відступлення права вимоги до неї до нового кредитора, колегія суддів зауважує, що зі змісту статей 516, 517 ЦК України слідує, що за загальним правилом наслідком неповідомлення боржника про нового кредитора є його право не виконувати свій обов'язок новому кредитору, та виконати обов'язок первісному кредитору, оскільки неповідомлення боржника про нового кредитора лише свідчить про неналежне виконання договору про відступлення прав вимоги, проте не може мати наслідком недійсність правочину.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі №308/11916/15-ц, провадження 361-841св19.
Щодо нарахованої заборгованості, то колегія суддів враховує, що товариством заявлено вимоги про стягнення 13867,54 грн. заборгованості по тілу кредиту, 3,75 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом та 1401,00 грн. заборгованості по комісії.
На підтвердження заявлених вимог позивачем надано розрахунок, в якому містяться дані щодо нарахувань та погашень боргу.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує про неналежність зазначеного доказу, однак не наводить міркувань та аргументів у чому саме вказаний розрахунок в неї викликає сумніви. Власного розрахунку нею не надано.
Колегія суддів, зважаючи на умови укладеного договору вважає, що розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками є доведеними, а тому підлягають стягненню на користь ТОВ «Юніт Капітал».
У той же час, колегія суддів не погоджується з нарахуванням комісії на підставі пункту 2.4. кредитного договору.
Вказаним пунктом передбачено, що знижений тариф по комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 грн.
Вказана комісія є комісією за управління та обслуговування кредиту, що вбачається з пункту 2.1. кредитного договору.
Колегія суддів при вирішенні заявленої вимоги бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11,частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11,частинип'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У кредитному договорі від 06 березня 2019 року не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення п.п.1.2.4 п. 1.2 розділу 1 кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за користування лімітом є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11,частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2023 року у справі №181/384/21 при розгляд справи за аналогічних правовідносин.
Повертаючись до обставин даної справи, слід зауважити, що договір про споживчий кредит № 145104 (індивідуальна частина) від 29.06.2024 року не містить переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які товариством встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Отже, вимоги щодо стягнення комісії задоволенню не підлягають.
Таким чином, за результатами перегляду справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що до стягнення підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13867,54 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 3,75 грн., а всього 13871,29 грн.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції, в частині стягнення заборгованості за комісією не відповідають нормам матеріального права, то, згідно зі статтею 376 ЦПК України, це є підставою для зміни рішення суду у даній частині.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2200,18 грн. (позов задоволено на 90,83%).
Апеляційна скарга задоволена судом на 9,17%, а тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 333,20 грн.
Здійснивши зустрічне зарахування вимог у порядку визначеному ч. 10 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь товариства судовий збір у розмірі 1866,97 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу понесених у суді першої інстанції, то судом обґрунтовано враховано складність справи та виконані роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат та вірно визначено розмір витрат на правничу допомогу понесених позивачем у суді першої інстанції у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 лютого 2026 року змінити та викласти резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 145104 від 29.06.2024 у розмірі 13871,29 грн, яка складається із заборгованості за кредитом тілом кредиту - 13867,54 грн, заборгованості за нарахованими процентами - 3,75 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу понесених у суді першої інстанції у розмірі 3000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 1866,97 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді