Справа № 756/16360/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/825/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
27 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні №12025100050001386 від 24.05.2025 року,
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, ОСОБА_8 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.
Продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 37 днів, тобто до 25 листопада 2025 року, без визначення застави.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу в рамках кримінального провадження, внесеного 24.05.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050001386 - відмовлено.
Скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 19.08.2025 у кримінальному провадженні, внесеного 24.05.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050001386, - залишено без задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 206 КПК України доручено Державному бюро розслідувань прийняти рішення в порядку ст. 214 КПК України за фактом повідомлення підозрюваним ОСОБА_7 та захисником ОСОБА_6 під час судового засідання 20.10.2025 у справі № 756/16360/25 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 недозволених методів слідства, порушення прав підозрюваного з боку слідчих СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в повному обсязі та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд клопотання слідчого, клопотання захисника та скарги на повідомлення про підозру в окремих судових засіданнях з дотриманням процесуальної форми.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що в одному судовому засіданні було розглянуто клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , клопотання захисника про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , а також скаргу на повідомлення про підозру ОСОБА_7 , при цьому не було встановлено процесуальної ідентичності особи, не досліджено правомірність зміни анкетних даних, не надано оцінки тому, що ОСОБА_7 не було повідомлено про підозру належним чином.
Крім того, апелянт вказує, що слідчим подано клопотання про продовження запобіжного заходу щодо особи, якій запобіжний захід не був обраний, а повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри було адресоване ОСОБА_7 , хоча первинна підозра була оголошена ОСОБА_7 , без належного вручення нової підозри.
Апелянт наголошує на тому, що слідча суддя заборонила адвокату оголосити заяву про її відвід, не розглянула клопотання про проведення комп'ютерно-технічної експертизи, заборонила оголошення тексту заперечень захисника на клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу.
Зазначає, що скарга на повідомлення про підозру слідчою суддею не була оголошена в судовому засіданні, не досліджувалась, не обговорювалась, а в ухвалі слідча суддя жодним чином не обґрунтувала відмову в її задоволенні.
Апелянт зазначає про те, що відбулось порушення принципу стабільності судового контролю, тобто ігнорування перегляду попередньої ухвали, порушення процесуальної ідентифікації особи, порушення ст.35 КПК України, а саме втручання в автоматизований розподіл суддів, а слідчим суддею порушено етику судового розгляду, право сторони захисту на ознайомлення з матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ із ДУ «Київський слідчий ізолятор») та його захисника ОСОБА_11 , які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_12 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні СВ Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12025100050001386 від 24.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.05.2025 близько 21:00 год. ОСОБА_13 разом із ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , перебуваючи в м. Києві по проспекту Маршала Рокоссовського у м. Києві, достовірно знаючи, що у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1 , за вказаною адресою перебуває особа без постійного місця проживання, маючи при собі телескопічну палицю та ніж, а також, з метою приховати обличчя, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 одягнули балаклави, після чого ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 зайшли всередину вищевказаного підвального приміщення, де помітили раніше їм незнайомого ОСОБА_15 , який спав на підлозі.
Цього ж дня, у тому ж місці, близько 21:20 год. ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , діючи з хуліганських мотивів, грубо порушуючи та ігноруючи норми поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, що полягала у прагненні продемонструвати свою зневагу до існуючих у суспільстві правил і норм поведінки, а також самоутвердитися за рахунок протиставлення себе іншим громадянам, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття та нормами моралі, з метою заподіяння смерті особі, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, при цьому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно завдавали ОСОБА_15 множинних ударів ногами та телескопічною палицею по різних частинах тіла, зокрема, в область тулуба, верхніх та нижніх кінцівках ОСОБА_15 . Після нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_13 завдав не менше двох ударів принесеним з собою ножем, який тримав в своїй правій руці, в поперекову частину спини ОСОБА_15 , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень тазу, від яких ОСОБА_15 помер через короткий проміжок час.
25.08.2025 особі, який представився як ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України КК України.
Того ж дня, відповідно до ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києві від 25.08.2025 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.10.2025.
В ході подальшого проведення досудового розслідування було виявлено збіг відбитків пальців рук ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дактилокартами ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13.10.2025 слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, винесено постанову про уточнення анкетних даних підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ухвалено вважати вірним анкетні дані підозрюваного як ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13.10.2025 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
16.10.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100050001386 від 24.05.2025 на строк до 6 місяців, тобто до 25.11.2025.
13.10.2025 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, ОСОБА_8 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Крім того, захисником ОСОБА_6 подано до Оболонського районного суду міста Києва клопотання про зміну запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання або застави.
Поряд з цим, захисником ОСОБА_6 подано до Оболонського районного суду міста Києва скаргу на повідомлення ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) про підозру 19.08.2025.
17.10.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва об'єднано в одне провадження матеріали за клопотанням слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та скарги на повідомлення про підозру, присвоївши матеріалам номер №756/16360/25 (1-кс/756/2927/25).
20.10.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва задоволено клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, ОСОБА_8 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.
Продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 37 днів, тобто до 25.11.2025, без визначення застави.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - відмовлено.
Скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 19.08.2025 - залишено без задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 206 КПК України доручено Державному бюро розслідувань прийняти рішення в порядку ст. 214 КПК України за фактом повідомлення підозрюваним ОСОБА_7 та захисником ОСОБА_6 під час судового засідання 20.10.2025 у справі № 756/16360/25 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 недозволених методів слідства, порушення прав підозрюваного з боку слідчих СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Також, слідчий суддя обґрунтовано встановив наявність обставин, у зв'язку з чим виникла необхідність продовжити строк тримання під вартою підозрюваного, позаяк строк дії запобіжного заходу, застосованого щодо підозрюваного попередньою ухвалою, закінчувався 23.10.2025,а досудове розслідування в даному провадженні завершити до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді не вбачалося неможливим, у зв'язку із необхідністю проведення ряду слідчих дій.
При цьому, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність нових обставин, які б давали підстави для зміни підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, також не встановлено й колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги оскаржувана ухвала слідчого судді в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 вичерпала свою дію 25 листопада 2025 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо того, що слідчим суддею не було встановлено процесуальної ідентичності особи підозрюваного відхиляються колегією суддів, зважаючи на те, що у матеріалах справи наявна постанова слідчого від 13.10.2025 про уточнення анкетних даних підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ухвалено вважати вірним анкетні дані підозрюваного як ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі встановлено, що письмове повідомлення про підозру було вручено особі, яка самостійно та добровільно надала анкетні дані ОСОБА_7 , а після встановлення фактичних даних щодо особи підозрюваного, а саме того, що підозрюваним є ОСОБА_7 , слідчим було винесено постанову про їх уточнення, а згодом 13.10.2025 слідчим повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, яка не є предметом оскарження з боку сторони захисту.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що зміна анкетних даних підозрюваного жодним чином не вказує на порушення під час повідомлення про підозру Глави 22 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри було адресоване ОСОБА_7 , хоча первинна підозра була оголошена ОСОБА_7 , не можуть бути підставою для скасування повідомлення про підозру від 25.08.2025.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Аналіз положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з'ясуванню дотримання під час повідомлення про підозру Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст. 277 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) від 25.08.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України КК України відповідає вимогам ч. 1 ст. 277 КПК України, та при його врученні дотримано вимоги ст. 278 КПК України.
Підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку його вручення, колегія суддів не вбачає.
В апеляційній скарзі не наведено, та під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено даних про порушення стороною обвинувачення вимог ст. ст. 276-278 КПК України під час складення та вручення повідомлення про підозру.
Твердження захисника про наявності підстав для скасування ухвали слідчого судді з призначенням нового розгляду клопотання слідчого, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та скарги на повідомлення про підозру в окремих судових засіданнях з дотриманням процесуальної форми, відхиляються колегією суддів як такі, що не є передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 409, ст. 412 КПК України, підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, перевіркою матеріалів судового провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 412, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_16
Судді:
ОСОБА_17