21.04.2026 м.Дніпро
Справа № 908/2477/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді (доповідач) - Кошлі А.О.,
суддів: Демчини Т.Ю., Кучеренко О.І.,
за участі:
секретаря судового засідання: Кахикало А.С.
представника позивача - Козуб О.І.
представника відповідача (апелянт) - Пошелюзний С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 у справі № 908/2477/25 (суддя Проскуряков К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК «Хітлайн»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ»
про стягнення 913 708,11 грн.
Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» про стягнення 913 708,11 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.09.2025), з яких: штраф - 176 136,35 грн., пеня - 188 793,15 грн., інфляційні втрати - 460 486,90 грн., 3% річних - 88 291,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено Договір поставки № 2097 від 18.09.2020, на виконання якого позивач здійснив поставку обладнання, зокрема за Специфікацією № 42 від 26.02.2024 та за рахунками без укладення специфікацій. Відповідач порушив строки оплати другого, третього та четвертого етапів за Специфікацією № 42, а також допустив прострочення оплати за поставками без специфікацій. На момент звернення до суду основна заборгованість за товар була повністю погашена відповідачем, проте з порушенням строків, у зв'язку з чим позивач нарахував штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.12.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» 176 136,35 грн. штрафу, 188 793,15 грн. пені, 455 018,26 грн. інфляційних втрат, 86 913,36 грн. 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 882,34 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати транспортних послуг за рахунками № 802, № 1248, № 1249).
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 заяву ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, заяву ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» на користь ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 56 378,03 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач допустив порушення умов оплати за Специфікацією № 42, прострочивши виконання грошового зобов'язання. Суд зазначив, що доводи відповідача про відсутність прострочення через «неотримання повідомлення про готовність» та «узгодження нового графіку у 2025 році» не звільняють його від відповідальності за період фактичної затримки оплати за отриманий товар. Суд констатував, що навіть за відсутності формального повідомлення обов'язок оплати виник у відповідача в момент фактичного отримання товару на підставі ст. 692 ЦК України.
Щодо поставок без специфікацій суд дійшов висновку, що за відсутності іншого погодженого строку закон встановлює імператив: отримавши товар покупець має сплатити його вартість одразу. Суд відхилив доводи відповідача про те, що листування у лютому 2025 року змінило умови договору, зазначивши, що вказане листування стосувалося виключно порядку погашення вже існуючої простроченої заборгованості. Суд також зазначив, що Акт звірки розрахунків від 30.06.2025 є технічним бухгалтерським документом, який лише підтвердив погашення основного боргу, але не свідчить про відсутність порушення строків оплати в минулому.
Водночас суд відмовив у стягненні нарахувань за прострочення оплати транспортних послуг, оскільки за п. 3.4 Договору за відсутності специфікації доставка здійснюється за рахунок постачальника.
Суд також відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99%.
Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, господарський суд, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про зменшення їх розміру з 92 000,00 грн до 57 000,00 грн, виходячи з критеріїв розумності, співмірності та реальності.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.12.2025 та додатковим рішенням від 05.01.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» подало апеляційні скарги, в яких просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» та покласти на позивача усі судові витрати.
Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Щодо апеляційної скарги на рішення від 18.12.2025
Апелянт зазначає, що спір виник у зв'язку з нарахуванням та стягненням штрафних санкцій, інфляційних втрат і трьох процентів річних за договором поставки після фактичного завершення сторонами розрахунків.
На обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що між сторонами склалася усталена практика виконання договору, яка передбачала поетапну оплату поставленого товару, у тому числі шляхом попередньої оплати та розстрочення платежів. У лютому 2025 року сторони погодили графік погашення заборгованості, який був належним чином виконаний покупцем та прийнятий постачальником без застережень.
Після виконання зазначеного графіка сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, яким зафіксовано відсутність заборгованості. На думку апелянта, такі дії постачальника сформували у покупця обґрунтовані очікування щодо остаточного врегулювання взаємовідносин та відсутності будь-яких додаткових грошових зобов'язань.
Апелянт вважає, що погодження графіка розстрочення платежів змінило порядок виконання зобов'язання та виключило можливість подальшого нарахування штрафних санкцій і передбачених законом платежів за попередні періоди, оскільки відповідні вимоги не були заявлені ні під час узгодження графіка, ні відображені в акті звірки.
Крім того, заявник зазначає, що інфляційні втрати та три проценти річних є складовими грошового зобов'язання, а отже їх відсутність у вимогах кредитора та підсумкових документах свідчить про відсутність наміру їх стягнення.
Апелянт також наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення щодо моменту виникнення обов'язку оплати товару, без урахування умов договору та фактичної практики взаємовідносин сторін. На думку скаржника, застосування правила про «негайну оплату» є безпідставним, оскільки порядок розрахунків був визначений договором та конкретизований у подальших домовленостях сторін.
Окремо апелянт вказує, що суд не врахував відсутність належних доказів виконання постачальником обов'язків, від яких залежало виникнення обов'язку покупця здійснити оплату (зокрема, направлення відповідних повідомлень), що виключає можливість нарахування санкцій.
Також заявник посилається на недотримання судом стандартів оцінки доказів, оскільки не було надано належної оцінки листуванню сторін, акту звірки, а також факту повного виконання погодженого графіка платежів. На переконання апелянта, сукупність цих доказів свідчить про досягнення сторонами домовленості щодо остаточного врегулювання спору.
Крім того, апелянт вважає, що поведінка позивача є недобросовісною та суперечливою, оскільки після прийняття виконання зобов'язань і підтвердження відсутності заборгованості останній звернувся з вимогами про стягнення додаткових платежів за попередні періоди.
Також у скарзі зазначено про неналежну перевірку судом розрахунків позивача, які, на думку апелянта, є безпідставними та містять помилки у визначенні періодів нарахування та розміру заявлених сум.
Окремо звертається увага на те, що рішення суду першої інстанції містить неточності та суперечності, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи та неналежну оцінку доводів сторін.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження обставин справи та оцінки доказів, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення від 05.01.2026
Апелянт зазначає, що витрати позивача на правничу допомогу не підлягають компенсації за рахунок відповідача, оскільки позивачем не надано доказів виставлення рахунків адвокатом, а обов'язок оплати за умовами договору виникає лише протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку. Відсутність рахунків та доказів оплати свідчить про відсутність підстав вважати заявлені витрати фактично понесеними у розумінні ст. 126 ГПК України. Крім того, апелянт вважає заявлений розмір витрат неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаної роботи, зазначаючи, що позовна заява підписана керівником позивача, а ряд послуг дублюють одна одну.
Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційних скарг ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» та вважає їх необґрунтованими, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне:
Позивач зазначає, що обмін листами між сторонами у лютому 2025 року не змінює строки виконання зобов'язань відповідача. Зі змісту листів вбачається, що обидві сторони усвідомлювали існування заборгованості відповідача станом на 17.02.2025, у зв'язку з чим сторони домовились саме про строки погашення існуючої заборгованості, а не про зміну порядку оплати за обладнання шляхом розстрочення. Лист відповідача № 1702 від 17.02.2025 є гарантійним листом, який свідчить лише про намір виконати конкретне зобов'язання, що вже існувало, і не має ознак ні правочину, ні господарського договору. Згода позивача прийняти існуючу заборгованість частинами є реалізацією права кредитора прийняти виконання зобов'язання, що прострочене, і ніяким чином не скасовує факту попереднього порушення строків оплати. З листування сторін не вбачається волевиявлення позивача на прощення наявної заборгованості, а навпаки - була висунута вимога про негайне її погашення.
Позивач також зазначає, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку. Акт звірки підтверджує лише те, що станом на 30.06.2025 основний борг було погашено, і ніяким чином не свідчить про відсутність порушень щодо строків оплати у минулому. Сам факт складання акту звірки не припиняє право позивача щодо нарахування санкцій за порушення строків оплати.
Щодо застосування ст. 692 ЦК України позивач зазначає, що між сторонами ніколи не укладався рамковий договір. Оскільки поставка обладнання за рахунками відбувалась без укладення специфікацій, сторони окремо не погоджували порядок та строк оплати, а тому відповідач в силу закону був зобов'язаний сплатити за отриманий товар не пізніше наступного дня після його прийняття. Позивач також зазначає, що саме поведінка відповідача, який використовує товар без оплати протягом тривалого часу, суперечить принципам добросовісності.
Щодо Специфікації № 42 позивач зазначає, що отримання відповідачем обладнання за видатковими накладними є беззаперечним доказом обізнаності відповідача не тільки про готовність товару, але й про фактичну дату його отримання, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованого нарахування санкцій з урахуванням дати фактичної поставки.
З приводу оскарження додаткового рішення в даній справі позивач зазначив, що згідно сталої позиції Верховного Суду витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена, чи тільки має бути сплачена. Умовами договору про надання правничої допомоги не визначено строк, впродовж якого адвокат повинен виставити рахунок, а відтак відсутність рахунків не може бути підставою для відмови у компенсації витрат.
Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кошлі А.О. (доповідач), судді - Демчина Т.Ю., Кучеренко О.І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2025 у справі № 908/2477/25. Витребувано з Господарського суду Запорізької області справу № 908/2477/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.03.2026 на 11:00 год.
19.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, за змістом якої останній зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, неповно з'ясував обставини справи та неправильно оцінив докази, унаслідок чого дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Скаржник наголошує, що зміст договору поставки, відповідної специфікації та усталена практика взаємовідносин сторін свідчать про погоджену ними поетапну модель виконання зобов'язань, яка передбачала попередню оплату та подальші розрахунки у формі розстрочення. При цьому позивач визнавав своєчасність платежів, здійснених відповідачем до фактичних поставок.
Окремо скаржник звертає увагу на досягнуті сторонами у лютому 2025 року домовленості щодо графіка платежів як способу мирного врегулювання, які, за його твердженням, передбачали виконання зобов'язань без нарахування штрафних санкцій чи інших додаткових платежів. Подальша поведінка сторін, зокрема прийняття платежів за погодженим графіком та підписання акта звірки з нульовим сальдо, підтверджує узгоджене завершення взаєморозрахунків та відсутність претензій.
Скаржник вважає, що суд безпідставно не надав належної оцінки акту звірки як письмовому доказу погодженого стану розрахунків, а також не врахував відсутність передбаченого договором повідомлення постачальника, з яким пов'язувалося виникнення обов'язку оплати наступного етапу, що виключає застосування загальних норм щодо строків оплати.
Крім того, на думку скаржника, позивач здійснив необґрунтовані та помилкові розрахунки заявлених до стягнення сум, зокрема неправильно визначив періоди нарахування, а суд першої інстанції належним чином їх не перевірив.
Скаржник також зазначає, що невиконання позивачем обов'язку щодо оформлення специфікацій спричинило невизначеність умов поставки та оплати, і негативні наслідки такої невизначеності не можуть покладатися на покупця. За таких обставин, на його думку, спірні положення договору підлягають тлумаченню проти сторони, яка їх сформулювала.
Окремо підкреслюється, що звернення позивача до суду з вимогами про стягнення додаткових нарахувань після погодження порядку виконання зобов'язань, прийняття виконання та підтвердження відсутності заборгованості свідчить про суперечливу поведінку та порушення принципу добросовісності.
Також скаржник заперечує проти висновків суду щодо застосування загальних норм права замість погодженого сторонами механізму визначення строків оплати, наголошує на неналежній оцінці усталеної практики взаємовідносин сторін і доказів у справі, а також на неповному дослідженні обставин, пов'язаних із відсутністю специфікацій та листування сторін.
Крім того, скаржник вказує на неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, з огляду на характер і обсяг виконаної роботи.
25.02.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІТЛАЙН» надійшло клопотання, в якому заявлено заперечення щодо прийняття до розгляду відповіді на відзив на апеляційну скаргу, поданого представником апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ».
У поданому клопотанні заявник зазначає, що 19.02.2026 через систему «Електронний суд» ним отримано вказаний документ, який станом на 24.02.2026 не зареєстрований у системі та відсутній у картці руху справи № 908/2477/25.
На обґрунтування своїх заперечень Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІТЛАЙН» посилається на те, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено подання у суді апеляційної інстанції заяви по суті спору під назвою «відповідь на відзив на апеляційну скаргу», а відтак такий документ не підлягає прийняттю судом.
Крім того, заявник вказує, що відповідно до положень процесуального закону суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, а апелянт не скористався правом на зміну чи доповнення апеляційної скарги у встановлений строк.
Також у клопотанні зазначено, що подання вказаного документа здійснено з порушенням процесуальних строків, встановлених законом та судом, без подання заяви про їх поновлення.
З огляду на викладене, заявник просить суд не приймати до розгляду зазначений документ та повернути його особі, яка його подала.
03.03.2026 представником ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» подано до суду додаткові письмові пояснення аналогічного змісту з апеляційною скаргою та відповіддю на відзив на апеляційну скаргу.
Щодо поданих представником апелянта відповіді на відзив на апеляційну скаргу та додаткових письмових пояснень колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 4 статті 262 ГПК України, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.
При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч.ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України).
Заявами по суті справи в суді апеляційної інстанції є апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу.
Частиною 5 статті 161 ГПК України передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).
Відповідно до положень статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на те, що Відповідач скористався правом на подання апеляційної скарги, у якій виклав свою позицію щодо оскаржуваного рішення суду, апеляційний суд не вбачав необхідності отримувати від учасників справи, зокрема від Відповідача, додаткові пояснення з окремих питань.
Сторони мали можливість викласти свої доводи у заявах по суті справи, передбачених для стадії апеляційного розгляду.
Враховуючи те, що відповідь на відзив на апеляційну скаргу від 19.02.2026 та додаткові пояснення від 02.03.2026 Відповідачем (скаржником) були подані поза межами строку, встановленого ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження, та без подання клопотання про його поновлення, колегія суддів вбачає наявність підстав для залишення вказаної відповіді на відзив на апеляційну скаргу та додаткових письмових пояснень без розгляду.
В судовому засіданні, що відбулось 03.03.2026 оголошено перерву до 21.04.2026 о 10:00 год.
Представник відповідача (апелянт) в судовому засіданні вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.04.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку
Обставини, встановлені щодо рішення від 18.12.2025
18 вересня 2020 року між ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» (Позивач/Постачальник) та ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (Відповідач/Покупець) укладено Договір поставки № 2097, умовами якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця торгівельне, холодильне та технологічне обладнання, а Покупець зобов'язувався прийняти Обладнання в кількості і асортименті узгоджених Сторонами і сплатити його вартість на умовах даного Договору:
2.1. Обладнання, що поставляється, оплачується по узгодженим Сторонами цінам, згідно кожної окремої Специфікації до даного Договору (далі за текстом - Специфікація), які є невід'ємними частинами даного Договору.
2.2. При здійсненні оплати за Обладнання по Специфікації в графі платіжного доручення "Призначення платежу" Покупець зобов'язаний вказати номер та дату Договору, Специфікації та рахунку по яких здійснюється даний платіж, а також у день здійснення платежу повідомити Постачальника про даний платіж та його розмір.
2.3. Загальна сума Договору визначається сумою усіх підписаних Специфікацій.
2.4. Умови оплати обладнання за цим Договором вказуються в кожній Специфікації окремо, які є невід'ємними частинами даного Договору.
2.4.1. Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця про готовність Обладнання до відвантаження та дату поставки Обладнання Покупцю. Покупець зобов'язаний в день отримання від Постачальника повідомлення про дату поставки Обладнання підтвердити Постачальнику свою готовність прийняти Обладнання в термін вказаний Постачальником або повідомити Постачальника про неможливість прийняти Обладнання (із зазначенням причин) і погодити іншу дату поставки. Постачальник має право дострокової та/або часткової передачі Обладнання Покупцю, але не пізніше строку вказаного у Специфікації, а Покупець зобов'язаний його прийняти за накладною Постачальника. Повідомлення про готовність обладнання здійснюється за допомогою листа, що направляється Покупцю на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 або шляхом поштової відправки за адресою, зазначеною у цьому Договорі.
3.4. У випадку відсутності у Специфікації порядку доставки та передачі товару поставка Обладнання здійснюється на умовах DAP - м. Запоріжжя (Україна) Інкотермс 2010. Оплата за доставку та розвантаження Обладнання здійснюється за рахунок та силами Постачальника.
4.1. Поставка Обладнання вважається виконаною належним чином за умови своєчасного та у повному обсязі, згідно номенклатури усіх підписаних Специфікацій, відвантаження Обладнання Покупцю у порядку, визначеному розділом 3 цього Договору.
4.2. За порушення Покупцем строків оплати встановлених п. 2.4. даного Договору, окрім суми передплати, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання, від несплаченої суми, за кожний день прострочення виконання зобов'язання по оплаті Обладнання.
4.4. У випадках не передбачених цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Протоколом узгодження розбіжностей від 18.09.2020 до Договору поставки №2097 від 18.09.2020 сторонами змінено лише пункт 4.3, який стосується відповідальності Постачальника за несвоєчасну поставку.
На виконання умов Договору 26 лютого 2024 р. сторони підписали спірну Специфікацію № 42 щодо постачання Позивачем на адресу Відповідача обладнання у кількості 19 одиниць на суму 2 516 233,64 грн., а також наступні умови оплати:
1. 30% (754 870,09 грн.) - протягом 2 банківських днів з моменту підписання.
2. 40% (1 006 493,45 грн.) - протягом 2 банківських днів з моменту повідомлення про готовність.
3. 15% (377 435,05 грн.) - протягом 30 днів після отримання.
4. 15% (377 435,05 грн.) - протягом 60 днів після отримання.
27 лютого 2024 Відповідач здійснив оплату за першим етапом (передплату) у розмірі 754 870,09 грн.
Згідно з умовами Специфікації № 42 від 26.02.2024 року, Позивач здійснив поставку товару за видатковими накладними № 724 від 24.04.2024, № 771 від 01.05.2024 та № 823 від 16.05.2024 на загальну суму 2 516 233,64 грн.
Покупець здійснював оплату за вказаною Специфікацією на загальну суму 2 516 233,64 грн. наступними платежами, що підтверджується банківською випискою: - 254 870,09 грн. від 27.02.2024р.; - 250 000,00 грн. від 27.02.2024р.; - 250 000,00 грн. від 27.02.2024р. ; - 200 000,00 грн. від 09.09.2024р.; - 177 435,05 грн. від 09.09.2024р.; - 200 000,00 грн. від 21.01.2025р. ; - 100 000,00 грн. від 28.01.2025р.; - 150 000,00 грн. від 18.02.2025р.; - 150 000,00 грн. від 18.02.2025р.; - 200 000,00 грн. від 21.02.2025р.; - 150 000,00 грн. від 24.02.2025р.; - 150 000,00 грн. від 18.02.2025р. - 283 928,50 грн. від 04.03.2025р.
Станом на дату звернення позивача до суду оплата за поставлене Обладнання за вказаною Специфікацією здійснена Відповідачем у повному обсязі, що не заперечується обома сторонами.
Крім цього сторони здійснювали господарські операції на підставі рахунків та видаткових накладних без складання та підписання специфікацій:
12.08.2021 Позивачем було виставлено рахунок № 1826. Поставка відбулася за видатковою накладною № 3370 від 25.10.2021 на суму 102 993,67 грн. Часткова оплата здійснена Відповідачем 31.08.2021 та 18.10.2021 на суму 51 587,83 грн. (сукупно кількома платежами). Погашення залишку боргу (51 405,84 грн.) здійснено: 25.11.2021 - 4 291,40 грн.; 15.12.2021 - 4 291,40 грн.; 19.01.2022 - 4 291,40 грн.; 17.02.2022 - 4 291,40 грн.; 04.04.2025 - 34 240,24 грн.
16.08.2021 - рахунок № 1855: поставка за накладною № 3275 від 19.10.2021 на суму 259 900,44 грн. Часткові оплати здійснені Відповідачем 26.08.2021 та 18.10.2021 - сплачено 129 950,22 грн. (сукупно кількома платежами). Погашення залишку боргу (129 950,22 грн.): 26.11.2021 - 10 829,19 грн.; 17.12.2021 - 10 829,19 грн.; 13.01.2022 - 10 829,19 грн.; 17.02.2022 - 10 829,19 грн.; 06.02.2023 - 25 000,00 грн.; 13.02.2023 - 25 000,00 грн.; 26.05.2023 - 25 000,00 грн.; 05.06.2024 - 11 133,77 грн.; 04.04.2025 - 11 633,46 грн.
30.08.2021 - рахунок № 1982. Поставка за накладними № 3673 та № 3674 від 22.11.2021 на суму 863 335,18 грн. Часткові оплати здійснювалися Відповідачем: 31.08.2021 та 17.11.2021 - сплачено 340 881,77 грн. (сукупно кількома платежами). Погашення залишку боргу (522 453,41 грн.): 20.12.2021 - 90 785,82 грн.; 14.01.2022 - 35 972,30 грн.; 27.01.2022 - 35 972,30 грн.; 11.02.2022 - 35 972,30 грн.; 12.07.2023 - 125 000,00 грн.; 10.08.2023 - 25 000,00 грн.; 10.08.2023 - 25 000,00 грн.; 24.03.2025 - 148 750,69 грн.
31.08.2021 - рахунок № 1990. Поставка за накладною № 3676 від 22.11.2021 на суму 113 391,14 грн. Часткові оплати здійснювалися Відповідачем 31.08.2021 та 01.11.2021 - сплачено 56 695,57 грн. (сукупно кількома платежами). Погашення залишку боргу (56 695,57 грн.): 13.01.2022 - 4 724,63 грн.; 26.01.2022 - 4 724,63 грн.; 18.02.2022 - 4 724,63 грн.; 04.04.2025 - 42 521,68 грн.
Також Позивач виставив Відповідачу рахунки на транспортні послуги: 05.10.2022 - № 802 (Акт № 987) на суму 3 600,00 грн.; 12.10.2023 - № 1248 (Акт № 1415) на суму 16 200,00 грн. ; № 1249 (Акт № 1416) на суму 11 000,00 грн., які були оплачені Відповідачем трьома платежами 04.04.2025 - 3 600,00 грн. (за Рахунком № 802); - 16 200,00 грн. (за Рахунком № 1248); - 11 000,00 грн. (за Рахунком № 1249).
Крім цього, 11 червня 2024 року позивачем здійснено поставку товару за рахунком № 446 від 22.03.2024р. , без підписання окремої Специфікації, згідно з видатковими накладними № 1056 та № 1057 на загальну суму 2 637 504,19 грн. Поставка здійснювалася до магазину «АПЕЛЬМОН» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 226.
Відповідач за вказаним рахунком здійснив платежі 25.03.2024 (через 3 дні після виставлення рахунку) та 11.06.2024 (в день поставки) на загальну суму 1 846 252,93 грн., тобто здійснив передоплату та часткову оплату за фактом поставки товару.
Таким чином, сума заборгованості, що виникла з 12.06.2024, складала 791 251,26 грн., та була погашена Відповідачем лише у березні 2025 року кількома платежами: 04.03.2025 - 16 071,50 грн.; 10.03.2025 - 300 000,00 грн. (два платежі по 150 тис.); 17.03.2025 - 300 000,00 грн. (два платежі по 150 тис.); 24.03.2025 - 175 179,76 грн. Станом на дату звернення позивача до суду платежі за цією поставкою здійснені були Відповідачем у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 17 лютого 2025 року Позивач надіслав Відповідачу Лист-претензію № 3403, в якому повідомив про наявність боргу у сумі 2 153 710,74 грн. та вимагав його погасити до 20.02.2025, попередивши про звернення до суду.
17 лютого 2025 року Відповідач надіслав Позивачу Лист № 1702, в якому визнав наявність вказаної заборгованості та запропонував графік її погашення: по 300 000 грн. щотижня до повної сплати.
Позивач 18 лютого 2025 року надіслав Лист № 3404, в погодився на запропонований відповідачем графік за умови, що перший платіж від 18.02.2025 складе 500 000,00 грн., а подальші - по 300 000,00 грн. щотижня.
Як свідчать наведені вище матеріали справи, на виконання домовленостей Відповідач здійснив платежі згідно з узгодженим графіком:
- Платежі за Специфікацією № 42: 18.02.2025 (150 тис. + 150 тис.), 21.02.2025 (200 тис.), 24.02.2025 (150 тис.), 04.03.2025 (283 928,50 грн. - остаточний розрахунок за Специфікацією).
- Платежі за рахунком № 446: завершено 24.03.2025.
- Платежі за рахунками № 1826, 1855, 1990, 802, 1248, 1249): остаточне погашення відбулося 04.04.2025.
- Платіж за рахунком № 1982 завершено 24.03.2025.
30 червня 2025 року сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків, який зафіксував відсутність заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на цю дату.
З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, предметом спору у цій справі є стягнення з Відповідача суми у розмірі 913 708,11 грн., яка складається зі штрафу - 176 136,35 грн., пені - 188 793,15 грн., інфляційного збільшення - 460 486,90 грн., 3% річних - 88 291,71 грн.
Обставини, встановлені щодо додаткового рішення від 05.01.2026
09.01.2024 року між Адвокатом Козуб Олегом Івановичем (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» (далі - Замовник) укладено договір №1/24 про надання професійної правничої/правової допомоги, відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець переймає на себе виконання наступних робіт:
- надання адвокатських послуг в об?ємах, передбачених Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»;
- захист і представлення інтересів Замовника в загальних, господарських, третейських і адміністративних судах, у тому числі: першої, апеляційної і касаційної інстанцій у цивільних, кримінальних, адміністративних і господарських справах, у справах про адміністративні правопорушення з усіма правами, наданими Законом позивачеві, відповідачеві, третій особі, підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому, потерпілому, кредиторові, боржникові, іншим учасникам процесу з правом підписання необхідних документів від імені Замовника;
- представлення інтересів Замовника в державних органах (правоохоронних органах, органах виконавчої влади, державної виконавчої служби та ін.) і перед третіми особами (підприємствами, організаціями, установами, банківськими установами, нотаріусами і фізичними особами);
- підготовка і подання позовів, клопотань, пояснень, заперечень, відзивів, листів, заяв. довідок. скарг, запитів і інших процесуальних документів, їх підписання від імені Замовника;
- підготовка і подання заяв про примусове виконання судових рішень (ухвал/постанов) та наказів суду, про відкриття виконавчого провадження, їх підписання від імені Замовника;
- участь у виконавчому провадженні з усіма правами стягувача, боржника, учасника, зацікавленої особи;
- отримання довідок, документів, листів, іншої кореспонденції, подання заяв і таке інше в ході виконання вищезгаданих робіт за договором;
- забезпечення Замовника законодавчими і нормативними актами з питань, пов?язаних з предметом договору.
Згідно з п. 1.2. договору Виконавець зобов?язується виконувати роботу, обумовлену п.1.1 цього договору, а Замовник зобов?язується своєчасно і в повному об?ємі приймати виконувану роботу і своєчасно оплачувати її згідно з умовами цього договору.
Перелік конкретних послуг/робіт та їх вартість визначається сторонами у Додаткових угодах, які є невід?ємними частинами цього договору. (п. 1.3. договору)
Згідно з п. 3.1. договору, за роботу, що виконується Виконавцем, Замовник зобов?язаний оплачувати авансові платежі на підставі рахунків, що виставляються Виконавцем, а остаточний розрахунок здійснюється після підписання Акту виконаних робіт.
Замовник зобов?язаний відшкодувати Виконавцеві усі витрати, зроблені їм в ході виконання цього договору, на підставі наданих платіжних документів. (п. 3.2. договору)
Відповідно до п. 3.3. договору суми, вказані в пунктах 3.1, 3.2 цього договору, оплачуються Замовником шляхом готівкового або безготівкового розрахунку впродовж 5-ти банківських днів з моменту пред'явлення Виконавцем рахунку.
01.07.2025 між Адвокатом Козуб Олегом Івановичем (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» (далі - Замовник) укладено Додаткову угоду №3 до договору №124 від 09.01.2024, відповідно до пункту 1 якого передбачено, що за цією угодою надається професійна правнича допомога за наступним дорученням (роботою/напрямком): стягнення у судовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 41696968) неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання господарських та грошових зобов?язань за Договором поставки Nє 2097 від 18.09.2020р.
Згідно з п. 2 договору, види надаваємої правової/професійної правничої допомоги зі сторони Виконавця на користь Замовника :
в суді першої та апеляційної інстанцій :
- аналіз наявних у Замовника документів, пошук, аналіз судової практики, складання заяв по суті спору/справи, участь у судових засіданнях, складання заяв з процесуальних питань, відзивів, заперечень, письмових пояснень/заперечень.
апеляційних скарг, інші види професійної правничої допомоги;
- складання заяв, запитів, тощо до будь-яких фізичних/юридичних осіб. (п. 2.1. договору)
Відповідно до п. 2.2. договору, тарифи за надання професійної правничої (правової) допомоги з питань, визначених у п.2.1 цієї угоди :
·10 000,00 грн. - аналіз наявних у Замовника документів та судової практики щодо стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання господарських та грошових зобов'язань;
·10 000,00 грн. - підготовка та складання позовної заяви;
·4 000,00 грн. - участь в одному судовому засіданні суду першої та/або апеляційної інстанції незалежно від тривалості засідання та очікування;
·2 000,00 грн. - одна година надання консультаційних послуг (усних та/або письмових), а також витраченої на складання заяв по суті і процесуальних документів.
Примітки:
Вартість професійної правничої допомоги може бути уточнена (збільшена/зменшена) в остаточному акті приймання-передачі робіт, з урахуванням обсягу виконаної роботи.
Сторони взаємно визнають, що участь Виконавця у призначеному судовому засіданні вважається виконаною ним роботою навіть у тому випадку, якщо засідання не відбувається з причин, які не залежать від адвоката : повітряна тривога, технічні перешкоди, оголошення судом/секретарем про перенесення розгляду справи без виходу до залу судових засідань.
У пункті 2.3. договору визначено, що обгрунтування розміру вартості однієї години роботи (ст.ст. 21, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 126 ГПК України, інші обставини):
а) складність справи визначається виходячи з обставин справи, 22-річного досвіду роботи адвоката Козуб О.I., рівня кваліфікації адвоката, складністю доказової бази, інші чинники, необхідне виділити та підкреслити :
· нескладна (малозначна);
· середньої складності (пов?язане із необхідністю вивчення великої кількості доказів. їх аналізу та проведенням відповідних розрахунків щодо предмету спору):
· великої складності ;
· особливо великої складності.
У пункті 3 договору передбачено, що сторони можуть змінити вартість наданої професійної правничої допомоги і визначити її остаточний розмір у відповідному акту приймання виконаних робіт.
08.09.2025 між Адвокатом Козуб О.І. та ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» підписано Акт приймання виконаних робіт/послуг про надання професійної правничої/правової допомоги відповідно до змісту якого Виконавець виконав роботи/послуги з надання професійної правничої/правової допомоги, а Замовник прийняв виконання наступних робіт/послуг: представництво та захист інтересів Замовника в Господарському суді Запорізької області у справі №є 908/2477/25 з розгляду позову ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» до ТОВ ««АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 41696968) про стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання господарських та грошових зобов'язань за Договором поставки № 2097 від 18.09.2020.
У пункті 2 Акту визначено детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), кількість витраченого часу і арифметичний розрахунок наданої професійної правничої (правової) допомоги за цим актом:
2.1. вивчення та аналіз наявних у Замовника документів та судової практики щодо стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання господарських та грошових зобов'язань (5 годин) - 10 000,00 грн.;
2.2. надання консультацій щодо стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання господарських та грошових зобов?язань (2 години) - 4 000,00 грн.;
2.3. складання позовної заяви (5 годин) - 10 000,00 грн.;
2.4. складання відповіді на відзив (3 години) - 6 000,00 грн.
Згідно пункту 3 Акту, всього за цим актом станом на 08.09.2025 включно адвокатом Козуб Олегом Івановичем виконано робіт - надано правничої/правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» на суму - 30 000,00 грн.
Правнича/правова допомога в сумі 30 000,00 грн. прийнята Замовником, зауважень з приводу кількості та якості немає, у зв?язку з чим підлягає оплаті протягом 5-ти банківських днів з моменту пред?явлення Виконавцем рахунку на підставі цього Акту.
Також 18.12.2025 між Адвокатом Козуб О.І. та ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» підписано Акт приймання виконаних робіт/послуг про надання професійної правничої/правової допомоги, відповідно до пункту 1 якого Виконавець виконав роботи/послуги з надання професійної правничої/правової допомоги, а Замовник прийняв виконання наступних робіт/послуг: представництво та захист інтересів Замовника в Господарському суді Запорізької області у справі № 908/2477/25 з розгляду позову ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» до ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 41696968) про стягнення неустойки (штрафів. пені), інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання господарських та грошових зобов'язань за Договором поставки № 2097 від 18.09.2020.
У пункті 2 Акту сторонами погоджено Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), кількість витраченого часу і арифметичний розрахунок наданої професійної правничої (правової) допомоги за цим актом:
-складання заперечень 09.09.2025 на клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (1 год.) - 2 000,00 грн.;
-складання заяви 09.09.2025 про зменшення позовних вимог (2 год.) - 4 000,00 грн.;
- аналіз заперечень відповідача від 09.09.2025 на відповідь на відзив та формування позиції щодо них (2 год.) - 4 000,00 грн.;
-складання додаткових пояснень по справі 28.10.2025 (2 год.) - 4 000,00 грн.;
-аналіз пояснень відповідача від 17.11.2025 та формування позиції щодо них (1 год.) - 2 000,00 грн.;
-аналіз пояснень відповідача від 18.11.2025 та формування позиції щодо них (2 год.) - 4 000,00 грн.;
-складання додаткових пояснень щодо судової практики 02.12.2025 (4 год.) - 8 000,00 грн.;
-аналіз пояснень відповідача від 02.12.2025 та формування позиції щодо них (2 год.) -4 000,00 грн.;
-аналіз пояснень відповідача від 03.12.2025 та формування позиції щодо них (3 год.) - 6 000,00 грн.;
-аналіз клопотання відповідача від 03.12.2025 про доручення доказів (1 год.) - 2 000,00 грн.;
-аналіз клопотання відповідача від 03.12.2025 про витребування доказів (1 год.) - 2000,00 грн.;
-представництво та участь у судових засіданнях в Господарському суді Запорізької області 09.10.2025; 29.10.2025; 19.11.2025; 03.12.2025; 18.12.2025.
Всього проведено участь у 5 (п'яти) судових засіданнях - 20 000 грн.
У пункті 3 Акту зазначено, що всього за цим актом за період з 09.09.2025 по 18.12.2025 включно адвокатом Козуб Олегом Івановичем виконано робіт - надано правничої/правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» на суму - 62 000,00 грн.
Згідно пункту 4 Акту правнича/правова допомога в сумі 62 000,00 грн. прийнята Замовником, зауважень з приводу кількості та якості немає, у зв'язку з чим підлягає оплаті протягом 5-ти банківських днів з моменту пред'явлення Виконавцем рахунку на підставі цього Акту.
Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями статті 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Спірні правовідносини сторін виникли за Договором № 2097 від 18.09.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19).
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку встановленим обставинам у їх сукупності, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та умови укладеного між сторонами Договору, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що Відповідач (Покупець) порушив умови оплати за Специфікацією № 42, а саме - допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено судом, відповідно до Специфікації № 42 від 26.02.2024 сторони погодили чотири етапи оплати, з яких Відповідач належним чином виконав лише зобов'язання щодо сплати авансового платежу. Порушення стосуються наступних етапів оплати.
Щодо другого етапу (40% вартості товару), який підлягав оплаті протягом двох банківських днів з моменту повідомлення про готовність товару, суд зазначає таке.
Посилання Позивача на направлення відповідного повідомлення електронним листом від 22.03.2024 та заперечення Відповідача щодо його отримання не мають вирішального значення для правильного вирішення спору. Навіть за відсутності належного доказу отримання такого повідомлення, обов'язок Відповідача щодо оплати виник з моменту фактичного отримання товару, що свідчить про його обізнаність як про готовність товару, так і про факт його передачі.
При цьому суд враховує, що Позивач здійснював нарахування штрафних санкцій не з дати можливого повідомлення, а з дати фактичної поставки товару. Отже, відсутність доказів направлення або отримання повідомлення не впливає на обсяг заявлених вимог.
Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач розпочав оплату відповідної частини вартості товару лише 09.09.2024, тобто через значний проміжок часу після його отримання, що беззаперечно свідчить про прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки стосуються третього (15%) та четвертого (15%) етапів оплати, які відповідно до умов Специфікації підлягали оплаті протягом 30 та 60 днів з моменту поставки товару. Оскільки поставка була завершена 16.05.2024, граничні строки оплати припадали на 15.06.2024 та 16.07.2024 відповідно. Водночас Відповідач розпочав здійснення платежів лише 09.09.2024 року та продовжував їх до 04.03.2025 року, що також свідчить про порушення погоджених строків.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач допустив порушення норм цивільного законодавства, а саме статей 526, 530, 610, 612, частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, виходячи з того, що Відповідач порушив погоджені у Специфікації № 42 строки оплати фактично отриманого товару та не виконав зобов'язання у строки, визначені Договором (30 та 60 днів після поставки).
Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а у разі встановлення строку його виконання - підлягає виконанню саме у цей строк. При цьому невиконання або неналежне виконання зобов'язання є його порушенням, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо не виконав його у визначений договором строк. Також суд виходив із обов'язковості договору для сторін та обов'язку покупця оплатити товар після його прийняття або у строк, встановлений договором.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на належній оцінці доказів у справі та правильному застосуванні норм матеріального права. Несплата Відповідачем вартості товару у строки, передбачені Специфікацією № 42, обґрунтовано розцінена судом як порушення договірних зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком про безпідставність доводів Відповідача щодо відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій.
Домовленість сторін у лютому 2025 року щодо розстрочення заборгованості не є новацією у розумінні статті 604 Цивільного кодексу України, оскільки не передбачає припинення первісного зобов'язання та його заміни новим. Вказана домовленість стосувалася виключно порядку погашення вже існуючої заборгованості та є зміною способу виконання зобов'язання (реструктуризацією), а не припиненням зобов'язання.
Матеріали справи не містять доказів того, що Позивач відмовився від права на стягнення штрафних санкцій або здійснив прощення боргу в розумінні статті 605 Цивільного кодексу України. Навпаки, листування сторін свідчить про визнання Відповідачем наявності заборгованості та погодження порядку її погашення.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 916/499/20) Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо.
Отже, підписаний сторонами акт звірки розрахунків станом на 30.06.2025 також не спростовує факту допущеного порушення, оскільки лише фіксує стан взаєморозрахунків на певну дату та підтверджує погашення основного боргу, але не свідчить про відсутність прострочення у попередні періоди.
Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20).
З огляду на викладене, факт повного погашення основного боргу у 2025 році припинив відповідне грошове зобов'язання лише в частині основного боргу, однак не звільняє Відповідача від відповідальності за порушення строків його виконання, зокрема від обов'язку сплатити неустойку, інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Щодо поставок, здійснених без погоджених Специфікацій
Перевіривши встановлені судом першої інстанції обставини в цій частині та надану їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції погоджується з відповідними висновками з огляду на таке.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо факту здійснення поставок товару та надання послуг без оформлення Специфікацій, а також щодо їх подальшої оплати. Матеріалами справи підтверджується, що остаточні розрахунки за такими поставками здійснені Відповідачем 04.04.2025, у зв'язку з чим основна заборгованість за ними погашена у повному обсязі.
Разом із тим, предметом спору у цій частині є правомірність нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також визначення строку виконання грошового зобов'язання за відсутності погоджених сторонами Специфікацій.
Колегія суддів виходить з того, що у разі непогодження сторонами строку оплати застосуванню підлягає частина перша статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Вказаний обов'язок покупця виникає в силу закону з моменту підписання первинних документів (видаткових накладних, актів здачі-приймання), які фіксують факт здійснення господарської операції.
Як правильно встановлено судом, факт прийняття Відповідачем товару та послуг без зауважень підтверджується підписаними видатковими накладними та актами здачі-приймання, що свідчить про виникнення у нього обов'язку з оплати в силу закону з моменту прийняття відповідного товару (послуг).
Згідно зі сталою судовою практикою Верховного Суду, який неодноразово виснував, що якщо сторони уклали договір поставки, але не погодили строк оплати (наприклад, не підписали Специфікацію, де цей строк мав бути визначений), то застосовується спеціальна норма закону - ч. 1 ст. 692 ЦК України (висновки Верховного Суду у справах 927/626/17, № 910/19702/17, № 911/2795/20 та ін.)
Таким чином, правильним є висновок суду про те, що строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах визначається безпосередньо законом і не ставиться у залежність від пред'явлення кредитором вимоги. Відтак прострочення виконання грошового зобов'язання виникає з наступного дня після прийняття товару.
Доводи Відповідача про те, що неналежне оформлення Специфікацій з боку Позивача виключає застосування положень статті 692 ЦК України, а також про фактичне застосування сторонами розстрочення платежу, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки такі обставини не змінюють імперативного характеру зазначеної норми та не свідчать про погодження сторонами іншого строку виконання грошового зобов'язання у встановленому законом порядку.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову безпідставність позовних вимог у частині стягнення сум, нарахованих за прострочення оплати транспортних послуг.
Так, відповідно до пункту п. 3.4 Договору поставки № 2097, якщо у Специфікації не визначено спеціального порядку доставки та передачі товару, поставка здійснюється на умовах DAP - м. Запоріжжя (Україна) згідно з Інкотермс 2010. Оплата за доставку та розвантаження обладнання здійснюється за рахунок та силами Постачальника (Позивача).
Оскільки позивачем не доведено погодження сторонами іншого порядку розподілу транспортних витрат, у відповідача відсутній обов'язок щодо їх оплати.
Сам по собі факт виставлення Позивачем рахунків (№ 802, № 1248, № 1249) не створює для Відповідача грошового зобов'язання з їх оплати, оскільки такі дії не можуть змінювати погоджені сторонами умови Договору.
Разом з тим, сплата Відповідачем вартості доставки за рахунками та актами від 05.10.2022 - № 802 (Акт № 987) на суму 3 600,00 грн.; 12.10.2023 - № 1248 (Акт № 1415) на суму 16 200,00 грн. ; № 1249 (Акт № 1416) на суму 11 000,00 грн., свідчить про його добросовісність, однак не створює правових підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за відсутності первісного обов'язку їх оплати.
Щодо правомірності здійснених Позивачем розрахунків неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 4.2. Договору за порушення Покупцем строків оплати встановлених п. 2.4. даного Договору, окрім суми передплати, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання, від несплаченої суми, за кожний день прострочення виконання зобов'язання по оплаті Обладнання.
Також згідно з умовами п. 4.2 Додаткової угоди № 2/23 від 20.03.2023 року, штраф у розмірі 10% від загальної вартості неоплаченого обладнання нараховується за сукупності двох конкретних умов: порушення строку оплати має становити більше ніж 10 (десять) днів, вартість несвоєчасно оплаченого обладнання повинна перевищувати 200 000,00 гривень.
Частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
Таким чином, зобов'язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю та входить до складу грошового зобов'язання і право кредитора на нарахування та стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат закріплено у частині другій статті 625 ЦК України.
З огляду на те, що за спірними господарськими операціями інший розмір процентів сторонами не узгоджувався, то розрахунок 3 % річних та інфляційного збільшення здійснювався Позивачем за період, починаючи з моменту отримання відповідачем обладнання за кожною окремою видатковою накладною та підписаним актом здачі-приймання робіт (надання послуг) і до моменту повного погашення заборгованості. При цьому, у розрахунках враховано зміну індексу інфляції, а також поступове зменшення суми заборгованості у зв'язку з її оплатою частинами (а не одноразовим платежем).
Окрім цього, предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача штрафу, пені, 3 % річних та інфляційного збільшення, нараховані позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за обладнання, отримане ним згідно Специфікації № 42 від 26.02.2024р.
Згідно Додаткової угоди №2/23 від 20.03.2023р. до Договору поставки № 2097 від 18.09.2020р., пункт 4.2. Договору викладено в такій редакції: За несвоєчасну оплату Обладнання в строки, передбачені відповідною Специфікацією, Покупець сплачує на користь Постачальника : - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Обладнання за кожний день прострочення платежу; - штраф у розмірі 10% від загальної вартості неоплаченого Обладнання, в разі порушення строку оплати більше ніж на 10 (десять) днів, якщо вартість несвоєчасно оплаченого Обладнання перевищує 200 000,00 гривень.
За другим етапом оплата у розмірі 40% від суми Специфікації склала 1 006 493,45 грн. Покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отриманням від Постачальника повідомлення, згідно п.2.4.1 Договору.
Третій етап - оплата у розмірі 15% від суми Специфікації, що складає 377 435,05 грн. Покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Покупцем обладнання за цією Специфікацією.
Враховуючи те, що покупець отримав обладнання повністю 16.05.2024 року, то за другим етапом він повинен був здійснити оплату в сумі 377 435,05 грн. в строк до 15.06.2024 року включно, тобто протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання обладнання.
Четвертий етап - оплата у розмірі 15% від суми Специфікації, що складає 377 435,05 грн. Покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання Покупцем обладнання за цією Специфікацією.
Враховуючи те, що покупець отримав обладнання повністю, то за другим етапом він повинен був здійснити оплату в сумі 377 435,05 грн. в строк до 15.07.2024 року включно, тобто протягом шістдесяти календарних днів з моменту отримання обладнання.
Однак після здійснення відповідачем передплати 27.02.2024 року наступний платіж він зробив лише 09.09.2024 року і то лише частковий в сумі 377 435,05 грн., у зв'язку з чим допустив прострочення оплат за другим, третім та четвертим етапами більше ніж на 10 календарних днів.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов'язань за оплатою обладнання, поставленого за Специфікацією № 42 від 26.02.2024, зокрема щодо другого, третього та четвертого етапів оплати, при цьому строк прострочення перевищував 10 календарних днів, а суми заборгованості перевищували 200 000,00 грн, що є підставою для нарахування штрафу відповідно до умов договору.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність нарахування Позивачем штрафу у загальному розмірі 176 136,35 грн та пені у сумі 188 793,15 грн, здійснених з урахуванням встановлених договором строків виконання зобов'язань та часткової оплати боргу.
Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність визначення періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат - з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту його повного погашення, з урахуванням часткових оплат, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З урахуванням викладеного, обґрунтованими є також висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 455 018,26 грн та 3 % річних у сумі 86 913,36 грн.
Посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4590/19 від 07.04.2020 є такими, що фактично спростовують його позицію, оскільки в зазначеній справі виснувано, що інфляційні втрати та проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора та мають акцесорний (додатковий) характер, оскільки нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання, залежать від нього та поділяють його долю.
Отже, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є додатковими до основної вимоги та не потребують їх попереднього погодження сторонами або відображення у первинних документах, актах звірки чи графіках платежів.
Доводи апелянта про те, що відсутність фіксації таких нарахувань у взаємовідносинах сторін, а також прийняття позивачем часткових оплат і підписання актів звірки свідчать про відсутність у позивача претензій до відповідача, є помилковими та спростовуються наведеними правовими висновками.
Крім того, чинне законодавство не передбачає обов'язку кредитора попередньо повідомляти боржника про намір нарахувати та стягнути інфляційні втрати, 3 % річних чи неустойку, а також не ставить реалізацію такого права у залежність від вчинення відповідних дій до звернення до суду.
Той факт, що основна сума заборгованості була сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом у цій справі, не позбавляє останнього права на звернення до суду з вимогами про стягнення санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються як необґрунтовані.
Доводи апелянта про порушення принципу рівності сторін та покладення на нього надмірного тягаря також не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом, відповідач тривалий час користувався отриманим товаром, здійснивши остаточні розрахунки лише у 2025 році, що свідчить про прострочення виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за весь період прострочення є передбаченим законом способом компенсації майнових втрат кредитора та не має штрафного чи дискримінаційного характеру.
Водночас колегія суддів враховує, що відсутність погоджених сторонами специфікацій позбавила позивача можливості застосувати до спірних правовідносин передбачені договором штрафні санкції (пеню та штраф), що, навпаки, свідчить про більш сприятливе становище відповідача.
Щодо доводів апелянта про відсутність обов'язку оплати за другим етапом Специфікації № 42 від 26.02.2024 року колегія суддів зазначає таке.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що Специфікацією визначено поетапний порядок оплати, при цьому обов'язок відповідача щодо оплати за другим етапом не був поставлений у залежність виключно від окремого повідомлення позивача, а випливав із загального погодженого сторонами порядку розрахунків та факту отримання товару.
Матеріалами справи підтверджується, що обладнання було отримано відповідачем 16.05.2024 року, що саме по собі свідчить про настання відповідного етапу виконання грошового зобов'язання та визначає момент, з якого у відповідача виник обов'язок здійснити оплату у встановлені Специфікацією строки.
Доводи апелянта про відсутність повідомлення та наявність «прострочення кредитора» обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки сам факт отримання товару та подальша поведінка відповідача (зокрема здійснення часткових платежів у вересні 2024 року) свідчать про усвідомлення ним наявності грошового зобов'язання та його обсягу.
Посилання апелянта на зарахування платежу від 09.09.2024 року виключно в рахунок третього етапу також є безпідставними, оскільки у призначенні платежу не було визначено відповідний етап оплати. За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив із загальних правил зарахування виконання грошового зобов'язання та врахував зазначений платіж як погашення заборгованості за другим етапом.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача прострочення виконання грошового зобов'язання за другим етапом, а отже й про правомірність нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Колегією суддів також не приймаються доводи апелянта про недобросовісність та суперечливу поведінку позивача, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Як встановлено судом першої інстанції, підписання акту звірки та листування сторін стосувалося виключно стану розрахунків щодо основного боргу на момент їх здійснення та не може тлумачитися як відмова позивача від права на нарахування та стягнення передбачених законом і договором санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Чинне законодавство не пов'язує реалізацію права кредитора на стягнення інфляційних втрат, 3% річних та неустойки з обов'язком попереднього повідомлення боржника або окремого застереження щодо їх подальшого нарахування. Такі вимоги є похідними від факту порушення грошового зобов'язання та застосовуються в силу закону.
Доводи апелянта про створення у нього «обґрунтованих очікувань» щодо відсутності будь-яких подальших претензій є суб'єктивною оцінкою власної поведінки та не можуть змінювати правову природу зобов'язань сторін.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що саме поведінка відповідача є непослідовною, оскільки він одночасно визнавав наявність заборгованості та погоджував порядок її погашення частинами, однак у межах спору заперечує сам факт існування прострочення та грошового зобов'язання у заявленому обсязі.
За таких обставин доводи апелянта про недобросовісність позивача є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів як такі, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 131 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
За положеннями статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно змісту пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Відповідно частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, Верховний Суд неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Відповідно до матеріалів справи, представництво інтересів ТОВ "ВІК "Хітлайн" у справі №908/2477/25 здійснювалось адвокатом Козуб Олегом Івановичем, який діяв на підставі довіреності у порядку передоручення від 17.01.2024.
На підтвердження надання ТОВ "ВІК "Хітлайн" правової допомоги заявником надано: договір №1/24 про надання професійної правничої/правової допомоги від 09.01.2024, Додаткову угоду №3 від 01.07.2025 до договору №1/24 від 09.01.2024, Акт приймання виконаних робіт/послуг про надання професійної правничої/правової допомоги від 08.09.2025, Акт №2 приймання виконаних робіт/послуг про надання професійної правничої/правової допомоги від 18.12.2025.
Відповідно до змісту Акту приймання виконаних робіт/послуг про надання професійної правничої/правової допомоги, укладеного між адвокатом Козуб О.І. та ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» Виконавець виконав роботи/послуги з надання професійної правничої/правової допомоги, а Замовник прийняв виконання наступних робіт/послуг: представництво та захист інтересів Замовника в Господарському суді Запорізької області у справі №є 908/2477/25 з розгляду позову ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» до ТОВ ««АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 41696968) про стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання господарських та грошових зобов'язань за Договором поставки № 2097 від 18.09.2020.
У пункті 2 Акту визначено детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), кількість витраченого часу і арифметичний розрахунок наданої професійної правничої (правової) допомоги за цим актом:
2.1. вивчення та аналіз наявних у Замовника документів та судової практики щодо стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання господарських та грошових зобов'язань (5 годин) - 10 000,00 грн.;
2.2. надання консультацій щодо стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання господарських та грошових зобов?язань (2 години) - 4 000,00 грн.;
2.3. складання позовної заяви (5 годин) - 10 000,00 грн.;
2.4. складання відповіді на відзив (3 години) - 6 000,00 грн.
Згідно пункту 3 Акту, всього за цим актом станом на 08.09.2025 включно адвокатом Козуб Олегом Івановичем виконано робіт - надано правничої/правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» на суму - 30 000,00 грн.
Правнича/правова допомога в сумі 30 000,00 грн. прийнята Замовником, зауважень з приводу кількості та якості немає, у зв?язку з чим підлягає оплаті протягом 5-ти банківських днів з моменту пред?явлення Виконавцем рахунку на підставі цього Акту.
Також 18.12.2025 між Адвокатом Козуб О.І. та ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» підписано Акт приймання виконаних робіт/послуг про надання професійної правничої/правової допомоги, відповідно до пункту 1 якого Виконавець виконав роботи/послуги з надання професійної правничої/правової допомоги, а Замовник прийняв виконання наступних робіт/послуг: представництво та захист інтересів Замовника в Господарському суді Запорізької області у справі № 908/2477/25 з розгляду позову ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» до ТОВ «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 41696968) про стягнення неустойки (штрафів. пені), інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання господарських та грошових зобов'язань за Договором поставки № 2097 від 18.09.2020.
У пункті 2 Акту сторонами погоджено Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), кількість витраченого часу і арифметичний розрахунок наданої професійної правничої (правової) допомоги за цим актом:
-складання заперечень 09.09.2025 на клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (1 год.) - 2 000,00 грн.;
-складання заяви 09.09.2025 про зменшення позовних вимог (2 год.) - 4 000,00 грн.;
- аналіз заперечень відповідача від 09.09.2025 на відповідь на відзив та формування позиції щодо них (2 год.) - 4 000,00 грн.;
-складання додаткових пояснень по справі 28.10.2025 (2 год.) - 4 000,00 грн.;
-аналіз пояснень відповідача від 17.11.2025 та формування позиції щодо них (1 год.) - 2 000,00 грн.;
-аналіз пояснень відповідача від 18.11.2025 та формування позиції щодо них (2 год.) - 4 000,00 грн.;
-складання додаткових пояснень щодо судової практики 02.12.2025 (4 год.) - 8 000,00 грн.;
-аналіз пояснень відповідача від 02.12.2025 та формування позиції щодо них (2 год.) -4 000,00 грн.;
-аналіз пояснень відповідача від 03.12.2025 та формування позиції щодо них (3 год.) - 6 000,00 грн.;
-аналіз клопотання відповідача від 03.12.2025 про доручення доказів (1 год.) - 2 000,00 грн.;
-аналіз клопотання відповідача від 03.12.2025 про витребування доказів (1 год.) - 2000,00 грн.;
-представництво та участь у судових засіданнях в Господарському суді Запорізької області 09.10.2025; 29.10.2025; 19.11.2025; 03.12.2025; 18.12.2025.
Всього проведено участь у 5 (п?яти) судових засіданнях - 20 000 грн.
У пункті 3 Акту зазначено, що всього за цим актом за період з 09.09.2025 по 18.12.2025 включно адвокатом Козуб Олегом Івановичем виконано робіт - надано правничої/правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІК «ХІТЛАЙН» на суму - 62 000,00 грн.
Згідно пункту 4 Акту правнича/правова допомога в сумі 62 000,00 грн. прийнята Замовником, зауважень з приводу кількості та якості немає, у зв?язку з чим підлягає оплаті протягом 5-ти банківських днів з моменту пред?явлення Виконавцем рахунку на підставі цього Акту.
Отже, розмір витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 92 000,00 грн є підтвердженим належними та допустимими доказами.
Надаючи оцінку розміру витрат, їх обґрунтованості, співмірності зі складністю справи, витраченому адвокатом часу, колегія апеляційного господарського суду враховує наступне.
Враховуючи характер і складність справи, що переглядалася судом апеляційної інстанції, обсяг виконаної адвокатом роботи, відсутність необхідності у здійсненні значного обсягу підготовчих процесуальних дій, колегія суддів доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності і співмірності.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Для включення всієї суми витрат позивача на професійну правничу допомогу у відшкодування за рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ», відповідно до положень статті 126, 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Слід зазначити, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.
Дослідивши надані позивачем докази, якими підтверджується понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку з розглядом даної справи, враховуючи фактичний обсяг наданих послуг, виходячи з критерію реальності, співмірності та розумності розміру цих витрат, складності справи, витраченому адвокатом часу, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, на думку суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності та співмірності відповідних витрат.
Зазначене є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в оскарженій частині, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.
Щодо наданих послуг, викладених в Акті від 08.09.2025, а саме:2.1. вивчення та аналіз наявних у Замовника документів та судової практики щодо стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання господарських та грошових зобов'язань (5 годин) - 10 000,00 грн.;2.2. надання консультацій щодо стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання господарських та грошових зобов?язань (2 години) - 4 000,00 грн.; 2.3. складання позовної заяви (5 годин) - 10 000,00 грн., апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове врахування доводів Відповідача щодо дублювання окремих видів робіт, оскільки складання позовної заяви включає в себе елементи вивчення та аналізу документів і судової практики, у зв'язку з чим обґрунтованим є зменшення відповідних витрат до 12 000,00 грн.
Щодо послуги зі складання відповіді на відзив (3 години) на суму 6 000,00 грн. (п. 2.4 Акту від 08.09.2025), апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про її співмірність та обґрунтованість.
Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення за вказаним Актом витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18 000,00 грн. є законним та обґрунтованим.
Щодо наданих послуг, зазначених в Акті №2 від 18.12.2025, апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення заявлених вимог.
Зокрема, обґрунтованим є висновок про відмову у відшкодуванні витрат на складання заяви про зменшення позовних вимог, оскільки така заява була зумовлена помилками у розрахунках позивача.
Водночас правильним є висновок про обґрунтованість витрат на складання заперечень на клопотання відповідача щодо порядку розгляду справи у сумі 2 000,00 грн., оскільки такі дії передбачені умовами додаткової угоди та відповідають характеру наданої правничої допомоги.
Апеляційний суд погоджується і з висновком про часткове зменшення витрат на аналітичні послуги (аналіз пояснень та клопотань відповідача), оскільки їх обсяг не був належним чином підтверджений та не знайшов відображення у відповідних процесуальних документах, що обґрунтовано дало підстави для зменшення суми з 30 000,00 грн. до 5 000,00 грн.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість витрат на складання додаткових пояснень (12 000,00 грн.) є правильним, оскільки подання таких пояснень є процесуальним правом сторони та не залежить від оцінки їх доцільності іншою стороною.
Також апеляційний суд погоджується з висновком про обґрунтованість витрат на участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 20 000,00 грн., оскільки їх розмір прямо погоджений сторонами у договорі та не залежить від тривалості судових засідань.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та зменшення їх розміру з 92 000,00 грн. до 57 000,00 грн.
Зазначені витрати є необхідними та співмірними із обсягом фактично виконаної роботи представником позивача у суді першої інстанції, з урахуванням складності справи, характеру спірних правовідносин, обсягу підготовлених документів та часу, об'єктивно витраченого на надання правничої допомоги.
Крім того, вказаний розмір витрат узгоджується з принципами розумності, пропорційності та справедливості, а також не перевищує звичайну вартість аналогічних правничих послуг, що свідчить про їх обґрунтованість.
Водночас, заявлений позивачем розмір витрат у сумі 92 000,00 грн не є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом, не відповідає критеріям розумності, необхідності та пропорційності, а також не повною мірою узгоджується з принципами справедливості.
Колегія суддів також враховує, що матеріали справи не містять значного обсягу документів, які потребували б витребування, дослідження чи тривалого опрацювання, що свідчить про відсутність об'єктивної необхідності у понесенні витрат у заявленому розмірі.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання щодо зменшення витрат на правничу допомогу та визнає обґрунтованими доводи про їх завищення.
Оскільки апелянтом не оспорюється правомірність укладення Договору №1/24 від 09.01.2024 про надання професійної правничої допомоги між адвокатом Козуб О.І. та ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН», колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що підписання позовної заяви керівником товариства свідчить про здійснення самопредставництва та, у поєднанні з відсутністю доказів авторства документа адвокатом, є підставою для зменшення витрат.
Сам по собі факт підписання позову керівником юридичної особи відповідає праву на самопредставництво, передбаченому ст. 56 ГПК України, та не виключає надання правничої допомоги адвокатом і не свідчить про те, що відповідний процесуальний документ не був ним підготовлений.
Доводи скаржника в частині того, шо витрати позивача на правничу допомогу у справі № 908/2477/25 не можуть вважатися такими, що підлягають оплаті, оскільки позивачем не доведено наявність юридичного факту (виставлення рахунку), з яким договором пов'язано виникнення обов'язку сплатити такі витрати колегією суддів відхиляються як безпідставні з огляду на наступне.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 та частина восьма статті 129 ГПК України).
Вищевказану правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61- 21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61- 22131св19).
Як встановлено судом першої інстанції, умовами договору (п.п. 3.1, 3.3) сторони погодили порядок та строки оплати послуг адвоката, зокрема здійснення авансових платежів на підставі рахунків та остаточний розрахунок після підписання актів виконаних робіт.
Отже, для розподілу витрат на правничу допомогу достатнім є підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, тоді як факт їх фактичної оплати або виставлення рахунку на момент розгляду справи не є обов'язковим.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України та того, що додаткове рішення у частині покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 621,97 грн., понесених відповідачем, не оскаржується, а відтак у цій частині не є предметом апеляційного перегляду, апеляційним судом не здійснюється перевірка його законності та обґрунтованості у відповідній частині.
Інші доводи скаржника не містять належного обґрунтування та не підтверджуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції та відхиляються як такі, що мають характер оціночних суджень.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення від 18.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 у справі 904/2477/25 є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам.
Доводи апеляційних скарг не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а відтак підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення від 18.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 у справі 908/2477/25 прийняті з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» задоволенню не підлягають.
Вирішення питання щодо розподілу судових витрат
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 16323,00 грн покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 по справі № 908/2477/25- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.01.2026 по справі № 908/2477/25- залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ».
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 05.05.2026.
Головуючий суддя А.О. Кошля
Суддя Т.Ю. Демчина
Суддя О.І. Кучеренко