23 квітня 2026 року м. Харків Справа №922/1002/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
прокурора - Петрова О.І., посвідчення №072830 від 01.03.2023 року;
першого позивача- не з'явився;
другого позивача - не з'явився;
третього позивача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився;
першого відповідача - не з'явився;
другого відповідача - Рибак Я.В. (адвокат), ордер серія АХ№1338744 від 02.04.2026 року, свідоцтво №2003 від 18.01.2018 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали справи за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури (вх.№556Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2026 року у справі №922/1002/24,
за позовом Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (61099, м. Харків, вул. Б. Хмельницього, 36-А),
в інтересах держави, в особі: 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7),
2. Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. сумська, 64),
3. Північно-Східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4-1 під., 10 поверх),
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 пов., кім. 35),
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 6),
2. Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради (61115, м. Харків, проспект Олександрівський, буд. 122)
про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та стягнення 20748678,85 грн,-
Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до Господарського суду Харківської області в інтересах держави, в особі: 1. Харківської міської ради, 2. Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради, 3. Північно-Східний офіс Держаудитслужби з позовом до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18», 2. Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради, в якому просила суд:
- визнати недійсним рішення тендерного комітету Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради (61115, м. Харків, проспект Олександрівський, 122; код за ЄДРПОУ 22689195), оформлене протоколом його засідання від 02.09.2020 року №02092020-1, яким вирішено визнати переможцем та прийнято рішення про намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 6, код за ЄДРПОУ 41469473);
- визнати недійсними договір №ОЛ-32Ю від 22.09.2020 року, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради (61115, м. Харків, проспект Олександрівський, 122; код за ЄДРПОУ 22689195), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 6, код за ЄДРПОУ 41469473);
- стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 6, код за ЄДРПОУ 41469473) на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради (61115, м. Харків, проспект Олександрівський, 122; код за ЄДРПОУ 22689195) 20748678,85 грн, а з Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради (61115, м. Харків, проспект Олександрівський, 122; код за ЄДРПОУ 22689195) одержані ним за рішенням суду 20748678,85 грн стягнути в дохід держави.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2024 року у справі №922/1002/24 прийнято до розгляду заяву прокурора про зміну предмета позову (вх.№9622 від 11.04.2025 року) та подальший розгляд справи ухвалено здійснювати з її врахуванням. Зокрема, виключено одну позовну вимогу про визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради, оформлене протоколом його засідання від 02.09.2020 року №02092020-1, яким вирішено визнати переможцем та прийнято рішення про намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18».
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2026 року у справі №922/1002/24 (повне рішення складено 27.02.2026 року, суддя Жиляєв Є.М.) у позові відмовлено повністю.
Харківська обласна прокуратура з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2026 року у справі №922/1002/24
- ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;
- судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108, розрахунковий рахунок: UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800; призначення платежу: Повернення судового збору) за рахунок відповідачів.
- справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що укладення договору за результатами процедури закупівлі, проведеної за відсутності реальної конкуренції між учасниками, суперечить принципам добросовісної конкуренції, порушує інтереси держави та суспільства і не забезпечує ефективного використання бюджетних коштів, та підлягає оцінці з позиції статей 203, 215 та 228 ЦК України як такий, що може бути визнаний недійсним.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що дії ТОВ «Південбудсервіс-18» були спрямовані на порушення встановленого правового господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування зазначеної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки обмежує розвиток конкуренції у державі. Прокурор вважає, що така поведінка ТОВ «Південбудсервіс-18» свідчить про наявність умислу на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, що, у свою чергу, призвело до укладення оспорюваного договору від 22.09.2020 року №ОЛ-3210 за відсутності реальної конкуренції.
Стосовно застосування висновків Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладених у постанові від 19.12.2025 року у справі №922/3456/23, прокурор зазначає, що формуючи висновок про недопустимість застосування приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність (в тому числі і у разі проведення закупівлі за відсутності конкуренції та при формальному створенні її видимості, що нівелює суть публічної закупівлі), Верховний Суд фактично створив умови, за яких ця норма законодавства взагалі не буде застосовуватися. На думку заявника апеляційної скарги, такий категоричний висновок об'єднаної палати щодо «невластивості цивільному законодавству» приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України, суперечить вже існуючій позиції Великої Палати Верховного Суду. Прокурор зазначає, що у справах №420/12471/22 та №924/971/23 Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим застосування до цивільних правовідносин, у тому числі щодо суб'єктів господарювання, приписів ст. 228 ЦК України. При цьому Велика Палата Верховного Суду не зазначала про конфіскаційний характер ч. 3 ст. 228 ЦК України або її невідповідність цивільному законодавству.
В контексті мирного володіння майном дії суб'єктів господарювання щодо отримання державного замовлення через спотворення торгів, заведення у конкурс технічного учасника із пропозицією, яка відрізняється на незначну суму коштів, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, на думку заявника апеляційного скарги, ніяк не можуть вважатися допустимими і свідчити, що особа має на меті просто мирно володіти майном. Це не держава втручається у мирне володіння майном особи, а особа втручається у публічний порядок, маніпулюючи своїм майном з метою обійти закон і нашкодити інтересам держави та суспільства. Тому реакція з боку держави відбувається не всупереч мирному володінню майном особою, а як наслідок порушення розуміння мирного володіння майном, використання його для незаконних цілей. Застосування таких жорстких наслідків є адекватною реакцією з боку держави на протиправні дії таких недобросовісних суб'єктів господарювання, які на загальнодержавному рівні, при їх масовості та легалізації через судові процедури загрожують як публічному порядку всередині нашої держави (конкуренція нівелюється як ключовий механізм ринкової економіки) та і її авторитету на міжнародному рівні, особливо у світлі взятих зобов'язань за Угодою про асоціацію
На думку прокурора, критерії, як позначені у практиці ЄСПЛ, у подібних випадках навряд чи можна вважати прийнятними для застосування. Адже те, чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям - все це є дзеркальним відображенням зворотної ситуації: це не держава втручається в мирне володіння майном, а особа втручається в порядок, встановлений державою; не потребує доведення, що передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України наслідки переслідують публічний інтерес, оскільки доведено, що особа діяла всупереч інтересам держави та суспільства; такий захід є пропорційним визначеним цілям, оскільки майно особою використовувалося не для мирного володіння ним, а особа зазіхала на публічні інтереси.
Прокурор зазначає, що порушення конкурентного законодавства під час проведення закупівлі саме по собі становить посягання на інтереси держави у сфері ефективного та прозорого використання бюджетних коштів. Усунення конкуренції нівелює мету публічної закупівлі - забезпечення максимальної економії, ефективності та рівності учасників. Інтерес держави полягає не лише у відсутності прямих бюджетних втрат, а й у дотриманні встановленої законом процедури та принципів добросовісної конкуренції. Закон не ставить можливість його порушення у залежність від того, чи настали матеріальні збитки.
На думку заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції фактично звузив зміст ч. 3 ст. 228 ЦК України, пов'язавши її застосування виключно з кримінально караними діяннями або з доведенням матеріальних збитків бюджету. Адже закон не ставить застосування цієї норми у залежність від наявності обвинувального вироку чи встановлення конкретного розміру шкоди. Визначальним критерієм є спрямованість правочину на порушення публічного порядку та інтересів держави. Укладення договору за результатами спотворених торгів є наслідком протиправної поведінки і не може породжувати правомірні цивільні наслідки.
На думку прокурора, відсутність доказів існування дешевших пропозицій або інших учасників ринку не спростовує факту порушення конкурентної процедури та не усуває протиправності укладення договору за результатами такої закупівлі; адміністративно-господарські санкції за порушення конкурентного законодавства та наслідки недійсності правочину є різними за своєю правовою природою інститутами та можуть застосовуватися незалежно один від одного.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2026 року у справі №922/1002/24. Учасникам справи встановлено строк до 15.04.2026 року протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено, що учасники справи мають право до 17.04.2026 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі з відповідним мотивуванням їх подання. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1002/24.
Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 31.03.2026 року.
Водночас, як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18» не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, у зв'язку з чим ухвала суду від 31.03.2026 року останньому за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, вулиця Основ'янська, будинок 6).
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункти 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України).
Здійснюючи аналіз статті 242 ГПК України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 року у справі №910/18480/20 виснував, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 року у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17).
Верховний Суд у постановах від 14.07.2021 року у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 року у справі №909/595/21 зазначив про те, що розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R067137278518, направленого на адресу першого відповідача, ухвала суду від 31.03.2026 року у справі №922/1002/24 була повернута без вручення адресату з довідкою Укрпошти: «одержувач відсутній за вказаною адресою».
Колегія суддів враховує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторони є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17). День же невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження особи (сторони, учасника справи) вважається днем вручення цій особі ухвал суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 року у справі №910/4430/21, від 19.09.2022 року у справі №916/939/15-г.
Суд зауважує, що обставини не отримання адресатом кореспонденції, яку суд направляв з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою, знаходиться поза процесуальними межами впливу суду, і залежить в даному випадку лише від суб'єктивної поведінки цієї особи.
Суд також враховує, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень» статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, судом було вжито всіх можливих та достатніх заходів, спрямованих на повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18» про розгляд апеляційної скарги у цій справі.
02.04.2026 року від Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому другий відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури та залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2026 року по справі №922/1002/24.
03.04.2026 року матеріали справи №922/1002/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
У судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник другого відповідача проти апеляційної скарги заперечував.
Інші учасники справи не з'явилися, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скаргзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників прокуратури та другого відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради 31.07.2020 року в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі робіт, а саме «Капітальний ремонт частини приміщень приймального відділення будівлі літ. “А-2» Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради, що розташована за адресою: м. Харків, проспект Олександрівський, 122» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2020-07-31-00093 З-b), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-07-31-000933-b. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 35625240,00 грн з ПДВ, джерело фінансування - Державний бюджет України (8000000 грн), місцевий бюджет (27625240 грн).
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб'єктами господарювання: ТОВ «Гранд Плейс», код ЄДРПОУ 40636536, та ТОВ «Південбудсервіс-18», код ЄДРПОУ 41469473, що підтверджується реєстром отримання тендерних пропозицій/пропозицій UA-2020-07-31-000933-b.
Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2020-07-31-000933-b ТОВ «Південбудсервіс-18» відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, відсутні підстави для відмови, встановлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», ціна щодо ціни тендерної пропозиції/пропозиції до початку аукціону - 34416638,31 грн, інформація щодо ціни тендерної пропозиції/пропозиції після закінчення аукціону - 34060385, 00 грн.
Протоколом №21082020-1 від 21.08.2020 року продовження строку розгляду тендерної пропозиції за оголошенням UA-2020-07-31-000933-b на закупівлю робіт з Капітального ремонту частини приміщень приймального відділення будівлі літ. А-2 КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради, за адресою: м. Харків, пр-т. Олександрівський, 122, код ДК 021:2015 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи, замовник - КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради тендерний комітет Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради вирішив продовжити строк розгляду тендерної пропозиції на 20 робочих днів.
Відповідно до протоколу №02092020-1 від 02.09.2020 року тендерного комітету вирішено, що тендерна пропозиція ТОВ «Південбудсервіс-18» визнана такою, що не має підстав для відхилення; визнано переможцем та прийнято рішення про намір укласти договір з учасником ТОВ «Південбудсервіс-18»; визначено спосіб та строки документального підтвердження відсутності підстав, передбачених пунктами 2, 3,5, 6, 8, 12 і 13 частини першої та частиною другою статті 17 Закону; прийнято рішення оприлюднити повідомлення про намір укласти договір.
Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-07-31-000933-b від 24.09.2020 року учасниками закупівлі були ТОВ «Південбудсервіс-18» та ТОВ «Гранд Плейс» (ціна пропозицій учасника до початку аукціону -35011737,45 грн, ціна пропозицій учасника після закінчення аукціону - 34416600,00 грн, інформація про наявність і відповідність установленим законодавством вимогам документів, що підтверджують відповідність учасників кваліфікаційним критеріям згідно зі статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі», та наявність/відсутність обставин, установлених статтею 17 цього Закону - не розглядався); застосовано критерії оцінки - ціна 100%; найменування учасника, з яким укладено договір про закупівлю - ТОВ «Південбудсервіс-18»; сума, визначена в договорі про закупівлю - 34060385,00 грн; дата укладення договору про закупівлю - 22.09.2020 року.
Так, 22.09.2020 року між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18» укладено договір №ОЛ-3210 (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник, зобов'язувався у 2020-2021 роках якісно і своєчасно виконати роботи з «капітальний ремонт частини приміщень приймального відділення будівлі літ. А-2 КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР, за адресою: м. Харків, пр-т Олександрівський, 122», згідно ДСТУ Б Д 1.1-1:2013 (Правила визначення вартості будівництва), код ДК 021:2015-45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи відповідно до умов цього договору, а замовник прийняти та оплатити вказані роботи.
Пунктом 1.2. договору визначено найменування робіт: капітальний ремонт частини приміщень приймального відділення будівлі літ. А-2 КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР, за адресою: м. Харків, пр-т Олександрівський, 122, код ДК 021:2015-45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи.
Згідно з п. 3.1 договору обсяг, вартість та термін виконання робіт, а також обсяг та строки фінансування по договору визначаються календарним графіком виконання робіт, планом фінансування і договірною ціною, які є невід'ємною частиною даного договору. Договірна ціна складає 34060385,00 грн, у тому числі ПДВ 5676730,83 грн. Обсяг та строки фінансування по договору визначені в додатку №3 до договору в наступних межах:
- фінансування на 2020 рік становить 7873155,87 грн, у тому числі ПДВ- 1312192,64 грн;
- фінансування на 2021 рік становить 26187229,13 грн, у тому числі ПДВ 4364538,19 грн.
Відповідно до п. 3.2. договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету м. Харків - 26187229,13 грн та Державного бюджету України - 7873155,87 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Відповідно до умов п.п. 4.1, 4.1.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №1070 передбачено перерахування коштів на небюджетні рахунки підрядника, відкриті в органах Казначейства у вигляді попередньої оплати у розмірі 2361946,76 грн, у тому числі ПДВ - 393657,79 грн, до 30% від вартості договору на цілі визначені договором у тому числі придбання матеріалів, устаткування, протягом 30 календарних днів з моменту отримання рахунку на попередню оплату, за умови наявності коштів на розрахунковому рахунку замовника. Залік авансу здійснюється поступово при проміжних платежах за виконані роботи. Підрядник має право використовувати власні кошти для придбання матеріалів для виконання робіт або використовувати власні матеріали. Підрядник через три місяці з дня надходження попередньої оплати, підтверджує їх використання згідно акту приймання виконаних робіт КБ-2в та довідки виконаних робіт Кб-3, невикористані кошти повертаються замовнику.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником протягом 30 календарних днів з дня підписання актів виконаних робіт, в міру надходження коштів на розрахунковий рахунок замовника. Джерело фінансування закупівлі: кошти місцевого та обласного бюджету. Такі умови фінансування виключають пред'явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт.
За приписами п. 5.1. договору строк виконання робіт - до 31 грудня 2021 року.
22.09.2020 року було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою зменшено суму договору на 2386866,27 грн та визначено, що договірна ціна складає 31673518,73 грн, у тому числі ПДВ 5278919,78 грн; фінансування на 2020 рік становить 7873155,87 грн, у тому числі ПДВ - 1312192,64 грн; фінансування на 2021 рік становить 23800362,86 грн, у тому числі ПДВ - 3966727,14 грн; фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету м. Харків - 23800362,86 грн та Державного бюджету України - 7873155,87 грн.
08.10.2020 року укладено додаткову угоду №2 до договору, якою змінено банківські реквізити замовника.
11.12.2020 року укладено додаткову угоду №3 до договору, якою змінено обсяги та строки фінансування по договору, а саме, фінансування на 2020 рік становить 7897091,37 грн, у тому числі ПДВ - 1316181,90 грн; фінансування на 2021 рік становить 23776427,36 грн, в тому числі ПДВ - 3962737,89 грн; фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету м. Харків - 23776427,36 грн та Державного бюджету України - 7897091,37 грн.
29.12.2020 року укладено додаткову угоду №4 до договору, якою змінено обсяги та строки фінансування по договору, а саме, фінансування на 2020 рік становить 13823364,64 грн, у тому числі ПДВ - 2303894,11 грн; фінансування на 2021 рік становить 17850154,09 грн, у тому числі ПДВ - 2975025,68 грн; фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету м. Харків - 17850154,09 грн та Державного бюджету України - 13823364,64 грн.
29.12.2020 року укладено додаткову угоду №5 до договору, якою визначено, що фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету м. Харків - 17850154,09 грн та за рахунок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів з реконструкції, капітального ремонту приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров'я у госпітальних округах відповідно до Постанови КМУ від 08.07.2020 року №612 «Деякі питання створення приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров'я у госпітальних округах» - 13823364,64 грн.
31.12.2020 року укладено додаткову угоду №6 до договору, якою змінено обсяги та строки фінансування по договору, а саме, фінансування на 2020 рік становить 13807056,34 грн, у тому числі ПДВ - 2301176, 06 грн; фінансування на 2021 рік становить 17866462,39 грн, в тому числі ПДВ - 2977743,73 грн; фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету м. Харків - 17866462,39 грн та за рахунок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів з реконструкції, капітального ремонту приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров'я у госпітальних округах відповідно до Постанови КМУ від 08.07.2020 року №612 «Деякі питання створення приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров'я у госпітальних округах» - 13807056,34 грн.
17.03.2021 року укладено додаткову угоду №7 до договору, якою, враховуючи планові кошторисні призначення замовника на капітальний ремонт у 2021 році, на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 року (із змінами від 19.04.2020 року) та відповідно до п. 11.3. договору сторони погодились подовжити строк виконання робіт до 31.12.2022 року, у зв'язку з цим змінено обсяг та строки фінансування по договору, а саме, фінансування на 2020 рік становить 13807056,34 грн, у тому числі, ПДВ - 2301176,06 грн; фінансування на 2021 рік становить 13212706,00 грн, в тому числі ПДВ - 2202117,67 грн; фінансування на 2022 рік становить 4653756,39 грн, у тому числі, ПДВ - 775626,06 грн. Пункту 3.2. договору викладено в такій редакції: «фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів бюджету Харківської міської територіальної громади - 17866462,39 грн та за рахунок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів з реконструкції, капітального ремонту приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров'я у госпітальних округах відповідно до Постанови КМУ від 08.07.2020 року №612 «Деякі питання створення приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров'я у госпітальних округах» - 13807056,34 грн».
03.09.2021 року укладено додаткову угоду №8 до договору, якою, доповнено новими пунктами розділ 1 «Предмет договору» та розділ 6 «Права та обов'язки сторін».
06.10.2021 року укладено додаткову угоду №9 до договору, якою, змінено ціну договору, обсяги та строки фінансування по договору, а саме, сторонами погоджено, що договірна ціна складає 20748679,60 грн, у тому числі ПДВ - 3081416,60 грн; фінансування на 2020 рік становить 13807056,34 грн, у тому числі, ПДВ - 2301176,06 грн; фінансування на 2020 рік становить 6941623,26 грн, в тому числі, ПДВ - 780240,54 грн; фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету м. Харків - 6941623,26 грн у 2021 році та за рахунок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів з реконструкції, капітального ремонту приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров'я у госпітальних округах відповідно до Постанови КМУ від 08.07.2020 року №612 «Деякі питання створення приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров'я у госпітальних округах» - 13807056,34 грн у 2020 році.
15.12.2021 року укладено додаткову угоду №10 до договору, якою, змінено ціну договору, обсяги та строки фінансування по договору, а саме, договірна ціна складає 20748678,85 грн, у т.ч. ПДВ - 3081416,83 грн; фінансування на 2020 рік становить 13807056,34 грн, у тому числі, ПДВ - 2301176,06 грн; фінансування на 2021 рік становить 6941622,51 грн, у тому числі, ПДВ - 780240,77 грн; фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету м. Харків - 6941622,51 грн у 2021 році та за рахунок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів з реконструкції, капітального ремонту приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров'я у госпітальних округах відповідно до постанови КМУ від 08.07.2020 року №612 «Деякі питання створення приймальних відділень в опорних закладах охорони здоров'я у госпітальних округах» - 13807056,34 грн у 2020 році.
На виконання умов договору №ОЛ-3210 від 22.09.2020 року в рахунок оплати виконаних підрядником - ТОВ «Південбудсервіс-18» робіт замовником - Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Південбудсервіс-18» грошові кошти (за 2020 рік перераховано 13807056,34 грн, за умовами договору є коштами, наданими як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам; у 2021 році перераховано 12156637,94 грн що за умовами договору є коштами місцевого бюджету м. Харкова), а саме:
- трансакція №183718333 від 20.10.2020 року на суму 2361946,76 грн (платіжне доручення №1 від 19.10.2020 року);
- трансакція №186854255 від 18.11.2020 року на суму 489258,02 грн (платіжне доручення №2 від 17.11.2020 року);
- трансакція №187126461 від 20.11.2020 року на суму 351662,01 грн (платіжне доручення №4 від 19.11.2020 року);
- трансакція №188586379 від 02.12.2020 року на суму 648700,42 грн (виписка по рахунку за 02.12.2020 року);
- трансакція №188831564 від 07.12.2020 року на суму 1246441,12 грн (виписка по рахунку за 07.12.2020 року);
- трансакція №189709358 від 14.12.2020 року на суму 1506551,48 грн (виписка по рахунку за 14.12.2020 року);
- трансакція №191470396 від 24.12.2020 року на суму 1292526,70 грн (виписка по рахунку за 24.12.2020 року);
- трансакція №192552154 від 30.12.2020 року на суму 1426454,58 грн (виписка по рахунку за 30.12.2020 року);
- трансакція №192552156 від 30.12.2020 року на суму 1636228,93 грн (виписка по рахунку за 30.12.2020 року);
- трансакція №192552160 від 30.12.2020 року на суму 1755234,42 грн (виписка по рахунку за 30.12.2020 року);
- трансакція №192552153 від 30.12.2020 року на суму 1092051,90 грн (виписка по рахунку за 30.12.2020 року);
- трансакція №198310679 від 26.03.2021 року на суму 2048706,42 грн (платіжне доручення №1 від 25.03.2021 року);
- трансакція №198464947 від 29.03.2021 року на суму 1742459,62 грн (платіжне доручення №2 від 26.03.2021 року);
- трансакція №200780920 від 26.04.2021 року на суму 1107944,96 грн (платіжне доручення №6 від 23.04.2021 року);
- трансакція №202990112 від 21.05.2021 року на суму 1385004,82 грн (платіжне доручення №7 від 20.05.2021 року);
- трансакція №205877070 від 23.06.2021 року на суму 1105681,67 грн (платіжне доручення №9 від 22.06.2021 року);
- трансакція №208564157 від 26.07.2021 року на суму 798316,45 грн (платіжне доручення №14 від 19.07.2021 року);
- трансакція №215504151 від 12.10.2021 року на суму 122207,89 грн (платіжне доручення №28 від 11.10.2021 року);
- трансакція №215504152 від 12.10.2021 року на суму 3846316,11 грн (платіжне доручення №27 від 11.10.2021 року).
За твердженням прокурора, з наданих Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради відомостей встановлено, що 13.09.2021 року ТОВ «Південбудсервіс-18» повернуто на розрахунковий рахунок КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради грошові кошти в сумі 5215015,43 грн, надміру сплачені у 2021 році, що підтверджується випискою від 14,09.2021 року по рахунку UA508201720344321005100050257, відкритому КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради в УДКСУ у Індустріальному районі м. Харкова, код банку 820172.
Таким чином, протягом 2020 року ТОВ «Південбудсервіс-18» отримано від КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради за виконані роботи по договору №ОЛ-32Ю від 22.09.2020 року з відповідними додатковими угодами грошові кошти в сумі 13807056,34 грн, а протягом 2021 року, з урахуванням суми повернутих грошових коштів - 6941622,51 грн. Усього протягом 2020 - 2021 року перераховано 20748678,85 грн, що також підтверджено листом КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради №97/01639-24 від 09.02.2024 року.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-07-31-000933-b від 24.12.2021 року сума оплати за договором про закупівлю - 20748678,85 грн, в тому числі ПДВ 3081416,83 грн.
Прокурор зазначає про те, що Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері щодо визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 22689195, прийнятого під час процедури закупівлі з ідентифікатором UA-2020-07-31-000933-b «Капітальний ремонт частини приміщень приймального відділення будівлі літ. “А-2» Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради, що розташована за адресою: м. Харків, проспект Олександрівський, 122», договору №ОЛ-32Ю від 22.09.2020 року з відповідними додатковими угодами до нього, укладених між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 22689195 (далі - КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18», код ЄДРПОУ 41469473 (далі - ТОВ «Південбудсервіс-18»), як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства з умислу останнього, застосування наслідків відповідної недійсності.
17.08.2023 року адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенням №70/77-р/к у справі №4/01-47-21 визнала, що ТОВ «Гранд Плейс» та ТОВ «Південбудсервіс-18» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у відкритих торгах, проведених Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради з використанням електронної системи закупівель «Prozorro» на закупівлю «код ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи (Капітальний ремонт частини приміщень приймального відділення будівлі Літ. А-2 КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР, за адресою: м. Харків, пр-т Олександрівський, 122)» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2020-07-31-000933-b). За порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, зокрема, накладено на ТОВ «Південбудсервіс-18» штраф у розмірі 68000,00 грн.
Як вбачається зі змісту рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.08.2023 року №70/77-р/к у справі №4/01-47-21, обставини, які свідчать про вчинення ТОВ «Гранд Плейс» та ТОВ «Південбудсервіс-18» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, підтверджуються таким:
- представництво інтересів ТОВ «Гранд Плейс» та ТОВ «Південбудсервіс-18» в АТ «Мегабанк» однією і тією ж довіреною особою;
- використання ТОВ «Гранд Плейс» та ТОВ «Південбудсервіс-18» одного номеру телефону та однієї електронної поштової скриньки, які зазначені при відкритті рахунків в АТ «Мегабанк»;
- подання ТОВ «Гранд Плейс» та ТОВ «Південбудсервіс-18» електронних файлів з документами тендерних пропозицій, створених з однаковими параметрами «Заголовок», «Додаток», «Виробник PDF», «Версія програми PDF», окремі з яких виготовлені в один день;
- неподання ТОВ «Гранд Плейс» під час участі у торгах повного пакету документів, передбачених тендерною документацією, в тому числі акту про обстеження об'єкта будівництва;
- створення ТОВ «Гранд Плейс» та ТОВ «Південбудсервіс-18» кошторисної документації за допомогою одного і того ж програмного забезпечення, договір на використання якого мало лише ТОВ «Гранд Плейс», та надання локальним кошторисам ідентичного найменування та нумерації;
- установлення ТОВ «Гранд Плейс» та ТОВ «Південбудсервіс-18» ідентичного розміру витрат на заробітну плату працівників при різній вихідній інформації про чисельність працівників;
- подання у торгах початкових пропозицій з одного електронного майданчика «zakupki.prom.ua» та здійснення входу до кабінету учасника на зазначеному електронному майданчику з використанням однієї і тієї ж ІР-адреси;
- використання ТОВ «Гранд Плейс» та ТОВ «Південбудсервіс-18» однієї і тієї ж ІР-адреси.
Рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенням №70/77-р/к у справі №4/01-47-21 оскаржено не було та залишається чинним.
Прокурором у позові зазначено, що обставини вчинення ТОВ «Південбудсервіс-18» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі, проведеної Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради, а саме, з придбання робіт «Капітальний ремонт частини приміщень приймального відділення будівліліт. А-2 КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР, за адресою: м. Харків, пр-т Олександрівський, 122)» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2020-07-31-000933-b), підтверджується рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.08.2023 року №70/77-р/к у справі №4/01-47-21.
Так, прокурором у позові зазначено про те, що через вчинення ТОВ «Південбудсервіс-18» та ТОВ «Гранд Плейс» антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб'єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб'єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів, унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки, і тому дії ТОВ «Південбудсервіс-18» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю товару від 22.09.2020 року №ОЛ-32Ю не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства. На думку прокурора, в діях ТОВ «Південбудсервіс-18» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договору про закупівлю робіт від 22.09.2020 року №ОЛ-32Ю, а також чого привласнення бюджетних коштів в сумі 20748678,85 грн.
Таким чином, відповідно до позовних вимог прокурора, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прокурор просив суд:
- визнати недійсними договір №ОЛ-32Ю від 22.09.2020 року, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради (61115, м. Харків, проспект Олександрівський, 122; код за ЄДРПОУ 22689195), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 6, код за ЄДРПОУ 41469473);
- стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 6, код за ЄДРПОУ 41469473) на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради (61115, м. Харків, проспект Олександрівський, 122; код за ЄДРПОУ 22689195) 20748678,85 грн;
- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради (61115, м. Харків, проспект Олександрівський, 122; код за ЄДРПОУ 22689195) у дохід держави грошові кошти у розмірі 20748678,85 грн, одержані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбудсервіс-18» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 6, код за ЄДРПОУ 41469473) за рішенням суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК України, що за своїм змістом створює підстави для непропорційного втручання держави в право власності приватних осіб, що суперечить приписам Першого протоколу до Конвенції.
Місцевим господарським судом також зазначено, що прокурор не довів, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості, і за цих умов відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що сам факт вчинення вказаними особами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Предметом розгляду у цій справі (з урахуванням заяви заяву про зміну предмета позову) є вимоги про визнання договору недійсним на підставі частини першої статі 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та стягнення коштів, одержаних за правочином, на підставі частини третьої статті 228 ЦК України.
Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Колегія суддів зауважує, що чітке законодавче визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства» відсутнє, як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення. Втім поняття «інтерес» є ширшим, адже охоплює, наприклад, «охоронюваний законом інтерес», «публічний інтерес», «суспільний інтерес» тощо.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2026 року у справі №921/386/23 звернув увагу, що державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Поняття «інтереси держави» має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.
Здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що, зокрема, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі №910/6271/17, від 16.03.2021 року у справі №910/15424/19.
Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства (за ч. 3 ст. 228 ЦК України), є наявність наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. На це звертає увагу Верховний Суд у постановах від 20.10.2021 року у справі №910/4089/20, від 23.11.2021 року у справі №904/2741/19, від 20.03.2019 року у справі №922/1391/18.
Тобто, з огляду на обставини справи, суд має дослідити, чи є укладений правочин, таким що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (пункт 1 статті 50, стаття 52 Закону «Про захист економічної конкуренції»).
Тож, для застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК України прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин (виконання робіт з капітального ремонту) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.
При цьому єдиним доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.08.2023 року №70/77-р/к у справі №4/01-47-21, яким визнано дії першого відповідача як учасника спірної закупівлі, щодо узгодження ним своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів.
Колегія суддів зауважує, що сам лише встановлений рішенням АМКУ факт вчинення відповідачами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2026 року у справі №921/386/23 зазначив, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор не доводив, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала роботу неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Отже, прокурор не довів належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного правочину, наявність протиправних наслідків оспорюваного правочину, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, а також спрямованість та відповідність оспорюваного правочину ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.
Колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 року у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 року у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 року у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
Наразі є висновок Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з поставлених прокурором питань про застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, який підлягає врахуванню під час вирішення цієї справи.
Так, колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 19.12.2025 року у справі №922/3456/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду вирішила уточнити висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 року у справі №911/934/23, від 17.10.2024 року у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст. 228 ЦК України, таким чином:
«При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).
Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції».
Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у зазначеній постанові також виснувала, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст. 228 ЦК України, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника. По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було. По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа «Air Canada v. the United Kingdom»).
Відтак, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у справі №922/3456/23 виснувала про те, що застосування ч.3 ст. 228 ЦК України до спірних відносин призвело (у вказаній справі суди задовольнили позовні вимоги і застосували приписи зазначеної норми права) до порушення визначеного у рішеннях ЄСПЛ принципу пропорційності втручання держави в мирне володіння майном (ст. 1 Протоколу першого до Конвенції) як щодо відповідача, так і щодо добросовісної сторони правочину.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Так, критерій обґрунтованості втручання виконаний, оскільки санкції передбачені у національному законодавств, а саме частиною третьою статті 228 ЦК України. Критерій легітимної мети в частині цих майнових санкцій теж виконаний, оскільки вчинення дій, які не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, знаходиться у сфері загальних інтересів. Але колегія суддів вважає, що критерій розумного балансу (пропорційності) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення, - не виконаний.
Колегія суддів вважає, що норми частини третьої статті 228 ЦК України порушують принцип пропорційності у двох аспектах: як в частині суворості санкцій, так і в частині неврахування факторів, які мають бути взяті до уваги при встановленні санкцій. При цьому суд, застосовуючи такі санкції, позбавлений можливості врахувати зазначені фактори, оскільки закон імперативно встановлює розмір таких санкцій у вигляді всього одержаного за правочином або належного за ним. Тобто у даному випадку закон встановлює абсолютно визначені та безальтернативні санкції, а суд не має розсуду для визначення (корегування) їх розміру.
Колегія суддів mutatis mutandis враховує висновки Конституційного Суду України (КСУ), зроблені у Рішенні від 01.11.2023 року у справі №9-р(II)/2023 за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності за порушення прав споживачів) (далі - Закон №2735).
У цьому рішенні (пункти 4.8, 4.9 мотивувальної частини) КСУ звернув увагу на те, що встановлення в законі абсолютно визначених та/або безальтернативних санкцій має бути розумно поєднане з наданням законом уповноваженому суб'єктові притягнення особи до юридичної відповідальності варіативності в питанні обрання санкції до правопорушника, щоб уможливити додержання принципів домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності. Принципи домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності в разі притягнення особи до юридичної відповідальності можуть бути забезпечені, зокрема, у спосіб установлення в законі різних видів санкцій за вчинення того самого правопорушення або різних за розміром штрафів, що їх може бути накладено на порушників тієї самої охоронної норми. Оспорюваний припис Закону №2735, що визначає безальтернативну санкцію, яка до того ж має ознаки абсолютно визначеної, не надає суб'єкту накладання адміністративного стягнення можливості врахувати те, що гіпотезою пункту 2 частини другої статті 44 Закону №2735 охоплено велику кількість виявів об'єктивної та суб'єктивної сторін цього правопорушення. Таке не забезпечує домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності порушника з урахуванням усіх значущих обставин справи.
У постанові від 19.12.2025 року у справі №922/3456/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду звернула увагу на невідповідність норми ч.3 ст.228 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 ст. 228 ЦК, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м'які наслідки - двосторонню реституцію та ч.3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави.
Фактично положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України передбачають застосування санкцій навіть до сторони правочину, яка не винна у правопорушенні (скоєному іншою стороною), а є добросовісною. Так, у таких випадках з добросовісної сторони правочину стягується в дохід держави все одержане нею або належне їй на відшкодування виконаного незалежно від того, чи було повернуто такій стороні все одержане іншою стороною, чи ні. Цілком можливі ситуації, за яких з добросовісної сторони правочину стягується в дохід держави все одержане нею або належне їй на відшкодування виконаного, але стягнути майно з винної сторони на користь добросовісної неможливо внаслідок неплатоспроможності останньої. У таких випадках санкція фактично застосовується не до порушника, а до добросовісної сторони.
Як обґрунтовано було зазначено судом першої інстанції, закупівлю проводило комунальне підприємство за гроші територіальної громади та за рахунок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, а не держави, то при спотворенні результатів торгів постраждалою є територіальна громада. Між тим, прокурор у позові просив стягнути кошти в дохід держави (до державного бюджету), а не бюджету міста (тобто територіальної громади, яка на думку прокурора постраждала від спотворення результату закупівель за комунальні кошти), що суперечить логічній послідовності і у сукупності з негативними майновими наслідками для комунального підприємства є очевидно непропорційним втручанням у право власності територіальної громади міста.
Разом з тим, Бюджетним кодексом України закріплений принцип самостійності бюджетної системи України, який визначає, що Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Колегія суддів звертає увагу на те, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об'єднаної палати Касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного суду (див. постанови Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №130/1001/17, від 29.09.2021 року у справі №166/1222/20).
Суд наголошує на тому, що питання щодо застосування ч.3 ст. 228 ЦК України у спірних правовідносинах вже вирішено Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 року у справі №922/3456/23. Жодних свідчень того, що вказане судове рішення призвело до вад правозастосування, які б зумовлювали потребу у відступі від сформованої позиції, - немає. Водночас, наведені прокурором правові позиції Верховного Суду, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 року у справі №420/12471/22, від 16.04.2025 року у справі №924/971/23, від 18.09.2024 року у справі №918/1043/21, не суперечать сформованим Об'єднаною палатою висновкам, адже в жодній з указаних заявником справ Велика Палата Верховного Суду не висновувала протилежного підходу щодо правової природи санкції, визначеної частиною третьою статті 228 ЦК України.
Колегія суддів, з огляду на положення частини четвертої статті 236 ГПК України враховує наведені вище висновки зроблені у справі №922/3456/23, оскільки правовідносини у справах є подібними щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України у спірних правовідносинах з огляду на предмет та правові підстави позову (визнання недійсним договору, стягнення коштів на підставі частини третьої статті 228 ЦК України).
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині вимог про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності у цій справі узгоджується з правовими висновками Об'єднаної палати касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.12.2025 року у справі №922/3456/23.
Разом з цим апеляційний господарський суд зазначає, що доводи скаржника про неправильне застосування висновків Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зводяться до незгоди скаржника із практикою Верховного Суду щодо застосування та тлумачення частини третьої статті 228 ЦК України, відтак є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи все вищенаведене, суд першої інстанції з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у позові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2026 року у справі №922/1002/24 - без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,-
Апеляційну скаргу скаргою Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2026 року у справі №922/1002/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 04.05.2026 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов