про закриття апеляційного провадження
27 квітня 2026 року м. Харків Справа № 917/2141/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю ліквідатора Таборовця Андрія Петровича
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №571 П/1) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі № 917/2141/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (вул. Ковельська, буд.13, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43016, код ЄДРПОУ 01743401)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул. Миру, буд.68, с. Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562)
про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.12.2024 відкрито провадження у справі №917/2141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (код ЄДРПОУ 38527562); визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (код ЄДРПОУ 01743401) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" у сумі 2 038 590,36грн, у томі числі: 3564,44грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №903/703/23; 342480,71грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/1040/21; 1 692 545,21 грн - на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 у справі №917/681/24, а також 24224,00 грн - витрат ініціюючого кредитора на оплату судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство, 72000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича (свідоцтво №2028 від 10.11.2021); призначено попереднє засідання суду.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 постановив:
1. Завершити попереднє судове засідання у справі №917/2141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул. Миру, буд.68, с. Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562)
2. До реєстру кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" підлягають включені визнані судом вимоги:
- ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" у сумі 2 038 590,36 грн, у томі числі: 3564,44 грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №903/703/23 (4 черга); 342480,71 грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/1040/21(4 черга); 1 692 545,21 грн - на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 у справі №917/681/24 (4 черга), а також 24224,00 грн - витрат ініціюючого кредитора на оплату судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство, 72000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого (1 черга);
- вимоги ОСОБА_2 у розмірі 610140,93 грн, з яких: 318 576,00 грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства (4 черга), 51 609,00грн - 3% річних (4 черга), 235111,13 грн - інфляційних втрат, які нараховані на суму основного боргу (318576,00 грн) (4 черга), 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга);
- вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" у розмірі 12483,51 грн, з яких: 7638,71 грн - основна заборгованість згідно додаткової ухвали Господарського суду Волинської області від 23.09.2023 у справі №903/648/23 (4 черга), 4844,80 грн - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга);
- вимоги ОСОБА_3 у розмірі у розмірі 5 397 308,68 грн, з яких: 4 661 061,25 грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства (4 черга), 34 307,18 грн - витрат по сплаті судового збору, згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №917/1001/24 (4 черга); 138690,91 грн - 3% річних (4 черга), 558 404,54 грн - інфляційних втрат (4 черга), 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга).
3. Задовольнити клопотання арбітражного керуючого Таборовець А.П. (вхід. №2978 від 05.03.2025) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (вхід. №3050 від 06.03.2025) про визнання кредитора ОСОБА_3 заінтересованою особою стосовно боржника.
4. Визнати вимоги кредитора ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заінтересованою особою стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база".
5. Клопотання ОСОБА_3 (вхід. №3149 від 07.03.2025) про визнання кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" заінтересованою особою стосовно боржника - відхилити.
6. Зобов'язати розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича протягом 10 днів з дня постановлення ухвали за результатами проведення попереднього засідання відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення. Встановити дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів - 08.05.2025.
7. Зобов'язати розпорядника майна арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича до 05.06.2025 надати суду протокол зборів кредиторів щодо подальшої судової процедури відносно боржника, висновок щодо фінансового та майнового становища боржника, баланс боржника на останню звітну дату.
8. Підсумкове засідання суду, на якому буде вирішено питання про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи закриття провадження у справі про банкрутство призначити на 12.06.2025 на 09:20 год. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Полтавської області за адресою: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, зал №17.
9. Явка учасників провадження по справі є необов'язковою.
10. Копію ухвали направити боржнику, кредиторам та розпоряднику майна.
Ухвала суду мотивована встановленими у попередньому засіданні обставинами щодо складу кредиторів, характеру їх вимог, а також необхідністю визначення статусу окремих кредиторів як заінтересованих осіб у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.
Суд виходив із того, що після відкриття провадження у справі про банкрутство та офіційного оприлюднення відповідного повідомлення до суду у встановлений законом строк надійшли заяви конкурсних кредиторів із грошовими вимогами, які були розглянуті судом з урахуванням положень статей 45- 47 КУзПБ. За результатами такого розгляду судом визначено розмір, склад та черговість задоволення кожної вимоги, що підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів, а також встановлено правову природу цих вимог як конкурсних.
Ключовим елементом мотивування ухвали стало вирішення питання про наявність ознак заінтересованості окремих кредиторів. Суд, застосовуючи визначення «заінтересованих осіб» у розумінні статті 1 КУзПБ, дослідив фактичні обставини, пов'язані з особою ОСОБА_3 , зокрема його попередню участь у складі учасників боржника з істотною часткою у статутному капіталі, статус кінцевого бенефіціарного власника, а також вчинення правочинів щодо відчуження майна боржника на його користь і подальші дії з розпорядження таким майном. Сукупність цих обставин, у розумінні суду, свідчить про наявність у такої особи стійкого зв'язку з боржником та можливості впливу на його діяльність у минулому, що охоплюється законодавчим визначенням заінтересованої особи. Відтак заперечення цього кредитора суд визнав безпідставними.
Водночас суд оцінив доводи щодо можливості визнання іншим кредитора - ТОВ «Волинська облспоживспілка» заінтересованою особою, і дійшов протилежного висновку. Суд зазначив, що право вимоги цього кредитора виникло на підставі судових рішень, а не внаслідок правочинів із боржником, не встановлено фактів контролю, спільної діяльності або інших форм залежності між цим кредитором і боржником у розумінні законодавства. Посилання на фраудаторні правочини суд визнав нерелевантними, оскільки такі правочини укладалися з іншою юридичною особою та задовго до відкриття провадження у справі про банкрутство, що виключає застосування відповідних критеріїв заінтересованості.
ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі №917/2141/24, провадження у справі №917/2141/24 про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» закрити.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції неправильно визначив характер вимог основних кредиторів, зокрема ТОВ «Волинська облспоживспілка», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На переконання скаржника, такі вимоги виникли у зв'язку з виходом осіб зі складу учасників товариства та стосуються виплати вартості частки у статутному капіталі, а відтак не є грошовими зобов'язаннями. Скаржник наголошує, що відповідно до пункту 14 статті 39 КУзПБ такі вимоги мають задовольнятися лише після розрахунків з кредиторами і не формують ані конкурсної, ані поточної заборгованості, тобто не можуть бути підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство. У зв'язку з цим скаржник робить висновок, що суд першої інстанції був зобов'язаний відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, а не визнавати такі вимоги та включати їх до реєстру кредиторів. Посилаючись на принцип jura novit curia та практику Верховного Суду (зокрема постанову від 18.12.2025 у справі №902/25/24), скаржник зазначає, що суд повинен був належним чином кваліфікувати правовідносини як корпоративні, а не кредиторські;
- місцевий суд фактично розглянув корпоративний спір у межах справи про банкрутство, що є неприпустимим. Він вказує, що при розгляді заяв з кредиторськими вимогами суд не перевірив належним чином підстави виникнення зобов'язань, не дослідив первинні документи та не з'ясував наявність спору про право, чим порушив приписи статей 45- 47 КУзПБ. Таким чином відкриття провадження у справі відбулося внаслідок формального підходу суду до оцінки заяв кредиторів, без належного правового аналізу характеру вимог та їх відповідності ознакам грошових зобов'язань. Це, на думку скаржника, свідчить про істотні порушення норм матеріального і процесуального права;
- відкриття провадження у справі та включення до реєстру вимог на значну суму (понад 8 млн грн) порушує майнові права скаржника як учасника, оскільки впливає на можливість отримання частки у майні товариства та створює ризик застосування до нього субсидіарної відповідальності у разі недостатності майна боржника.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 27.04.2026 з'явився ліквідатор Таборовець Андрій Петрович. Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.
На початку засідання колегією суддів встановлено надходження від ліквідатора Таборовця Андрія Петровича клопотання про закриття провадження у справі.
Означене клопотання обґрунтоване тим, що у скаржника відсутній належний процесуальний статус для оскарження процесуальних рішень у даній справі. Заявник виходить з того, що склад учасників у справі про банкрутство є спеціально визначеним Кодексом України з процедур банкрутства, а набуття такого статусу не є автоматичним, а потребує процесуального оформлення шляхом постановлення відповідної ухвали суду про залучення особи до участі у справі.
Заявник зазначає, що ОСОБА_1 не є стороною у справі про банкрутство, не набув статусу іншого учасника справи у встановленому законом порядку та не був залучений судом до участі у справі як уповноважена особа засновників (учасників) боржника. Відповідно, він не наділений процесуальною правосуб'єктністю, необхідною для оскарження судових рішень у цій справі.
Окремо клопотання обґрунтоване тим, що навіть у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, така особа повинна довести, що оскаржуваним судовим рішенням безпосередньо вирішено питання про її права, інтереси або обов'язки. На думку заявника, ухвала суду від 10.04.2025 не містить будь-яких висновків щодо прав чи обов'язків ОСОБА_1 , а відтак не створює для нього жодних юридичних наслідків.
На підставі наведеного ліквідатор посилається на положення пунктів 2, 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що після відкриття апеляційного провадження встановлено відсутність у скаржника належного процесуального статусу, а також те, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалося питання про його права чи обов'язки. Саме ці обставини, на думку заявника, є підставою для закриття апеляційного провадження
Колегія суддів із приводу клопотання ліквідатора про закриття провадження у справі зазначає таке.
Верховний Суд у своїй постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 виснував, що за наявності у боржника одного учасника (акціонера) він може самостійно здійснювати представництво своїх інтересів у справі про банкрутство або відповідно до приписів статті 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 49 Закону України "Про акціонерні товариства" своїм письмовим рішенням уповноважити іншу особу представляти його інтереси.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є засновниками (учасниками) боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база".
З матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 особисто, в якій, крім іншого, зазначено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним учасником боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база".
За таких обставин колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 , як єдиний учасник боржника, не позбавлений можливості реалізовувати свої корпоративні права та інтереси у справі про банкрутство, у тому числі шляхом особистого звернення до суду, без необхідності додаткового уповноваження іншої особи.
Апеляційний суд також враховує, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 як фізичною особою, яка обґрунтовує порушення своїх прав саме як учасника товариства, а відтак оцінка наявності у нього права на апеляційне оскарження має здійснюватися з урахуванням того, чи впливає оскаржувана ухвала на його корпоративні та майнові інтереси.
За таких обставин доводи ліквідатора про відсутність у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження з підстав ненабуття ним статусу учасника справи про банкрутство не можуть бути прийняті судом як безумовна підстава для закриття апеляційного провадження.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ліквідатора про закриття апеляційного провадження, оскільки наведені у ньому обставини не свідчать про очевидну відсутність у скаржника права на апеляційне оскарження у розумінні пунктів 2, 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.12.2024 відкрито провадження у справі №917/2141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (код ЄДРПОУ 38527562); визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (код ЄДРПОУ 01743401) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" у сумі 2 038 590,36 грн, у томі числі: 3564,44 грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №903/703/23; 342480,71 грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/1040/21; 1 692 545,21 грн - на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 у справі №917/681/24, а також 24224,00 грн - витрат ініціюючого кредитора на оплату судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство, 72000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича (свідоцтво №2028 від 10.11.2021); призначено попереднє засідання суду.
З метою виявлення конкурсних кредиторів 24.12.2024 Господарським судом Полтавської області оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (код ЄДРПОУ 38527562).
В тридцятиденний термін від дня офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", до суду надійшли заяви:
- ОСОБА_5 з грошовими вимогами до боржника у розмірі 4588886,19 грн, з яких: 2 446 300,00 грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства, 1 746 683,33 грн - інфляційних, 395 902,86 грн - 3% річних (вхід. №137/25 від 20.01.2025).
- ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника у розмірі 1560102,65грн, з яких: 818016,00 грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства, 609701,06 грн - інфляційних, 132385,59 грн - 3% річних та 4844,80 грн витрат на оплату судового збору (вхід. №138/25 від 20.01.2025).
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" з грошовими вимогами до боржника у розмірі 12483,51 грн, з яких: 7638,71 грн - основний борг та 4844,80грн - судовий збір (вхід. №143/25 від 20.01.2025).
- ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника у розмірі 5397308,68 грн, з яких: 4 661 061,25 грн - вартості частки у статутному капіталі товариства, 34 307,18 грн - витрат по сплаті судового збору згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/1001/24, 558 404,54 грн - інфляційних втрат нарахованих за період з 27.12.2023 по 23.12.2024, 138 690,91 грн - 3% річних нарахованих за період з 27.12.2023 по 23.12.2024, 4844,80 грн витрат на оплату судового збору за подання кредиторської вимоги (вхід. №160/25 від 23.01.2025).
Ухвалою суду від 13.02.2025 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_5 з грошовими вимогами до боржника (вхід. №137/25 від 20.01.2025).
Ухвалою суду від 13.02.2025 визнано частково грошові вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (вхід. №138/25 від 20.01.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул. Миру, буд. 68, с. Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) у розмірі 610140,93 грн, з яких: 318 576,00грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства (4 черга), 51 609,00 грн - 3% річних (4 черга), 235111,13 грн - інфляційних втрат, які нараховані на суму основного боргу (318576,00 грн) (4 черга), 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга). В іншій частині кредиторських вимог, а саме: 499 440,00 грн - вартості частки в статутному капіталі товариства, 374 589,93 грн - інфляційних нарахувань, 80 776,59 грн - 3% річних - відмовлено.
Ухвалою суду від 13.02.2025 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" (вул. Володимира Кияна, буд. 44, м. Ковель, Волинська область, 45000, код ЄДРПОУ 01744174) (вхід. №143/24 від 20.01.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул. Миру, буд. 68, с. Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) у розмірі 12483,51 грн, з яких: 7638,71 грн - основна заборгованість згідно додаткової ухвали Господарського суду Волинської області від 23.09.2023 у справі №903/648/23 (4 черга), 4844,80 грн - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга).
Ухвалою суду від 18.02.2025 визнано грошові вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (вхід. №160/25 від 23.01.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (вул. Миру, буд. 68, с. Ковалі, Хорольська ТГ, Лубенський район, Полтавська область, 37840, код ЄДРПОУ 38527562) у розмірі 5 397 308,68 грн, з яких: 4 661 061,25 грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства (4 черга), 34 307,18 грн - витрат по сплаті судового збору, згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №917/1001/24 (4 черга); 138690,91 грн - 3% річних (4 черга), 558 404,54 грн - інфляційних втрат (4 черга), 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга).
Ухвалою 10.04.2025, зокрема, завершено попереднє судове засідання у справі №917/2141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"; до реєстру кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" включено визнані судом вимоги:
- ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" у сумі 2 038 590,36 грн, у томі числі: 3564,44 грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №903/703/23 (4 черга); 342480,71 грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/1040/21(4 черга); 1 692 545,21 грн - на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 у справі №917/681/24 (4 черга), а також 24224,00 грн - витрат ініціюючого кредитора на оплату судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство, 72000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого (1 черга);
- вимоги ОСОБА_2 у розмірі 610140,93 грн, з яких: 318 576,00 грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства (4 черга), 51 609,00грн - 3% річних (4 черга), 235111,13 грн - інфляційних втрат, які нараховані на суму основного боргу (318576,00 грн) (4 черга), 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга);
- вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" у розмірі 12483,51 грн, з яких: 7638,71 грн - основна заборгованість згідно додаткової ухвали Господарського суду Волинської області від 23.09.2023 у справі №903/648/23 (4 черга), 4844,80 грн - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга);
- вимоги ОСОБА_3 у розмірі у розмірі 5 397 308,68 грн, з яких: 4 661 061,25 грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства (4 черга), 34 307,18 грн - витрат по сплаті судового збору, згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №917/1001/24 (4 черга); 138690,91 грн - 3% річних (4 черга), 558 404,54 грн - інфляційних втрат (4 черга), 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга).
Означене стало підставою для звернення ОСОБА_1 до апеляційного суду зі скаргою.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини 1 статті 129).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, наведені конституційні приписи, закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство нормами Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України.
Тож обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.
Згідно з частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Водночас у процедурі оскарження судового рішення першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із істотних елементів принципу верховенства права.
Так, частиною 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Нормами частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Загальні правила подання апеляційної скарги на судові рішення/ухвали господарського суду, що ухвалені, зокрема і у справі про банкрутство, визначені, зокрема статтею 255 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 17 частини 1 якої передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Правила та порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства визначені статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства (зараз і надалі - в редакції на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали), частиною першою якої передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами частини другої цієї статті Кодексу України з процедур банкрутства в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом.
Отже, ухвала, яку було прийнято за результатами розгляду кредиторських вимог, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
В той же час, відповідно до частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу.
Законодавець, визначаючи попереднє засідання суду як етап процедури розпорядження майном, передбачає, що таке засідання має свою тривалість та може проводитися у декількох судових засідань, під час яких здійснюється аналіз заявлених вимог кредиторів.
Тобто, кількість кредиторів та різний обсяг їхніх вимог впливають на тривалість попереднього засідання, яке може бути більшим одного дня, та зумовлює доцільність розгляду заяв (вимог) кредиторів з винесенням відносно кожної такої вимоги індивідуальної (окремої, самостійної) ухвали щодо результатів її задоволення.
Мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі, чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів (за підсумками попереднього судового засідання). При цьому, мотиви прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів можуть бути наведені в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак в такій ухвалі повинно міститися посилання на ухвалу щодо розгляду вимог кожного конкретного кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №904/5314/20, від 04.07.2023 у справі №922/2334/21, від 17.09.2024 у справі №904/1266/23.
Частиною 3 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Таким чином, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана "індивідуальна" ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а визначені про це в абзаці другому частини другої статті 47 КУзПБ положення є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачено частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України.
У цьому висновку апеляційний суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 12.05.2025 у справі №916/2726/24, від 15.02.2024 у справі №914/791/23, від 15.04.2024 у справі №903/780/22, від 17.09.2024 у справі №904/1266/23, а також до висновків в ухвалах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №911/2794/21, від 24.09.2024 у справі №917/1719/23.
Також на наведений вище правовий висновок щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог окремого кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів), звернув увагу Верховний Суд у постанові від 18.02.2025 у справі №915/741/21.
Наслідки недотримання зазначеного правила щодо оскарження ухвали у справі про банкрутство визначені Господарським процесуальним кодексом України та передбачають, що апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тобто якщо скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, або без урахування окремих винятків за приписами Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства).
Крім цього, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (частина 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України), і така неможливість оскарження констатована в силу відповідного припису закону.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №920/162/23.
Верховний Суд у постанові № 916/4552/24 від 16.04.2026 зазначив, що перегляд ухвали попереднього засідання щодо вимог конкретного кредитора є неможливим без втручання (перегляду) ухвали, якою і вирішено грошові вимоги такого кредитора (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.09.2025 у справі № 908/1897/24).
Правильність такого підходу пояснюється зокрема тим, що у такому випадку унеможливлюється ситуація при апеляційному чи касаційному перегляді, за якої може бути скасована або змінена ухвала попереднього засідання в частині вимог певного кредитора при існуванні незміненої/нескасованої ухвали, постановленої за результатом розгляду вимог окремого кредитора («індивідуальна»). Протилежне, тобто перегляд ухвали попереднього засідання без «індивідуальної» ухвали по суті позбавляє скаржника на перегляд мотивів, яких дійшов суд в індивідуальній ухвалі при розгляді вимог окремого кредитора.
Як вбачається із матеріалів справи, Господарський суд Полтавської області постановив такі «індивідуальні» ухвали:
- ухвала від 24.12.2024, якою, зокрема, відкрито провадження у справі №917/2141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"; визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" у сумі 2 038 590,36 грн, у томі числі: 3564,44 грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №903/703/23; 342480,71 грн - на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2022 у справі №903/1040/21; 1 692 545,21 грн - на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 у справі №917/681/24, а також 24224,00 грн - витрат ініціюючого кредитора на оплату судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство, 72000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича (свідоцтво №2028 від 10.11.2021);
- ухвала від 13.02.2025, якою визнано частково грошові вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" у розмірі 610140,93 грн, з яких: 318 576,00грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства (4 черга), 51 609,00 грн - 3% річних (4 черга), 235111,13 грн - інфляційних втрат, які нараховані на суму основного боргу (318576,00 грн) (4 черга), 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга). В іншій частині кредиторських вимог, а саме: 499 440,00 грн - вартості частки в статутному капіталі товариства, 374 589,93 грн - інфляційних нарахувань, 80 776,59 грн - 3% річних - відмовлено;
- ухвала від 18.02.2025 визнано грошові вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" у розмірі 5 397 308,68 грн, з яких: 4 661 061,25 грн - вартості частини майна у статутному капіталі товариства (4 черга), 34 307,18 грн - витрат по сплаті судового збору, згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №917/1001/24 (4 черга); 138690,91 грн - 3% річних (4 черга), 558 404,54 грн - інфляційних втрат (4 черга), 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга).
Із тексту апеляційної скарги вбачається, що вищезазначені «індивідуальні» ухвали від 24.12.2024, від 13.02.2025, від 18.02.2025 не оскаржуються ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції.
Скаржник в прохальній частині скарги зазначає лише про ухвалу від 10.04.2025, якою за підсумками попереднього засідання визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог кредиторів.
Колегія суддів зазначає, що ухвала, прийнята за результатами попереднього засідання, не є актом, яким вперше вирішується питання про наявність чи відсутність грошових вимог кредиторів, а має узагальнюючий характер та спрямована на формування реєстру вимог кредиторів на підставі раніше прийнятих судових рішень. Відтак, оскарження такої ухвали не може підміняти собою оскарження відповідних «індивідуальних» ухвал, якими вирішено питання щодо конкретних вимог кредиторів.
За таких обставин апеляційний суд вказує, що доводи апеляційної скарги фактично спрямовані на спростування висновків суду першої інстанції, викладених саме в «індивідуальних» ухвалах, якими було вирішено питання про визнання чи відмову у визнанні грошових вимог кредиторів, тоді як такі ухвали не є предметом апеляційного перегляду у даному провадженні.
Колегія суддів також враховує, що саме «індивідуальні» ухвали є тими процесуальними актами, у яких суд першої інстанції надав правову оцінку підставам виникнення вимог, їх розміру, черговості задоволення та відповідності ознакам грошових зобов'язань. Натомість ухвала за результатами попереднього засідання лише відображає узагальнений результат такого розгляду та спрямована на формування реєстру вимог кредиторів.
Отже, за відсутності оскарження «індивідуальних» ухвал у частині вимог конкретних кредиторів доводи апеляційної скарги не можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції в межах перегляду ухвали від 10.04.2025, оскільки це виходило б за межі предмета апеляційного розгляду та суперечило б принципу юридичної визначеності.
Обмеження права на апеляційне оскарження певних ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено законодавцем у ГПК України виключно з метою ефективного здійснення правосуддя та жодним чином не унеможливлюють для учасників справи доступ до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки в силу положень статті 254 ГПК України та частини 3 статті 255 ГПК України учасники справи мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку та включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду. Тому сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.
Зазначені усталені правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №912/1398/18, від 12.03.2019 у справі №918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 03.12.2020 у справі №923/1/19, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, від 04.08.2023 у справі №910/5849/22, від 01.04.2024 у справі №904/5514/23.
Частиною першою статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".
Статтею 264 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для закриття апеляційного провадження. Втім, хоча стаття 264 Господарського процесуального кодексу України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите, в даному випадку процесуально вірними слід вважати дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає самостійному оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду щодо застосування положень статті 264 Господарського процесуального кодексу України, яка викладена у постановах від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18; від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009; від 20.08.2019 у справі №910/1702/15-г; від 29.04.2020 у справі № 917/1185/18, від 25.03.2021 у справі № 904/4837/15, від 08.04.2021 у справі № 5015/2286/12, від 08.04.2021 у справі № 57/173-10, від 06.07.2021 у справі № 15/318-08-27/218-08 та від 17.05.2022 у справі № 5011-33/6567-2012, від 19.09.2023 у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20), від 17.09.2024 у справі №904/1266/23, від 12.05.2025 у справі №916/2726/24.
З урахуванням того, що апеляційним господарським судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі № 917/2141/24, яка не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що таке провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 255, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України, ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства, Східний апеляційний господарський суд, -
Закрити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 у справі № 917/2141/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман