22 квітня 2026 року м. Харків Справа №922/3056/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Андерс О.К.,
за участю представників:
позивача - Жилко С.Е. (в залі суду);
відповідача - Леонова Т.О. (в залі суду);
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Харківської міської ради (вх.№223Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 року ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Добрелею Н.С., (повне рішення складено 15.01.2026 року) у справі №922/3056/25
за позовом Харківської міської ради, м. Харків,
до Фізичної особи-підприємця Чайки Євгена Володимировича, м. Харків,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця Чайки Антона Володимировича, м. Харків,
про стягнення коштів,
У вересні 2025 року до Господарського суду Харківської області звернулася з позовною заявою Харківська міська рада до ФОП Чайки Є.В., в якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 3070949,97 грн за використання земельної ділянки за адресою: просп. Героїв Харкова, 283 у м. Харкові, з кадастровим номером 6310138200:02:005:0066 за період з 01.01.2020 року до 28.02.2022 року.
Позов мотивовано тим, що відповідач є власником нерухомого майна, котре знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності позивача. В період з 01.01.2020 року до 28.02.2022 року відповідач фактично користувався земельною ділянкою безоплатно, без договору оренди, в результаті чого, на думку позивача, відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею. Вказані кошти на підставі частини першої 1212 ЦК України він зобов'язаний повернути позивачу.
Ухвалою суду від 28.10.2025 року залучено до участі у справі фізичну особу-підприємця Чайку Антона Володимировича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 у справі №922/3056/25 у позові відмовлено повністю. Витрати зі сплати судового збору залишено за Харківською міською радою.
Харківська міська рада з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 року у справі №922/3056/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що:
- доказів на підтвердження того факту, що у спірний період між позивачем та відповідачем діяв договір оренди з приводу передачі останньому у строкове платне володіння і користування земельної ділянки для обслуговування майна відповідача до матеріалів справи не надано. Відтак, у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 відповідач використовував земельну ділянку під належним йому нерухомим майном за відсутності відповідного договору оренди з Харківською міською радою;
- відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі земельної ділянки Харківська міська рада зазначає, що відсутність такого акта не спростовує дані щодо припинення речового права оренди. При цьому, Харківська міська рада просить врахувати, що оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки є наслідком припинення дії договору оренди, а не підставою його припинення;
- в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що сторони дійшли згоди про поновлення чи продовження строку дії договору оренди землі у встановленому законом порядку в період з 01.01.2020 по 28.02.2022, у зв'язку з чим відповідач фактично використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав;
- Харківська міська рада вважає, що обраний нею спосіб захисту є належним та ефективним, враховуючи припинення строку дії договору оренди землі. Оскільки в спірний період з 01.01.2020 по 28.02.2022 між позивачем та відповідачем не існувало договірних правовідносин щодо оренди земельної ділянки площею 2,2200 га по просп. Героїв Харкова, 283 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:02:005:0066), адже укладений між сторонами договір оренди землі припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а нового договору укладено між сторонами не було, у зв'язку з чим відповідач - ФОП Чайки Є.В. продовжує користуватися зазначеною земельною ділянкою без оформлення належним чином права на користування нею, можливо дійти висновку, що обраний позивачем спосіб захисту про стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України, є належним способом захисту прав орендодавця, здатним забезпечити реальне поновлення його прав;
- нормативна грошова оцінка земельних ділянок була проведена ще у 2018 році, та вступила в силу 01.01.2020, і не змінювалась до цього часу. Розрахунок сум безпідставно збережених ФОП Чайкою Є.В. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки Харківською міською радою ділянки площею 2,2200 га по просп. Героїв Харкова, 283 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:02:005:0066) за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 здійснювався на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 08.07.2025 №HB-9970062922025. Форма витягу від 08.07.2025 №HB-9970062922025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в повній мірі відповідає додатку №17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147;
- Харківська міська рада зазначає, що сам розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за періоди 2020-2025 років не змінювався (оскільки, у м. Харкові з 01.01.2020 діє Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018). Лише відбувалась її індексація, що і було враховано Харківською міською радою;
- а ні відповідачем, а ні судом не доведено будь-яку зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2020-2025 роках. Також, судом не спростовано законність витягу від 08.07.2025 №HB-9970062922025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:02:005:0066.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 відкрито апеляційне провадження за скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 у справі №922/3056/25. Встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3056/25.
Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 23.02.2026.
25.02.2026 матеріали справи №922/3056/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Від третьої особи - ФОП Чайки А.В. надійшли письмові пояснення (вх.№2840 від 10.03.2026), в яких викладено позицію щодо суті спору, надано інформацію про наявні правовідносини та в яких просить апеляційну скаргу Харківської міської ради у справі №922/3056/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 без змін.
Від відповідача також надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2841 від 10.03.2026), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026, у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.А., здійснено повторний розподіл справи та сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
У судовому засіданні 25.03.2026 представник позивача оголосив позицію у справі та вказав, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти позиції позивача заперечував з підстав викладених у відзиві.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив.
Після заслуховування позиції представників сторін, колегією суддів з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи необхідність підготовки до прийняття рішення по суті спору і неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на приписи ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у розгляді справи про що винесено відповідну ухвалу від 25.03.2026.
Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 26.03.2026.
У судове засідання 22.04.2026 з'явились представники позивача та відповідача, які підтримували надані ними раніше пояснення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, як відкриваючи апеляційне провадження у справі та призначаючи її до розгляду в судове засідання, так і оголошуючи перерву, здійснено оприлюднення ухвал суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень. При цьому, судом документи направлялись зареєстрованим учасникам справи до електронного кабінету користувача, а явка учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї доводи та письмові пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Харківською міською радою був проведений комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова та встановлено, що відповідачу з 25.03.2016 на праві приватної власності належали нежитлові будівлі: літ. "ХК-1" загальною площею 1.610,8 кв.м, літ. "ХВ-1" загальною площею 554,8 кв.м, літ. "ХГ-2" загальною площею 393,2 кв.м, літ. "ХД-1" загальною площею 966,4 кв.м, літ. "ХЕ-1" загальною площею 1.223,1 кв.м, літ. "ХЗ-1" загальною площею 1.118,0 кв.м, літ. "ХИ-2" загальною площею 234,1 кв.м, літ. "ХК-1" загальною площею 515,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 480931463101).
У подальшому, 11.02.2022 об'єкт нерухомого майна було закрито у зв'язку з його поділом на нежитлові будівлі: реєстраційній номер об'єкта нерухомого майна 2558080663120 - літ. "ХД-1" загальна площа 966,4 кв.м, "ХГ-2" загальна площа 393,2 кв.м, "ХВ-1" загальна площа 554,8 кв.м, літ. "ХЕ-1" загальна площа 1223,1 кв.м; реєстраційній номер об'єкта нерухомого майна 2558016663120 - літ. "ХЖ-1", загальна площа 1610,8 кв.м; реєстраційній номер об'єкта нерухомого майна 2557965263120 - літ. "ХЗ-1", загальна площа, 1118,0 кв.м; реєстраційній номер об'єкта нерухомого майна 2557902763120 - літ. "ХИ-2" загальна площа 234,1 кв.м, літ. "ХК-1" загальна площа 515,8 кв.м. Вказані нежитлові будівлі (далі - майно) знаходяться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 283, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.08.2025 №438716763.
Майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:02:005:0066 загальною площею 2,2200 га, яка є власністю територіальної громади м. Харкова (далі - земельна ділянка).
Листом від 06.08.2025 №16847/5/20-40-24-05-06 Головне управління ДПС у Харківській області повідомило Харківську міську раду про те, що ФОП Чайка Є.В. не зареєстрований платником земельного податку або орендної плати з фізичних осіб за використання земельної ділянки. У період з 01.01.2018 по теперішній час земельний податок або орендна плата за земельну ділянку не нараховувалася та не сплачувалася.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.12.2014 №НВ-6301495362014 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:005:0066, складає 2,2200 га, сформована земельна ділянка - 16.12.2014.
Як вказує позивач, в період з 01.01.2020 до 28.02.2022 відповідач використовував земельну ділянку без виникнення права власності/користування, що свідчить про порушення прав та інтересів Харківської міської ради та є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що підлягала б сплаті в разі укладення договору оренди.
Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу від 08.07.2025 №НВ-9970062962025 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:005:0066 площею 2,2200 га по просп. Героїв Харкова, 283 у м. Харкові, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Оскільки витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримано Харківською міською радою у 2025 році, для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки позивачем розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказаний у витязі, був поділений на відповідні коефіцієнти індексації за попередні роки. Таким чином, за розрахунком позивача, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:005:0066 площею 2,2200 га по просп. Героїв Харкова, 283 у м. Харкові у 2020 році становила 36880903,88 грн, у 2021 році становила 36880903,88 грн та у 2022 році 40568994,27 грн.
Отже, розмір орендної плати, за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:005:0066 площею 2,2200 га по просп. Героїв Харкова, 283 у м. Харкові складає: у 2020 році - 122936,35 грн в місяць, а за 2020 рік в цілому 1352299,85 грн; у 2021 році - 122936,35 грн в місяць, а за 2021 рік в цілому 1475236,16 грн; у 2022 році - 121706,98 грн в місяць, а за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 243413,96 грн.
Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, зокрема, встановив наступне.
На підставі рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 24.12.2014 №1738/14 між Харківською міською радою як орендодавцем та ФОП Чайкою А.В. як орендарем був укладений договір оренди землі від 05.06.2015. Згідно з умовами якого орендар прийняв в строкове платне користування спірну у даній справі земельну ділянку зі строком оренди до 31.12.2017. Земельна ділянка передається в оренду для реконструкції нежитлових будівель літ. "ХЖ-1", літ. "ХВ-1", літ. ХГ-2", літ. "ХД-1", літ. "ХЕ-1", літ. "ХЗ-1", літ. "ХИ-2", літ. "ХК-1" під виробничий комплекс та подальшої експлуатації об'єкту (але не пізніше прийняття об'єкта до експлуатації).
Передача земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 03.07.2015 реєстр. №95/15.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.08.2025 №438716763, котра додана до позовної заяви, власником об'єкту нерухомого майна - нежитлові будівлі: літ. "ХК-1" загальною площею 1610,8 кв.м, літ. "ХВ-1" загальною площею 554,8 кв.м, літ. "ХГ-2" загальною площею 393,2 кв.м, літ. "ХД-1" загальною площею 966,4 кв.м, літ. "ХЕ-1" загальною площею 1223,1 кв.м, літ. "ХЗ-1" загальною площею 1.118,0 кв.м, літ. "ХИ-2" загальною площею 234,1 кв.м, літ. "ХК-1" загальною площею 515,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 480931463101) до 24.03.2016 був ФОП Чайка А.В.
У подальшому, 25.03.2016 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодавця від 25.03.2016 №333 право власності на вищевказане нерухоме майно було зареєстроване за відповідачем ФОП Чайкою Є.В.
На час набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , спірна земельна ділянка знаходилася в орендному користуванні ФОП Чайки А.В. на підставі діючого договору оренди землі від 05.06.2015.
Таким чином, після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов'язки. Тобто, з дати набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (25.03.2016) відповідач фактично став стороною договору оренди землі від 05.06.2015 і відповідно у нього виник обов'язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Пунктом 21 договору оренди землі від 05.06.2015 передбачено, що після припинення дії договору орендар за актом приймання-передачі повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання-передачі.
Умовами пункту 31 договору оренди землі від 05.06.2015 визначені обов'язки орендаря, зокрема, неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю в цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.
Відповідно до підпункту "а" пункту 37 договору оренди землі від 05.06.2015 дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 21, підпунктом "и" пункту 31 договору оренди землі від 05.06.2015 були передбачені умови повернення земельної ділянки, а саме: після припинення дії договору орендар за актом приймання-передачі повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання-передачі Орендар зобов'язаний при передачі земельної ділянки орендодавцю до підписання акту прийому-передачі привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан, у тому числі усунути недоліки, вказані орендодавцем.
З наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що на підставі акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 01.07.2021 реєстр. №275/21 спірна земельна ділянка була прийнята Харківською міською радою до земель запасу міста.
У подальшому, 14.07.2021 на підставі вказаного акту було припинено право оренди земельної ділянки, про що до Державного реєстру речових прав був внесений відповідний запис.
Разом із тим, у відповідності до підпункту "л" пункту 31 договору оренди землі від 05.06.2015 неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що оскільки відповідач в порушення умов договору не повернув земельну ділянку орендодавцеві після закінчення строку дії договору, а її фактичне повернення до земель запасу міста відбулося 01.07.2021, тому відповідно до підпункту "к" пункту 31 договору орендодавець (позивач) має правові підстави вимагати плати за землю в період з 01.01.2020 до 30.06.2021 включно в порядку та розмірах, визначених саме умовами договору.
У той час, положення статті 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у період з 01.01.2020 до 30.06.2021 включно, оскільки враховуючи умови підпункту "л" договору обов'язок орендаря здійснювати плату за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених цим договором, продовжує діяти та не припинений. Отже, як Законом України «Про оренду землі», норми якого є спеціальними до даних правовідносин, так і умовами договору передбачено права та обов'язки сторін у випадку припинення дії договору оренди землі. Відтак, за умов існування між сторонами договірних правовідносин, у тому числі у зв'язку з припиненням дії договору/ закінченням строку його дії, помилковим є звернення до суду із позовом про стягнення коштів за період з 01.01.2020 до 30.06.2021 на підставі статті 1212 ЦК України. Враховуючи те, що в період з 01.01.2020 до 30.06.2021 відповідач мав сплачувати позивачу оренду плату за земельну ділянки, виходячи з розміру, встановленого в договорі оренди землі від 05.06.2015, позивачем обрано неналежний спосіб захисту права відповідно до статей 1212-1214 ЦК України, що є підставою для відмови в позові.
Колегія суддів наразі вважає такі висновки суду (мотиви для відмови у позові) помилковими з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» (у реакції, чинній на час укладення договору) договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
За змістом пункту 8 договору оренди від 05.06.2015, договір укладено строком до 31.12.2017.
Умовами вказаного пункту також встановлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.
Таким чином, умовами договору сторони визначили алгоритм дій у разі припинення строку дії договору.
Матеріалів справи не містять доказів того, що на виконання умов договору, орендар, у встановлений договором строк, здійснив письмове повідомлення орендодавця про намір продовжити дію цього договору.
Оскільки строк, на який укладено договір оренди закінчився 31.12.2017, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для твердження про наявність договірних правовідносин між сторонами у період, визначений позивачем для стягнення безпідставно збережених коштів.
Відсутність у матеріалах справи узгодженого між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки не спростовує факту припинення речового права оренди після 31.12.2017.
Водночас, оформлення акту приймання-передачі земельної ділянки є наслідком припинення дії договору оренди, а не підставою для його припинення.
Відповідно до положень статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. За відсутності доказів поновлення такого договору в порядку, що визначений статтею 33 цього Закону або ж укладення нового договору оренди, відсутні й підстави для висновку про те, що орендар, який не повернув земельну ділянку за актом прийому-передачі, користується нею на відповідній правовій підставі, тому стягнення з такого орендаря безпідставно збереженої орендної плати в порядку приписів статті 1212 Цивільного кодексу України є цілком правомірним. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права відповідно до статей 1212-1214 ЦК України, що є підставою для відмови в позові є помилковим.
У той час, однією з підстав для відмови в позові, місцевий господарський суд вказав, що позивач не підтвердив належними й допустимими доказами складові розрахунку суми стягнення, зокрема, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, без доведення факту її незмінності протягом спірного періоду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них у розрізі вищевказаної підстави для відмови в позові, колегія суддів виходить з наступного.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України «Про оренду землі»).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст.14 ПК України).
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Проте, як було встановлено судом, договір оренди спірної земельної ділянки у вказаний позивачем період укладений не був, а той, що був припинив свою дію.
Підставами позову позивач зазначив, що відповідач за відсутності діючого договору оренди земельної ділянки не сплачував за спірний період орендну плату за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов'язаний повернути на підставі статей 1212-1214 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Враховуючи викладене, цілком правомірною є вимога позивача у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, про компенсацію йому вартості не отриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.
При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для не застосування при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.
Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 08.07.2025 №НВ-9970062922025 нормативно грошова оцінка земельної ділянки складає 54917760,71 грн.
За правовим висновком, викладеним у пунктах 7.19, 7.25, 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, пунктах 38, 46, 51, 58 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пунктах 5.7, 5.10 постанови Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №904/4933/15, постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №751/1543/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
З інформації, яка наявна у відритому доступі вбачається, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 була затверджена рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 і застосовується з 01.01.2020. Вказане рішення є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавалося, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Зазначене вище рішення було прийнято під час дії постанови Кабінету Міністрів України «Про методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 23.03.1995 №213 (далі Постанова №213) та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 25.11.2016 №489 (далі Наказ №489).
Зі змісту Постанови №213 та Наказу №489 вбачається, що нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначалася за формулою: Цн = В*Нп/Нк*Кф*Км, де: Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо); Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
Умовами пункту 2-1 Постанови №213 передбачено, що дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Форма витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки була затверджена у додатку 9 до Наказу №489.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 (далі Постанова №1147) була затверджена нова Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі Методика). Цією ж постановою визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Постанова №213.
Окрім цього Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.04.2023 №716 визнано таким, що втратив чинність Наказ №489.
Згідно з пунктом 3 Методики, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (Цн) визначається за такою формулою: Цн = Пд х Нрд х Км1 х Км2 х Км3 х Км4 х Кцп х Кмц х Кні, де: Пд - площа земельної ділянки, квадратних метрів; Нрд - норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі згідно з додатком 1; Км1 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зони впливу великих міст; Км2 - коефіцієнт, який враховує курортно-рекреаційне значення населених пунктів; Км3 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зон радіаційного забруднення; Км4 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки; Кцп - коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру; Кмц - коефіцієнт, який враховує особливості використання земельної ділянки в межах категорії земель за основним цільовим призначенням; Кні - добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.
Також Методикою затверджена нова форма витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (додаток №17).
Разом із тим, у пункті 4 Постанови №1147 зазначено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, до затвердження нової технічної документації всі значення вартості (нормативної грошової оцінки) земельних ділянок, встановлені до набрання чинності новою Методикою, тобто з використанням даних цієї технічної документації (базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова; опис меж економіко-планувальних зон міста Харкова з відповідними значеннями коефіцієнтів функціонального використання земельної ділянки; зонального коефіцієнта, що характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту тощо) залишаються чинними.
Зазначене правило стосується, зокрема, витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виготовлених в період від 01.01.2020 до 10.11.2021 (дата набрання чинності затвердженою Постановою №1147 Методикою визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок) на підставі комплексу технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, затвердженої рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої Постановою №213.
Тобто витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виготовлені у встановленому порядку в період від 01.01.2020 до 10.11.2021, дійсно можуть використовуватися для визначення поточної вартості земельної ділянки до початку застосування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
З аналізу Методики, яка була затверджена Постановою №213, та Методики, затвердженою Постановою №1147, вбачається, що відбулася зміна формули, на підставі якої визначається нормативна грошова оцінки земельної ділянки (Цн). Та, відповідно, витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформлюється наразі у відповідності до положень та за формою нової Методики, яка затверджена Постановою №1147. Тобто, з 03.11.2021 і на майбутнє істотно змінилась методика розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Після набрання чинності Постановою №1147 і, відповідно втрати чинності Методикою нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої Постановою №213 встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій» (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель») за методиками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 38 Закону України «Про землеустрій») з використанням засобів програмно-апаратного комплексу, що реалізує алгоритм розрахунку, передбачений чинною на дату оцінки методикою, тобто, з 10.11.2021 - саме за Методикою нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженою Постановою №1147.
Проте, позивач надав до матеріалів справи відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 08.07.2025 без жодного обґрунтування правомірності її застосування до спірного періоду з 01.01.2020 до 28.02.2022, оскільки наданий позивачем витяг з технічної документації сформовано 08.07.2025 на підставі нової методики з новою формулою розрахунку, у зв'язку з чим даний витяг не може бути доказом на підставі якого можливо обрахувати розмір безпідставно збережених коштів за період заявлений позивачем - з 01.01.2020 до 28.02.2022.
Отже, з урахуванням вищенаведених змін у нормативно-правових актах, якими врегульовано проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідне унеможливило дотримання умови незмінності (сталості) нормативної грошової оцінки земельної ділянки протягом всього періоду з 01.01.2020 до 28.02.2022.
Судом враховано положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №1147, яким передбачено чинність раніше затвердженої технічної документації до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової документації, однак зазначене не усуває необхідності підтвердження показників нормативної грошової оцінки земельної ділянки саме у спірний період належними доказами.
Крім зазначеної позиції суду першої інстанції, колегія суддів наголошує на тому, матеріали справи не містять витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого у 2021 чи 2022 роках, або інших офіційних документів, які б підтверджували розмір нормативної грошової оцінки саме у спірний період, за який заявлено вимоги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформований у 2025 році, відображає показники оцінки станом на дату його видачі та не може автоматично підтверджувати розмір нормативної грошової оцінки у попередні роки без встановлення незмінності відповідних розрахункових параметрів.
При цьому суд першої інстанції правомірно врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, відповідно до якої застосування витягу для визначення нормативної грошової оцінки за минулі періоди можливе лише за умови підтвердження сталості (незмінності) нормативної грошової оцінки у спірний час.
Однак Харківською міською радою не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:005:0066 у 2021- 2022 роках була тотожною показникам, визначеним у витязі 2025 року.
Так само обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що здійснений позивачем перерахунок показників нормативної грошової оцінки за попередні роки шляхом арифметичного «поділу» на коефіцієнти індексації є розрахунковим припущенням, яке не може замінювати офіційного підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки у відповідному періоді.
Колегія суддів також бере до уваги, що протягом спірного періоду діяли різні нормативні підходи до визначення нормативної грошової оцінки земель, а тому саме на позивача покладався обов'язок довести сталість вихідних показників, покладених в основу його розрахунку.
Також необхідно зазначити, що розрахунок позивача здійснено із застосуванням ставки орендної плати у розмірі 4%, тоді як матеріали справи не містять належного обґрунтування правових підстав застосування саме такої ставки до спірної земельної ділянки у відповідний період.
За таких обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами вихідний показник, покладений в основу розрахунку, а саме нормативну грошову оцінку земельної ділянки у спірному періоді, що унеможливлює встановлення дійсного розміру безпідставно збережених коштів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позовних вимог у частині розміру, що виключає можливість їх задоволення у визначеній позивачем сумі.
Апелянт наполягає на тому, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 є чинною та застосовується з 01.01.2020, а відтак показники нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки не зазнавали змін у відповідний період.
З цього приводу колегія суддів зауважує, що сам по собі факт чинності технічної документації не звільняє позивача від обов'язку довести належними та допустимими доказами розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:005:0066 саме у 2020 - 2022 роках, за які заявлено вимоги. Однак таких доказів Харківською міською радою не подано.
Також апелянт посилається на пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, зазначаючи, що раніше затверджена технічна документація є чинною до затвердження нової, а тому висновки суду першої інстанції щодо необхідності підтвердження показників нормативної грошової оцінки є безпідставними.
Проте колегія суддів зазначає, що наведене положення регулює питання чинності документації, однак не встановлює автоматичної можливості використання витягу, сформованого у 2025 році, як належного доказу нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки без підтвердження сталості відповідних розрахункових параметрів. Саме відсутність такого підтвердження обґрунтовано покладена судом першої інстанції в основу висновку про недоведеність розміру вимог.
Доводи апелянта про те, що програмним забезпеченням Державного земельного кадастру не передбачено формування витягів з нормативної грошової оцінки «на минулу дату», також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів виходить з того, що технічні особливості формування витягів не можуть змінювати процесуальні правила доказування, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до яких саме позивач зобов'язаний довести розмір заявлених до стягнення коштів належними доказами. Отже, неможливість отримання витягу за минулу дату не звільняє позивача від обов'язку доведення вихідного показника нормативної грошової оцінки у спірний період.
Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що позивач не був позбавлений можливості підтвердити розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки у спірний період іншими належними процесуальними засобами, зокрема шляхом витребування відповідних відомостей у компетентних органів (архівів), подання офіційних документів щодо сталості показників нормативної грошової оцінки або ініціювання проведення судової експертизи. Втім Харківська міська рада не скористалася наданими їй процесуальними правами та фактично обмежилась посиланням на витяг, сформований у 2025 році, що не може підміняти належне доказування розміру вимог за минулий період.
Крім того, апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №912/140/23 та від 23.04.2025 у справі №464/6766/23 як на підтвердження можливості застосування витягу з нормативної грошової оцінки для попередніх періодів.
Водночас колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом судові рішення не спростовують правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, відповідно до якого витяг може використовуватися ретроспективно лише за умови підтвердження сталості нормативної грошової оцінки земельної ділянки у спірний період.
У даній справі така умова не доведена, а зміна нормативного регулювання проведення нормативної грошової оцінки у межах позовного періоду виключає презумпцію незмінності відповідних показників та зумовлює необхідність їх належного доказового підтвердження, якого позивачем надано не було.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоведеності розміру заявлених позовних вимог, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Харківської міської ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 у справі №922/3056/25 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 у справі №922/3056/25 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 04.05.2026.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.О. Мартюхіна