вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"05" травня 2026 р. Справа№ 910/11725/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Ходаківської І.П.
без виклику представників сторін,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет»
про ухвалення додаткового рішення
при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Левайс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 (повний текст складено 13.11.2025)
у справі № 910/11725/25 (суддя Шкурдова Людмила)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левайс»
про стягнення 22 367,68 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
24.03.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебет» (далі - ТОВ «Дебет») адвокат Добросько Л.В. сформувала у системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення (далі - заява), у якій просить суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Левайс» (далі - ТОВ «Левайс») на користь ТОВ «Дебет» витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн, понесені позивачем під час розгляду справи №910/11725/25 в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування поданої заяви ТОВ «Дебет» зазначило, що 05.12.2025 надало відзив на апеляційну скаргу, у якому повідомило про понесені судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розгляді справи в апеляційній інстанції у розмірі 20 000,00 грн, надало додаткову угоду №19 від 04.12.2025 та повідомило, що документи, які підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу, договір про надання правової допомоги, додаткова угода та акт приймання-передачі надання послуг будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України.
03.01.2024 ТОВ «Дебет» та Адвокатське об'єднання «Колт» підписали договір про надання правової допомоги, а 04.12.2025 - додаткову угоду №19 до цього договору.
Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору про надання правової допомоги виконавець (АО "Колт") зобов'язується надати, а клієнт прийняти та оплатити замовлені ним юридичні послуги на умовах та в порядку, визначеному договором. Перелік юридичних послуг, їх обсяг, вартість та строки надання узгоджуються сторонами за окремими замовленнями Клієнта, які погоджуються сторонами у додатках до договору.
У п. 1 додаткової угоди №19 від 04.12.2025 до договору сторони домовилися, що виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, надати, а клієнт - прийняти та оплатити правову допомогу, надану виконавцем, пов'язану із представництвом інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи №910/11725/25 за апеляційною скаргою ТОВ «Левайс» про часткову зміну рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 в частині зменшення задоволеної суми. За умовами п. 2.3 додаткової угоди на виконання її п. 1 цієї виконавець зобов'язаний представляти інтереси клієнта в суді апеляційної інстанції, готувати всі необхідні процесуальні документи щодо захисту прав та інтересів клієнта.
Вартість правової допомоги, передбаченої п. 2.3. цієї додаткової угоди, становить 20 000,00 грн. Ці послуги виконавця оплачуються клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок виконавця упродовж 30 днів після оприлюднення повного тексту рішення суду апеляційної інстанції.
В акті наданих послуг № 18 від 24.03.2026 зазначено перелік робіт (послуг), виконаних виконавцем (АО «Колт») на виконання умов договору про надання правової допомоги від 03.01.2024 та додаткової угоди №19 від 04.12.2025.
До відзиву та до заяви ТОВ «Дебет» долучило довіреність від 31.10.2025 на ім'я Добросько Л.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС№6300/10 від 08.12.2017 на ім'я Добросько Л.В., договір від 03.01.2024 про надання правової допомоги, додаток №19 від 04.12.2025 до договору від 03.01.2024 про надання правової допомоги, акт №18 від 24.03.2026 надання послуг, наказ від 26.11.2025 №1/11-2025к.
Дії суду щодо розгляду заяви по суті.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 24.03.2026 заяву ТОВ «Дебет» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11725/25 передано колегїї у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Дебет» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11725/25, розгляд заяви Товариства постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позиції учасників справи.
Від інших учасників справи будь-яких заяв по суті щодо поданої ТОВ «Дебет» заяви про ухвалення додаткового рішення не найшло.
Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.
У вересні 2025 року ТОВ «Дебет» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з ТОВ «Левайс» 22 367,68 грн, з яких 9 450,82 грн основного боргу, 9 595,21 грн пені, 2 507,58 грн інфляційних втрат та 814,07 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Левайс" на користь ТОВ "Дебет" 9 450,82 грн основного боргу, 9 595,21 грн пені, 2 507,58 грн інфляційних втрат, 814,07 грн 3% річних, 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 9 450,82 грн, починаючи з 19.09.2025 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 9 450,82 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025, ТОВ «Левайс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило оскаржуване рішення змінити в частині стягнення задоволеної суми коштів шляхом її зменшення до 1 081,33 грн; стягнути з ТОВ «Дебет» на користь ТОВ «Левайс» суму понесених судових витрат у зв'язку з поданням апеляційної скарги, а саме судовий збір та витрати на надання правничої допомоги (докази витрат будуть надані суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України).
ТОВ «Дебет» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог ТОВ «Левайс» заперечило, навело власні доводи на їх спростування, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
ТОВ «Дебет» також повідомило, що понесло судові витрати в апеляційній інстанції, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, попередній розрахунок витрат яких становить 20 000,00 грн; договір про надання правової допомоги, додаткова угода та акт приймання-передачі понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Левайс» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі №910/11725/25 задоволено частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі №910/11725/25 змінено, викладено його п. 1, 2 в такій редакції:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Левайс» (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. № 6 /літери Б,Б'/, код 41201250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет" (03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, буд. 4, код 45320950) 9 450,82 грн основного боргу, 2 343,29 грн пені, 2 507,58 грн інфляційних втрат, 814,07 грн 3% річних, 1 637,02 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти вимог відмовити.
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі №910/11725/25 залишено без змін.
Стягнуто з ТОВ «Дебет» на користь ТОВ «Левайс» 1 237,91 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
24.03.2026 представник ТОВ «Дебет» адвокат Добросько Л.В. сформувала у системі «Електронний суд» заяву, у якій просить суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ «Левайс» на користь ТОВ «Дебет» понесених позивачем під час розгляду справи №910/11725/25 в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.
З наданих заявником документів суд встановив таке.
03.01.2024 ТОВ «Дебет» та АО «Колт» підписали договір про надання правової допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1, 1.2 якого виконавець (АО "Колт") зобов'язується надати, а клієнт прийняти та оплатити замовлені ним юридичні послуги на умовах та в порядку, визначеному договором. Перелік юридичних послуг, їх обсяг, вартість та строки надання узгоджуються сторонами за окремими замовленнями Клієнта, які погоджуються сторонами у додатках до договору.
04.12.2025 сторони підписали додаток №19 до договору, у якому домовилися, що виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, надати, а клієнт - прийняти та оплатити правову допомогу, надану виконавцем, пов'язану із представництвом інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи № 910/11725/25 за апеляційною скаргою ТОВ «Левайс» про часткову зміну рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 в частині зменшення задоволеної суми.
Згідно з п. 2.3 додаткової угоди на виконання її п. 1 цієї виконавець зобов'язаний представляти інтереси клієнта в суді апеляційної інстанції, готувати всі необхідні процесуальні документи щодо захисту прав та інтересів клієнта.
Відповідно до п. 2.4 додатку №19 вартість правової допомоги, передбаченої п. 2.3 цієї додаткової угоди, становить 20 000,00 грн. Ці послуги виконавця оплачуються клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок виконавця упродовж 30 днів після оприлюднення повного тексту рішення суду апеляційної інстанції.
24.03.2026 сторони підписали акт наданих послуг № 18, згідно з яким виконавець (АО «Колт») на виконання умов договору про надання правової допомоги від 03.01.2024 та додатку №19 від 04.12.2025 надав послуги вартістю 20 000,00 грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
А отже, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - у разі фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом у наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору і привели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
А тому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Окрім цього у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у ч. 4 ст .129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Надаючи оцінку наданим ТОВ «Дебет» доказам понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Факт надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи підтверджений Товариством.
Суд враховує, що за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанцїі було змінено, позовні вимоги ТОВ «Дебет» на загальну суму 22 367,68 грн було задоволено частково, на загальну суму 15 115,76 грн, у задоволенні решти вимог - відмовлено.
У апеляційній скарзі ТОВ «Левайс» просило оскаржуване рішення змінити в частині стягнення задоволеної суми коштів шляхом її зменшення до 1 081,33 грн.
Враховуючи приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України та результати апеляційного перегляду справи, витрати ТОВ «Дебет», пов'язані з апеляційним розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто обгрунтованими є витрати ТОВ «Дебет» у розмірі 14 202,30 грн.
Водночас суд враховує правовий висновок, сформований Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, відповідно до якого суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати заявника були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Так, матеріали справи та зміст судового рішення першої інстанції свідчать про те, що правова позиція Товариства була сталою, обґрунтування його позиції у спірних правовідносинах не змінювалося, водночас заявлена до стягнення сума та витрати на правничу допомогу, про стягнення яких просить ТОВ «Дебет», є майже однаковими, а сума витрат на правничу допомогу, яка є пропорційною задоволеним вимогам апеляційної скарги, складає більш як половину позовних вимог.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, додані до неї, а також наявні в матеріалах справи документи, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу в сумі 20 000,00 грн (заявлено до стягнення ТОВ «Дебет») та в сумі 14 202,30 грн (відповідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «Левайс») не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, витрати у заявленому розмірі не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.
Тому, виходячи з критерію реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених заявником, суд, з огляду на міркування, викладені вище за текстом цієї додаткової постанови, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «Дебет», до стягнення на користь заявника з ТОВ «Левайс» підлягають 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
З огляду на відсутність доказів оплати правничої допомоги, суд звертається до висновку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Так, в абз. 2 та 3 п. 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заява ТОВ «Дебет» підлягає задоволенню частково, у сумі 5 000,00 грн.
Керуючись ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейсикс" адвоката Кащенка М.Ю. про прийняття додаткового рішення задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Левайс» (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Грищенка Володимира, буд.29; ЄДРПОУ 41201250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет" (03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, буд. 4, код 45320950) 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
І.П. Ходаківська