вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" травня 2026 р. Справа№ 910/12596/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Михальської Ю.Б.
Кравчука Г.А.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 18.12.2025 (повний текст складено 18.12.2025)
у справі № 910/12596/25 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША"
про стягнення 17 594, 84 грн
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША" (далі - відповідач) про стягнення 17 594, 84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FO-01408040 від 19.09.2022 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Peugeot" державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Fiat" державний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЕРША", позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 17 594, 84 грн страхового відшкодування.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" суму страхового відшкодування в розмірі 17 594 грн 84 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №ЕР 209379136, розміри лімітів відповідальності (130 000,00 грн) та франшизи (2 600, 00 грн), позовна вимога про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 17 594, 84 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЕРША" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 18.12.2025 у справі №910/12596/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "ФІАТ" (р.н. НОМЕР_2 ) не страхувалась у ПрАТ "СК "Перша" станом на 01.12.2022 року. У ПрАТ "СК "Перша" за полісом №209379136 було застраховано цивільно-правову відповідальність водія зовсім іншого автомобіля марки "ФІАТ" (р.н. НОМЕР_3 ).
Також апелянт наголошує, що оскільки ДТП мало місце 01.12.2022 року за участі автомобіля марки "ФІАТ" (р.н. НОМЕР_3 ) та автомобіля марки "Пежо" (р.н. НОМЕР_1 ), на дані правовідносини поширюються норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV.
Крім того, скаржник стверджує, що в досудовому порядку ПрАТ "СГ "ТАС" не направляла до ПрАТ "СК "Перша" заяву про виплату страхового відшкодування (з долученням пакету документів передбачених умовами ст. 35 Закону №1961-IV) за наслідками ДТП 01.12.2022 року.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв і клопотань
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026, справу №910/12596/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Михальська Ю.Б., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 поновлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЕРША" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/12596/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/12596/25. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/12596/25 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано матеріали справи №910/12596/25 з Господарського суду міста Києва.
09.03.2026 матеріали справи №910/12596/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
19.09.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" як страховиком та ОСОБА_1 укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних засобів №FO-01408040, оформлений полісом №АТ/3058966, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем марки "Peugeot 3008", реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN (номер кузова шасі, рами) НОМЕР_4 2022 року випуску. Цей договір діє лише за наявності чинного полісу ОСЦПВ.
Згідно умов договору (полісу) до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП.
Строк дії договору встановлено з 20.09.2022 по 19.09.2023.
01.12.2022 у м. Житомир, по вул. Київській, 13 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "Fiat" д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Peugeot" д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Дана ДТП оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 01.12.2022, з якого вбачається, що ДТП сталася з вини водія автомобіля "Fiat" д.р.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_2 .
01.02.2022 ОСОБА_1 звернулася до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" із заявою про настання події №20413/0712002/96.
Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 06.12.2022 зафіксовано характер пошкоджень автомобіля "Peugeot" д.р.н. НОМЕР_1 .
Згідно ремонтної калькуляції №20413_07 від 16.12.2022 вартість ремонту автомобіля марки "Peugeot" д.р.н. НОМЕР_1 , яка визначена за допомогою розрахунку електронної системи "AUDATEX", складає 20 194, 84 грн.
При цьому, дані, зазначені у вказаній ремонтній калькуляції, відповідають встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. Зміст вказаної ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, що рекомендована п. 59 додатку 6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Позивачем складений та підписаний страховий акт №23014/07/922 від 23.12.2022, яким пошкодження транспортного засобу - "Peugeot" д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховою подією та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 20 194, 84 грн.
На підставі складеного страхового акту, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного комплексного страхування транспортних засобів №FO-01408040 від 19.09.2022, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" перерахувало на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 20 194, 84 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №308385 від 27.12.2022.
24.03.2023 позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування вих. №00166/9223 від 17.01.2023 на суму 20 194, 84 грн, (що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень), оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Fiat"" д.р.н. НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЕРША.
Відповідач вимоги за даною заявою не задовольнив, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 17 594, 84 грн (20 194, 84 грн - сума матеріального збитку за мінусом франшизи - 2 600,00 грн = 17 594, 84 грн).
В свою чергу, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, заперечуючи факт отримання ним протягом річного строку з моменту настання ДТП заяви щодо виплати страхового відшкодування в досудовому порядку відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "Fiat" д.р.н. НОМЕР_3 , на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "ПЕРША" згідно полісу №ЕР 209379136.
Доказів протилежного суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
При цьому, колегія суддів враховує доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі та зазначає про допущену судом першої інстанції описку у зазначенні державного реєстраційного номеру автомобіля марки "Fiat" (НОМЕР_5), у той час як вірним державним реєстраційним номером автомобіля марки "Fiat" є - НОМЕР_3 , яка підлягає виправленню судом першої інстанції шляхом постановлення відповідної ухвали.
Поряд з цим, наведена описка є технічною, позаяк не змінює суті встановлених судом обставин, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та не є підставою для скасування рішення суду з цих причин.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", набув права вимоги до відповідача.
В даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності транспортного засобу "Fiat", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , тобто особи, яка визнана винною в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з позицією Верховного Суду (постанови №910/20199/17 від 01.06.2018, №910/5092 від 14.05.2018 та №922/1436/17 від 10.07.2018) виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак спеціальні норми названого Закону обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоди, зокрема:
- межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22);
- вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29);
- страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП (пункт 32.4 статті 32);
- не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32);
- страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами пункту 12.1 статті 12 цього Закону.
Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Отже, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язаний відшкодувати потерпілій стороні шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком та суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до страховика потерпілого у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але на основі вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та за мінусом франшизи.
Згідно полісу №ЕР209379136 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 130 000,00 грн, франшиза - 2 600, 00 грн.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону №1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №ЕР209379136 та положення статей 9, 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 993 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 17 594, 84 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі про ненаправлення ПрАТ "СГ "ТАС" в досудовому порядку до ПрАТ "СК "Перша" заяви про виплату страхового відшкодування, колегія суддів відхиляє, як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме наданою позивачем заявою про виплату страхового відшкодування вих. №00166/9223 від 17.01.2023, а також доказами її направлення на адресу відповідача.
Судом апеляційної інстанції також враховано, що страхова подія відбулася 01.12.2022, а заява №00166/9223 від 17.01.2023 була надіслана відповідачу 24.03.2023, тобто в межах установленого в підпункті 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річного строку.
Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони грунтуються на власному тлумаченні скаржником норм чинного законодаства у сфері спірних правовідносин, зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 18.12.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЕРША" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/12596/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЕРША".
Матеріали справи №910/12596/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Ю.Б. Михальська
Г.А. Кравчук