вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" травня 2026 р. Справа№ 910/13294/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Михальської Ю.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 06.01.2026
у справі № 910/13294/25 (суддя В.П. Босий)
за позовом Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія"
про стягнення 193 629,32 грн
Короткий зміст позовних вимог
Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Управління) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" (надалі - ТОВ "БК "Інженерно монтажна компанія") про стягнення 193 629,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем робіт згідно Договору підряду про закупівлю послуг за державні кошти №10 від 30.01.2025, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки у розмірі 193 629,32 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 позов Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на користь Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій неустойку у розмірі 193 629 грн 32 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з виконання робіт не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважав правомірною та обґрунтованою суму заявленої позивачем неустойки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 06.01.2026 у справі №910/11961/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що:
- початок відліку робіт проводиться за умови настання двох умов, а саме: строк три календарних дні з моменту укладення договору; виконання замовником зобов'язання щодо надання майданчика (фронту робіт). Проте, друга умова, яка була обов'язком позивача за дговором, виконана не була. Жодних доказів в тому числі акта приймання- передачі фронту робіт позивач до суду не надав;
- суд не врахував об'єктивну неможливість виконання робіт у спірний період та відсутність сприяння з боку замовника (непередача фронту робіт), що в сукупності, згідно зі ст. 613 ЦК України, звільняє боржника від відповідальності за прострочення;
- позивачем не надано доказу, який би підтверджував, що прострочення виконання робіт призвело до виникнення у нього збитків, додаткових витрат або погіршення його майнового стану;
- судом не застосовано право на зменшення неустойки.
Узагальнені доводи та заперечення сторін
25.02.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач, наголошує на тому, що подана апеляційна скарга є необґрунтованою, зводиться до повторення доводів, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції, та не спростовує встановлених судом обставин.
03.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечив доводи позивача, наведені у відзиві та підтримав свою позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі №910/13294/25 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано матеріали справи №910/13294/25 з Господарського суду міста Києва.
12.02.2026 матеріали справи №910/13294/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
13.02.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі №910/13294/25. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
30.01.2025 між Управлінням (замовник) та ТОВ "БК "Інженерно монтажна компанія" (підрядник) укладений договір підряду про закупівлю послуг за державні кошти №10 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого замовник за рахунок бюджетних коштів доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання, на свій ризик та відповідно до будівельних норм, правил та умов цього договору надати: послуги з поточного ремонту та технічного обслуговування головної щитової що знаходиться в адміністративній будівлі ДСНС за адресою вул. Л+Олеся Гончара 55-а в м. Києві згідно ДК 021:2015-50710000-5 "Послуги з ремонту і технічного обслуговування електричного і механічного устаткування будівель" (Послуги або роботи).
Згідно з п. 1.2 Договору підрядник зобов'язується за завданням замовника власними та залученими (за необхідності) силами і засобами, на свій ризик та згідно із затвердженими до цього договору додатками №№1,3,5,6 (проєктно-кошторисна документація) надати вищезазначені послуги з поточного ремонту у встановлений цим договором строк, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи підряднику.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що договірна ціна (розрахунок вартості робіт) (додаток №1 до договору) складає 2 016 972,17 грн., в тому числі ПДВ - 336 162,03 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору підрядник розпочинає виконання робіт протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту укладення договору та виконання замовником зобов'язання щодо надання майданчика (фронту робіт).
Підрядник зобов'язаний виконати роботи в строк, встановлений в календарному графіку виконання робіт, який є додатком №З до договору. Роботи можуть виконуватись підрядником цілодобово за умови дотримання чинного законодавства України щодо виконання робіт в нічний час (п. 3.1 Договору).
Пунктами 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 та 3.7 Договору передбачено, що підрядник може забезпечити дострокове завершення виконання робіт і здачу їх замовнику. Дати початку та закінчення окремих видів робіт, передбачених цим договором, визначаються в календарному графіку виконання робіт. Замовник може у разі необхідності прийняти рішення про уповільнення або зупинення виконання робіт, а підрядник зобов'язаний виконати такі рішення замовника. Строки можуть бути змінені тільки за взаємною згодою сторін з внесенням відповідних змін у договір у разі виникнення документально підтверджених обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт, у тому числі затримки фінансування витрат замовника. Замовник може приймати рішення про уповільнення темпів виконання робіт, їх зупинення або прискорення із внесенням у встановленому порядку змін у договір, у тому числі до календарного графіка (плану) виконання робіт, договірної ціни у порядку, визначеному цим договором. Датою закінчення виконання певних робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання-робіт (підписання форми КБ-2В та КБ-3).
Відповідно до п. 3.8 Договору граничний строк виконання послуг з поточного ремонту не пізніше ніж до 28 березня 2025 року.
27.03.2025 між Управлінням (замовник) та ТОВ "БК "Інженерно монтажна компанія" (підрядник) укладена додаткова угода №1 до Договору, в якій сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.8 договору, виклавши його в наступній редакції: "Граничний строк надання послуг не пізніше ніж до 12 травня 2025 року включно". Крім того, зазначеною додатковою угодою сторони домовились викласти в новій редакції додаток №3 "Графік виконання робіт".
На виконання умов Договору, відповідач виконав, а позивач прийняв передбачені умовами Договору роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за серпень 2025 року від 18.08.2025 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2025 року від 18.08.2025.
Спір у справі виник у зв'язку із несвоєчасним, на думку позивача, виконанням відповідачем робіт на підставі Договору, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки у розмірі 193 629,32 грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що ТОВ "БК "Інженерно монтажна компанія" у встановлений Договором підряду про закупівлю послуг за державні кошти №10 від 30.01.2025 строк свого обов'язку з виконання робіт не виконало, допустивши прострочення виконання зобов'язання, з огляду на що Управлінням забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій пред'явлено до стягнення 193 629,32 грн неустойки за порушення строків виконання робіт.
Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача, які продубльовано в поданій ним апеляційній скарзі, про не виконання позивачем обов'язку із надання будівельного майданчику (фронту робіт), зокрема відсутності акта приймання-передачі фронту робіт, з підстав того, що умовами Договору не передбачено оформлення акта приймання-передачі фронту робіт, тим більше такий обов'язок і не покладено саме на замовника (позивача).
Більше того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження звернення відповідача до позивача із зауваженнями щодо несвоєчасного надання будівельного майданчику (фронту робіт), що спричиняє несвоєчасне виконання робіт за Договором.
Протилежні доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 14.2.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що у разі порушень підрядником зобов'язань стосовно кінцевого строку виконання робіт, встановленого договором, підрядник зобов'язаний сплатити замовнику, згідно ст. 231 Господарського кодексу України, неустойку у розмірі 0,1 відсотка від суми договору за кожний день прострочення.
Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, вважає його правильним. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання відповідачем обов'язку з виконання робіт за договором підряду про закупівлю послуг за державні кошти №10 від 30.01.2025 становить 193 629,32 грн.
Стосовно доводів скаржника про незастосування судом першої інстанції права на зменшення неустойки, колегія суддів зазначає таке.
В обгрунтування підстав для зменшення неустойки, скаржник посилається на те, що: позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що прострочення виконання зобов'язання призвело до виникнення у нього збитків, додаткових витрат або погіршення його майнового стану; роботи були виконані, а позивач прийняв результат і користується ним, стягнення такої суми є "невиправданим збагаченням" позивача за рахунок відповідача.
Так, згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Дійшовши наведеного висновку щодо підстав та умов зменшення судом штрафних санкцій, що підлягає стягненню за порушення господарського (договірного) зобов'язання за правилами частини третьої статті 551 ЦК України, щодо індивідуальності як у обставинах, якими обумовлені підстави та розмір нарахованої пені у відповідних правовідносинах, так і у обставинах, якими обґрунтовується та обумовлюється зменшення штрафних санкцій у цих правовідносинах, відповідно, відсутність єдиних критеріїв при вирішенні питання щодо підстав і міри зменшення штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки у спірних правовідносинах.
Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
При цьому колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи апелянта, фактично дублюють його позицію викладену у відзиві, та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи, що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову, доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 06.01.2026 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі №910/13294/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія".
Матеріали справи №910/13294/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Ю.Б. Михальська