вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2026 р. Справа№ 910/4765/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 15.04.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
від 07.10.2025 (повний текст рішення складено 14.10.2025)
та апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
від 04.11.2025 (повний текст рішення складено 10.11.2025)
у справі №910/4765/25 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна"
до ОСОБА_1
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс"
про звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна позову 36 601 975,61 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що всупереч умов укладених між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (далі-третя особа) договорів позики №№ ФД06/21 від 2 червня 2021 р., ФД08/21 від 17 серпня 2021 р. останній прострочив повернення одержаної позики, заборгувавши 14 000 000 грн боргу (за договором № ФД06/21) та 5 159 387,50 грн боргу (за договором ФД08/21).
Виконання позичальником зобов'язання за вказаними договорами позики було забезпечене іпотекою квартири АДРЕСА_1 загальною площею 402,3 м2 (житловою площею 185,6 м2) на підставі укладених між ним та відповідачкою договорів іпотеки від 2 червня 2021 р. та 18 серпня 2021 р., посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. в реєстрі за №№ 740, 1179.
З цих підстав позивач просив задовольнити позов, в рахунок погашення заборгованості третьої особи перед ним за договорами позики в загальному розмірі 36 601 975,61 грн (14 000 000 грн боргу, 13 501 369,86 грн процентів за прострочення повернення позики і 904 794,73 грн інфляційних втрат за час прострочення за договором № ФД06/21, а також 5 159 387,50 грн боргу й 3 036 423,52 грн процентів за прострочення повернення позики за договором ФД08/21) звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 (5-кімнатна квартира, загальною площею 402,3 м2, житловою площею 185,6 м2), яка належить на праві власності відповідачці на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 3 червня 2014 р., індексний номер 22527861.
Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст оскарженого рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 позов задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" за договорами позики №№ ФД06/21 від 2 червня 2021 р., ФД08/21 від 17 серпня 2021 р. в розмірі 23004678 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 (5-кімнатна квартира, загальною площею 402,3 м2, житловою площею 185,6 м2), яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 3 червня 2014 р., індексний номер 22527861.
Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" 276 056,14 грн витрат по оплаті судового збору.
У позові в іншій частині відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що заборгованість третьої особи перед позивачем за договорами позики №№ ФД06/21 від 2 червня 2021 р., ФД08/21 від 17 серпня 2021 р., забезпечена іпотекою відповідачки, загалом складає 23 004 678 грн (19 159 387,50 грн неповернутих позик, 904 794,73 грн втрат внаслідок інфляції за час прострочення, 2 940 495,77 грн проценти з прострочених сум). Суд дійшов висновку, що відповідачка, яка передала в іпотеку належне їй майно, є солідарним боржником позивача, при цьому розмір її відповідальності обмежений вартістю переданого в іпотеку майна.
Також суд вважав за необхідне визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна визначеного на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.
Приймаючи додаткове рішення, суд виходив з того, що підстави для відшкодування витрат, які перевищують попередньо визначений їх розмір в сумі 50 000 грн, відстуні, у зв'язку з чим, суд беруючи до уваги, що процесуальна поведінка відповідачки призвела до необхідності відкладення розгляду справи, проведення додаткових судових засідань, збільшення у зв'язку з цим витрат позивача на правову допомогу, вважав можливим покласти на неї витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі попереднього розрахунку повністю в сумі 50 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 07.10.2025 змінити в частині суми заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" за договорами позики №ФД06/21 від 02.06.2021 та №ФД08/21 від 17.08.2021, в рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 (5-кімнатна квартира, загальною площею 402,3 м2 , житловою площею 185,6 м2), яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 03.06.2014, індексний номер 22527861, визначивши її розмір у сумі 17 812 522,52 гривень (17 330 712,50 грн - неповернутих позик, 481 810,02 грн - інфляційних втрат за період з 17.06.2021 до 05.01.2022).
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що сума основного боргу за Договором позики №ФД08/21 від 17.08.2021, яка підлягає поверненню позивачу, становить суму отриманих грошових коштів - 3 330 712,50 грн та саме такі умови позики розумілись відповідачем при укладенні іпотечного договору. Апелянт наголошує, що оскільки сторони в іпотечному договорі передбачили, що Позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти в строк до 01 вересня 2021 року, а також те, що Позичальнику надаються грошові кошти в сумі 3 330 712,50 грн, відповідно до п. 1.1. договору іпотеки відповідальність Іпотекодавця обмежена саме цією сумою. Договір іпотеки не містить умов, що у випадку зміни офіційного курсу гривні до долара США, Позичальником повертається сума, еквівалентна 125 000 доларів США.
Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував курс долара США, встановлений НБУ, станом на 10.04.2025 (дату розрахунку суми заборгованості), що не є датою повернення позики. Апелянт доводить, що якщо прийняти за основу посилання на п. 5.2 Договору позики №ФД08/21 від 17.08.2021, курс долара США, встановлений НБУ відносно гривні, потрібно застосовувати саме на вказану дату (а не на дату розрахунку позивачем суми заборгованості).
Також апелянт стверджує, що положення пунктів 7.3. Договорів позики, які передбачають нарахування процентів у розмірі 50% та 25% річних за кожен день прострочення виконання зобов'язань, свідчить про штрафний (каральний) характер такої норми, та за правової природою є саме пенею.
До того ж апелянт зазначає, що нарахування позивачем "процентів" на підставі п. 7.3.1. та 7.3.2. Договорів позики за період з 17.06.2021 та з 02.09.2021 по 24.02.2022 заборонено приписами п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п. 8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.
Крім того, скаржник стверджує, що зобов'язання Боржника перед ПрАТ "Київ-Атлантик Україна" / ТОВ "ФК "Геліос" було припиненим у період з 06.01.2022 по 18.07.2024, у зв'язку з чим нарахування процентів та інфляційних втрат за вказаний період є безпідставним. При цьому, розмір інфляційних втрат підлягає зменшенню до 481 810,02 грн.
Також відповідач зазначає, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в апеляційній інстанції складає 55 000,00 - 65 000,00 грн.
Стосовно додаткового рішення апелянт указує на те, що останнє ухвалено місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому апелянт посилається на те, що за відсутності підстав застосування приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України, при ухваленні додаткового рішення місцевому суду слід було застосувати загальні положення щодо розподілу судових витрат, які встановлені п. 4 ст. 129 ГПК України, а саме - судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідач зазначає про неспівмірність суми фіксованого гонорару в порівнянні зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом.
Скаржник доводить, що з урахуванням критеріїв обґрунтованості, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, необхідності і співрозмірності з виконаною представником позивача роботою у суді, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягали зменшенню до 10 000,00 грн, а з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог - 6 285,00 грн.
До того ж апелянт посилається на те, що ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення, місцевий суд стягнув з відповідача судові витрати не за рахунок предмета іпотеки, а за рахунок всього її майна, чим порушив норми матеріального права - ст. 1, 7, 11 Закону України "Про іпотеку".
Також не погодившись з додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" Черкаської області про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" 120 000 грн витрат на професійну правничу допомогу."
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме ч. 6 ст. 129 ГПК України. Скаржник стверджує, що на момент звернення до суду з позовом та визначення орієнтовного розміру витрат на правничу допомогу, позивач об'єктивно не міг передбачити наперед поведінку відповідача, та відповідно - необхідний обсяг надання правничої допомоги.
Узагальнені доводи та заперечення сторін
15.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Позивач зауважує на тому, що з урахуванням умов основного зобов'язання (пунктів 2.1, 5.2 договору позики №ФД08/21 від 17.08.2021), іпотекою забезпечене зобов'язання Позичальника (ТОВ "Концерн Комплекс") з повернення позики таким чином, щоб розмір поверненої позики відповідав доларовому еквіваленту позики за офіційним курсом долара США, встановленого Національним Банком України, станом на дату повернення позики, з огляду на що, твердження відповідача про порушення судом першої інстанції ст. 7, ст. 18 Закону України "Про іпотеку" не відповідає дійсності.
Позивач також зазначає, що Договір позики №ФД08/21 не містить іншого порядку визначення офіційного курсу, ніж той, який передбачений ч. 2 ст. 533 ЦК України. З огляду на що, твердження відповідача про те, що при розрахунку боргу за договором позики №ФД08/21 повинен застосовуватися офіційний курс станом на 01.09.2021 - не відповідає дійсності та є безпідставним.
Крім того, позивач наголошує, що твердження відповідача, про те, що нараховані відсотки за своєю суттю є пенею, не відповідає дійсності, не підтверджене жодним доказом та спростовується висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постанові від 03.12.2021 року у справі №910/14180/18.
Також позивач зазначає, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в апеляційній інстанції складає 80 000,00 грн.
22.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечив доводи, викладені у відзиві та підтримав свою позицію, наведену в апеляційній скарзі.
25.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечив доводи, викладені у відповіді на відзив та підтримав свою позицію, наведену у відзиві.
Також 15.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення суду, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що суд першої інстакнції правомірно застосував положення п. 3, п. 4 ч. 5 та ч. 9 ст. 129 ГПК України для покладення на відповідача судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи.
Позивач також зазначає, що дана справа стосується значної суми грошових вимог, має вирішальне значення для захисту майнових прав позивача як кредитора, є прикладом складного іпотечного спору з кількома суб'єктами, має репутаційний та економічний ефект для підприємства, з огляду на що правова допомога адвоката у цій справі мала ключове значення для досягнення позитивного результату, а її вартість є цілком виправданою, співмірною та пропорційною значенню справи для позивача.
22.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечив доводи, викладені у відзиві та підтримав свою позицію, наведену в апеляційній скарзі.
25.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечив доводи, викладені у відповіді на відзив та підтримав свою позицію, наведену у відзиві.
Також 16.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення суду, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідач зауважує на тому, що судом правомірно було відмовлено позивачу у стягненні з відповідача судових витрат, які істотно перевищують суми судових витрат , заявлених позивачем в попередньому орієнтовному розрахунку.
19.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечив доводи, викладені у відзиві та підтримав свою позицію, наведену в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг, заяв та клопотань
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4765/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4765/25 залишено без руху, наданоскаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
27.11.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 28.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/4765/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 01.12.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/4765/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4765/25. Судове засідання призначено на 20.01.2026. Витребувано матеріали справи №910/4765/25 з Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/4765/25. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/4765/25 призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4765/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/4765/25. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/4765/25 призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/4765/25 та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4765/25.
18.12.2025 матеріали справи №910/4765/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
19.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 910/5740/25 (910/12293/25) та № 910/5740/25 (925/1138/25).
20.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшло клопотання, в якому остання просила розглянути та задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі за відсутності її представника.
20.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі.
Судове засідання призначене на 20.01.2026 не відбулось, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві 20.01.2026 з 12 год 20 хв до 12 год 46 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 та апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/4765/25 призначено на 17.02.2026.
Розглянувши у судовому засіданні 17.02.2026 клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 910/5740/25 (910/12293/25) та № 910/5740/25 (925/1138/25), колегія суддів відмовила у його задоволенні з огляду на приписи ч.ч. 2, 3 ст. 269 ГПК та неможливості зупинення провадження у справі, що переглядається в суді апеляційної інстанції, з огляду на те, що провадження у справі №910/12293/25 було відкрито 09.10.2025, а у справі №925/1138/25 було відкрито 20.10.2025, тобто після постановлення рішення судом першої інстанції (07.120.2025) у справі, яка переглядається №910/4765/25. Аналогічого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 26.06.2024 у даній справі №910/3268/22.
У судовому засіданні 17.02.2026 оголошено перерву до 17.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, у зв'язку із перебуванням судді Сибіги О.М. з 16.03.2026 по 27.03.2026 у відпустці, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 та апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/4765/25, призначено на 14.04.2026.
У судовому засіданні 14.04.2026 колегія суддів вирішила відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на 15.04.2026.
У судовому засіданні 15.04.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процесу
У судове засідання 15.04.2026 призначене для ухвалення та проголошення судового рішення з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились.
Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість ухвалення та проголошення судового рішення за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
02.06.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Київ-Атлантик Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" (надалі - позивач та/або Позикодавець, Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (надалі - третя особа та/або Позичальник, Боржник) було укладено Договір позики №ФД06/21, за умовами пунктів 1.1., 2.1., 4.1. якого Позикодавець зобов'язується надати у власність Боржнику грошові кошти в розмірі 14 000 000 (далі - "Позика"), а Боржник зобов'язується повернути вказану суму грошових коштів до 16.06.2021 включно та сплатити проценти, неустойку, штрафні санкції в порядку, на умовах та в строки (терміни), визначених Договором позики.
Згідно п. 5.4. Договору позики №ФД06/21, повернення Позики Позичальником може здійснюватися частинами, але в будь-якому випадку у строк, вказаний в п. 4.1. цього договору (до 16.06.2021 року включно), Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю всю суму отриманої Позики.
02.06.2021, на виконання умов Договору позики №ФД06/21, позивач перерахував Боржнику грошові кошти в розмірі 14 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №112972902 від 02.06.2021.
В забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики №ФД06/21, між позивачем та ОСОБА_1 (надалі - відповідач та/або Іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки від 02.06.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., та зареєстровано в реєстрі за № 739.
Відповідно до п. 1.3. Договору іпотеки №739 даним договором забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодавцем та Позичальником по виплаті Іпотекодержателю грошових коштів, процентів, неустойки та будь-якого збільшення основної суми боргу, що можуть випливати з Основного зобов'язання (Договору позики №ФД06/21) включаючи як зобов'язання, передбачені Договором позики, так і будь-якими додатковими угодами про внесення до нього змін, в тому числі щодо строку дії договору, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов Договору позики.
Згідно п. 2.1. Договору іпотеки №739, в забезпечення виконання Основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 . Опис об'єкта нерухомого майна: 5-кімнатна квартира, загальною площею 402,3 кв.м., житловою площею 185,6 кв.м.
Крім того, 17.08.2021 між Приватним акціонерним товариством "Київ-Алантик Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" було укладено Договір позики №ФД08/21, за умовами п. 1.1., 2.1., 4.1. якого Позикодавець зобов'язується надати у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі 3 330 712,50 грн, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день укладення цього договору становить 125 000,00 доларів США (далі - "Позика"), а Боржник зобов'язується повернути вказану суму грошових коштів до 01.09.2021 включно та сплатити проценти, неустойку, штрафні санкції в порядку, на умовах та в строки (терміни), визначених Договором позики.
Як передбачено п. 5.2. Договору позики №ФД08/21, Сторони узгодили, що у випадку зміни офіційного курсу гривні до долара США, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір поверненої позики відповідав доларовому еквіваленту позики за офіційним курсом долара США, встановленого Національним Банком України, станом на дату повернення позики.
Згідно п. 5.4. Договору позики №ФД08/21, повернення Позики Позичальником може здійснюватися частинами, але в будь-якому випадку у строк, вказаний в п. 4.1. цього договору (до 01.09.2021 року включно), Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю всю суму отриманої Позики.
18.08.2021, на виконання умов Договору позики №ФД08/21, позивач перерахував Боржнику грошові кошти в розмірі 3 330 712,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №112973444 від 18.06.2021.
В забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики №ФД08/21, між позивачем та відповідачем було укладено Договір іпотеки від 18.08.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., та зареєстровано в реєстрі за № 1179.
Відповідно до п. 1.3. Договору іпотеки №1179 даним договором забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодавцем та Позичальником по виплаті Іпотекодержателю грошових коштів, процентів, неустойки та будь-якого збільшення основної суми боргу, що можуть випливати з Основного зобов'язання (Договору позики №ФД08/21) включаючи як зобов'язання, передбачені Договором позики, так і будь-якими додатковими угодами про внесення до нього змін, в тому числі щодо строку дії договору, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов Договору позики.
Згідно п. 2.1. Договору іпотеки №1179, в забезпечення виконання Основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 . Опис об'єкта нерухомого майна: 5-кімнатна квартира, загальною площею 402,3 кв.м., житловою площею 185,6 кв.м.
Разом з цим, 06.01.2022 ТОВ "ФК "Геліос", на підставі Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 07.10.2021, було звернуто стягнення на Предмет іпотеки, шляхом реєстрації права власності на ТОВ "ФК "Геліос".
30.01.2024 Господарським судом міста Києва у справі № 910/9857/23 було винесено рішення, яке залишено без змін постановою Північного апеляційног господарського суду від 26.06.2024, яким, серед іншого, визнано недійсним договір № 07/10/21 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 07.10.2021, укладений між ПрАТ "Київ-Атлантик Україна" та ТОВ "ФК "Геліос"; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 07.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 4159, укладений між ТОВ "ФК "Геліос" та ПрАТ "Київ- Атлантик Україна"; скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тавтєлєва А.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №62767813 від 06.01.2022 та запис про право власності № 46089934 від 06.01.2022, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А.В., про право власності ТОВ "ФК "Геліос" на об'єкт нерухомого майна: п'ятикімнатну квартиру №9, загальною площею 402,3 кв. м., житловою площею 185,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 375895880000).
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/9857/23, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024, приватним нотаріусом КМНО Тавтєлєвим А.В. вчинено наступні реєстраційні дії:
1) 18.07.2024 22:18:20, індексний номер рішення: 74185334 - скасування/ анулювання державної реєстрації права власності (перехід права) ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" на квартиру №9, що розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1; загальною площею 402,3 кв.м., житловою площею 185,6 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 375895880000 (запис про право власності № 46089934 від 06.01.2022).
В результаті вчинення цієї реєстраційної дії було скасовано право власності ТОВ "ФК "Геліос" на Предмет іпотеки та, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності було повернуто у стан, що існував до відповідної державної реєстрації (до 06.01.2022), а саме - відновлено право власності на Предмет іпотеки за Відповідачем.
2) 18.07.2024 22:52:50, індексний номер рішення: 74185405 - скасування/анулювання реєстраційної дії іпотеки, а саме - реєстрації відступлення прав іпотеки, яку було вчинено 07.10.2021, індексний номер рішення 60832492, та яка мала наслідком зміну іпотекодержателя з Приватного акціонерного товариства "Київ- Атлантик Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (запис про іпотеку №42278239 від 02.06.2021).
В результаті вчинення цієї реєстраційної дії у відповідності до вимог ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про іпотекодержателя в записі про іпотеку №42278239 від 02.06.2021 були повернуті у стан, що існував до відповідної державної реєстрації (до 07.10.2021), тобто - в якості іпотекодержателя відновлено інформацію про Приватне акціонерне товариство "Київ-Атлантик Україна".
3) 18.07.2024 23:13:06, індексний номер рішення: 74185432 - скасування/ анулювання реєстраційної дії іпотеки, а саме - реєстрації відступлення прав іпотеки, яку було вчинено 07.10.2021, індексний номер рішення 60832589, та яка мала наслідком зміну іпотекодержателя з Приватного акціонерного товариства "Київ- Атлантик Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (запис про іпотеку №43539637 від 18.08.2021).
В результаті вчинення цієї реєстраційної дії у відповідності до вимог ч. 3 ст. 26 Закону, відомості про іпотекодержателя в записі про іпотеку №43539637 від 18.08.2021 були повернуті у стан, що існував до відповідної державної реєстрації (до 07.10.2021), тобто - в якості іпотекодержателя відновлено інформацію про Приватне акціонерне товариство "Київ-Атлантик Україна".
Таким чином, на виконання рішення суду у справі №910/9857/23:
1. скасовано реєстрацію права власності на Предмет іпотеки за ТОВ "ФК "Геліос", внаслідок чого було відновлено право власності на квартиру за Відповідачем;
2. скасовано реєстрацію відступлення права іпотеки з ПрАТ "Київ-Атлантик Україна" на ТОВ "ФК "Геліос", внаслідок чого було відновлено запис про ПрАТ "Київ-Атлантик Україна" в якості іпотекодержателя по іпотекам з записом №42278239 від 02.06.2021 та №43539637 від 18.08.2021.
Станом на теперішній час Предмет іпотеки перебуває у власності відповідача, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №422709745 від 15.04.2025.
У зв'язку з невиконаням Боржником взятих на себе зобов'язання за Договорами позики №ФД06/21 та №ФД08/21 з повернення суми Позики, у забезпечення виконаня яких укладено договори іпотеки від 02.06.2021 № 739 та від 18.08.2021 № 1179, позивач звернувся з даним позовом до суду в якому просить суд в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" в розмірі 36 601 975,61 грн, з яких 14 000 000,00 грн - борг з повернення суми позики за договором позики №ФД06/21 від 02.06.2021, 13 501 369,86 грн - відсотки за договором позики №ФД06/21 від 02.06.2021, 904 794,73 грн - інфляційні втрати за договором позики №ФД06/21 від 02.06.2021, 5 159 387,50 грн - борг з повернення суми позики за договором позики №ФД08/21 від 17.08.2021, 3 036 423,52 грн - відсотки за договором позики №ФД08/21 від 17.08.2021, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 (опис об'єкта нерухомого майна: 5-кімнатна квартира, загальною площею 402,3 кв.м., житловою площею 185,6 кв.м.), яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 03.06.2014 року, індексний номер 22527861.
Також позивач просить встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що сума позики за договором № ФД08/21 становила 3 330 712,50 гривень, що на момент укладення правочину було еквівалентно 125000 доларам США. Проте позивачем до стягнення за цим договором заявлено 5 159 387,50 грн основного боргу, тобто збільшено суму основного боргу за рахунок курсової різниці на підставі п. 5.2 договору.
Також зазначила, що позивачем невірно здійснено розрахунок 25% та 50% річних за кожен день прострочення, оскільки за своєю правовою природою такі проценти не є процентами за правомірне користування коштами (ст.ст. 536, 1048 ЦК України), а є пенею в розумінні ст. 549 ЦК України.
Через це відповідно до вимог п.п. 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у зв'язку з простроченням, яке мало місце у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, а також у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування вона повинна бути звільнена від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Також зазначила, що вона підлягає звільненню від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників судового процесу
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Аналогічні положенням містяться в ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Судом встановлено, що платіжними дорученнями №№ 112972902 від 2 червня 2021 р., 112973444 від 18 серпня 2021 р. підтверджується факт перерахування позивачем третій особі сум позики за договорами №№ ФД06/21 від 2 червня 2021 р., ФД08/21 від 17 серпня 2021 р. у розмірі 1 400 0000 грн та 3 330 712,50 грн, що загалом становить 17 330 712,50 грн.
Доказів повернення третьою особою суми позики суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції вірно виснував про порушення третьою особою обов'язку повернути позику у встановлені строки, у зв'язку з чим позивач правомірно набув права вимагати повернення позики та притягнення боржника до відповідальності за порушення ним грошового зобов'язання.
Згідно з розрахунком боргу розмір неповернутих позик становить 19 159 387,50 грн. (14 000 000 грн за договором № ФД06/21 від 2 червня 2021 +5 159 387,50 грн за договором № ФД08/21 від 17 серпня 2021). Крім того, інфляційні втрати за прострочення повернення позики, наданої за договором № ФД06/21 від 2 червня 2021, становлять 904 794,73 грн.
Стосовно доводів скаржника (відповідача), наведених в апеляційній скарзі про те, що сума основного боргу за Договором позики №ФД08/21 від 17.08.2021, що підлягає поверненню позивачу, становить (має становити) суму отриманих грошових коштів - 3 330 712,50 грн, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, п. 2.1. договору позики №ФД08/21 від 17.08.2021 визначено, що позика надається Позикодавцем в національній валюті України в розмірі 3 330 712,50 грн., що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день укладення цього договору становить 125 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується повернути зазначену суму позики.
У відповідності до п. 5.2. договору позики №ФД08/21, сторони узгодили, що у випадку зміни офіційного курсу гривні до долара США, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір поверненої позики відповідав долларовому еквіваленту позики за офіційним курсом долара США, встановленого Національним Банком України, станом на дату повернення позики.
Таким чином, беручи до уваги, що в договорі позики №ФД08/21 сторони погодили грошовий еквівалент в іноземній валюті (долар США), сума позики, яка має бути повернута ТОВ "Концерн Комплекс", визначається за офіційним курсом долару США.
Судом встановлено, що станом на 10.04.2025 (дата здійснення розрахунку при поданні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки) офіційний курс НБУ становив 1 долар США - 41,2751 грн. Таким чином, станом на 10.04.2025 розмір заборгованості ТОВ "Концерн Комплекс" за договором позики №ФД08/21 становить: 125 000,00 х 41,2751 = 5 159 387,50 грн.
В контексті доводів скаржника з посиланням на п. 1.1. договору іпотеки від 18.08.2021, про те, що останній не містить в собі умов, що у випадку зміни офіційного курсу гривні до долара США, Позичальником повертається сума, еквівалентна 125 000 доларів США, колегія суддів зазначає таке.
За умовами п. 1.1. договору іпотеки від 18.08.2021 визначено, що згідно Договору позики №ФД08/21 від 17.08.2021 року, укладеним між Позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" та Іпотекодержателем - Приватним акціонерним товариством "Київ-Атлантик Україна", Іпотекодержатель/Позикодавець зобов'язується надати грошові кошти шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника у сумі 3 330 712 гривень 50 копійок, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день укладення цього договору становить 125 000,00 доларів США (, а Позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти в строк до 01 вересня 2021 року (першого вересня дві тисячі двадцять першого року) на умовах викладених у Договорі позики № ФД08/21 від 17.08.2021 року.
Відповідач доводить, що обсяг його відповідальності обмежений саме фактично перерахованою сумою позики в гривнях (3 330 712,50 грн., а не 125 000,00 доларів США), без урахування можливої зміни офіційного курсу НБУ.
Разом з цим, в п. 1.3. договору іпотеки від 18.08.2021 визначено, що даним договором забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодавцем та Позичальником по виплаті Іпотекодержателю грошових коштів, процентів, неустойки та будь - якого збільшення основної суми боргу, що можуть випливати з Основного зобов'язання, включаючи як зобов'язання, передбачені Договором позики, так і будь-якими додатковими угодами про внесення до нього змін, в тому числі щодо строку дії Договору, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов Договору позики.
Таким чином, з урахуванням умов основного зобов'язання (пунктів 2.1, 5.2 договору позики №ФД08/21 від 17.08.2021), іпотекою забезпечене зобов'язання Позичальника (ТОВ "Концерн Комплекс") з повернення позики таким чином, щоб розмір поверненої позики відповідав доларовому еквіваленту позики за офіційним курсом долара США, встановленого Національним Банком України, станом на дату повернення позики.
До того ж, стверджуючи про правомірність використання курсу НБУ саме станом на 01.09.2021 (день, коли сума позики мала бути повернута), відповідач посилається на п. 4.1. договору позики №ФД08/21, який, на його думку, визначає саме дату повернення позики, що кореспондує пункту 5.2. договору.
Однак, в даному випадку пункт 4.1. договору позики №ФД08/21 визначає лише строк користування позикою з вказівкою на кінцевий термін (01.09.2021), до якого позика має бути повернута.
Вказане відповідає положенням ч. 2 ст. 533 ЦК України, якою передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Договір позики №ФД08/21 не містить іншого порядку визначення офіційного курсу, ніж той, який передбачений ч. 2 ст. 533 ЦК України.
З огляду на викладене, є безпідставними твердження скаржника про те, що при розрахунку боргу за договором позики №ФД08/21 повинен застосовуватися офіційний курс станом на 01.09.2021.
Крім того, згідно наданого позивачем розрахунку, інфляційні втрати за прострочення повернення позики, наданої за договором № ФД06/21 від 2 червня 2021 р., становлять 904 794,73 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що останній є арифметично вірним та обгрунтованим.
Щодо нарахування відсотків за прострочення повернення позики, нарахованих за договором позики №ФД06/21 за період з 17.06.2021 по 10.04.2025 в сумі 13 501 369,86 грн та за договором позики №ФД08/21 за період з 02.09.2021 по 10.04.2025 в сумі 3 036 423,52 грн.
За правилами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір відсотків, які Боржник зобов'язаний сплатити позивачу за договором позики №ФД06/21, нараховані за період з 17.06.2021 по 10.04.2025, складає 13 501 369,86 грн та розмір відсотків за договором позики №ФД08/21, нарахованих за період з 02.09.2021 по 10.04.2025, складає 3 036 423,52 грн.
В п. 7.3. договору позики № ФД06/21 сторони погодили, що у разі порушення позичальником строку повернення позики, передбаченого п. 4.1. договору позикодавець має право нараховувати і вимагати оплати позичальником відсотків відповідно до 536 ЦК України в наступному розмірі: 50% річних від суми позики - за кожний день прострочення повернення позики починаючи з першого дня прострочення до 1 липня 2021 року включно; 25% річних від суми позики - за кожний день прострочення повернення позики починаючи з 2 липня 2021 р. до дня фактичного повернення позики в повному обсязі.
Аналогічні умови закріплені у п. 7.3. договору позики № ФД08/21, згідно яких у разі порушення позичальником строку повернення позики, передбаченого п. 4.1. договору позикодавець має право нараховувати і вимагати оплати позичальником відсотків відповідно до 536 ЦК України в наступному розмірі: 50% річних від суми позики - за кожний день прострочення повернення позики починаючи з першого дня прострочення до 16 вересня 2021 року включно; 25% річних від суми позики - за кожний день прострочення повернення позики починаючи з 17 вересня 2021 р. до дня фактичного повернення позики в повному обсязі.
Убачається, що обумовлені цими положеннями договорів позики проценти передбачені до сплати вже після настання дня повернення позики, тобто у зв'язку з простроченням позичальника.
Дослідивши умови договору, які передбачають сплату процентів за прострочення повернення позики, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що за свою правовою природою останні є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України, тому є безпідставним та такими, що суперечать змісту цих правочинів, вимогам чинного законодавства посилання відповідача на природу обумовлених спірними договорами позики процентів як штрафних санкцій.
При цьому, колегія суддів відхиляє як безпідставні твердження скаржника, наведені в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та безпідставно змінив правові підстави позову в частині застосуваня ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15). Крім того, з позову слідує, що правове регулювання містило посилання позивача на норми ст. 625 ЦК України.
У свою чергу, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі фактично зводяться до ототожнення процентів, передбачених пунктами 7.3.1. та 7.3.2. обох договорів позики, з неустойкою (пенею).
Як передбачено ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На відміну від пені, плата за користування коштами, яка передбачена спірними пунктами договорів позики, обчислюється саме від суми позики, а не від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Крім того, даними пунктами договорів позики передбачено нарахування саме відсотків річних від суми позики - 50% річних (п. 7.3.1.) та 25% річних (п. 7.3.2.). Тобто, формулювання спірних пунктів договорів позики (7.3.1. та 7.3.2.) передбачають плату за користування коштами у процентах річних (50% річних та 25% річних відповідно), а не у процентах за один день прострочення.
До того ж аналіз умов договорів позики свідчить, що останні (пункти 7.2.) окремо передбачають право відповідача нараховувати пеню за порушення грошового зобов'язання.
Стосовно доцільності посилання скаржника на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, колегія суддів зазначає, що такі висновки не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки зроблені за інших, ніж у цій справі, обставин та доказів. Так правовідносини, що розглядаються у даній справі (№910/4765/25), виникли з договорів позики, тоді як правовідносини, що були предметом розгляду у справах, від висновку у яких вважав за необхідне відступити Верховний Суд у справі №902/417/18, виникли з договорів поставки (купівлі-продажу).
Поряд з цим, Верховний Суд в постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, відступаючи від висновків, викладених у постанові від 05.06.2020 року у справі №922/3578/18, зазначив, що правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати. Передбачене статтею 536, частиною третьою статті 693, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) з урахуванням положень статті 6 та частини першої статті 627 Цивільного кодексу України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати.
Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в пункті 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №149/1499/18.
Стосовно доводів скаржника про те, що нарахування процентів за період з 17.06.2021 та з 02.09.2021 по 24.02.2022 заборонено приписами п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п. 8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані положення законодавства стосуються неустойки (пені) та не мають відношення до процентів.
За п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
На підставі Указу Президента "Про введення воєнного стану в України" № 64/2022 від 24 лютого 2022 р. в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.
Враховуючи викладене вище, є вірним висновок суду першої інстанції про відстуність правових підстав для нарахування та стягнення передбачених ст. 625 ЦК України процентів за період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Таким чином, з урахуванням умов договорів та вимог ст. 625 ЦК України позивач набув право вимагати від позичальника (третьої особи):
за прострочення повернення позики, наданої за договором № ФД06/21, сплати процентів у розмірі 50% річних від суми позики за період 17 червня-1 липня 2021 р. у розмірі 287 671,23 грн, у розмірі 25% річних від суми позики за період 2 липня 2021-24 лютого 2022 р.р. у розмірі 1 984 931,51 грн, а всього 2 272 602,74 грн;
за прострочення повернення позики, наданої за договором № ФД08/21, сплати процентів у розмірі 50% річних від суми позики за період 2-16 вересня 2021 р. у розмірі 106 014,68 грн (еквівалент 2 568,49 доларів США), у розмірі 25% річних від суми позики за період 17 вересня 2021-24 лютого 2022 р.р. 561 878,35 грн. (еквівалент 13 613,01 доларів США), а всього 667 893,03 грн.
Отже, загальний розмір належних з третьої особи на користь позивача процентів за прострочення обох договорів позики становить 2 940 495,77 грн.
Доказів сплати належних процентів суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що заборгованість третьої особи перед позивачем за договорами позики №№ ФД06/21 від 2 червня 2021 р., ФД08/21 від 17 серпня 2021 р., забезпечена іпотекою відповідача, загалом складає 23 004 678 грн (19 159 387,50 грн неповернутих позик, 904 794,73 грн втрат внаслідок інфляції за час прострочення та 294 0495,77 грн проценти з прострочених сум).
Відповідно до вимог ст. 528 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про іпотеку", відповідачка, яка передала в іпотеку належне їй майно, є солідарним боржником позивача, при цьому розмір її відповідальності обмежений вартістю переданого в іпотеку майна.
Відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд вважає за необхідне визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна визначеного на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони грунтуються на власному тлумаченні скаржником умов укладених правочинів, норм чинного законодаства у сфері спірних правовідносин, зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції зазначає таке
За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 120 000,00 грн ТОВ "Київ-Атлантик Україна" до суду надано копії таких документів: договір про надання правової допомоги від 10.01.2025, додаткову угоду №2 від 07.04.2025 до договору про надання правової допомоги від 10.01.2025, додаткову угоду №4 від 08.10.2025 до договору про надання правової допомоги від 10.01.2025, рахунок на оплату №78 від 08.10.2025 на суму 120 000,00 грн, акт наданих послуг №78 від 08.10.2025 на суму 120 000,00 грн, детальний опис наданої правчниої допомоги по справі №910/4765/25, платіжну інструкцію №5879 від 10.10.2025 на суму 120 000,00 грн, виписку про рух коштів від 10.10.2025, ордер серії ВІ №1295659 від 15.04.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1821 та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.
Судом встановлено, що адвокатом Яловим Олексієм Олексійовичем (Адвокат) та ТОВ "Київ-Атлантик Україна" (Замовник) було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами п. 1.1 якого визначено, що Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та умовах, передбачених цим договором, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Відповідно до п. 3.1 договору за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2 договору Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеною додатком №1 до цього договору.
В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов'язань за договором (п. 3.2 договору).
Також, 07.04.2025 сторонами укладено Додаткову угоду №2 в п. 1 якої сторони домовилися узгодити доручення Замовника Адвокату про надання професійної правничої допомоги, а саме - підготовка (формулювання позиції, складення тексту та формування додатків) позовної заяви до ОСОБА_1 про звернення стягнення не предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 (опис об?єкта нерухомого майна: 5-кімнатна квартира, загальною площею 402,3 кв.м., житловою площею 185,6 кв.м.), яка належить на праві власності ОСОБА_1 , подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва, представництво інтересів Замовника в якості позивача у Господарському суді міста Києва в межах провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" до ОСОБА_1 , третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс", про звернення стягнення не предмет іпотеки.
В п. 4 додаткової угоди №2 сторони домовилися визначити фіксований розмір гонорару Адвоката в сумі 50 000,00 грн за виконання доручення Замовника, зазначеного в п. 1 цієї додаткової угоди.
Відповідно до п. 8 додаткової угоди №2 розмір гонорару, визначений у п. 4 цієї Додаткової угоди, є фіксованим та може бути змінений лише за письмовою згодою обох сторін, шляхом укладення додаткової угоди, у випадку підготовки та подання Адвокатом процесуальних документів по справі додатково до тих, які прямо передбачені в Дорученні та/або у випадку, якщо по справі буде проведено більше ніж 2 (два) судових засідань, незалежно від причин (за винятком відкладення розгляду справи / оголошення перерви за ініціативою Адвоката).
08.10.2025 сторонами укладено Додаткову угоду №4, в п. 1 якої визначено, що у відповідності до п. 8 Додаткової угоди №2 від 07.04.2025 р. до Договору про надання правової допомоги від 10.01.2025 р., враховуючи збільшення обсягу наданих Адвокатом послуг у зв?язку з виконанням Доручення Замовника, зазначеного в п. 1 Додаткової угоди №2 від 07.04.2025 р., що підтверджується детальним описом наданої Адвокатом професійної правничої (правової) допомоги під час виконання Доручення, що є невід?ємною частиною цієї Додаткової угоди, Сторони домовилися змінити розмір гонорару Адвоката за виконання Доручення, та викласти п. 4 Додаткової угоди №2 від 07.04.2025 р. в наступній редакції:
"4. Сторони домовилися визначити фіксований розмір гонорару Адвоката в сумі 120 000,00 грн за виконання доручення Замовника, а саме - підготовка (формулювання позиції, складення тексту та формування додатків) позовної заяви до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру №є9 в будинку АДРЕСА_2 (опис об?єкти нерухомого майна: 5-кімнатна квартира, загальною площею 402,3 кв.м., житловою площею 185,6 кв.м.), яка належить на праві власності ОСОБА_1 , подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва, підготовка та подання до суду заяв по суті спору та заяв з процесуальних питань, представництво інтересів Замовника в якості позивача у Господарському суді міста Києва в межах провадження по справі №910/4765/25, надання інших послуг, зазначених в детальному описі наданої Адвокатом професійної правничої (правової) допомоги."
08.10.2025 сторонами підписано Акт №78 наданих послуг згідно якого Адвокатом були надані послуги з правової допомоги у справі №910/4765/25 у суді першої інстанції в сумі 120 000,00 грн.
Згідно Детального опису наданої правничої допомоги по справі №910/4765/25, Адвокатом позивача було надано таку правову допомогу:
Підготовка (формулювання позиції, складення тексту та формування додатків) позовної заяви, підготовка розрахунку суми заборгованості за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки;
Детальне вивчення змісту відзиву відповідача на позовну заяву від 29.05.2025;
Детальне вивчення змісту письмових пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" від 02.06.2025;
Підготовка та подача до суду відповіді на відзив відповідача;
Участь у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду міста Києва 24.06.2025;
Детальне вивчення клопотання представника відповідача адвоката Новака А.І. про зупинення провадження у справі;
Підготовка та подача до суду додаткових пояснень стосовно ототожнення відповідачем процентів за користування грошовими коштами з пенею;
Детальне вивчення клопотання представника відповідача адвоката Новака А.І. про відкладення судового засідання на іншу дату;
Підготовка та подача до суду заперечення на клопотання представника відповідача адвоката Новака А.І. про відкладення судового засідання на іншу дату;
Участь у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду міста Києва 08.070.2025;
Участь у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду міста Києва 23.09.2025;
Детальне вивчення додаткових пояснень представника відповідача адвоката Забродського В.В. від 23.09.2025 та контррозрахунку суми заборгованості;
Підготовка та подача до суду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу;
Участь у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду міста Києва 07.10.2025.
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.
У свою чергу, місцевий господарський суд, дійшовши висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Київ-Атлантик Україна" про розподіл судових витрат на правничу допомогу, виходив з того, що заявлений позивачем розмір витрат в сумі 120 000,00 грн перевищує суму, заявлену позивачем в попередньому (орієнтовному) розрахунку (50 000,00 грн), а доказів поважності причин такого перевищення позивачем не надано, у зв'язку з чим не вбачав підстав для відшкодування витрат, що перевищують попередньо визначений їх розмір 50 000 грн.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, адже уклавши додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги від 10.01.2025 сторони в п. 8 останньої погодили, що розмір гонорару визначений у п. 4 цієї Додаткової угоди, є фіксованим та може бути змінений лише за письмовою згодою обох сторін, шляхом укладення додаткової угоди, у випадку підготовки та подання Адвокатом процесуальних документів по справі додатково до тих, які прямо передбачені в Дорученні та/або у випадку, якщо по справі буде проведено більше ніж 2 (два) судових засідань, незалежно від причин (за винятком відкладення розгляду справи / оголошення перерви за ініціативою Адвоката).
Відповідно, сторони керуючись п. 8 додаткової угоди №2, враховуючи збільшення обсягу наданих Адвокатом послуг, узгодили зміну розміру гонорару шляхом укладення додаткової угоди №4 від 08.10.2025, що відповідає умовам укладених правочинів та не суперечить нормам процесуального законодавства.
Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат ТОВ "Київ-Атлантик Україна", колегія суддів враховує, що розгляд даної справи не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання апеляційного суду, заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу не повною мірою відповідає обсягу фактично наданих адвокатом послуг і є надмірним.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним включення до складу правничих послуг таких послуг як "Детальне вивчення змісту відзиву відповідача на позовну заяву", оскільки останні є складовою роботи з підготовки відповіді на відзив на позовну заяву (схожа за змістом правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №824/152/21).
Стосовно заявлених позивачем витрат за підготовку та подачу до сулу заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що в силу наведених вище положень законодавства заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
З огляду на що, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Таким чином, враховуючи, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги - витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Поряд з цим, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).
Отже, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу та розмір таких витрат, який може бути відшкодований за рахунок іншої сторони.
Таким чином, стягнення повної вартості послуг, заявлених ТОВ "Київ-Атлантик Україна", не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованими і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція).
Тому, за наведених обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), враховуючи заперечення відповідача проти розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що визначений ТОВ "Київ-Атлантик Україна" розмір витрат на послуги адвоката підлягає зменшенню до 50 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У той же час, беручи до уваги висновки суду першої інстанції про зменшення розміру судових витрат на послуги адвоката до 50 000,00 грн, враховуючи висновки суду першої інстанції про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни додаткового рішення суду першої інстанції в цій частині.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
Твердження апелянта (відповідача), наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям реальності та розумності розміру, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи апеляційної скарги у першу чергу зводяться лише до незгоди апелянта із розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які й так було зменшено судом до 50 000,00 грн.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, наведених вище.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі рішення від 07.10.2025 та додаткового рішення від 04.11.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 та додаткове рішення від 04.11.2025 у справі №910/4765/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/4765/25 покласти на ОСОБА_1 .
Матеріали справи №910/4765/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.05.2026 після виходу головуючого судді Коробенка Г.П. з відпустки
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
О.М. Сибіга