Справа № 308/5482/26
Закарпатський апеляційний суд
04.05.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/292/26, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2026.
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, на строк до 09.06.2026 з визначенням застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, українця, мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, відомості про яке 09.04.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071030000390.
Клопотання слідчий обґрунтував тим, що у провадженні СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного 10.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026071030000390, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 09.04.2026 під час виконання своїх службових обов'язків, у груповому наряді «оповіщення» оперуповноважений Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , здійснювали оповіщення осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років на території м. Ужгород та Ужгородського району, пересуваючись на службовому транспортному засобі Національної поліції України марки «Рено Експрес» д.н.з. НОМЕР_1 .
Під час виконання своїх службових обов'язків, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , о 16 год заїхали в мікрорайон «Горяни» м. Ужгород по вул. Антонія Падевського, на службовому автомобілі марки «Рено Експрес» д.н.з. НОМЕР_1 , виявили особу чоловічої статі віком близько 30 років, яка помітно нервувала та різко змінила напрямок руху після того як працівники поліції попали в її поле зору. Після чого,
-2-
працівники спільного екіпажу вирішили зупинитись для перевірки документів вказаної особи, оскільки її поведінка була підозрілою. Наблизившись ближче, особа чоловічої статі розпочала втікати та вжити заходами її було зупинено. Під час перевірки документів, було з'ясовано, що даною особою виявився ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець, АДРЕСА_2 , солдат ВЧ НОМЕР_2 , який самовільно залишив військову частини (СЗЧ), та відносно якого проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 5 ст. 407 КК України у Львівській області.
Під час здійснення перевірки документів поліцейським та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_12 , до них підійшов ОСОБА_5 , який, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі в ньому правила, норми поведінки, з хуліганських спонукань, усвідомлюючи, що його дії є очевидними для інших громадян, а саме, що поруч знаходяться працівники поліції, ІНФОРМАЦІЯ_3 та мешканці мікрорайону, прагнучи продемонструвати свою зневагу до загальноприйнятих правил та норм поведінки у суспільстві, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у застосуванні заздалегідь заготовленого предмета - дерев'яного бруска розміром 135х6х6 см, який оточуючі сприйняли як реальну загрозу для їх життя та здоров'я, без будь-яких на те підстав, замахнувся ним на працівників поліції та ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого підійшов до задньої частини службового автомобіля «Рено Експрес» та жбурнув дерев'яний брусок у скло задніх дверей, розбивши його.
09.04.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 10.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий мотивував обґрунтованістю пред'явленої останньому підозри, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі доведення винуватості, а також наявністю ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
При вирішенні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя врахувала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З метою запобігання встановлених в ході судового розгляду ризикам, слідчий суддя вважала за доцільне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначила ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка на думку слідчого судді у разі її внесення є необхідною і достатньою для забезпечення виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді від 10.04.2026 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_5 менш суворий запобіжний захід - домашній арешт, а у разі
-3-
неможливості - зменшмим розмір застави. Зазначає, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України є необґрунтованою і непідтвердженою жодними доказами. Органом досудового розслідування не надано доказів у підтвердження наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а слідчим суддею не спростовано доводи сторони захисту про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. Також звертає увагу на те, що визначений слідчим суддею розмір застави є явно непомірним для підозрюваного.
В доповненні до апеляційної скарги захисник-адвокат ОСОБА_7 зазначає, що дії ОСОБА_5 помилково кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки ОСОБА_5 не погрожував фізичною розправо деревяним бруском, а свідомо пошкодив автомобіль, до якого силоміць заводили його знайомого. Жодному працівникові правоохоронного органу не було завдано фізичної шкоди. Таким чином, його дії мали б кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України, яке містить ознаки кримінального проступку, за яким підстав для його тримання під вартою немає.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, неявка якого, з урахуванням положень ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що прокурор належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, заяв чи клопотань про відкладення розгляду судового провадження не подавав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
-4-
За приписами до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотрималася вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідила та перевірила наведені у ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного 10.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026071030000390, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
09.04.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 10.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
10.04.2026 ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого СВ Ужгородьского РУП ГУ НП в Закарпатській області, підозрюваному ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
-5-
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховуванню від органів досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків та очевидців даної події в даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановила слідчий суддя, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 03 до 07 років, а тому з огляду на тяжкість та характер вказаного кримінального правопорушення це свідчить про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( рішення «Летельє проти Франції»).
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, доведена слідчим та прокурором, та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Згідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків. Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, на цій стадії досудового розслідування, є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні цього кримінального правопорушення на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: протоколом огляду місця події від 09.04.2026, протоколами допиту свідків ОСОБА_9 від 10.04.2026; ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 09.04.2026, ОСОБА_12 від 09.04.2026; протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 09.04.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження.
-6-
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри з огляду на невірну кваліфікацію його дій, оскільки на даній стадії кримінального провадження, суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки стадія розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу не є стадією розгляду судом кримінального провадження по суті пред'явленої підозри.
Апеляційний суд наголошує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою відповідно до положень ч. 1 ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів, а також кваліфікації дій підозрюваного, буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
З урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 та практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд вважає, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази, у своїй сукупності, на даній стадії судового розгляду, вказують на обґрунтованість пред'явленої останньому підозри у вчиненні інкримінованого йому діяння, а тому доводи захисника в частині відсутності обґрунтованості підозри, колегія суддів уважає безпідставними і такі відхиляє.
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, обставин його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчим та прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняла до уваги слідчий суддя.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту на предмет відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального правопорушення, такі існують та доводяться відповідними доказами. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають
-7-
достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого й свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що у матеріалах судового провадження відсутні й стороною захисту не надано доказів про наявність у підозрюваного ОСОБА_5 таких захворювань, які б свідчили про неможливість тримання його під вартою в умовах ізоляції від суспільства.
Колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування на цій стадії досудового розслідування обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, наявності в зазначеному провадженні ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому апеляційний суд вважає необхідним обрання на даній стадії досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не доведені, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження, оскільки наведені вище обставини беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вдатися до вчинення дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду, а також на незаконний вплив на потерпілого й свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню в будь-який спосіб, продовжувати злочинну діяльність, однак, обставини, за яких ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, твердження захисника про повне відшкодування ОСОБА_5 потерпілому заподіяної злочином шкоди, на переконання колегії суддів, не спростовує існування доведених ризиків.
-8-
Окрім того, колегія суддів констатує, що всупереч доводів апеляційної скарги, визначений слідчим суддею підозрюваному розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також його високий ступінь суспільної небезпеки, роль підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_5 застави в розмірі саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав уважати його завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що застава в меншому розмірі, встановленому ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним особою покладених на неї обов'язків.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У зв'язку з чим, безпідставними і такими, що не впливають на висновки слідчого судді в частині визначення розміру застави та не дають підстав для зменшення такого, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що визначений ОСОБА_5 розмір застави є непомірним для нього, оскільки не відповідає його майновому стану, і при цьому в ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, який виправдовує визначений слідчим суддею розмір застави.
Апеляційний суд вважає, що встановлений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зменшення розміру застави задоволенню не підлягають.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог статей 177,178,182,183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
-9-
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2026 щодо ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді