Справа № 302/46/26
Закарпатський апеляційний суд
04.05.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/150/26 за апеляційною скаргою прокурора Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 09.03.2026.
Цією ухвалою обвинувальний акт, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, несудимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, відомості про яке 03.12.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071110000221, повернуто прокурору Хустської окружної прокуратури Закарпатської області для усунення виявлених недоліків.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , відповідно до постанови Хустського районного суду Закарпатської області від 05.12.2022 у справі № 309/5192/22, яка набрала законної сили 16.12.2022, будучи визнаним винним у вчиненні 17.11.2022 адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 126 КУпАП, за яке судом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 (п'ять) років; відповідно до постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.01.2023 у справі № 307/4658/22, яка набрала законної сили 23.01.2023, будучи визнаним винним у вчиненні 17.11.2022 адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 126 КУпАП, за яке судом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 (п'ять) років; відповідно до постанови Хустського районного суду Закарпатської області від 16.06.2023 у справі № 307/1254/23, яка набрала законної сили 26.06.2023, будучи визнаним винним у вчиненні 28.03.2023 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за яке судом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 (п'ять) років, відповідно до постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 15.09.2025 у справі № 297/2455/25, яка набрала законної сили 26.09.2025, будучи визнаним винним у вчиненні 17.07.2025, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за яке судом накладено
-2-
адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 (п'ять) років; всупереч ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», був позбавлений права керування транспортними засобами на строк 05 (п'ять) років, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свої дій, а також те, що судове рішення (постанова), набрало законної сили та є обов'язковим до виконання всіма фізичними особами на всій території України, 02.12.2025 близько 14 год 45 хв у с. Сойми, Хустського району Закарпатської області, керував транспортним засобом марки «Ford» моделі «Transit» державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, всупереч діючому законодавству, внаслідок чого 02.12.2025 на ОСОБА_8 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
За вказаних обставин, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
В ухвалі суду зазначено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України в частині зазначення місця проживання обвинуваченого, оскільки вказане в обвинувальному акті місце проживання обвинуваченого не відповідає фактичним обставинам і встановити місце його перебування на даний час не представилося можливим. Зазначення в обвинувальному акті недостовірних відомостей щодо місця проживання обвинуваченого унеможливлює його належне повідомлення про судові засідання, забезпечення участі у судовому провадженні та реалізацію права на захист, що виключає можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду. Тому, суд дійшов висновку, що наведені вище недоліки обвинувального акта, складеного стосовно ОСОБА_8 , є перешкодою для призначення кримінального провадження до судового розгляду, у зв'язку з чим повернув обвинувального акту прокурору, який його затвердив, для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали та призначення нового розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання. Прокурор стверджує, що ухвала суду від 09.03.2026 є незаконною у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Під час підготовчого судового засідання не було встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкоджали призначенню цього кримінального провадження до судового розгляду. Складений щодо ОСОБА_8 обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а зазначені в ухвалі суду підстави для його повернення прокурору є необґрунтованими. Слідчий і прокурор дотрималися вимог, передбачених ч. 2 ст. 291 КПК України, а відомості про проживання останнього за адресою АДРЕСА_1 , яка і зазначена в обвинувальному акті, містяться в документах, що ідентифікують та характеризують особу обвинуваченого, в базі даних «АРМОР», в поясненні та протоколі допиту обвинуваченого ОСОБА_8 , які він особисто повідомив слідчому. Натомість суд посилається на непідтверджені відомості, що містяться у повідомленні працівників поліції про продаж будинку за адресою АДРЕСА_2 , що не виключає факт проживання ОСОБА_8 у вказаному будинку. У зв'язку з неодноразовою неявкою обвинуваченого до суду та виконання приводу працівниками поліції, прокурором і було заявлене клопотання про оголошення його в розшук, у задоволенні якого судом відмовлено. Крім того в ухвалі про повернення обвинувального акту помилково зазначено, що усунення недоліку обвинувального акту (відсутність обвинуваченого по місцю проживання) не належить до повноважень суду на стадії
-3-
підготовчого судового засідання та може бути здійснено виключно прокурором у межах процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Як зазначено у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21 (провадження № 51-3076кмо23), повернення обвинувального акту не відновлює досудове розслідування. Сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру і до звернення до суду з обвинувальним актом чи клопотанням, які приведені у відповідність до вимог КПК, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК. Повернення обвинувального акта не передбачає поновлення закінченого досудового розслідування та проведення процесуального керівництва ним. З цих підстав вважає, що твердження суду про те, що прокурор повинен після повернення обвинувального акта здійснити процесуальне керівництво з метою встановлення місцезнаходження обвинуваченого є неправильним.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності обвинуваченого, неявка якого, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
За приписами до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу, отже обвинувальний акт може бути повернуто прокурору лише з мотивів його невідповідності вказаній статті.
Перелік відомостей, які обов'язково має містити обвинувальний акт, зазначено в ч. 2 ст. 291 КПК України.
Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо змісту та форми обвинувального акта. Зокрема, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин
-4-
кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складення та затвердження.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення про повернення обвинувального акта прокурору, послався на відсутність обвинуваченого ОСОБА_8 за адресою, зазначеною в обвинувальному акті та не встановлення його місця перебування.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про повернення обвинувального акта, складеного щодо ОСОБА_9 через невідповідність його вимогам ст. 291 КПК України, оскільки повернення обвинувального акта прокурору може мати місце лише за умови виявлення судом прямої невідповідності положень обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, які перешкоджали суду призначенню обвинувального акту до судового розгляду. Проте порушень, які перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі обвинувального акта щодо ОСОБА_8 колегією суддів не встановлено.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Зокрема, в ньому зазначено анкетні відомості обвинуваченого, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, дата та місце народження, місце проживання та громадянство.
Що стосується посилань місцевого суду на невідповідність обвинувального акта щодо ОСОБА_8 вимогам закону, оскільки анкетні дані обвинуваченого не містять достовірних відомостей про його місце проживання, то це не є підставою для повернення такого прокурору, оскільки в обвинувальному акті вказані дані відображено у тому виді, в якому вони були встановлені у межах досудового розслідування.
Апеляційний суд наголошує, що лише факт ухилення обвинуваченого від явки до суду не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, адже на цій процесуальній стадії прокурор може лише усунути недоліки обвинувального акта та не вправі вчиняти інші процесуальні дії, в тому числі і вживати заходів до розшуку обвинуваченого.
Колегія суддів зауважує, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що на час звернення до суду з обвинувальним актом зазначені у ньому відомості про місце проживання обвинуваченого не були актуальними, оскільки відомості про проживання останнього за адресою, яка зазначена в обвинувальному акті, містяться в документах, що ідентифікують та характеризують особу обвинуваченого, в базі даних «АРМОР», в поясненні та протоколі допиту обвинуваченого ОСОБА_8 , які він особисто повідомив слідчому. Факт неявки обвинуваченого за викликом суду, як такий, не свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України та не є підставою для його повернення прокурору.
Твердження суду, що до повноважень суду не входить встановлення місця проживання/перебування обвинуваченого під час підготовчого провадження, це є виключно прерогативою сторони обвинувачення, є некоректними. Оскільки встановлення місця перебування обвинуваченого покладається на орган досудового розслідування, а суд здійснює сприяння, зокрема оголошення обвинуваченого у розшук або доручення встановлення місця перебування ОСОБА_8 .
Апеляційний суд наголошує, що за дотриманням всіх вимог повідомлення обвинуваченого ОСОБА_8 за останнім відомим місцем його мешкання та встановлення можливого місця перебування останнього, суд наділений правом оголосити в розшук останнього. А тому, мотиви суду про обов'язковість належного повідомлення
-5-
обвинуваченого про виклик до суду є правильними, однак не отримання обвинуваченим повідомлення про дату, час та місце розгляду провадження не нівелює можливості оголошення у розшук, виконанням якого й буде встановлено дійсне місце перебування особи.
Зважаючи на наведене, місцевий суд формально послався на недотримання вимог статті 291 КПК України при складанні обвинувального акта, що не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді, а тому рішення місцевого суду є незаконним й необґрунтованим.
Відповідно до положень ст. 314 КПК України суд першої інстанції має право повернути обвинувальний акт лише у разі його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.
Суд першої інстанції має перевірити відповідність обвинувального акта на предмет його відповідності вимогам ст. 291 КПК України, які є вичерпними.
Проте, недоліки, на які вказав місцевий суд в оскаржуваній ухвалі, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору у розумінні положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно повернув прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 , а сам процесуальний документ, складений за результатами досудового розслідування, відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Пункт 3 частини 1 статті 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи те, що діючим КПК України не врегульовано питання призначення нового розгляду обвинувального акту після скасування судом апеляційної інстанції ухвали про його повернення прокурору, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 7, 9 КПК України
Частина 6 статті 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його розумність строків.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що підстави, на які посилається суд першої інстанції при поверненні обвинувального акта прокурору не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про безпідставність повернення обвинувального акта прокурору є слушними та підлягають задоволенню.
З врахуванням наведеного, ухвала суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду обвинувального акту в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.
-6-
Керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 09.03.2026, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, відомості про яке 03.12.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071110000221, повернуто прокурору, - скасувати і призначити новий розгляд цього обвинувального акта у суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді