Рівненський апеляційний суд
Іменем України
30 квітня 2026 року м. Рівне
Справа № 569/7296/26
Провадження № 11-кп/4815/502/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2026 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025181200000244 від 19.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України, -
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2026 року задоволено клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 та продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 травня 2026 року безвизначення розміру застави.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 вказує, що судом не було враховано особисте бажання обвинуваченого ОСОБА_6 проходити військову службу, що підтверджується рекомендаційним листом командира військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_8 . Тобто матеріали справи містять конкретні документальні дані про наявність у обвинуваченого реальної можливості проходити військову службу, що є безумовною суспільно корисною альтернативою триманню під вартою. Суд не обґрунтував неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів. Стверджує про наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків, зокрема, наявність постійного місця проживання та місця роботи в ТОВ «Нова пошта», наявність цивільної дружини ОСОБА_9 та батьків.
Просить скасувати ухвалу суду від 27 березня 2026 року та постановити нову, якою застосувати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, зокрема, з урахуванням готовності ОСОБА_6 проходити військову службу в Збройних Силах України.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду.
В обґрунтування даного клопотання зазначає, що повний текст оскаржуваного судового рішення, він як захисник, отримав 08 квітня 2026 року.
Відповідно до п.1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Частиною 3 цієї статті передбачено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Так, ухвала винесена суддею місцевого суду 27 березня 2026 року.
Адвокат ОСОБА_5 отримав її копію 08 квітня 2026 року.
Апеляційна скарга подана захисником 13 квітня 2026 року.
Отже, оскільки строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 27 березня 2026 року пропущено з поважних причин, зважаючи на те, що ОСОБА_5 не допустив тривалого необ'єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, відтак строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін апеляційного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Положенням ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення стосовно обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, продовження, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі продовження існування ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою, за положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 176-178 КПК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Вирішуючи подане клопотання, суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прийшов до вірних висновків про існування ризиків, вказаних у клопотанні.
З матеріалів провадження вбачається, що на розгляді Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження № 12025181200000244 від 19.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні п'яти епізодів злочинної діяльності по факту незаконного придбання та зберігання з метою збуту, збут наркотичних засобів - «канабісу», психотропних речовин - «амфетамін», обіг яких законодавством обмежений, а також особливо небезпечних психотропних речовин «PVP» в особливо великих розмірах, обіг яких заборонений, вчиненими повторно.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за які, в разі доведення його вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Даний факт свідчить про існування ризику переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик втечі лише збільшується. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи обставини кримінального правопорушення, існує реальна можливість безпосереднього впливу обвинуваченого на свідків з метою схилення їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.
На думку апеляційного суду існує ризик, що ОСОБА_6 може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неприбуття або невчасного прибуття на виклики прокурора та суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити розгляд судового провадження в розумні строки.
З клопотання прокурора слідує, що під час досудового розслідування зафіксовано непоодинокі випадки причетності обвинуваченого до протиправних дій пов'язаних з незаконним обігом наркотиків та психотропних речовин, внаслідок чого на даний час ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні 5-ти епізодів кримінальних правопорушень. На переконання колегії суддів наведене, свідчить, що обвинувачений здійснював протиправну діяльність умисно з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, а відтак існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Ці обставини в сукупності свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не може забезпечити більш м'який запобіжний захід, тому місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 та вважає за необхідне залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2026 року.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2026 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025181200000244 від 19.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3