Рівненський апеляційний суд
Іменем України
30 квітня 2026 року м. Рівне
Справа № 564/582/26
Провадження № 11-кп/4815/496/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2026 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025240030001855 від 07.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, -
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2026 року задоволено клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 та продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 05 червня 2026 року, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень з покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вказує, що доводи сторони обвинувачення про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам вказаним у клопотанні прокурора не підтверджуються матеріалами справи та не доведені в судовому засіданні. Зауважує, що обвинувачений ОСОБА_6 є особою з інвалідністю в наслідок війни, виявив намір продовжити службу, має постійне місце проживання. Враховуючи те, що слідством вже зібрано всі докази, підстави для продовження тримання під вартою обвинуваченого відсутні.
Просить скасувати ухвалу суду від 07 квітня 2026 року та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та його захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 інкримінується те, що будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період, проходячи військову службу на посаді гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 13 жовтня 2025 року близько 17 год. 20 хв., прибувши на територію школи індивідуальної підготовки № НОМЕР_2 Центру підготовки підрозділів ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗС України (військова частина НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби в умовах воєнного стану, здійснивши пособництво у дезертирстві, тобто самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, вивізши на автомобілі марки ВАЗ 21154, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_4 , курсанта 5 взводу 5 роти 3 батальйону військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_8 за межі зазначеної військової частини, з метою ухилення останнього від проходження служби в лавах Збройних Сил України.
14 жовтня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який у подальшому було продовжено до 14 лютого 2026 року, з визначенням застави у розмірі 242 240 гривень.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2026 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 12 квітня 2026 року з правом внесення застави у розмірі 242 240 гривень.
Вимогами ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що рішення про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлене судом з дотриманням вимог зазначених статей.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість інкримінованого ОСОБА_6 обвинувачення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, що підтверджується доказами, які наявні в матеріалах кримінального провадження.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду, тому доводи захисника про необґрунтованість підозри є безпідставними.
Місцевим судом обгрунтовано враховано те, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та в разі визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, а в умовах воєнного стану, який на даний час діє в Україні, ризик втечі лише збільшується. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, ОСОБА_6 проживає на значній відстані від суду в якому розглядається справа, а саме у Закарпатській області, тому може залишити місце проживання та переховуватися від суду, а також вчинити інші дії, які перешкоджатимуть кримінальному провадженню, що лише підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку апеляційного суду, на даному етапі розгляду справи доведеним є й ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , оскільки він вивіз військовослужбовця за межі військової частини з метою ухилення ОСОБА_8 від проходжень військової служби, тобто дії обвинувачено були спрямовані на підрив обороноздатності Збройних Сил України, тому є підстави вважати, що він схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень.
Ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи обставини кримінального правопорушення, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_6 на свідків з метою схилення їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.
У судовому засіданні ОСОБА_6 просив за можливості застосувати щодо нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті, тобто тримання під вартою, тому даний запобіжний захід є безальтернативним, у зв'язку з чим доводи захисника ОСОБА_7 про наявність підстав для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого як і клопотання ОСОБА_6 про застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону.
Таким чином, під час розгляду клопотання прокурора з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, які були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття законного судового рішення, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2026 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025240030001855 від 07.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3