Справа № 548/2368/25 Номер провадження 11-кп/814/1042/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 квітня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025170590000274 від 25 серпня 2025 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимого,
визнано винуватим і засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з моменту його затримання, а саме з 25 серпня 2025 року, та залишено йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення ним кримінального правопорушення за таких обставин.
На підставі Наказу командира Військової часини НОМЕР_1 №20 від 20 січня 2025 року солдата ОСОБА_8 призначено на посаду стрільця-зенітника 4 зенітного кулеметного відділення 2 зенітного кулеметного взводу 6 зенітної кулеметної роти та поставлено на всі види забезпечення.
24 серпня 2025 року приблизно о 21 годині ОСОБА_8 разом зі своїми знайомими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 спільно вживали спритні напої за адресою: АДРЕСА_2 . У подальшому ОСОБА_8 , перебуваючи в кімнаті будинку в стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки з ОСОБА_12 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, наніс ОСОБА_12 множинні (не менше чотирьох) удари руками й ногами в ділянку голови й тулуба, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, в іншій частині вирок залишити без зміни. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції під час призначення покарання: безпідставно не встановив обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого, у вигляді щирого каяття; належним чином не врахував те, що ОСОБА_8 у силу ст.89 КК України не судимий, у повному обсязі визнав свою винуватість, у зв'язку з чим у ході судового розгляду не допитувалися свідки, що значно скоротило час розгляду даного кримінального провадження, не має компрометуючих матеріалів за місцем проживання, до затримання проходив військову службу на посаді стрільця-зенітника, має намір у подальшому проходити військову службу, потерпілий не має до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру, поклався на розсуд суду щодо призначення ОСОБА_8 покарання.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку захисника та обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, вивчила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.121 КК України як умисне заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок не переглядається.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 положень ст.75 КК України позбавлені підстав.
За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст.3 Конституції України життя людини є найвищою соціальною цінністю та особливим об'єктом кримінально-правової охорони.
З аналізу приписів ст.75 КК України вбачається, що при застосуванні цієї норми кримінального закону всі зібрані у справі дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який у силу ст.89 КК України не судимий, проходив службу в Збройних Силах України, неодружений, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку в лікаря-нарколога з 2018 року, його вік, стан здоров'я, думку потерпілого, який у питанні призначення ОСОБА_8 покарання поклався на розсуд суду, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та наявність обставини, що його обтяжує - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_8 злочину полягає в тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом, заподіяв потерпілому множинні (не менше чотирьох) удари руками й ногами в ділянки голови й тулуба, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді: забою головного мозку тяжкого ступеню, закритих переломів ребер справа та зліва, травматичного гемопневмотораксу, двобічної підшкірної емфіземи та гідротораксу, забою лівої легені, множинних ран голови, гематом обличчя, синців у ділянці крила здухвинної кістки зліва, саден грудної клітки.
Наведені вище обставини значно підвищують як суспільну небезпечність учиненого злочину, так і особи ОСОБА_8 .
Посткримінальна ж поведінка обвинуваченого полягала в тому, що він поряд із відсутністю цивільного позову не вжив жодних заходів для відшкодування шкоди потерпілому, не намагався будь-яким чином допомогти йому оговтатися від пережитого, компенсувати витрати на реабілітацію чи полегшити душевний біль, а тому така поведінка ОСОБА_13 не свідчить про визнання ним негативних наслідків злочину для потерпілої особи.
При цьому, апеляційний суд не вбачає сукупність характерних рис обвинуваченого, зокрема, в плані його потенційної суспільної небезпеки, які би підтверджували можливість досягти мети заходу примусу в умовах лише певного контролю за поведінкою ОСОБА_8 .
Колегія суддів ураховує щире каяття обвинуваченого під час судового провадження як обставину, що пом'якшує покарання, те, що він до затримання проходив військову службу, беручи участь в обороні України, за місцем проживання не має компрометуючих матеріалів, однак зазначені відомості, з огляду на всі наведені вище дані й обставини цього конкретного кримінального провадження в їх сукупності, що мають правове значення при вирішенні питання щодо обрання заходу примусу та способу його виконання, не свідчить про помилковість застосованого місцевим судом способу виконання покарання, не є належною та мотивованою підставою для застосування до нього положень ст.75 КК України, натомість обгрунтовано впливають на необхідність призначення йому мінімального за розміром покарання.
Водночас на доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений має намір проходити військову службу колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.81-1 КК України під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначеним ст.21-5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
При ухваленні рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом суд покладає на особу, звільнену від відбування покарання, обов'язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання законної сили судовим рішенням про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, прибути у супроводі Національної гвардії України до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для укладення контракту та проходження військової служби.
Разом з цим, розгляд зазначеного вище питання здійснюється судом на стадії виконання вироку за правилами ст.ст.537, 539 КПК України, тобто після набрання ним законної сили.
Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий суд, як наслідок, дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та про необхідність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі з реальним відбуттям, але в мінімальному розмірі.
Призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 02 грудня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4