Справа № 686/18307/25
Провадження № 2/686/1631/26
21 квітня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючої судді - Хараджі Н.В.,
при секретарі судових засідань - Козуляк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання, -
ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 19.11.2016 року Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області після реєстрації якого ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Познань (Польща) помер ОСОБА_4 , що підтверджується скороченим витягом Свідоцтва про смерть від 13.01.2025 серії НОМЕР_2 . Померлий був громадянином України.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дочка померлого), про що свідчить наявність заяв про прийняття спадщини у спадковій справі.
08 січня 2025 року позивачка, ОСОБА_1 , здійснила репатріацію тіла померлого з метою поховання в Україні до м. Хмельницький.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 14.01.2025 року, ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_6 97 350,00 грн. за труну, виготовлення документів та репатріацію тіла померлого з території Польщі на територію України.
Згідно договору-замовлення на організацію та проведення поховання №126771. і 13.01.2025 року ОСОБА_1 сплачено 2 861,40 грн. за поховання.
Як вбачається з видаткової накладної № 79 від 13.01.2025 року сума похоронних витрат складає 29 400,00 грн.
За поминальний обід ОСОБА_1 було сплачено 13 752,70 грн. (12 875,00 + 278,00 +228,00 + 371,70), що підтверджується відповідними квитанціями.
Витрати ОСОБА_1 на солодощі, які роздавали на кладовищі становлять - 4 317,81 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.
Крім того, відповідно до проїзного документа №45894333 на поїздку в лікарню до Польщі позивачка, ОСОБА_1 , витратила 1 500 грн.
Отже, загальна сума витрат, які позивачка, ОСОБА_1 , понесла у зв'язку із смертю ОСОБА_4 складає - 149 181,91 грн.
Таким чином, оплату транспортування померлого з-за кордону, поховання та інші пов'язані витрати здійснювала позивачка, ОСОБА_1 , самостійно.
Оскільки, ОСОБА_1 , понесла витрати у загальній сумі 149181,91 грн. враховуючи наведену норму ч. 1 ст. 1232 ЦК України та з огляду на те, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем також є ОСОБА_2 , вважає розумним стягнути з неї 74 590,96 грн. як частку у відшкодуванні понесених нею розумних витрат, адже 149 181,91:2 = 74 590,96.
З метою захисту своїх прав та законних інтересів позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на поховання померлого ОСОБА_4 , у розмірі 74 590,96 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2025 року, головуючим суддею визначено Хараджу Н.В.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.07.2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.11.2025 року було витребувано у Хмельницького обласного державного нотаріального архіву копію спадкової справи (номер у Спадковому реєстрі - 73505669, номер у нотаріуса - № 7/2025), заведеної приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02 січня 2026 року надійшла копія спадкової справи № 7/2025, заведеної 16 січня 2025 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Терлич О.Л. щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 23.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
16 квітня 2026 року до суду надійшли заперечення від представника відповідача ОСОБА_8 . У своїх запереченнях вона зазначає, що не погоджується з оцінкою належності доказів, оскільки основною вимогою позивачки є відшкодування витрат, понесених у зв'язку з похованням чоловіка.
У зв'язку з цим належними доказами, на її думку, є саме ті, що підтверджують фактичне здійснення витрат, зокрема оплату отриманих послуг.
Також просить звернути увагу, що під час судового засідання 01 квітня 2026 року нею було наголошено на необхідності надання доказів фактичної передачі коштів, а саме квитанцій про оплату послуг, отриманих позивачкою у зв'язку з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.
Квитанція - фінансовий документ, розписка в офіційній формі встановленого формату про прийом грошових коштів, будь-яких документів, цінностей тощо.
Квитанція про отримання грошових коштів - документ в офіційній формі встановленого формату, який видається тим чи іншим підприємством, організацією або установою будь-якого платника коштів та підтверджує суму внесених клієнтом грошей в касу за будь-яку послугу, сплату податків і оборотів, повернення авансів, а також інших грошових платежів.
Касовий чек - особливий вид квитанції, документ, який друкується на спеціальній стрічці касовою машиною, що є фіскальним документом, тобто стосується сплати.
Представником Позивачки додано Квитанцію №00001 від 13.01.2025р. на підтвердження отримання послуг із транспортування труни з тілом померлого ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). (маршрут Познань, Польща - Хмельницький, Україна), суміжні ритуальні послуги (виготовлення пакету документів, транспортувальна труна).
А також додано Видаткову накладну №79 від 13 січня 2025р., підписаною з боку отримувача послуг - ОСОБА_1 . В матеріалах справи наявна Видаткова накладна №79 від 13 січня 2025р., яка на момент подачі Позовної заяви не була підписана Позивачкою.
Квитанції про отримання грошових коштів ФОП ОСОБА_9 як оплату вартості послуг, отриманих відповідно до Видаткової накладної №79 від 13 січня 2025р.; або ж касового чеку - додано не було.
Така ж ситуація із доданим Договором-замовлення №126771 від 13.01.2025р. У вказаному Договорі-замовлення №126771 від 13.01.2025р. наявна графа «кошти отримано: готівкою, безготівковим перерахунком (необхідно підкреслити)». Яким чином кошти були отримані СКП «Хмельницька міська ритуальна служба» - не відомо. Якщо б це був безготівковий перерахунок, наявна була б квитанція банківського переказу. Якщо б це була готівка - квитанція прибуткового касового ордеру, яка б свідчила про отримання СКП «Хмельницька міська ритуальна служба» коштів готівкою.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися. До суду надійшло клопотання, в якому вони просять провести судове засідання за їх відсутності та зазначають, що підтримують позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання відповідач та її представник не з'явилися. До суду надійшло клопотання, в якому вони просять провести судове засідання за їх відсутності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.11.2016 року. Після державної реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Познань (Республіка Польща) помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією скороченого витягу свідоцтва про смерть, виданого Республікою Польша, за яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дані щодо реєстрації вказаного акту цивільного стану в Україні відсутні.
При цьому суд зауважує, що позивач просить стягнути з відповідачки витрат на поховання померлого ОСОБА_4 , понесені у зв'язку з організацією та проведенням поховання.
Згідно копії скороченого витягу свідоцтва про смерть та матеріалів спадкової справи, померлий обліковується як ОСОБА_4 , без зазначення по батькові.
Після смерті ОСОБА_4 відкрито спадкову справу № 7/2025, зареєстровану у Спадковому реєстрі.
Згідно з матеріалами спадкової справи спадкоємцями після смерті ОСОБА_10 є ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 .
Проте згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідачки витрат на поховання померлого, що становить 74 590,96 грн. Однак спадкоємців згідно матеріалів справи 4, й двоє з них - ОСОБА_11 й ОСОБА_12 , позивачем не залучені до участі у справі, а в позові не обґрунтовано, чому з відповідачки при наявності 4 спадкоємців має бути стягнуто витрат на поховання.
Згідно практики Верховного суду за загальним правилом, відмова в задоволенні позову з підстав неналежного суб'єктного складу, не перешкоджає повторному зверненню до суду із позовом.
Щодо доведеності витрат на поховання, то суд зазначає наступне.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на організацію та проведення поховання в сумі 2 861,40 грн. за ритуальні послуги. На підтвердження зазначених витрат додає копію договора-замовленням на організацію та проведення поховання № 126771 від 13.01.2025 року та копію квитанції про сплату, проте в квитанції про сплату не вказано платника. Крім того, щодо договору-замовлення на організацію та проведення поховання №126771, суд зазначає, що поданий фіскальний чек не містить достатніх реквізитів для однозначної ідентифікації платежу як такого, що здійснений саме в межах зазначеного договору, у зв'язку з чим не може бути визнаний належним і достатнім доказом виконання грошового зобов'язання за цим договором.
Крім того Позивач просить стягнути з відповідача витрати згідно з видатковою накладною № 79 від 13.01.2025 року, за якою загальна сума витрат на поховання становить 29 400,00 грн. Проте вказаний документ взагалі не містить даних щодо його оплати, а квитанції чи інші докази, які б підтверджували про оплату за вказаною накладною в матеріалах справи відсутні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) - ст. 1216 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме такі витрати повинні бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підстав свідоцтва про смерть звертається згідно зі ст. 8 цього закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору замовлення на організацію та проведення поховання.
Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором замовленням.
Відповідно до наказу Державного комітету з питань житлово комунального господарства від 19.11.2003 року № 194, яким затверджено необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення заборонено надання послуг без оформлення договору замовлення.
У додатку Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003 року № 194 надано примірний договір замовлення, в якому повинні зазначатися: дані замовника та виконавця, вид поховання, а саме: де відбувається поховання, коли, перелік ритуальних послуг із зазначенням вартості, особливостей та термінів їх виконання, обсяги таких послуг з поховання та облаштування місця поховання, тощо. У визначені замовником терміни надання із обов'язковим зазначенням: найменування послуг; кількість; ціна однієї послуги; ПДВ; загальна сума замовлених послуг; примітка, в якій зазначається суб'єкт господарювання, що уклав з сільським головою або ритуальною службою договір про надання ритуальних послуг та обраний замовником для виконання даної послуги.
Відповідно до п. 2.1. «Єдиної методики визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності», затвердженої наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003 р. № 194 формування вартості послуг надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності здійснюється з урахуванням розрахунків обсягів надання ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, планових витрат, визначених на підставі державних, галузевих нормативів витрат матеріалів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» встановлені принципи визначення вартості послуг та предметів ритуальної, а саме: доступність для кожного громадянина і рівності правових гарантій; визначення економічної обґрунтованості, планово-розрахункової собівартості та рентабельності при затвердженні ціни; відповідальності виконавчих органів І сільських, селищних та міських рад та органів виконавчої влади за встановлені дими ціни; відкритість, доступність та прозорість структури ціни; оплати тільки тих послуг, що відповідають вимогам нормативно-правових актів.
Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні та зведені облікові документи, складені у паперовій або в електронній формі. Згідно зазначеної статті Закону первинні документи повинні містити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одинцю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають згоду ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Cтаттею 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.
Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це не є можливим - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); дата і місце складання; зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні вимоги щодо оформлення первинних документів встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі Положення).
Крім цього, Положенням передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу
Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати на поминальний обід у розмірі 13 752,70 грн (12 875,00 грн + 278,00 грн + 228,00 грн + 371,70 грн), на придбання солодощів, які роздавалися на кладовищі, що становлять 4 317,81 грн, а також витрати на поїздку до Республіки Польща у розмірі 1 500,00 грн.
Щодо доказів (квитанцій, фіскальних чеків, квитків), якими підтверджується придбання обіду, солодощів та проїзду, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).
Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.
Отже, до витрат на поховання належать витрати, безпосередньо пов'язані з організацією та проведенням поховання, тоді як витрати, здійснені після завершення поховання, зокрема на поминальні заходи, та проїзд, не охоплюються змістом статті 1232 ЦК України.
Таким чином, витрати на проведення поминальних обідів у сумі 13 752,70 грн., придбання солодощів у сумі 4 317,81 грн., та проїзд позивача до Республіки Польща у розмірі 1 500,00 грн., не є витратами на поховання у розумінні статті 1232 ЦК України та не підлягають відшкодуванню за рахунок спадкоємців.
Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд в своїй постанові від 19.03.2018 р. по справі № 554/1793/15-ц, в якій зокрема вказав, що витрати на поминальні обіди не входять до витрат на поховання.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати в сумі 97 350,00 грн. за організацію транспортування тіла померлого ОСОБА_4 з території Республіки Польща до України, виготовлення необхідних документів та супровідні послуги. При цьому на підтвердження вказаних послуг долучено акт приймання-передачі наданих послуг від 14.01.2025 року. Проте жодного доказу на підтвердження оплати вказаних послуг позивачем матеріали справи не містять.
Саме цей факт, тобто доведеність понесених витрат саме позивачем, й оспорюється стороною відповідача.
Крім того відповідно до частини першої статті 1232 Цивільного кодексу України витрати на поховання спадкодавця відшкодовуються за рахунок спадщини, а у разі її прийняття спадкоємцями - у межах вартості отриманого ними спадкового майна.
Як вже зазначалося з матеріалів спадкової справи встановлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є чотири особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_2 .
Разом з тим, позивачкою не надано належних, допустимих та достатніх доказів щодо складу, вартості та обсягу спадкового майна, яке перейшло у власність спадкоємців, що унеможливлює встановлення меж їхньої відповідальності за заявленими вимогами.
Суд також враховує, що обов'язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України покладається на таку сторону. Однак позивачкою не доведено ані розміру спадкового майна, ані співвідношення понесених витрат із вартістю спадщини, що має істотне значення для правильного вирішення спору.
За відсутності доказів складу та вартості спадкового майна суд позбавлений можливості визначити пропорційний розмір відповідальності кожного зі спадкоємців, у тому числі відповідача, та перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення суми.
Посилання позивачки на розподіл витрат у рівних частках між спадкоємцями (1/2) є безпідставним, оскільки не узгоджується з встановленою судом кількістю спадкоємців та не підтверджується жодними доказами щодо структури спадщини.
При цьому заявлені позовні вимоги є передчасними, оскільки за відсутності доказів щодо складу та вартості спадкового майна неможливо встановити межі відповідальності відповідача ОСОБА_2 та перевірити співмірність заявленого до стягнення розміру витрат із вартістю отриманої нею спадщини.
Додатково суд зазначає, що позивачкою не вчинено процесуальних дій щодо витребування доказів спадкового майна, що унеможливило повне та всебічне з'ясування обставин справи в межах заявленого позову.
Суд враховує усталену практику Верховного Суду щодо застосування статті 1232 Цивільного кодексу України.
Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 409/656/19 суд дійшов висновку, що витрати на поховання спадкодавця підлягають відшкодуванню спадкоємцями як розумні витрати, понесені іншою особою, та не входять до складу спадщини у розумінні статей 1216, 1218 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 17.05.2023 у справі № 756/7001/20, відповідно до якої обов'язок відшкодування витрат на поховання є самостійним недоговірним зобов'язанням спадкоємців, що виникає в силу закону (ч. 1 ст. 1232 ЦК України), а не з підстав спадкування як такого.
Крім того, у постанові КЦС ВС від 28.05.2025 у справі № 331/727/24 Верховний Суд наголосив, що відшкодуванню підлягають лише доведені та розумні витрати, а їх стягнення можливе виключно в межах встановленого кола спадкоємців та за умови доведення обставин прийняття спадщини і наявності спадкового майна, за рахунок якого такі витрати можуть бути компенсовані.
Разом з тим, відповідно до загальних засад доказування (статті 12, 81 ЦПК України), саме на позивача покладається обов'язок доведення розміру витрат, їх розумності, а також обставин, які є підставою для покладення обов'язку їх відшкодування на конкретного відповідача, включаючи розмір спадкового майна та коло спадкоємців, які його прийняли.
Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо складу і вартості спадкового майна, а також недоведеність співмірності заявлених витрат із частками спадкоємців, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Оцінивши докази у їх сукупності, відповідно до вимог статей 76-82 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 136, 141, 247, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата виготовлення повного тексту рішення суду 01.05.2026 року.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа