Справа №484/1355/26
Провадження №2-а/484/44/26
04.05.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Медведєвої Н.А.
секретар судового засідання - Пелех Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення
20.03.2026 позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №1947 від 28.11.2025. Мотивуючи вимоги представник позивач вказала, що 28.11.2025 відносно позивача винесена постанова, якою до нього застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн 00 коп. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. У постанові вказано, що 14.11.2025 о 11 год. 45 хв. під час дії особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 співробітниками поліції був доставлений позивач та під час проведення звірки облікових даних виявлено вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме: він не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством, чим порушив вимоги п.3. ч.1 ст.12. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки відповідно во Закону України військовозобов'язані та резервісти зобов'язані проходити медичний огляд (ВЛК) під час мобілізації, а тому вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. В присутності нього протокол не складався та лише 14.03.2025 він дізнався через додаток «Дія» про існування постанови. Крім того, направлення на проходження ВЛК йому не вручалося, як це передбачено законом. Враховуючи вищевикладене вважає, що постанова винесена незаконно, отже належить скасуванню.
Ухвалою від 24.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, визначені строки для подачі заяв по суті.
22.04.2026 від представника відповідача надійшов відзив, в якому він просив у задоволені позову відмовити, мотивуючи тим, що з моменту оголошення мобілізації та введення в Україні воєнного стану настає особливий період. ОСОБА_1 перебуває на обліку з 10.05.2025, а тому він належить призову під час мобілізації. 14.11.2025 під час проведення звірки облікових даних виявлено вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме: ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не виконав правила військового обліку, встановлені законодавством, чим порушив вимоги п.3. ч.1 ст.12. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки відповідно до Закону України, військовозобов'язані та резервісти зобов'язані проходити медичний огляд (ВЛК) під час мобілізації. Факт правопорушення підтверджується обліковим документом відомостей АІТС «Оберіг», в якому зазначено, що позивач визнаний порушником військового обліку. ОСОБА_1 військовозобов'язаний і має статус "обмежено придатний", а тому був зобов'язаний пройти ВЛК до 05.06.2025 на підставі Закону №3621. Протокол про адміністративне правопорушення був складений у його присутності, другий екземпляр якого він отримав на руки. 28.11.2025 винесено постанову №1947 та направлено позивачу. Отже, вважає, що постанова винесена з додержанням вимог ст.ст.7,9,245,251,252,280 КУпАП, ст.19 Конституції України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із частинами 1-3 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст.77 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. У справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення для суб'єктів владних повноважень ч.2 ст.77 КАС є спеціальною нормою по відношенню до ч.1 ст.77 КАС України, а тягар доказування у випадку заперечення проти позову, покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок).
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно абзацу 4 ст.1 розділу І Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
На підставі Указів Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, від 24.02.2022 № 65/2022 з 17.03.2014 настав особливий період, який діє по теперішній час.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто диспозиція наведеної норми є бланкетною, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до ч. 3 ст.210-1КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ст.ст.1,3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України" Закони України "Про Збройні Сили України", Закони України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Згідно із абз. 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абз. 4 частини 10 статті 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, який набрав чинності 15.02.2025, установлено, що «громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом (з 15.02.2025) зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Отже, вказані вище в законі особи (віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом) повинні самостійно ініціювати проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення №1189 від 14.11.2025 за ч.3 ст.210-1 КУпАП України, в якому вказано, що 14.11.2025 під час проведення звірки облікових даних виявлено вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме: ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно із рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не виконав правила військового обліку, встановлені законодавством, чим порушив вимоги п.3. ч.1 ст.12. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки відповідно до Закону України військовозобов'язані та резервісти зобов'язані проходити медичний огляд (ВЛК) під час мобілізації. Цей протокол складено у присутності ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис, та його було проінформовано, що розгляд вказаного протоколу про адміністративне правопорушення відбудеться 28.11.2025 о 14:00 в кабінеті №3,
До протоколу протоколу про адміністративне правопорушення№1189 від 14.11.2025 ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких вказав, що не проходив ВЛК оскільки був зняти з військово обліку, про необхідність проходження ВЛК не знав.
28.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постану №1947, якою накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 17000 грн 00 коп. за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Копію постанови №1947 від 28.11.2025 з супровідним листом за вих.№13911/3 від 28.11.2025 направлено ОСОБА_1 поштовим відправленням.
Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не отримував направлення на проходження ВЛК, а тому підстав до притягнення його до адміністративного відповідальності відсутні.
Одне дане твердження не заслуговує на уваги та спростовується наявними в матеріалах доказами.
В ст.68 Конституції України проголошено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
З огляду на роздруківку із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 уточнив облікові дані вчасно та на підставі п.2 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має відстрочку до 01.01.2027, Дата проходження ВЛК 03.12.2025: Придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ,НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони, інвалідність ІІІ групи (а.с.10).
Відповідно до військового квитка № НОМЕР_1 від 27.10.1990 ОСОБА_1 був звільнений в запас через хворобу (наказ МО СССР №260 від 09.09.1987) та визнаний непридатний до військової служби в мирний час, придатний до військової служби у військовий час.
Згідно із витягом із Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» датованого 14.11.2026 11:32, ОСОБА_1 взятий на військовий облік 10.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (аб.11 п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу»).
Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_1 на час складання протоколу про адміністративне правопорушення №1189 від 14.11.2025 та винесення постанови №1947 від 28.11.2025 мав статус «непридатні в мирний час, обмежено придатні у воєнний час», отже, в силу вимоги законодавства зобов'язаний був пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025.
Водночас, у такому випадку Закон не зобов'язував направляти відповідні повістки чи повідомлення громадянам, які є обмежено придатними до військової служби, про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, навпаки громадянин, який є обмежно придатним до військової служби, був самостійно зобов'язаний звернутися до відповідного ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста для отримання такого направлення.
Отже, ОСОБА_1 як обмежено придатний до військової служби мав обов'язок щодо самостійного проходження медичного огляду, який він не виконав, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов належить залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 241-246 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про сторони:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.А.Медведєва