про залишення апеляційної скарги без руху
04 травня 2026 року м. Харків Справа № 917/97/26
Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Крестьянінова О.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» (вх.№961П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/97/26
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, ЄДРПОУ - 30859524)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» (37362, Полтавська обл., Гадяцький р-н, село Веприк (з), ЄДРПОУ - 44130235)
про стягнення 322832,94 грн,
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/97/26 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 322832,94 грн страхового відшкодування, 3873,99 грн витрат по сплаті судового збору, 7050,00 грн витрат на правову допомогу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду у справі №917/96/26 від 10 квітня 2026 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» про стягнення 322832,94 грн в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення її без руху виходячи з такого.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.1, п. 2 ч. 2 ст. ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, положеннями Закону України «Про судовий збір» визначено граничний розмір сум судового збору, що підлягає сплаті у мінімальному та максимальному значенні при зверненні до суду з відповідними заявами.
Ставка судового збору з апеляційних скарг на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Апеляційну скаргу подано в електронній формі через систему «Електронний суд».
В даному випадку за подання апеляційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 5810,99 грн (322832,94*1,5%*150%*0,8).
Проте, до апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що апеляційну скаргу, подану в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро», підписано Рой Інною Володимирівною, на підтвердження повноважень якої надані:
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому зазначено, що керівником заявника апеляційної скарги є Блоха В.О.;
- довіреність, видану Блохою В.О., який діє на підставі витягу з ЄДР та в порядку передоручення та уповноважує Рой І.В. представляти інтереси ТОВ «Веприк Агро» в судах України, в тому числі і в апеляційних.
Згідно з частинами 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частиною 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 4 статті ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 60 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин другої, третьої статті 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особам.
Разом з тим, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Колегія суддів зазначає, що надання довіреності на представника саме по собі виключає самопредставництво юридичної особи (відповідний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду: від 09.06.2020 у справі №917/751/19, від 16.12.2020 у справі №917/855/20, від 28.04.2022 у справі №914/3293/20, у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №910/25456/15 тощо).
Особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва.
Суд враховує, що починаючи з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому, можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, потрібно підтверджувати приписами або відповідного закону, або статуту чи положення цієї юридичної особи, або умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі не має чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва. Аналогічні висновки викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №303/4297/20, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі №149/289/21.
Таким чином, для визнання особи (зокрема, Рой І.В.) такою, що діє в порядку самопредставництва в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро», необхідно щоб у відповідному законі, статуті, положенні, посадовій інструкції чи трудовому договорі (контракті), тощо було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження.
Колегія суддів також ураховує правову позицію, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №910/16580/23, яка конкретизувала власний висновок, викладений в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20. Здійснюючи тлумачення частини третьої статті 56 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що її формулювання дозволяє виснувати, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що, окрім керівника і члена виконавчого органу, такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема, шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України (статут, положення, трудовий договір (контракт)). Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до ЄДР ЮО, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є). Отже, за наявності інформації щодо такої особи в ЄДР ЮО та в разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з ЄДР ЮО як на достовірні.
Втім, як встановлено судом, Рой І.В. не внесена до відомостей щодо представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Тож, суд не може визнати надані докази достатніми для підтвердження повноважень Рой І.В. діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» в судах України в порядку самопредставництва.
Також, матеріали справи не містять і доказів того, що Рой І.В. є адвокатом (повноваження якої могли б підтверджуватися довіреністю, виданою в установленому порядку).
Водночас, дана справа не відноситься до категорії малозначних справ, а отже положення частини 2 статті 58 ГПК України, якою передбачено, що представником у малозначних справах може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу, не можуть бути застосовані в даному випадку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 1 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в апеляційній скарзі заявником зазначено про оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/97/26, проте у прохальній її частині - просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/96/26. Тому, заявнику апеляційної скарги необхідно уточнити вимоги апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Веприк Агро» десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (5810,99 грн), на підтвердження повноважень особи, яка її підписала, а також уточнити вимоги апеляційної скарги щодо номеру справи, в якій оскаржується рішення.
3. Наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О.О. Крестьянінов