про залишення апеляційної скарги без руху
04 травня 2026 року м. Харків Справа № 922/1230/25 (922/124/26)
Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача: Плахова О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України, місто Київ, (вх.№942 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі №922/1230/25 (922/124/26) (суддя Усатий В.О., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 01.04.2026)
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдторг Продакшн", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг,
до 1-го відповідача: Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості", м.Харків,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні 1-го відповідача - Фонду державного майна України, місто Київ,
до 2-го відповідача: Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості», м.Харків,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ГІПРОКОКС ЄВРОПА» - “GIPROKOKS EUROPE S.R.O.», Словацька Республіка, м. Кошице, (Moldavska cesta 10/В, 040 11 Kosice)
про визнання правочину недійсним
в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдторг Продакшн" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості", Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості», в якій просив суд:
- визнано недійсним правочин про затвердження вкладу засновника ДП “Гипрококс» в грошовій формі до статутного капіталу Cпільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» шляхом внесення до нього майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу, виключні майнові права на які зберігаються за ДП “Гипрококс» у відповідності до ст. 60 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність» та декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 24- 92 “Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» в розмірі 17806581,37грн., вартість яких визначена на підставі фінансової звітності ДП “Гипрококс» та незалежної оцінки, здійсненої відповідно до законодавства України ТОВ “Оцінка24) (код ЄДРПОУ 387270), про затвердження статутного капіталу Cпільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» в розмірі 44516453,43грн., що відповідає 100% статутного капіталу, за рахунок вкладів засновників, про створення Cпільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості», який оформлений рішенням засновників № 12/11- 2024 від 12.11.2024.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі №922/1230/25 (922/124/26) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Фонд державного майна України з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі №922/1230/25 (922/124/26) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі №922/1230/25 (922/124/26).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1230/25 (922/124/26); відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
30.04.2026 матеріали справи №905/7/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Судова колегія зазначає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (стаття 115 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, перебіг строку на апеляційне оскарження починається з наступного дня після настання події, яким зокрема є день вручення йому відповідного рішення суду.
Оскаржуване рішення ухвалено 01.04.2026, повний текст якого складено - 01.04.2026, копію рішення отримано скаржником 03.04.2026 о 12:36годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в особистий кабінет сторони (суддею-доповідачем у справі було здійснено витяг із системи ДСС з відомостями про доставку електронного документу (рішення суду першої інстанції)
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення
Отже строк на апеляційне оскарження розпочався 04.04.2026 та закінчився 27.04.2026 (з урахуванням вихідних днів).
З матеріалів доданих до апеляційної скарги вбачається, що апелянтом було подано апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду 23.04.2026, тобто в строк, встановлений господарським процесуальним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що Фонд державного майна України звернувся з апеляційною скаргою у строк, визначений Господарським процесуальним кодексом України, що свідчить про передчасність клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Так, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Пунктом 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з частиною 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Судом апеляційної інстанціх встановлено, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні 2-го відповідача є іноземним суб'єктом господарювання - нерезидентом України, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю “ГІПРОКОКС ЄВРОПА» - “GIPROKOKS EUROPE S.R.O.», що знаходиться за адресою: Словацька Республіка, вул. Молдовський Шлях 10/Б, 040 11 м. Кошице, (Moldavska cesta 10/В, 040 11 Kosice).
Порядок передачі судових та позасудових документів за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах вчиненої у Гаазі 15.11.1965 (надалі - Конвенція).
Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000, Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 в м. Гаага.
Водночас, порядок вручення судових документів, встановлений Конвенцією, застосовується у випадках, якщо учасник судового провадження знаходиться за кордоном та не має на території України філій, представництв, інших відособлених підрозділів, місцезнаходженням яких є територія України, а також уповноважених представників, тобто коли є дійсна потреба у повідомленні нерезидента та врученні йому документів за кордоном.
Якщо ж іноземна юридична особа має на території України представника (повіреного) або відособлений підрозділ, який уповноважений представляти іноземну юридичну особу в господарських судах на території України, то необхідності у застосуванні Конвенції та зупиненні провадження у справі немає.
Відповідно до рекомендацій Практичного керівництва із застосування Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів до ст.15 Конвенції, розробленого Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права, та п. 8 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», судові документи можуть направлятися також філіям, представництвам, іншим відособленим підрозділам іноземних підприємств та організацій, місцезнаходженням яких є територія України (з повідомленням про вручення таких документів), а також вручатися безпосередньо уповноваженому представникові.
Відтак, у разі наявності в іноземного суб'єкта господарювання уповноваженого представника в Україні, що наділений повноваженнями представляти такого суб'єкта в суді, у повідомленні вказаної іноземної юридичної особи про розгляд справи у порядку, передбаченому Конвенцією, немає потреби.
Таким чином, перш ніж повідомляти нерезидента згідно з вимогами Конвенції, необхідно переконатися, що останній не має на території України уповноваженого представника (повіреного) або відокремленого підрозділу, тобто необхідно встановити, що дійсно існує потреба у повідомленні нерезидента та врученні йому документів за кордоном.
Матеріали справи містять ордер про надання правничої допомоги від 23.02.2026 №АЕ№1477267 (т.1 а.с.142), відповідно до якого третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні 2-го відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “ГІПРОКОКС ЄВРОПА» - “GIPROKOKS EUROPE S.R.O.», уповноважила Лебідь Олексія Павловича, на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.02.2026 б/н представляти довірителя у господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді, Верховному Суді.
Частиною 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Тобто, Лебідь Олексій Павлович є повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю “ГІПРОКОКС ЄВРОПА» - “GIPROKOKS EUROPE S.R.O.». Доказів на підтвердження відкликання вказаного ордеру матеріали справи не містять.
Проте, апелянтом до апеляційної скарги не було надано доказів на підтвердження направлення копій апеляційної скарги уповаженому представнику третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні 2-го відповідача - Товариству з обмеженою відповідальністю “ГІПРОКОКС ЄВРОПА» - “GIPROKOKS EUROPE S.R.O., адвокату Лебідь Олексію Павловичу з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, суддя - доповідач дійшов висновку, що апелянтом не було виконано вимоги пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя - доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-
1.Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2026 у справі №922/1230/25 (922/124/26) залишити без руху.
2. Фонду державного майна України усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя О.В. Плахов