Постанова від 16.04.2026 по справі 910/4836/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2026 р. Справа№ 910/4836/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.04.2026

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 (повне рішення складено 01.10.2025)

у справі № 910/4836/25 (суддя Щербаков С.О.)

за первісним позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3"

про стягнення 1 054 907, 80 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3"

до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2"

про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5 - процентів за користування коштами попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за державним контрактом на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_6 № НОМЕР_2 від 30.09.2024.

08.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_7

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_8 - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

14.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_8 об'єднано в одне провадження з первісним позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" про стягнення 1054907, 80 грн у справі №910/4836/25.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/4836/25 первісні позовні вимоги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" ІНФОРМАЦІЯ_9 судового збору.

В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" задоволено.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" ІНФОРМАЦІЯ_10 судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) умов Держконтракту в частині строків поставки, обумовлених умовами Держконтракту та визначених у Специфікації. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про неправильне визначення позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) строків нарахування пені та процентів за користування коштами попередньої оплати з огляду на положення частини 5 статті 254 ЦК України.

Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про зменшення штрафних санкцій, оскільки останнім не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу, як і не надано належних доказів наявності скрутного фінансового стану.

Щодо вимог по зустрічному позову, то суд першої інстанції дійшов висновку про його задоволення, оскільки відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) в порушення умов Держконтракту не здійснив оплату за отриманий від позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) товар за актом №1 приймання-передачі від 30.09.2024 та видатковою накладною №1 від 11.02.2025.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" 13.10.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/4836/25 в незадоволеній частині первісного позову та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову повністю; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/4836/25 в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову; судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3".

За твердженням позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), суд першої інстанції при здійсненні перерахунку заявлених до стягнення пені та відсотків за користування коштами передчасно вказав, що строк поставки припав на вихідний день - 29.12.2025 та здійснював розрахунок з 31.12.2024, а не з 30.12.2024, з чим скаржник не погоджується.

Щодо вимог по зустрічному позову, то позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) вважає, що відсутні підстави для його задоволення, оскільки умови Держконтракту містять відкладальну умову щодо надходження бюджетних коштів, тоді як порушення відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) строків поставки товару зумовило неможливість отримання відповідних бюджетних коштів.

Щодо Додаткової угоди №4 від 25.01.2025 до Держконтракту, якою погоджені обсяги фінансування та бюджетні зобов'язання, то сторонами було досягнуто згоди про її розірвання на підставі Додаткової угоди №5 від 06.02.2025. Після закінчення строку дії Держконтракту та відсутність звернення відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) щодо його продовження у порядку пункту 11.3 Держконтракту бюджетні кошти на рахунок Замовника не надійшли, а тому, на думку позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) неправильно обрано спосіб захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" 23.10.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/4836/25 в частині незадоволення частини первісного позову шляхом зміни рішення, яким:

1) Первісні позовні вимоги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" - задовольнити частково;

2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (АДРЕСА_1) на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_2) ІНФОРМАЦІЯ_11. - судового збору;

3) судові витрати покласти на Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_2).

Апелянт зазначає, що користування коштами попередньої оплати було виключно цільовим для закупівлі компонентів для виготовлення Товару, згідно Специфікації до Контракту, що підтверджується випискою з рахунку за 05.11.2024 НОМЕР_3 ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3".

Стосовно стягнення суми процентів за користування коштами попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України: у сумі у сумі ІНФОРМАЦІЯ_12. (за другу партію), то зауважує, що частина 2 статті 625 ЦК України також містить посилання на проценти, що нараховуються за прострочення виконання грошового зобов'язання, які за своєю правовою природою є також платою за користування чужими грошовими коштами. Однак, до спірного випадку (зважаючи на посилання Замовника на вид правопорушення - прострочення поставки Продукції) положення даної норми відношення не мають, оскільки підпунктом 4 пунктом 7.2 Державного контракту передбачений вид відповідальності, що пов'язаний з простроченням поставки Продукції, а не з виконанням грошового зобов'язання (в оспорюваній частині).

Крім того суд першої інстанції не взяв до уваги докази того, що ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" не мало можливості використовувати кошти згідно Державного контаркту, оскільки під час закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_20 для виконання умов Державних контрактів, виникли затримки щодо оплати ІНФОРМАЦІЯ_20 по вині банку, який обслуговує компанію ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3".

З врахуванням вищевикладеного, вбачаються підстави для відмови у задоволені позовних вимог позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в частині відшкодування суми процентів за користування коштами попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі ІНФОРМАЦІЯ_13

Також ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволені клопотання про звільнення від відповідальності у відповідності до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Позиція інших учасників справи.

02.12.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній заперечує вимоги позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) викладенні в апеляційній скарзі, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу.

Заперечуючи доводи позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у поданій апеляційній скарзі, ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" вказує, що відповідач за первісним позовом зобов'язаний був здійснити поставку товару до 30.12.2024 (29.10.2024 (дата здійснення попередньої оплати)+60 діб), при цьому, судом першої інстанції враховані вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, де зазначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки останній день строку поставки товару припадав на суботу - 28.12.2025, то днем закінчення строку поставки товару є перший за ним робочий день, тобто понеділок - 30.12.2024.

З вищевикладеного, вбачається, що судом першої інстанції правильно застосовано ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та відповідно надано належне обґрунтування.

Щодо твердження позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про обов'язковість застосувати відкладальну обставину при виконані Державного контракту НОМЕР_4 від 30.09.2024 через відсутність державного фінансування, ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" зазначає, що в статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином. Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Явка представників сторін.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 08.04.2026 підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити та відмовити у задоволені апеляційної скарги ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3".

Представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 08.04.2026 заперечили проти задоволення апеляційної скарги позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а апеляційну скаргу ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" задовольнити.

У судовому засіданні 08.04.2026 Північний апеляційний господарський суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 16.04.2026 о 15 год 50 хв.

У судовому засіданні 16.04.2026 Північним апеляційним господарським судом проголошено скорочене рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 30.09.2024 між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (далі - виконавець) укладено державний контракт на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_5, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується виготовити та поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі - Товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації товарів ІНФОРМАЦІЯ_6 (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання ІНФОРМАЦІЯ_14, а Замовник зобов'язується прийняти через НОМЕР_1 військове представництво ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Представництво Замовника) та оплатити Товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом.

Відповідно до п. 2.1 державного контракту, вартість (ціна) Товару за цим Контрактом на момент його підписання зафіксована Сторонами в Специфікації на підставі комерційної пропозиції, сформованої Виконавцем відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 р. № 256 "Про реалізацію експериментального проекту щодо здійснення ІНФОРМАЦІЯ_37 безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та активних засобів протидії технічним розвідкам вітчизняного виробництва".

Згідно п. 2.2 державного контракту, загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить ІНФОРМАЦІЯ_16.

У п. 2.6 державного контракту сторони погодили, що кінцевий розрахунок за цим Контрактом проводиться шляхом оплати Замовником поставленого Товару протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після надання Виконавцем Замовнику належним чином оформленого рахунку на оплату, до якого додаються підписаний Сторонами Акт приймання-передачі товару за державним контрактом, видаткова накладна, Сертифікат якості (відповідності) Товару (партії Товару) з обов'язковим зазначенням дати виготовлення Товару та документів, зазначених у пункті 2.7 Контракту (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів па рахунок Замовника).

За умовами п. 2.7 державного контракту, усі платіжні документи за Контрактом оформлюються з дотриманням вимог законодавства. Виконавець надсилає Замовнику рахунок на оплату протягом 10 (десяти) календарних днів з дня поставки Товару (партії Товару). До рахунку додаються: посвідчення представництва Замовника; видаткова накладна з печаткою Виконавця та підписом посадової особи, яка отримала Товар. На підставі зазначених документів після їх отримання, Сторонами оформляється Акт приймання-передачі товару за державним контрактом, який є підставою для проведення розрахунків.

Згідно п. 2.8 державного контракту, у разі не передачі Виконавцем Замовникові товаросупровідних документів, відповідно до умов цього Контракту або якщо зазначені документи не відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством України, або містять помилки, Замовник має право затримати оплату Товару (без нарахування та сплати будь-яких штрафних санкцій Виконавцю) до моменту, коли зазначені документи будуть передані Замовникові, помилки будуть виправлені або документи будуть приведені у відповідність до чинного законодавства України та передані Замовникові.

Відповідно до п. 3.1 державного контракту, якість та комплектність Товару, а також його технічна документація мають відповідати технічним умовам ТУ У 30.3-36619829-001:2024 від 26.03.2024 і повинні забезпечувати використання такого Товару в повному обсязі відповідно до призначення.

Згідно п. 3.2 державного контракту, якість Товару перевіряється системою якості підприємства Виконавця та Представництвом Замовника. Приймання Товару за якістю здійснюється шляхом проведення приймально-здавальних випробувань за участю Представництва Замовника. Товар вважається прийнятим за якістю, якщо у разі проведення цих випробувань буде підтверджено відповідність Безпілотного літального апарату V10 ТУ У 30.3-36619829-001:2024. Товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено Замовником Виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки. Сторони погодили, що Товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії Виконавець погоджує завчасно із Замовником до початку відвантаження.

Про час відвантаження Товару Виконавець повідомляє Замовника за 10 (десять) календарних днів (п. 3.3. державного контракту).

Відповідно до п. 3.4 державного контракту, датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки Товару є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару та видаткової накладної за державним контрактом.

Право власності, контроль над Товаром та ризики втрат від випадкового знищення та пошкодження переходять від Виконавця безпосередньо до отримувача в день підписання Замовником та уповноваженим представником отримувача Акту приймання-передачі основних засобів, за формою згідно з додатком 23 до Інструкції з обліку ІНФОРМАЦІЯ_15, затвердженою наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.08.2017 №440 (далі - Акт приймання- передачі основних засобів), про що Замовник офіційно повідомляє Виконавця. Акт приймання-передачі Товару та видаткова накладна за державним контрактом та Акт приймання-передачі, що підписується Замовником та отримувачем підписуються одночасно в місці передачі Товару. Видаткова накладна, акт приймання-передачі та/або інший документ, який підтверджує факт передачі Товару Виконавцем, в обов'язковому порядку має містити код УКТЗЕД для кожного найменування Товару (п. 3.5 державного контракту).

Відповідно до п. 3.6 державного контракту, передача Товару від Виконавця Замовнику здійснюється на підставі належним чином оформлених довіреностей, виданих уповноваженим представникам Сторін на підписання відповідних актів приймання-передачі товару та видаткової накладної за цим Контрактом.

У п. 4.4 державного контракту сторони погодили, що Виконавець зобов'язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеного в Специфікації.

Згідно п. 4.2 державного контракту, в обґрунтованих випадках Сторони мають право коригувати строк поставки і приймання Товару не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до закінчення строку дії Контракту шляхом внесення змін до цього Контракту на підставі письмового звернення Виконавця, яке Виконавець повинен надати не пізніше ніж за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до дати поставки Товару, зазначеної в Специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 7 цього Контракту.

Відповідно до пп. 1 п. 7.2. державного контракту, у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пп. 4 п. 7.2 державного контракту сторони погодили, що у разі порушення Виконавцем зобов'язань щодо строків поставки Товару, за умови здійснення Замовником попередньої оплати, Виконавець зобов'язаний сплатити на користь Замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого Товару) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку поставки Товару до дня виконання Виконавцем обов'язку щодо поставки Товару, визначеного згідно з абзацом першим пункту 3.4 цього Контракту.

Контракт набирає чинності з дати укладення та діє до 31.03.2025 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання (п. 11.1. державного контракту).

Також, між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" було укладено додаткові угоди № 2 від 20.12.2024, № 3 від 28.12.2024, № 4 від 25.01.2025 та № 5 від 06.02.2025 до державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_5 від 30.09.2024.

У Специфікації до державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024, що є додатком №1 (далі - в редакції додаткової угоди №2) сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість - ІНФОРМАЦІЯ_16.

Крім того, у Специфікації сторони встановили строки поставки товару: ІНФОРМАЦІЯ_18 товару загальною вартістю - ІНФОРМАЦІЯ_16 поставляються у строк Т0+60 діб, де Т0 - дата здійснення попередньої оплати згідно з абзацом 2 пункту 2.9. державного контракту. Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" відповідно до умов державного контракту було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" попередню оплату у розмірі 70 % від вартості товару, що становить ІНФОРМАЦІЯ_17 що підтверджується платіжною інструкцією № 59 від 29.10.2024.

Тож, відповідно до умов державного контракту, з урахуванням специфікації, відповідач за первісним позовом зобов'язаний був поставити товар до 30.12.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024 відповідач за первісним позовом поставив товар, а позивач за первісним позовом в свою чергу прийняв вказаний товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_18 на загальну суму в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_16, що підтверджується Актом приймання - передачі товару № 1 від 11.02.2025 до державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024 та видатковою накладною № 2 від 11.02.2025.

Як вказує позивач за первісним позовом, ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" зобов'язання щодо поставки товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_18 виконано з порушенням строку визначеного у специфікації до державного контракту.

Позивач за первісним позовом вказує, що у зв'язку з порушенням ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" строку поставки Товару, який визначений у Специфікації до державного контракту ним було направлено на адресу відповідача за первісним позовом претензію № 11/2-2611 від 07.02.2025 та уточнену претензію № 11/2-3285 від 18.02.2025 про сплату пені та штрафу на підставі п. 7.2 контракту, у зв'язку з порушенням строку поставки товару.

Листом від 21.02.2025 № 02/21-02-25 відповідач за первісним позовом надав відповідь на вищезазначену претензію позивача за первісним позовом, в якому зазначив, що замовник своїми діями сприяв у затягуванні строків виготовлення товару, що призвело до порушення строків їх передачі, а тому наявні підстави для зменшення розміру збитків та неустойки.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом, позивач зазначає, що ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" здійснило поставку товару із порушенням строку, тому просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_23 та процентів за користування коштами попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач за первісним позовом зазначає, що 27.09.2024 ним було надіслано повідомлення на зміну тактико-технічних характеристик (ТТХ) товару. Як вказує відповідач за первісним позовом, зміна тактико-технічних характеристик товару є зміною істотних умов Контракту у відповідності до ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та абз. 4 пункту 10 постанови КМУ від 24.03.2023 №256.

Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що затримка виконання ним зобов'язань за державним контрактом НОМЕР_5 від 30.09.2024 спричинена також поведінкою позивача за первісним позовом, який тривалий час погоджував випробування ІНФОРМАЦІЯ_32. Також, відповідач за первісним позовом вказав, що під час закупівлі ним ІНФОРМАЦІЯ_20 для виконання умов Державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024 виникла затримка щодо оплати ІНФОРМАЦІЯ_20 по вині банку, який обслуговує Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3".

В свою чергу, в обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" зазначає, що Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" неналежним чином виконує свої зобов'язання з оплати за поставлений позивачем за зустрічним позовом товар, у зв'язку з чим у відповідача за зустрічним позовом виникла заборгованість у сумі ІНФОРМАЦІЯ_21

Крім того, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом ІНФОРМАЦІЯ_22 - інфляційних втрат за період з 05.03.2025 по 08.05.2025.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У пункті 2.9 державного контракту сторони погодили, що відповідно до вимог абзацу 2 пункту 10 Порядку реалізації експериментального проекту щодо здійснення ІНФОРМАЦІЯ_37 безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та активних засобів протидії технічним розвідкам вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 24 березня 2023 № 256 та за рішенням державного замовника розрахунки за Товар здійснюються шляхом проведення попередньої оплати у розмірі 70 (сімдесяти) відсотків від вартості (ціни) Товару за Специфікацією (Додаток 1) Контракту на строк не більше як 60 (шістдесят) календарних днів у такому порядку: сплата 70 відсотків від вартості Товару за Контрактом здійснюється Замовником шляхом проведення попередньої оплати на підставі рахунку, наданого Виконавцем за умови надання ним Замовнику діючого на дату подання рахунку Висновку експерта науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення товарознавчого дослідження Товару та позитивного Висновку військового представництва щодо спроможності Виконавця виготовити та поставити Товар за Контрактом.

Замовник письмово поінформує Виконавця щодо рішення державного замовника стосовно можливості та порядку здійснення попередньої оплати за цим Контрактом протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання такого рішення.

У разі проведення попередньої оплати Товар поставляється не пізніше строку поставки Товару, зазначеного у Специфікації.

Попередня оплата здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після прийняття державним замовником рішення щодо здійснення попередньої оплати за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку Замовника на підставі рахунку на оплату, наданого Виконавцем, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я Виконавця в органі державної казначейської служби, з подальшим використанням зазначених коштів Виконавцем виключно на цілі, визначені цим Контрактом, з наданням відповідних підтверджуючих документів.

У разі якщо очікувана орієнтовна вартість Товару, зазначена у Висновку експерта науково - дослідного інституту судових експертиз, діючого на дату подання рахунку на оплату, за результатами проведення товарознавчого дослідження буде зазначена менше, ніж в пункті 2.2 цього Контракту, Сторони впродовж одного дня зобов'язані укласти відповідну додаткову угоду з метою приведення ціни Товару у відповідність до Висновку експерта науково - дослідного інституту судових експертиз на підставі скорегованої комерційної пропозиції.

Як встановлено судом, 29.10.2024 Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" відповідно до умов державного контракту було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" попередню оплату у розмірі 70 % від вартості товару, що становить ІНФОРМАЦІЯ_17 що підтверджується платіжною інструкцією № 59 від 29.10.2024.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Так, у Специфікації до державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024, що є додатком №1 сторони встановили строки поставки товару, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_18 товару загальною вартістю - ІНФОРМАЦІЯ_16 поставляються у строк Т0+60 діб, де Т0 - дата здійснення попередньої оплати згідно з абзацом 2 пункту 2.9. державного контракту.

Крім того, у п. 4.1 державного контракту сторони погодили, що виконавець зобов'язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеного в Специфікації.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач за первісним позовом зобов'язаний був здійснити поставку товару до 30.12.2024 (29.10.2024 (дата здійснення попередньої оплати)+60 діб).

При цьому, судом враховані вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, де зазначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Проте, як зазначено судом вище, 11.02.2025 на виконання умов державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024 відповідач за первісним позовом поставив товар, а позивач за первісним позовом в свою чергу прийняв вказаний товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_18 на загальну суму в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_16, що підтверджується Актом приймання - передачі товару № 1 від 11.02.2025 до державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024 та видатковою накладною № 2 від 11.02.2025, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Отже, відповідач за первісним позовом прострочив поставку товару на суму ІНФОРМАЦІЯ_16 з 31.12.2024 до 10.02.2025.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Тож, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_23 та проценти за користування коштами попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_19

Згідно пп. 1 п. 7.2. державного контракту, у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за державним контрактом, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Суд перевірив наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого виконання зобов'язання та, відповідно, у розмірі нарахування пені, оскільки як встановлено судом вище, відповідач за первісним позовом зобов'язаний був здійснити поставку товару до 30.12.2024, відтак починаючи з 31.12.2024 відбулося прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 325 892, 17 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за період з 31.12.2024 по 10.02.2025, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача за первісним позовом розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та підпункту 1 пп. 7.2. державного контракту, та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов державного контракту, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом ІНФОРМАЦІЯ_24 - штрафу.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом процентів за користування коштами попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_25

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

У статті 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, положення статті 536 та частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер договору купівлі-продажу. Порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відтак з огляду на зміст підпункту 4 пункту 7.2 державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024 суд відзначає, що правовідносини у відповідній частині регулюються саме приписами статті 536 та частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №910/10379/24, якою рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні процентів за користування грошовими коштами, були скасовані, а справу у вказаній частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суд серед іншого зазначив, що передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти за своєю правовою природою є винагородою (платою) за користування грошовими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України), та виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

Отже, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Суд зауважує, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частина перша статті 3 Цивільного кодексу України). За встановлених у справі обставин сторони самостійно на власний розсуд, використовуючи принцип свободи договору, передбачили відповідну його умову щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розумінні статті 536 Цивільного кодексу України, що відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2025 у справі №910/10379/24 відзначив, що спірні правовідносини у справі виникли саме з Держконтракту, який був укладений між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем. За умовами спірного Контракту (підпункту 4 пункту 7.2) виконавець зобов'язаний у разі порушення зобов'язань щодо строків поставки товару сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару).

Отже, з аналізу правової конструкції вказаної норми необхідним для стягнення відсотків за користування грошовими коштами попередньої оплати є встановлення таких обставин: (1) здійснення замовником попередньої оплати товару, її розмір; (2) прострочення зобов'язання виконавцем щодо строків поставки товару; (3) вартість простроченого товару.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2025 у справі №910/10379/24 зазначив, що з огляду на те, що відсотки за користування грошовими коштами є способом захисту майнового права та інтересу кредитора і передбачають отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, що були отримані ним як попередня оплата, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у конкретних правовідносинах.

Зважаючи на викладені обставини, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.05.2025 у справі №910/10379/24, та беручи до уваги відсутність доказів визнання недійсною вказаної умови договору, суд дійшов висновку щодо наявності підстав у позивача за первісним позовом нараховувати проценти за користування відповідачем за первісним позовом попередньою оплатою на підставі пп. 4 п. 7.2 Державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024.

Суд перевіривши розрахунок процентів, наданий позивачем за первісним позовом встановив, що позивачем за первісним позовом допущено помилки у визначенні періоду їх нарахування. Позивач за первісним позовом здійснює нарахування процентів з 30.12.2024 по 10.02.2025, в той час як прострочення поставки товару відбулося з 31.12.2024, відтак обгрунтованим для нарахування процентів є період з 31.12.2024 до 10.02.2025.

За таких обставин місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок процентів та дійшов правильного висновку, що арифметично правильним та нормативно обгрунтвоаним розміром процентів за прострочення поставки товару є ІНФОРМАЦІЯ_26 тому вимога позивача за первісним позовом в цій частині підлягає задоволенню частково.

Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" було подано клопотання про звільнення від відповідальності, в якому відповідач (за первісним позовом) просив суд у разі, якщо суд прийде до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача (за первісним позовом), врахувати відсутність вини відповідача (за первісним позовом), вжиті ним заходи для врегулювання спору та звільнити відповідача (за первісним позовом) від відповідальності, а у разі неможливості такого звільнення - зменшити на 99% розмір штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Верховний Суд виснував, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

За наслідками розгляду справи №911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки: «розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання; у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина 3 статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…;

- … індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного виконання зобов'язання не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

В обгрунтування поданого клопотання відповідач за первісним позовом зазначає, що з метою виконання державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024 він уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_27» Договір купівлі-продажу № НОМЕР_6 від 01.11.2024 (далі - Договір) на придбання ІНФОРМАЦІЯ_20 для виготовлення Товару.

Відповідач за первісним позовом зазначав, що його загальна заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_27» за договором купівлі-продажу № НОМЕР_6 від 01.11.2024 становить ІНФОРМАЦІЯ_28

Отже, як вказує відповідач за первісним позовом, він виконував роботи і надавав послуги ІНФОРМАЦІЯ_6 для Агенції шляхом укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з нерезидентами, і як суб'єкт господарювання поніс збитки у сумі ІНФОРМАЦІЯ_29

У зв'язку із викладеним, відповідач за первісним позовом просить суд прийняти до уваги, що стягнення з нього значних сум штрафних санкцій, які перевищують прибуток від ціни Державного контракту, під час правового режиму воєнного стану, може призвести до негативних наслідків для підприємства в цілому, зокрема зриву виконання інших державних контрактів, укладених відповідачем за первісним позовом та зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є поставка товарів ІНФОРМАЦІЯ_31 для ІНФОРМАЦІЯ_30.

При цьому, як пояснює відповідач за первісним позовом, для позивача за первісним позовом не матиме негативних наслідків звільнення від відповідальності відповідача за первісним позовом або зменшення розміру штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача за первісним позовом ним ніяким чином не доведена.

Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що 27.09.2024 ним було надіслано повідомлення на зміну тактико-технічних характеристик товару. Як вказує відповідач за первісним позовом, зміна тактико-технічних характеристик (ТТХ) товару є зміною істотних умов Контракту у відповідності до ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та абз. 4 пункту 10 постанови КМУ від 24.03.2023 №256.

Водночас, відповідач за первісним позовом повідомив, що затримка виконання ним зобов'язань за державним контрактом НОМЕР_5 від 30.09.2024 спричинена також поведінкою позивача за первісним позовом, який тривалий час погоджував випробування ІНФОРМАЦІЯ_32.

Також, відповідач за первісним позовом вказав, що під час закупівлі ним ІНФОРМАЦІЯ_20 для виконання умов державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024 виникла затримка щодо оплати ІНФОРМАЦІЯ_20 по вині банку, який обслуговує Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Таким чином, стягнення з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) значних сум штрафних санкцій, які перевищують прибуток від ціни Державного контракту, під час правового режиму воєнного стану, може призвести до негативних наслідків для підприємства в цілому, зокрема зриву виконання інших Державних контрактів, укладених відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) та зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є поставка товарів ІНФОРМАЦІЯ_31 для ІНФОРМАЦІЯ_30.

Спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_33, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, ІНФОРМАЦІЯ_34.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Фінансування потреб національної оборони держави здійснюється за рахунок і в межах коштів, визначених у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Фінансування потреб національної оборони держави може здійснюватися додатково за рахунок благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_33, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів ІНФОРМАЦІЯ_35

Судом апеляційної інстанції також враховано, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) за своєю статутною діяльністю створений з метою створення інтегрованої системи закупівель у ІНФОРМАЦІЯ_36, забезпечення циклу продукції ІНФОРМАЦІЯ_6, укладення компенсаційних (офсетних) угод, укладенні та визначення етапності виконання державних контрактів (договорів) на забезпечення продукцією ІНФОРМАЦІЯ_6, здійснення закупівель товарів, робіт та послуг, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_37 та для гарантованого забезпечення потреб ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_38, у тому числі, як служба державного замовника у сфері ІНФОРМАЦІЯ_39, а також одержання прибутку від статутної діяльності Підприємства.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що незважаючи на суб'єктивні та об'єктивні причини поставка Товарів за спірним Контрактом відбулась у повному обсязі, проти чого сторони не заперечують, тоді як заявлені до стягнення штрафні санкції мають значний розмір.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду № 7-рп/2013 від 11.07.2013).

Враховуючи специфіку Товарів, що є предметом Держконтракту, та відповідно обмеженість кола контрагентів, з якими відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) може укласти відповідні контракти на поставку таких товарів, та положення статті 17 Конституції України, за змістом яких ІНФОРМАЦІЯ_40, ІНФОРМАЦІЯ_38, справою всього народу, суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50%.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу на 50%.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру процентів за користування коштами попередньої оплати, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені Контрактом проценти за своєю правовою природою є винагородою (платою) за користування грошовими коштами, не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора і передбачають отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, що були отримані ним як попередня оплата, відповідно відсутні правові підстави для зменшення процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 551 ЦК України та 233 ГК України.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 08 лютого 2017 року у справі №910/29752/15, які знайшли своє відображення і у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №904/3315/18 (пункт 112 постанови), для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції забезпечення належного виконання зобов'язання (аналогічні висновки знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 січня 2025 року у справі №916/828/24).

Колегія суддів констатує, що підпункт 4 пункту 7.2. Контракту включений сторонами до розділу 7 Контракту "Відповідальність сторін".

Отже, заявлена позивачем до стягнення сума процентів належить до окремого виду відповідальності в силу відповідного договірного врегулювання між сторонами.

Суд зауважує, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), і за встановлених у справі обставин сторони самостійно на власний розсуд, використовуючи принцип свободи договору, передбачили відповідну його умову щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розумінні статті 536 Цивільного кодексу України як відповідальність сторін, що відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому будь-яких обставин, що спростовують презумпцію правомірності Контракту в цій частині судом не встановлено, а позивач таких обставин у встановленому процесуальним законом порядку не довів.

Подібні правові висновки наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2025 у справі №910/2003/24.

Виходячи із наведеного, фактично проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами, в даному випадку слід вважати по своїй правовій природі засобом відповідальності боржника, про що вірно наголошує відповідач в апеляційній скарзі.

З урахуванням вищенаведеного, беруючи до уваги специфіку укладеного сторонами Державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024, причини і обставини, які зумовили порушення відповідачем за первісним позовом його договірних зобов'язань в частині порушення строку поставки товару, зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем за первісним позовом збитків та інших негативних наслідків через таке прострочення, погіршення фінансового стану, з урахуванням того, що стягнення з відповідача штрафних санкцій є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони, з урахуванням того, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами ст. 551 ЦК України та 233 ГК України вбачає наявність обгрунтованих підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати, на 50% (виходячи із зменшення суми пені та штрафу на 50%).

Таке зменшення колегія суддів вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, яке запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, оскільки надасть позивачу розумну компенсацію за невиконання зобов'язання за Контрактом.

За таких обставин, вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, до стягнення з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) на користь позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підлягають ІНФОРМАЦІЯ_41 процентів за користування коштами попередньої оплати.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ""ІНФОРМАЦІЯ_3" до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_8, з яких: ІНФОРМАЦІЯ_42 - основний борг та ІНФОРМАЦІЯ_22 - інфляційні втрати, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

У Специфікації до державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024, що є додатком №1 сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість - ІНФОРМАЦІЯ_16.

Крім того, у п. 2.2 державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024 сторони погодили, що загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить ІНФОРМАЦІЯ_16.

Судом встановлено, що 11.02.2025 на виконання умов державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024 відповідач за первісним позовом поставив товар, а позивач за первісним позовом в свою чергу прийняв вказаний товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_18 на загальну суму в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_16, що підтверджується Актом приймання - передачі товару № 1 від 11.02.2025 до державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024 та видатковою накладною № 2 від 11.02.2025, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Згідно п. 2.6 державного контракту, кінцевий розрахунок за цим Контрактом проводиться шляхом оплати Замовником поставленого Товару протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після надання Виконавцем Замовнику належним чином оформленого рахунку на оплату, до якого додаються підписаний Сторонами Акт приймання-передачі товару за державним контрактом, видаткова накладна, Сертифікат якості (відповідності) Товару (партії Товару) з обов'язковим зазначенням дати виготовлення Товару та документів, зазначених у пункті 2.7 Контракту (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів па рахунок Замовника).

Відповідно до п. 2.7 державного контракту, усі платіжні документи за Контрактом оформлюються з дотриманням вимог законодавства. Виконавець надсилає Замовнику рахунок па оплату протягом 10 (десяти) календарних днів з дня поставки Товару (партії Товару). До рахунку додаються: посвідчення представництва Замовника; видаткова накладна з печаткою Виконавця та підписом посадової особи, яка отримала Товар. На підставі зазначених документів після їх отримання, Сторонами оформляється Акт приймання-передачі товару за державним контрактом, який є підставою для проведення розрахунків.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що 11 лютого 2025 року ним було надано товаротранспортну накладу Р-1 від 11 лютого 2025 року, видаткову накладну №1 від 11 лютого 2025 року про передачу Товару на склад та акт №1 приймання-передачі за Державним контрактом НОМЕР_5 від 30.09.2024, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Також позивач за зустрічним позовом зазначив, що ним було надано замовнику рахунок №4 від 11 лютого 2025 року на суму ІНФОРМАЦІЯ_42.

Вказані обставини не заперечувались відповідачем за зустрічним позовом (Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2») у відзиві на зустрічний позов.

Отже, зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку, що всі документи, передбачені умовами державного контракту НОМЕР_5 від 30.09.2024, були передані Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» 11.02.2025, у зв'язку з чим Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зобов'язано було здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар у суму ІНФОРМАЦІЯ_42. (ІНФОРМАЦІЯ_16 - 5 431 536, 25 грн) у строк до 04.03.2025.

Суд зазначає, що доказів сплати грошових коштів у сумі ІНФОРМАЦІЯ_42. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем за зустрічним позовом не надано.

Що стосується заперечень відповідача за зустрічним позовом про відсутність бюджетного фінансування, суд зазначає, що в ст. 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином. Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За наведених обставин суд відхиляє вказані заперечення відповідача за зустрічним позовом.

Водночас судом враховано, що 25.01.2025 між сторонами була укладена Додаткова угода №4 до Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024, де сторони погодили, що обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за контрактом у 2025 році становлять ІНФОРМАЦІЯ_42.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач за зустрічним позовом не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем за зустрічним позовом було порушено умови Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_42.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом ІНФОРМАЦІЯ_22 - інфляційних втрат за період з 05.03.2025 по 08.05.2025.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем за зустрічним позовом грошового зобов'язання з оплати оставленого товару, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом ІНФОРМАЦІЯ_22 - інфляційних втрат за період з 05.03.2025 по 08.05.2025.

Тож, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" підлягали задоволенню повністю.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/4836/25 підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/4836/25 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/4836/25 підлягає скасуванню в частині часткового задоволення первісного позову, з ухваленням нового рішення, яким первісний позов задовольнити частково, в частині задоволення зустрічного позову рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/4836/25 слід залишити без змін.

Судові витрати.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір за подання позову та апеляційної скарги) підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/4836/25 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/4836/25 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/4836/25 скасувати в частині часткового задоволення первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (АДРЕСА_1) на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_2) ІНФОРМАЦІЯ_43. - судового збору.

5. В решті первісного позову відмовити.

6. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/4836/25 в частині задоволення зустрічного позову залишити без змін.

7. Стягнути з Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (АДРЕСА_1) ІНФОРМАЦІЯ_44

8. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи №910/4836/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв'язку з відпусткою судді Коробенка Г.П. з 27.04.2026 по 30.04.2026 та відрядженням судді Михальської Ю.Б. з 25.04.2026 по 01.05.2026 повний текст постанови складено 04.05.2026.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська

Попередній документ

136198803

Наступний документ

136198805

Інформація про рішення:

№ рішення:	136198804
№ справи:	910/4836/25
Дата рішення:	16.04.2026
Дата публікації:	05.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (16.04.2026)
Дата надходження:	23.10.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

22.05.2025 09:40	Господарський суд міста Києва
15.01.2026 10:00	Північний апеляційний господарський суд
05.03.2026 14:00	Північний апеляційний господарський суд
08.04.2026 11:00	Північний апеляційний господарський суд
16.04.2026 15:50	Північний апеляційний господарський суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

КРАВЧУК Г А

суддя-доповідач:

КРАВЧУК Г А

ЩЕРБАКОВ С О

суддя-учасник колегії:

КОРОБЕНКО Г П

МИХАЛЬСЬКА Ю Б

ТАРАСЕНКО К В

ТИЩЕНКО А І