ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4413/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді: Принцевської Н.М.
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Макаренко Ганни Анатоліївни
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026
по справі № 916/4413/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика"
до Фізичної особи-підприємця Макаренко Ганни Анатоліївни
про стягнення заборгованості в розмірі 65424,16 грн,
(суддя першої інстанції: Демченко Т.І., дата та місце ухвалення рішення: 02.02.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Бізнес позика» (далі - ТОВ ,,Бізнес позика», Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Макаренко Ганни Анатоліївни (далі - ФОП Макаренко Г.А., Відповідач), в якій просило суд стягнути з Відповідача заборгованість за Кредитним договором в розмірі 65424,16 грн, з яких: 27000 грн прострочених платежів по тілу кредиту; 37764,51 грн прострочених платежів по процентах; 659,65 грн прострочених платежів за комісією.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилався на порушення Відповідачем умов Договору від 04.08.2025 №506696-КС-001 про надання кредиту в частині своєчасного повернення кредитних коштів.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у даній справі позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Макаренко Ганни Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Бізнес позика» 27000 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 37764,51 грн прострочених платежів по процентах, 659,65 грн прострочених платежів за комісією, 2422,40 грн судового збору.
Враховуючи підтвердження матеріалами справи обставини укладання між сторонами Договору у письмовій формі та обставини надання Позивачем кредитних коштів, з огляду на те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості по тілу кредиту, Відповідач, згідно приписів ст. 74,76-77 Господарського процесуального кодексу України, не надав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача суми заборгованості по тілу кредиту у сумі 27000 грн.
Крім того, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 37764,51 грн прострочених платежів по процентах та 659,65 грн прострочених платежів за комісією, також підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням, Фізична особа - підприємець Макаренко Ганни Анатоліївни звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Макаренко Ганни Анатоліївни на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4413/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
12.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Макаренко Ганни Анатоліївни надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої апелянтом надано докази сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження Фізичної особи-підприємця Макаренко Ганни Анатоліївни на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4413/25; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; вирішено розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Макаренко Ганни Анатоліївни на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4413/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4413/25.
26.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4413/25.
Позивач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2024 між ТОВ ,,Бізнес позика» (Кредитодавець) та ФОП Макаренко Г.А. (Позичальник) укладено договір № 506696- КС-001 про надання кредиту (Договір), з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України ,,Про електронну комерцію», на наступних умовах:
Відповідно до п. 1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 27000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (кредит), а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (Правила). Строк кредиту: 16 тижнів; процента ставка: в день 1,50000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: 1,16038889, фіксована; комісія за надання кредиту: 4050,00 грн; загальний розмір наданого кредиту: 27000,00 грн; термін дії Договору: до 24.11.2024; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 56720,00 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Грошові кошти у кредит надаються позичальнику у порядку та строки, передбачені Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Згідно з п. 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (проценти) нараховуються за ставкою вказаною у п.1 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Пунктом 3 Договору встановлено графік платежів:
1. Дата: 18.08.2024; залишок по основній сумі кредиту: 27000,00 грн; проценти за користування кредитом: 4699,65 грн; комісія за надання кредиту: 2390,35 грн; загальний платіж 7090,00 грн;
2. Дата: 01.09.2024; залишок по основній сумі кредиту: 27000,00 грн; проценти за користування кредитом: 4386,34 грн; частковий платіж основної суми: 1044,01 грн; комісія за надання кредиту: 1659,65 грн; загальний платіж 7090,00 грн;
3. Дата: 15.09.2024; залишок по основній сумі кредиту: 25955,99 грн; проценти за користування кредитом: 4216,66 грн; частковий платіж основної суми: 2873,34 грн; загальний платіж 7090,00 грн;
4. Дата: 29.09.2024; залишок по основній сумі кредиту: 23082,65 грн; проценти за користування кредитом: 3749,90 грн; частковий платіж основної суми: 3340,10 грн; загальний платіж 7090,00 грн;
5. Дата: 13.10.2024; залишок по основній сумі кредиту: 19742,55 грн; проценти за користування кредитом: 3207,76 грн; частковий платіж основної суми: 3882,74 грн; загальний платіж 7090,00 грн;
6. Дата: 27.10.2024; залишок по основній сумі кредиту: 15859,81 грн; проценти за користування кредитом: 2576,56 грн; частковий платіж основної суми: 4513,44 грн; загальний платіж 7090,00 грн;
7. Дата: 10.11.2024; залишок по основній сумі кредиту: 11346,37 грн; проценти за користування кредитом: 1843,24 грн; частковий платіж основної суми: 5246,76 грн; загальний платіж 7090,00 грн;
8. Дата: 24.11.2024; залишок по основній сумі кредиту: 6099,61 грн; проценти за користування кредитом: 990,39 грн; частковий платіж основної суми: 6099,61 грн, загальний платіж 7090,00 грн.
Усього проценти за користування кредитом складають: 25670,00 грн; частковий платіж основної суми: 27000,00 грн; комісія за надання кредиту: 4050,00 грн; загальний платіж: 56720,00 грн.
Відповідно до п.5.4.1 Договору Кредитодавець зобов'язаний надати кредит Позичальнику в строки (терміни) та в порядку передбаченому Договором.
Інші умови цього правочину регулюються Правилами (Правила), які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п.16 Договору).
Позичальник зобов'язаний своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту у порядку, визначеному цими Правилами та договором про відкриття кредитної лінії (п.9.3.2.3 Правил).
Укладаючи Договір, Кредитодавець та Заявник/Позичальник визнають усі документи (зокрема Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентним за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України ,,Про електронну комерцію''. Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто, вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Заявник/Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (включаючи, істотними) умовами Договору (п.5.4 Правил).
За користування кредитом Позичальнику нараховуються, а Позичальник повинен сплатити Кредитодавцю проценти у розмірі, який зазначено в Договорі про відкриття кредитної лінії. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом відповідно до умов Договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику (перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок Позичальника) до дня (включно), коли Позичальник повністю виконав зобов'язання за Договором (п.6.1 Правил).
Також Позичальнику нараховується і Позичальник повинен сплатити Кредитодавцю комісію за видачу кредиту (якщо умови Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) у розмірі, який зазначено в Договорі про відкриття кредитної лінії та комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит, у розмірі, який зазначено в договорі (додатковій угоді) про внесення змін у Договір про відкриття кредитної лінії (п.6.4 Правил).
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Кредитодавця у строки, встановлені Договором (п.6.10 Правил).
У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору (п.6.11 Правил).
Зі змісту документа під назвою ,,Візуальна форма послідовності дій Клієнта» вбачається, що 04.08.2024 у проміжок часу з 14 год. 56 хв. по 15 год. 07 хв. ФОП Макаренко Г.А. на сайті www.my.bizpozyka.com вчинила дії, необхідні для укладення електронного Договору, зокрема, використовуючи номер телефону, ідентифікувалася в системі, зайшла до особистого кабінету, надала інформацію для формування належної пропозиції клієнту, ознайомилася з офертою та прийняла її умови, надіславши акцепт до ТОВ ,,Бізнес позика» та підписавши договір одноразовим ідентифікатором UA-8136 (Т.1, а.с.25).
На виконання Договору Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 27000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.08.2024 (Т.1, а.с. 27), а також інформацією від АТ КБ ,,Приват Банк» про випуск банківської картки № НОМЕР_1 на ім'я Макаренко Г.А. на рахунок НОМЕР_2 у валюті UAH якого ТОВ ,,Бізнес позика» розмістило кредитні кошти (Т.1, а.с.130-141).
Оскільки ФОП Макаренко Г.А. на виконання умов Договору здійснила лише часткове повернення кредитних коштів на загальну суму 8090,00 грн (4699,65 грн по відсотках та 3390,35 грн по комісії), ТОВ ,,Бізнес позика» звернулось до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі, у якому просило стягнути з Відповідача заборгованість за Кредитним договором в розмірі 65424,16 грн, з яких: 27000 грн прострочених платежів по тілу кредиту; 37764,51 грн прострочених платежів по процентах; 659,65 грн прострочених платежів за комісією.
Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 у даній справі позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Макаренко Ганни Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Бізнес позика» 27000 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 37764,51 грн прострочених платежів по процентах, 659,65 грн прострочених платежів за комісією, 2422,40 грн судового збору.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно з приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст.629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За умовами ч.1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до приписів ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України “Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ст. 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
За змістом статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина 3).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Отже із змісту названих положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір.
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За змістом ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов'язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.
Наявний у матеріалах справи Договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором “Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8163», а відтак висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в цій частині в повній мірі відповідає, як матеріалам справи так і положенням закону.
Судова колегія вважає, що надані Позивачем докази на підтвердження обставини укладання між сторонами електронного договору за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, відповідають критерію вірогідності щодо обставини укладання між сторонами договору.
При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19).
Таким чином, судова колегією встановлено, що Договір № 506696-КС-001 укладений Сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, а також з урахуванням доведення матеріалами справи обставини перерахування на рахунок Відповідача грошових коштів, суд зазначає про наявність у Відповідача обов'язку з повернення кредитних коштів.
Згідно з частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом раніше, 04.08.2024 між ТОВ ,,Бізнес позика» (Кредитодавець) та ФОП Макаренко Г.А. (Позичальник) укладено Договір №506696-КС-001 про надання кредиту, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України ,,Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ ,,Бізнес позика» надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 27000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (кредит), а Позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Приналежність Відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_2 , на яку перераховувались кредитні кошти підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», наданою на запит господарського суду.
Окрім того банком надано виписку по рахунку за вказаною карткою, з якого вбачається зарахування коштів 04.08.2024 у розмірі 27 000 грн.
За змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судовою колегією із наявних у справі доказів, Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 506696-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 506696-КС-001 Позичальника Фізичної особи - підприємця Макаренко Г.А., чим порушив свої зобов'язання, встановлені Договором.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 506696-КС-001 Позичальника Фізичної особи - підприємця Макаренко Г.А., Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 506696-КС-001 на загальну суму 8090 грн.
Доказів повернення суми кредиту матеріали справи не містять, а факт перерахування Позивачем кредитних коштів у визначеному Договором розмірі Апелянт не спростував.
Враховуючи підтвердження матеріалами справи обставини укладання між Сторонами договору у письмовій формі та обставини надання Позивачем кредитних коштів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Відповідача суми заборгованості по тілу кредиту у сумі 27000 грн.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому, може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 30.11.2022 № 214/6975/15-ц; від 25.11.2022 № 1512/2-214/11; від 21.09.2022 № 381/1647/21; від 01.08.2022 № 369/11694/15-ц; від 06.07.2022 № 128/2269/20; від 01.06.2022 № 172/35/16-ц; від 31.05.2022 № 194/329/15-ц; від 25.05.2022 № 219/7527/16; від 25.05.2022 № 645/59/16-ц; від 20.05.2022 № 336/4796/18; від 09.02.2022 № 161/5648/20; від 02.02.2022 № 205/7751/16-ц.
Як зазначено вище, надходження 04.08.2024 на карту Відповідача грошових коштів у сумі 27000 грн підтверджено випискою АТ КБ “ПриватБанк» стосовно ФОП Макаренко Г.А. за період з 04.08.2024 по 24.11.2024, що правильно враховано судом першої інстанції.
Крім того, відповідно до ч.1ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Частинами 1 та 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Процентна ставка, а також розмір комісії сторонами погоджено умовами укладеного між ними договору.
За результатами перевірки розрахунку процентів та комісії з урахуванням визначеного Позивачем періоду її нарахування судовою колегією не виявлено помилок у розрахунку.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що Позивачем проведено нарахування у межах строку кредитування, а сума вимог зі сплати комісії не перевищує її розмір, який визначений умовами Договору.
При цьому, Позивачем не нараховано на прострочені платежі відсотки річні або інфляційні втрати, чим дотримано вимог п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 37764,51 грн - прострочених платежів по процентах, а також 659,65 прострочених платежів за комісією є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судова колегія відхиляє, як необґрунтовані, доводи Апелянта про ненадання Позивачем оригіналу Договору про надання кредиту, що укладається у вигляді електронного документа, який містить кваліфікований електронний підпис із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфіковану електронну печатку Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, накладену уповноваженим працівником Кредитодавця, а тому не можна встановити достовірно, чи був взагалі він укладений, в якій формі, які його умови, у тому числі розміри процентної ставки, строк кредитування та загальну вартість кредиту.
Як встановлено колегією суддів раніше та вбачається з умов Договору, останній укладено шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано Відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України ,,Про електронну комерцію''.
Стосовно посилань Апелянта про те, що зі змісту документів у форматі pdf, доданих до позовної заяви, не вбачається наявність належних, допустимих та достовірних доказів того, що саме ФОП Макаренко Г.А. будь-яким чином застосувала ідентифікатор електронного підпису для підписання будь-якого кредитного договору, так і доказів, що підтверджують факт отримання саме ФОП Макаренко Г.А. одноразового ідентифікатора, апеляційний суд звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, у якій суд зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету та пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
З огляду на зазначене, а також те, що без послідовних та цілеспрямованих дій ФОП Макаренко Г.А. отримання одноразового ідентифікатора було б неможливим, апеляційний господарський суд погоджується з вірними висновками суду першої інстанції про доведеність факту застосування Відповідачем ідентифікатора електронного підпису для підписання кредитного договору.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4413/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Макаренко Ганни Анатоліївни - без задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Макаренко Ганни Анатоліївни на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4413/25 -залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4413/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Матеріали справи №916/4413/25 повернути до Господарського суду Одеської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України.
Постанову складено та підписано 04.05.2026, у зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії суддів Діброви Г.І. з 13.04.2026 по 18.04.2026 у відрядженні та відпустці, а також перебуванням судді-учасника колегії суддів Ярош А.І. з 17.04.2026 по 01.05.2026 у відпустці.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош