Справа №577/3675/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/199/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне вбивство
Іменем України
22 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 577/3675/22 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.03.2024, за яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 125 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
установила:
Від захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_13 надійшло клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання та покладенням на нього визначених ч. 5 ст. 194 КПК обов'язків, яке обґрунтоване тим, що ризики, передбачені п. 1, 3 ст. 177 КПК, які стали підставою для застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перестали бути актуальними, оскільки він впевнений у законності вироку суду першої інстанції та відбув призначене йому покарання, тому не має наміру ухилятися від суду, при цьому всі свідки та потерпілі вже були допитані.
У доповненнях до клопотання захисник ОСОБА_11 також вказує на фактично відбуте покарання обвинуваченим та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Крім того, обвинувачений позитивно характеризується та має стійкі соціальні зв'язки.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу, доводи обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисників ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , які просили змінити запобіжний захід, доводи прокурора ОСОБА_9 , яка заперечила проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ст. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Відповідно ч. 1 ст. 405 КПК, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31, а згідно ч. 2 ст. 331 цього Кодексу вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК.
Зокрема, положеннями ч. 1, 4 ст. 201 КПК визначено , що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання. Розгляд клопотання обвинуваченого здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Підставою застосування запобіжного заходу, як і його продовження, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 2 ст. 177 КПК), а згідно ч. 1, 4 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Перевіряючи доводи клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який у виді особистого зобов'язання, з'ясувавши і дослідивши всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість перебування ОСОБА_10 під вартою, колегія суддів виходить з такого.
Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.03.2024 ОСОБА_10 визнаний винним за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 125 КК, і йому призначене покарання: за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 125 КК у виді обмеження волі строком 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців. Обґрунтованість цього обвинувачення на даний момент вже вирішена судом першої інстанції у межах своїх повноважень при ухваленні обвинувального вироку, тому на стадії застосування запобіжного заходу у суді апеляційної інстанції до початку апеляційного перегляду судового рішення по суті, колегія суддів не уповноважена давати оцінку дослідженим доказам, і може з'ясовувати та досліджувати обставини тільки щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків та необхідності і доцільності тримання під вартою обвинуваченого для їх запобігання.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо), а ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, але вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Врахування тяжкості кримінального правопорушення також має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги вимоги апеляційної скарги прокурора, в якій порушується питання про перекваліфікацію дій обвинуваченого на більш тяжке кримінальне правопорушення та призначення йому покарання у виді позбавлення волі строком 10 років, розгляд якої ще триває, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.».
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови», §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»).
Таким чином, у ході апеляційного розгляду встановлено наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, які були підставою для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого, не перестали існувати. У той же час, з урахуванням їх інтенсивності та ймовірності реалізації на даному етапі кримінального провадження вони не є такими, що не можуть бути нівельовані шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки враховуючи відомості про особу обвинуваченого в їх сукупності, зокрема його вік, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, сімейний стан, позитивні характеристики, а також інші обставини, що його характеризують, беручи до уваги тривалість здійснення кримінального провадження, строк перебування обвинуваченого під вартою, відсутність даних про порушення ним процесуальних обов'язків у минулому, а також зважаючи на стадію апеляційного розгляду, в межах якого прокурором порушується питання про необхідність безпосереднього дослідження доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подальше тримання під вартою за таких обставин не є необхідним і пропорційним втручанням у права та свободи особи, а мета застосування запобіжного заходу може бути досягнута шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 і 8 ст. 176 цього Кодексу. При цьому, вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на більш м'який у виді домашнього арешту, колегія суддів виходить з того, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість має здійснюватися виключно у передбачених законом випадках та з дотриманням встановленої процедури, із забезпеченням належного балансу між правами обвинуваченого та інтересами суспільства; право на свободу є основоположним, однак не є абсолютним і може підлягати обмеженню в обсязі, необхідному для досягнення легітимної мети, водночас таке обмеження має бути пропорційним і застосовуватись лише тоді, коли менш суворі запобіжні заходи не є достатніми.
Згідно ч. 1, 2 ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За таких обставин колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_10 , виконання ним покладених процесуальних обов'язків, а також здатний ефективно запобігти ризикам, встановленим під час судового розгляду.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне покласти на обвинуваченого процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК, контроль за виконанням яких забезпечить досягнення мети застосування запобіжного заходу та належний баланс між інтересами правосуддя і правами обвинуваченого.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити обвинуваченому запобіжний захід та застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням передбачених кримінальним процесуальним законом обов'язків, задовольнивши таким чином частково клопотання захисника.
Керуючись ст. 331, 404, 405 КПК України, -
постановила:
Клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобового залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_14 обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до суду;
- не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт(и) або інший документ(и), що дає право виїзду за межі України.
Виконання ухвали покласти на Конотопський РВП ГУНП в Сумській області.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що у разі, якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що відповідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Звільнити ОСОБА_15 з-під варти.
Встановити строк дії ухвали до 21.06.2026 включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4