Номер провадження: 22-ц/813/3624/26
Справа № 522/16652/25-Е
Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.
Доповідач Громік Р. Д.
22.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Одеський автомобільно-дорожній коледж Національного університету «Одеська політехніка», Національного університету «Одеська політехніка» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення.
18 листопада 2025 року до суду надійшла заява представника НУ Одеська політехніка» - Севастьянової О.М. про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь НУ «Одеська політехніка» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 46 000 грн, а також витрати на сплату судового збору у розмірі 181,68 грн.
Позиція відповідача у суді першої інстанції.
24 листопада 2025 року до суду надійшли заперечення представника ОСОБА_1 - Клачок Б.О. на заяву про ухвалення додаткового рішення, яке мотивовано тим, що розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим та надмірним. Вказує, що заява подана відповідачем без дотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України. Відповідач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують вартість наданих послуг, відсутній детальний опис робіт. Вказує, що у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення, то позивачка заявляє клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до 500 грн.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2025 року заяву представника НУ «Одеська політехніка» - Севастьянової О.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Заяву представника НУ «Одеська політехніка» - Севастьянової О.М. про стягнення судових витрат - задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь НУ «Одеська політехніка» витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 гривень. В іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що до заяви про ухвалення додаткового рішення від 18.11.2025 представником відповідача не надано детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням витрат часу по кожному із виду виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), що відповідно до усталеної практики Верховного Суду є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правову допомогу.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У зв'язку з тим, що судом не вирішено питання про розподіл витрат на правову допомогу під час ухвалення рішення, заява про ухвалення додаткового рішення дісно підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 30 липня 2025 року між ОСОБА_2 та ректором Національного університету «Одеська політехніка» Оборським Г.О. укладено договір №30/07 про надання правничої допомоги, згідно якого адвокат надає правову допомогу Клієнтовi у вигляді представництва його інтересів в Приморському районному суді м.Одеса з питань представництва інтересів Клієнта у справ 522/16652/25-E шляхом підготування, подання вiдзиву на позов, iнших процесуальних заяв, у тому числi подання зустрічної позовної заяви (у разi необхiдностi) вiд iмені Коледжу з правом оскарження рiшень до Одеського апеляційного суду, до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
17 листопада 2025 року між ОСОБА_2 та ректором Національного університету «Одеська політехніка» Оборським Г.О. укладено акт прийому-передачі до договору №30/07 про надання правничої допомогу від 30 липня 2025 року, згідно якого гонорар адвоката складає 46 000 грн за участь у 8 судових засіданнях, складення 4 адвокатських запити, клопотання про виклик свідків, відзиву, 3 клопотання про долучення доказів, заперечення на відповідь на відзив, клопотання про витребування доказів, заява про отримання технічного запису.
Фактична сплата гонорару не підтверджується.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
З урахуванням цього не підлягає компенсації за рахунок позивачки вартість підготовки клопотання про витребування у справі, оскільки вказане клопотання залишено без задоволення.
Окрім того, докази подаються разом з відзивом, тому складення клопотання про долучення доказів було без необхідності.
Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступив від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В акті приймання-передачі зазначені послуги надані адвокатом і тому відсутність детального розрахунку не є підставою для відмови в стягненні витрат на правову допомогу.
При тому, суд першої інстанції правильно вважав обґрунтованими доводи представника позивача про те, що вартість послуг правової допомоги є завищеною, неспівмірною зі складністю справи та підлягає зменшенню за заявою представника позивача.
Отже, оцінюючи складність справи, співмірність вартості правничої допомоги до складності справи, зважаючи на відсутність встановлення часу витраченого адвокатом, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що надану правову допомогу слід зменшити до 5 000 грн.
Тож, оскільки при ухвалені рішення не вирішено питання стягнення витрат на правову допомогу, то дійсно необхідно ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
24 жовтня 2025 року адвокат Севастьянова О.М. сплатила 181,68 грн судового збору за видачу копії технічного запису, про що свідчить платіжна інструкція №25, проте, на переконання суду, такі витрати не були необхідними, адже представник була присутня на судовому засіданні, брала участь у допиті свідків, а, тому відсутні підстави для стягнення судового збору з позивача на користь відповідача.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Апеляційний суд зауважує, що ч. 3 ст. 137 ЦПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
З матеріалів справи вбачається, що зі змісту Договору про надання правничої допомоги № 30/07 від 30 липня 2025 року та Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 30/07 від 30 липня 2025 року, розмір гонорару є фіксованим ( п.1 Додатку). Деталізація наданої правничої допомоги надана в Акті № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 30/07 від 30 липня 2025 року та містить відповідний перелік дії адвоката.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними.
Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, власної інтерпретації судового рішення, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01 травня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда