Житомирський апеляційний суд
Справа №273/242/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/431/26
Категорія ч.2 ст.389 КК України Доповідач ОСОБА_2
23 квітня 2026 року. Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі матеріали судового провадження №273/242/26 в межах кримінального провадження №12026065550000008 від 16.01.2026 за апеляційною скаргою прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 05.02.2026, стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі частин 1, 4 статті 71, 72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднано невідбуте ОСОБА_8 покарання за вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 03.09.2025 року і призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік 15 (п'ятнадцять) днів.
На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 просить вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 05.02.2026, стосовно ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасувати, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ч.1, ч.4 ст.71 КК України до призначеного покарання приєднати невідбуте ОСОБА_8 покарання за вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 03.09.2025 у виді 120 годин і призначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 15 днів. В обгрунтування апеляційних доводів прокурор зазначив, що 07.01.2026 під час перевірки виконання покарання у виді громадських робіт ОСОБА_8 в Кам'янобрідському старостинському окрузі Довбишської селищної ради, встановлено, що засуджена до відбування покарання у виді громадських робіт з 06.01.2026 не приступила, про що складено відповідний акт. Не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченої, доведеності її вини, прокурор вважає, що вирок Баранівського районного суду від 05.02.2026 року підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, у зв?язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м?якості, а також застосуванням закону, який не підлягає застосуванню. Оскільки, судом не надано належної уваги саме поведінці обвинуваченої ОСОБА_8 , яка попередньо визнана винною за умисне кримінальне правопорушення кваліфіковане за ч. 1 ст. 126 КК України. Обраним покаранням у виді громадських робіт, суд вважав, що воно є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових правопорушень. Та ОСОБА_8 , будучи засудженою умисно без поважних на те причин ухилилася від відбування призначеного покарання у виді громадських робіт, що свідчить про схильність останньої до вчинення суспільнонебезпечних діянь та нехтування необхідністю відбуття призначеного покарання. Тому можна стверджувати, що існує ризик - якщо покарання занадто м?яке при небезпечності особи, це може призвести до рецидиву, оскільки не забезпечується повне суворе покарання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 підтримав, пояснення обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 , які просили оскаржений вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити з таких підстав.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження, їх кримінально-правова кваліфікація, доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, в апеляційному порядку сторонами кримінального провадження не оскаржено, а тому вирок суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Предметом апеляційного розгляду у цій справі є призначене покарання обвинуваченій ОСОБА_8 з підстав його м'якості.
Відповідно до ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На думку колегії суддів, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів України.
Згідно пояснень обвинуваченої ОСОБА_8 наданих в апеляційному суді, однією з причин не відбуття нею покарання у виді громадських робіт за попереднім вироком є також і її хворобливий стан здоров'я. Вона жалкує про скоєне. Свого житла вона не має. Проживає у своєї родички, фактично за її рахунок, оскільки працювати за станом здоров'я не може. Групи інвалідності не має. У зв'язку з відсутністю будь-яких фінансів не має змоги звернутися за медичною допомогою. Була позбавлена батьківських прав на свого сина, оскільки не мала свого житла та не була спроможна його утримувати.
Як убачається з оскаржуваного вироку, при обранні обвинуваченій ОСОБА_8 виду та міри покарання, суд першої інстанції достатньо врахував фактичні обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є умисним кримінальним проступком (ч.2 ст.389 КК України), ставлення обвинуваченої до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченої - не працює, розлучена, проживає одна, з родиною стосунків не підтримує, характеризується негативно оскільки схильна до створення конфліктних ситуацій, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше засуджена вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 03.09.2025 за ч.1 ст.126 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт.
Суд першої інстанції призначив покарання обвинуваченій ОСОБА_8 у межах санкції визначеної ч.2 ст.389 КК України (пробаційний нагляд на строк до 3 років або обмеження волі на той самий строк).
За наведених обставин, на переконання апеляційного суду, апеляційні ствердження прокурора про неврахування судом першої інстанції у вироку тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, форму вини обвинуваченої, особу обвинуваченої, є безпідставними, оскільки усі зазначені обставини належно встановлені судом у вироку та ґрунтовно враховані при визначенні обвинуваченій ОСОБА_8 виду та міри покарання.
Усі апеляційні доводи прокурора були предметом ретельного дослідження, з послідуючою належною оцінкою у вироку суду першої інстанції.
Колегія суддів переконана, що призначене судом першої інстанції покарання є справедливим, співмірним тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої, відповідає меті покарання, визначеній ст.50 КК України, та принципам його індивідуалізації, передбаченим ст. 65 КК України, не виходить за межі дискреційних повноважень суду, а тому підстав вважати призначене покарання є явно несправедливим через його м'якість колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, відтак апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 05.02.2026 стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді :