Житомирський апеляційний суд
Справа №295/5625/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/272/26
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
23 квітня 2026 року. Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №295/5625/26 в межах кримінального провадження №12024060400003936 від 16.12.2024 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 06.04.2026, про арешт майна,
зазначеною ухвалою задоволено клопотання про арешт майна, подане слідчою СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 . Накладено арешт на блокноти з чорновими записами щодо митного оформлення транспортних засобів із зазначенням транспортних засобів, ціни та він-кодами в кількості 5-шт. : ноутбук у корпусі чорного кольору марки «Acer», моделі N20С1 з серійним номером NHQECEH0008204077083400 з зарядним пристроєм; Ноутбук в корпусі чорного кольору марки «Asus», моделі B9403CV з серійним номером RSNXCV000051408 та тимчасово позбавити власника та користувачів можливості відчужувати, розпоряджатися та користуватися вищевказаними речовими доказами.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 06.04.2026 в частині відмови у накладенні арешту на грошові кошти скасувати та постановити нову, якою накласти арешт на грошові кошти у сумі 119000 доларів США та 400 євро. При цьому зазначаючи, що вказана ухвала підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ст.170 КПК України арешт на майно допускається за наявності підстав вважати, що воно є речовим доказом. Під час проведення обшуку вилучено грошову суму у розмірі 119000 доларів США та 400 євро. Зазначені кошти можуть бути отримані внаслідок протиправної діяльності, що розслідується у даному кримінальному провадженні, оскільки наявні розбіжності між офіційними доходами особи та фактичними обсягами вилучених коштів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який просив апеляційну скаргу задовольнити, заперечення представника власника майна, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
В свою чергу, відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Як встановлено судом апеляційної інстанції за результатами перевірки матеріалів провадження, ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.
Як убачається з матеріалів справи в провадженні СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024060400003936 від 16.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України за фактами підроблення документів вчинені за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12.03.3026 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 в її квартирі з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також предмети, які встановлюються під час кримінального провадження, а саме: документів щодо митного оформлення транспортних засобів, які переміщувались через митний кордон відповідними перевізниками, комп'ютерної техніки на якій знаходяться документи в електронній формі щодо митного оформлення транспортних засобів, які переміщувались через митний кордон перевізниками, документів та печаток пов'язаних з підробкою довіреностей, які видавалися від імені нотаріусів, мобільних телефонів, на яких знаходяться відомості щодо перемовин в месенджерах в рамках зазначеної злочинної діяльності, чорнові записи щодо зазначеної злочинної діяльності, грошові кошти, які отриманні в рамках вчинення зазначених дій та інших доказів, які містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин у кримінальному провадженні.
30.03.2026р. в ході обшуку за місцем проживання свідка ОСОБА_9 в квартирі було вилучено: блокноти з чорновими записами щодо митного оформлення транспортних засобів із зазначенням транспортних засобів, ціни та він-кодами в кількості 5 шт.; грошові кошти готівкою в перерахунку 119 тисяч доларів США, номіналом 100 доларів США в кількості 1 175 купюр, номіналом 50 доларів США в кількості 30 купюр та грошові кошти готівкою в перерахунку 4 000 тисяч Євро, номіналом 100 Євро в кількості 25 купюр та 50 Євро в кількості 30 купюр; ноутбук в корпусі чорного кольору марки «Асеr», моделі: N20С1 з серійним номером NHQECEH0008204077083400 з зарядним пристроєм; Ноутбук в корпусі чорного кольору марки «Аsus», моделі: В9403СV з серійним номером RSNXCV000051408 та з захисним чохлом, які постановою слідчого від 31.03.2026р. визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
На переконання апеляційного суду, слідчий суддя за результатами оцінки та аналізу доводів клопотання слідчого, обґрунтовано прийшов до висновку, що клопотання в частині арешту майна, а саме грошових коштів належних ОСОБА_9 не відповідає вимогам ст.171 КПК України.
Так, формально посилаючись у клопотанні про наявність підстав, передбачених ст.170 КПК України, для накладення арешту на вище зазначені грошові кошти, слідчий, як і прокурор, повинні були зібрати і надати суду достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.
З аналізу змісту клопотання та матеріалів, долучених до нього вбачається, що органом досудового розслідування фактично не долучено жодного відповідного доказу на підтвердження процесуальної необхідності накладання арешту на майно - в частині грошових коштів.
Так, жодних (переконливих) доказів того, що вилучене майно - грошові кошти є речовим доказом, тобто носієм відомостей та інформації, яка об'єктивно стосується обставин вчинених кримінальних правопорушень, а також, що ці кошти отримані в рамках вчинення злочинних дій, в матеріалах провадження не міститься.
На думку апеляційного суду доводи органу досудового розслідування в цій частині базуються на припущеннях, фактично на ймовірності набуття цих коштів злочинним шляхом, що є не відповідним застосуванню процесуальних норм забезпечення цього кримінального провадження.
Апеляційний суд також враховує, що власнику грошових коштів ОСОБА_9 відповідна підозра про вчинення кримінального правопорушення не повідомлена. Досудове розслідування здійснюється виключно в межах ч.3 ст.358 КК України.
Як встановлено слідчим суддею, що не спростовано матеріалами провадження, згідно протоколу допиту від 31.03.2026 року свідка ОСОБА_9 , у якої були вилучені під час обшуку речі, в тому числі грошові кошти, остання вказала, що її офіційними доходами є доходи отримані як ФОП. Законність походження грошових коштів ОСОБА_9 підтвердила відповідними розписками про отримання завдатку за житловий будинок та земельну ділянку від 27.03.2026 року, борговими розписками від 28.11.2025 р., 03.04.2026 р., 13.02.2026 р., 23.01.2026 р.
Проаналізувавши вище зазначені письмові докази, слідчий суддя фактично прийшов до висновку, що власником майна - грошових коштів є ОСОБА_9 , об'єктивно доведено їх належність саме їй та ці кошти не є отриманими внаслідок злочинної діяльності.
В свою чергу, стороною обвинувачення в суді апеляційної інстанції також не доведено доказами факту набуття зазначених коштів кримінально-карним шляхом.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення не підтверджено правову підставу та мету для накладення арешту на майно - грошові кошти вилучені в ОСОБА_9 .
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за вказаних обставин жодні потреби досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, якими виправдовуються такий ступінь втручання у права і свободи особи - ОСОБА_9 , про який йдеться в клопотанні в частині накладення арешту на грошові кошти, на теперішній час - фактично відсутні. За встановлених обставин, доводи клопотання слідчого свідчать про необґрунтованість вказаних тверджень органу досудового розслідування в частині накладання арешту на майно - грошові кошти.
Жодних доказів на спростування таких висновків слідчого судді прокурором в судовому засіданні апеляційного суду не надано. Оскаржена ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування - відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 06.04.2026, якою накладено арешт на майно, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :