печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11147/26-к
13 квітня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , погоджене прокурором другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про накладення арешту у кримінальному провадженні № № 42022000000001417 від 19.10.2022,
Короткий виклад вимог клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 42022000000001417 від 19.10.2022, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Позиції сторін кримінального провадження
У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Представник власника майна під час судового засідання підтримала подані нею письмові заперечення на клопотання про арешт майна, в яких посилається на те, що клопотання подане з порушенням строку на його подачу, оскільки обшук проведено 26.04.2023, а клопотання подано лише 24.02.2026, вилучене майно не відповідає ознакам ст. 98 КПК України, постанова слідчого про визнання майна речовим доказом є формальною.
Слідчий додатково зазначив, що у кримінальному провадженні призначені комплексні мистецтвознавчі експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів, для здійснення належної атрибуції вилучених предметів, встановлення, чи належать останні до предметів археології, чи мають культурну цінність та художнє, історичне, етнографічне та/або наукове значення.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001417 від 19.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 198 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що за невстановлених обставин громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою з іншими невстановленими особами заволодіває рухомими археологічними предметами, які є об'єктами археологічної спадщини національного та місцевого значення, що перебувають під охороною держави, культурними цінностями, які походять з об'єктів археологічної спадщини та датуються від VI тисячоліття до нашої ери до ХІІІ століття нашої ери.
Також у межах досудового розслідування встановлюються обставини набуття ОСОБА_6 предметів археології, одержаних внаслідок проведення незаконних пошукових робіт (розкопок, розвідок) на території Національного історико-археологічного заповіднику «Ольвія», а також незаконної купівлі-продажу предметів археології з використанням інтернет-ресурсу https://violity.com.
Так, у межах кримінального провадження № 42022000000001417 Головним слідчим управлінням Служби безпеки України проведено обшук у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено предмети, які мають ознаки археологічних предметів, а саме:
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають шоломам доби середньовіччя, 2 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають мечам ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 8 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають наконечникам дротиків ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 2 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають мечам/кинджалам ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 33 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають наконечникам списів та дротиків ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 10 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають наконечникам списів та дротиків ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 20 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають кинджалам ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 2 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають ножам ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 3 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають перехрестям клинкової зброї ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 2 одиниці;
?предмет, що за морфологічними ознаками відповідає сокирі доби середньовіччя - раннього модерного часу, 1 одиниця;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають сокирам доби середньовіччя, 5 одиниць;
?предмет, що за морфологічними ознаками відповідає наконечнику стріли доби середньовіччя, 1 одиниця;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають кам'яним наконечникам стріл, дротиків та списів кам'яної доби - бронзової доби, 82 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають металевим наконечникам стріл бронзової доби - ранньої залізної доби, 2 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають сігнам доби Римської імперії, 11 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають накладкам у вигляді людських голівок доби Римської імперії, 2 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають виробам з емалями доби Римської імперії, 19 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають фрагментам бритв доби Римської імперії, 12 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають фрагментам виробів з кольорового металу різних форм доби Римської імперії, 4 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають фібулам та їхнім фрагментам доби Римської імперії, 14 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають покришкам футлярів для печаток доби Римської імперії, 8 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають фрагментам виробів з написами доби Римської імперії, 18 одиниць;
?предмет, що за морфологічними ознаками відповідає стилосу доби Римської імперії, 1 одиниця;
?предмет, що за морфологічними ознаками відповідає ливарній формі для виготовлення ремінних закінчень доби Римської імперії, 1 одиниця;
?предмет, що за морфологічними ознаками відповідає підвісці у виді наконечника стріли доби Римської імперії, 1 одиниця;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають деталям ремінної гарнітури доби Римської імперії, 1114 одиниць.
Вказані предмети передані на відповідальне зберігання до Національного музею історії України.
Постановою прокурора від 24.10.2023 підслідність кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, визначена за слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Херсонській області.
Постановою прокурора від 19.09.2025 кримінальне провадження № 42022000000001417 закрито.
Постановою першого заступника Генерального прокурора від 18.12.2025 постанову прокурора від 19.09.2025 про закриття кримінального провадження скасовано.
Також постановою першого заступника Генерального прокурора від 18.12.2025 подальше здійснення досудового розслідування доручено слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань.
Постановою першого заступника Генерального прокурора від 18.12.2025 визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 42022000000001417 у складі прокурорів другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань.
Постановою прокурора від 30.12.2025 зазначені предмети визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022000000001417 з огляду на таке.
Клопотання про накладення арешту на майно подано до суду 24.02.2026.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Мотиви слідчого судді
а) щодо строку зверення з клопотанням
Захисник вказує на порушення слідчим строку звернення з клопотанням, оскільки обшук проведено 26.04.2023, а клопотання подане до суду 24.02.2026, тобто з порушенням вимог КПК України, що, на її думку, є підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Слідчий суддя звертає увагу, що відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК (ч. 1 ст. 173 КПК).
При вирішенні питання про арешт майна, яке має значення для виконання завдань кримінального провадження, слідчий суддя, суд повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); (3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 170 КПК); (4) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 170 КПК); (5) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 170 КПК); (6) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (7) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).
Отже, такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням КПК не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.
Сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає завданням кримінального провадження. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна не позбавляє таке майно доказової (у разі його арешту як речового доказу) чи забезпечувальної «сили» (при забезпеченні цивільного позову чи можливої конфіскації) в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
Сплив процесуального строку виконання обов'язку вжити заходи до збереження майна не припиняє необхідності виконати цей обов'язок стороною обвинувачення і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов'язкової дії.
Аналогічна правова позиція щодо правових наслідків пропуску строку виконання обов'язку детально висвітлена в Постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 263/15845/2019.
Тобто, з одного боку порушення передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК строку є юридичним фактом, з яким закон пов'язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (стаття 169 КПК «Припинення тимчасового вилучення майна»), встановлює обов'язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого - не є підставою для відмови в арешті майна. Така суперечність, на думку слідчого судді, вирішується наступним чином.
Правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є пов'язаними, але відносно автономними, з різними цілями та правовими наслідками. Вони стосуються різних аспектів процесу доказування.
Правове значення встановленого законодавцем строку, визначеного як «протягом 48 годин після вилучення майна» (абзац 2 частини 5 статті 171 КПК) для звернення із клопотанням про арешт майна полягає в тому, що: (1) законодавцем презюмується достатність цього часу для сторони обвинувачення, щоб визначитись чи належить майно підозрюваному, третій особі, і чи наявні достатні підстави вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна, спеціальної конфіскації, для відшкодування шкоди та підготувати відповідне мотивоване клопотання з одного боку та (2) встановити такий нетривалий проміжок часу втручання у право власності особи (тимчасове позбавлення її правомочностей володіння та користування) в інтересах кримінального провадження, протягом якого можливе утримання майна особи в силу закону, без вмотивованого рішення суду, для вирішення його подальшої долі слідчим, прокурором (у разі бездіяльності, нереалізації обов'язку звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про арешт такого майна) або слідчим суддею, судом з урахуванням належності, вагомості такого майна (речей) для досягнення завдань кримінального провадження.
Отже, положення частини 5 статті 171 КПК у взаємозв'язку із положеннями частини 1 статті 169 КПК визначають лише тривалість законного перебування (утримання) чужого майна (вилученого в результаті обшуку) в розпорядженні сторони обвинувачення (слідчого, прокурора). Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, необхідного для негайного повернення), утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є втручанням в право власності особи, якій належить це майно, без законних на те підстав.
У той же час, вказані порушення речових прав не можуть перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Адже головним призначенням кримінального провадження як процесуального зводу норм є ефективна реалізація матеріально-правових норм кримінального права. А Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (стаття 1 КК).
Таким чином, норми КПК щодо правового режиму, тривалості, припинення тимчасового вилучення майна функціонально призначені перш за все для вирішення цивільно-правових аспектів такого тимчасового вилучення та встановлення обов'язку щодо негайного повернення майна законному його володільцю у разі пасивності, незацікавленості сторони обвинувачення у його використанні для вирішення завдань кримінального провадження.
Правові наслідки можливих порушень процесуальних строків, про які йдеться, на думку слідчого судді, лежать у площині матеріально-правової юридичної відповідальності (наприклад, цивільно-правова відповідальність за утримання відповідного майна без законних на те підстав або у разі втрати чи знищення речового доказу (частина 4 статті 100 КПК), дисциплінарна відповідальність прокурора, слідчого за неналежне виконання службових обов'язків, кримінальна відповідальність у разі наявності відповідних підстав) тощо.
Крім цього, вирішення слідчим суддею, судом питання про арешт майна, яке було правомірно тимчасово вилучене, при порушенні строку звернення слідчим, прокурором із клопотанням про арешт, відбувається в період часу, коли режим тимчасового вилучення припинився (пункт 3 частини 1 статті 169 КПК).
Підсумовуючи наведене, слідчий суддя зазначає, що вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення для досягнення завдань кримінального провадження, а не від того, чи своєчасно звернувся слідчий, прокурор з відповідним клопотанням до слідчого судді.
б) щодо відповідності вилученого майна ознакам речового доказу
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.
При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 237 КПК України передбачено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Отже, відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Враховуючи встановлені під час досудового розслідування обставини, слідчий суддя доходить висновку, що наявні достатні підстави вважати майно, яке було вилучене під час обшуку за адресою: вул. Грінченка, 30 А, м. Херсон, а саме перелічені археологічні предмети, відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Так, зазначені предмети за своїми морфологічними ознаками є археологічними предметами, що походять з об'єктів археологічної спадщини, мають історичну, наукову та культурну цінність, є предметами, які могли бути:
-об'єктом кримінально протиправних дій,
-набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
-або зберегли на собі сліди такого правопорушення.
Відповідно до вимог законодавства України, зокрема Законів України «Про охорону культурної спадщини» та «Про охорону археологічної спадщини» такі предмети є державною власністю, а їх незаконне відчуження, привласнення або обіг заборонені.
Разом із тим, у межах кримінального провадження досліджуються обставини незаконного проведення археологічних розкопок, незаконного набуття археологічних предметів та їх подальшого обігу, у тому числі через мережу Інтернет.
Також слідчий суддя враховує, що органом досудового розслідування призначені комплексні мистецтвознавчі експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів, для здійснення належної атрибуції вилучених предметів, встановлення, чи належать останні до предметів археології, чи мають культурну цінність та художнє, історичне, етнографічне та/або наукове значення. До завершення вказаних експертиз повернення власнику тимчасово вилученого майна неможливо.
З метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання їх приховуванню, відчуженню, пошкодженню або знищенню, а також з урахуванням того, що зазначене майно має значну історико-культурну цінність та є безпосередньо пов'язаним із предметом досудового розслідування, існує необхідність у накладенні на нього арешту відповідно до вимог ст. 170 КПК України.
При цьому, власник майна не позбавлений в подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів та підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 98, 100, 131, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42022000000001417 від 19.10.2022 на майно, виявлене та вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають шоломам доби середньовіччя, 2 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають мечам ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 8 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають наконечникам дротиків ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 2 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають мечам/кинджалам ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 33 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають наконечникам списів та дротиків ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 10 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають наконечникам списів та дротиків ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 20 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають кинджалам ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 2 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають ножам ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 3 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають перехрестям клинкової зброї ранньої залізної доби - доби середньовіччя, 2 одиниці;
?предмет, що за морфологічними ознаками відповідає сокирі доби середньовіччя - раннього модерного часу, 1 одиниця;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають сокирам доби середньовіччя, 5 одиниць;
?предмет, що за морфологічними ознаками відповідає наконечнику стріли доби середньовіччя, 1 одиниця;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають кам'яним наконечникам стріл, дротиків та списів кам'яної доби - бронзової доби, 82 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають металевим наконечникам стріл бронзової доби - ранньої залізної доби, 2 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають сігнам доби Римської імперії, 11 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають накладкам у вигляді людських голівок доби Римської імперії, 2 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають виробам з емалями доби Римської імперії, 19 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають фрагментам бритв доби Римської імперії, 12 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають фрагментам виробів з кольорового металу різних форм доби Римської імперії, 4 одиниці;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають фібулам та їхнім фрагментам доби Римської імперії, 14 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають покришкам футлярів для печаток доби Римської імперії, 8 одиниць;
?предмети, що за морфологічними ознаками відповідають фрагментам виробів з написами доби Римської імперії, 18 одиниць;
?предмет, що за морфологічними ознаками відповідає стилосу доби Римської імперії, 1 одиниця;
?предмет, що за морфологічними ознаками відповідає ливарній формі для виготовлення ремінних закінчень доби Римської імперії, 1 одиниця;
?предмет, що за морфологічними ознаками відповідає підвісці у виді наконечника стріли доби Римської імперії, 1 одиниця;
предмети, що за морфологічними ознаками відповідають деталям ремінної гарнітури доби Римської імперії, 1114 одиниць.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та проголошено 20.04.2026 о 16:55 год.
Слідчий суддя ОСОБА_7