Справа № 642/1924/26 (1-кс/642/409/26) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/453/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
22 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 18 березня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12026221220000275 від 09.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026221220000275 від 09.03.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України.
Згідно ухвали накладено арешт, з метою забезпечення збереження речового доказу, на виявлений та вилучений документ, а саме: посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , вилучене у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проведення огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Беркоса, 147.
На зазначене судове рішення представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту та повернути зазначене майно власнику.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначала, що оскаржувана ухвала винесена без достатніх на це підстав та з недотриманням норм кримінального процесуального законодавства. Вказувала, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст. 358 КК України, а тому вважала, що відсутні підстави ля накладення арешту на його посвідчення водія. Посилалася також на фактичні обставин провадження, а саме на те, що ОСОБА_9 дійсно отримував категорії «С,Е», а тому вважала, що у його посвідчення ці категорії відображені законно. Вказувала також, що ОСОБА_6 не було вручено ані протоколу, ані опису вилученого у нього майна. Вважала, що посвідчення водія, яке було вилучене у ОСОБА_6 , не має ознак речового доказу, а тому, на її думку, повинно бути повернуто власнику. Поряд з цим вказувала на невірну кваліфікацію ймовірних дій ОСОБА_6 органом досудового розслідування.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції прокурор не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать відомості телефонного повідомлення, причин неявки суду не повідомив.
Поряд з цим, в своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просила апеляційний розгляд провести за відсутністю власника майна та його представника.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю сторони, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026221220000275 від 09.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
10.03.2025 слідчий звернувся до слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт майна, яке було вилучене в ході огляду місця події 09.03.2026 року за адресою: м. Харків, вул. Беркоса, 147.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на фактичні обставини провадження, , а також вказував, що вилучений під час проведення огляду місця події документ у цьому кримінальному провадженні має значення речового доказу і відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, яке може бути доказом у цьому кримінальному провадженні. Також посилався на те, що у органу досудового розслідування є необхідність у проведенні експертного дослідження посвідчення водія ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні.
Постановляючи ухвалу, про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя суду першої інстанції послався на те, що з урахуванням наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотання доводів, вважав, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо всебічного, повного а неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно положень ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Відомості клопотання про арешт майна свідчать про відповідність посвідчення водія - ознакам речових доказів, оскільки воно може містити на собі сліди скоєння злочину або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.
На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту посвідчення водія, враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Отже, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для арешту вказаного майна, а саме посвідчення водія, - спростовуються відомостями кримінального провадження. Вищезазначене майно, а саме, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 - відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, як майно, що було доказом вчинення злочину або зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, постановою слідчого ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 10.03.2026, вилучене під час огляду 09.03.2026 року за адресою: м. Харків, вул. Беркоса, 147 майно, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні за №12026221220000275 від 09.03.2026 (а.с. 11-12).
Таким чином, накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченим для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Поряд з цим належить врахувати відомості, які містяться у повідомленні начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумські областях ОСОБА_10 від 16.03.2026 року (арк. 32), з якого вбачається, що згідно даних Єдиного державного реєстру МВС, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.06.2008 року ВРЕВ ДАІ з обслуговування м. Харкова № 1 видане посвідчення водія серії НОМЕР_2 категорії (В,С), ке 18.05.2011 року в ВРЕВ ДАІ № 3 м. Харкова замінене на посвідчення водія серії НОМЕР_1 категорії (В1, В, С1, С). Додатково повідомлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру МВС, інформація щодо відкриття категорії (СЕ) в посвідченні водія на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутні.
Проте, в матеріалах цього провадження міститься фотокопія посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 (арк. 8, 33-34). З відомостей цих фотокопій вбачається, що у цьому посвідченні водія дійсно відкрита категорія СЕ.
Отже, враховуючи суперечності, які містяться у посвідченні водія, в якому відкрита категорія (СЕ), та які суперечать відомостям, які зазначені у повідомленні начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумські областях про відсутність інформації щодо відкриття категорії (СЕ), колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення слідчого судді про накладення арешту на зазначене посвідчення водія з метою забезпечення цього речового доказу під час проведення досудового розслідування.
Крім того, відповідно до відомостей протоколу огляду місця події (арк. 5-7) вбачається, що огляд місця події проводився за участю ОСОБА_6 та йому особисто під розпис було повідомлено, що його посвідчення водія вилучено, а тому такі твердження апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими.
Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб'єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об'єктивних відомостей.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді суду першої інстанції щодо необхідності накладення арешту на майно, який є на цьому етапі належним заходом забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його ефективності, як того вимагають норми ст. 2 КПК України.
Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна адвокатом ОСОБА_7 не надано та колегією суддів не встановлено.
Крім цього, істотних порушень норм КПК України, що можуть стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.
Колегія суддів бере до уваги, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
Власнику майна та його представнику належить роз'яснити, що у подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст. 174 КПК України.
За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 376, 392, 395, 404, 405, 407 ч.3 п.1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 18 березня 2026 року - залишити без змін.
Роз'яснити власнику майна та його представнику процесуальне право звернутись в порядку ст. 174 КПК України із заявою до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту за наявністю певних процесуальних та фактичних підстав.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :