Справа № 953/1991/24 (1-кс/953/38/26) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/490/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
23 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави у межах кримінального провадження № 12024220000000357 від 11.03.2024 за ч.4 ст. 187 КК України, -
Цією ухвалою застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 36 днів - до 05 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
На зазначену ухвалу захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою або альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки. Вказував, що підозрюваний не був обізнаним щодо повідомлення його про підозру, проживав останні два роки у м. Києві, працював та орендував житло, тобто не скривався від органу досудового розслідування. Посилався також на практику ЄСПЛ, в тому числі, на рішення Летельє проти Франції, відповідно до якого, сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримала апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді першої інстанції законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024220000000357 від 11.03.2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на фактичні обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення-злочину, на існування обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, наявності ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , слідчий суддя суду першої інстанції встановив обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України. Також слідчий суддя встановив існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Поряд з цим слідчий суддя оцінивши обставини кримінального провадження, дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання процесуальних обов'язків. Поряд з цим слідчий суддя зазначав, що відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а тому відсутні підстави для визначення застави.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками слідчого судді суду першої інстанції щодо неможливості застосування у цьому кримінальному провадженні альтернативного запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_7 враховуючи наступне.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. theUnitedKingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому дій, передбачених ч.4 ст. 187 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме у протоколі прийняття заяви від 03.07.2023; протоколах допиту потерпілих; рапортах працівників поліції; протоколі допиту свідка; протоколах огляду місця події; протоколі обшуку від 15.07.2023; протоколі пред'явлення речей для впізнання від 11.07.2023; протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколах проведення слідчих експериментів; висновках експерта; протоколі обшуку від 07.07.2023; протоколі огляду від 07.07.2023.
Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відомості, які містяться в матеріалах судового провадження, фактичні обставини кримінального провадження, вказують на наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Поряд з цим, належить врахувати, що прокурор в судовому засіданні як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не надав будь-яких об'єктивних доказів, що застосування альтернативного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , а саме застави, не забезпечить його сумлінну процесуальну поведінку у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, належить взяти до уваги, що в матеріалах цього судового провадження відсутні будь-які фактичні відомості про те, що ОСОБА_7 дійсно був повідомлений про те, що йому оголошено підозру, а також про те, що він викликався до органу досудового розслідування.
Поряд з цим належить врахувати, що згідно пред'явленої підозри, саме ОСОБА_7 не вчиняв дій щодо застосування психічного насильства чи погроз щодо потерпілих, а прокуор в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заперечував цього факту.
Крім цього в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник повідомив, що стосовно більшості інших обвинувачених, які обвинувачуються за тією ж статтею КК України, а саме за ч.4 ст. 187 КК України, у цьому ж кримінальному провадженні, - застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою але з можливість внесення суми застави.
Прокурор в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заперечував, що у цьому кримінальному провадженні також обвинувачуються інші особи за ч.4 ст. 187 КК України, та деким з них дійсно визначено альтернативний запобіжний захід, який ними не порушувався.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вбачається, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України»).
Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Колегія суддів дійшла висновку, що саме у цьому і проявляється гуманність та демократичність положень та завдань кримінального процесуального закону. Адже можливість внести заставу і виконувати обов'язки, які будуть визначені слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави, більш позитивно сприймаються, ніж перебування у місцях позбавлення волі.
Поряд з цим, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя встановив, що у ОСОБА_7 відсутні міцні соціальні зв'язки, однак останній має батьків, з якими проживав постійно до 2023 року, що вочевидь свідчить про існування у нього міцних соціальних зв'язків.
Також належить врахувати, що ОСОБА_7 був оголошений у розшук постановою слідчого від 23.02.2024 року.
Проте, подія кримінального правопорушення, згідно підозри, відбулась у червні 2023 року. В матеріалах судового провадження відсутні будь-які відомості про те, що в період часу з червня 2023 року по лютий 2024 року ОСОБА_7 викликався органом досудового розслідування або ігнорував ці виклики.
Поряд з цим будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_7 був обізнаним про те, що він перебуває у розшуку та переховувався від органу досудового розслідування у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оцінюючи цю норму закону, колегія суддів дійшла висновку, що законодавець не заборонив, а лише надав суду дискриційні повноваження щодо визначення можливості встановити альтернативний запобіжний захід у кримінальних провадженнях, в тому числі, навіть за підозрою особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України.
Тобто, закон передбачає можливість застосування тримання під вартою одночасно з обранням підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а також визначає сукупність обставин, а також критерій, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати підозрюваним та його утриманцями засобів гідного людини проживання.
Поряд з цим, слідчий суддя або суд, враховуючи відомості про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, повинні переконатися, що застава здатна примусити особу з'являтися в засідання і не перешкоджати досудовому розслідуванню.
Зокрема, з матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має місце реєстрації та фактично постійно проживав до 2023 року зі своїми батьками, що вочевидь свідчить про існування міцних соціальних зв'язків.
Натомість, відповідно д вимог п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, при визначенні альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя або суд встановлює підозрюваному певні процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, сумлінне виконання яких забезпечує ефективне проведення досудового розслідування.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Хрістова проти Болгарії» в якому суд зазначив: «Національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати суму встановленої застави. Так, серйозність обвинувачення не тільки не може бути єдиним фактором, що обґрунтовує розмір застави, вона не може бути вирішальним фактором. Так само небезпека переховування від правосуддя не може бути оціненою виключно на основі міркувань, що стосуються тяжкості покарання, яке, ймовірно, буде накладено».
Враховуючи фактичні обставини цього кримінального провадження, а також відомості про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, та поклавши на підозрюваного певні процесуальні обов'язки, поза розумним сумнівом, мінімізує існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Поряд з цим, в рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 суд вказав, «що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Враховуючи такі відомості, а також те, що підозрюваний раніше не судимий, має місце реєстрації та проживання, має батьків, що свідчить про існування міцних соціальних зв'язків, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та прийняти нову, якою частково задовольнити клопотання слідчого, застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та визначити йому розмір застави, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги захисника.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів дійшла висновку про можливість у цьому кримінальному провадженні визначити розмір застави щодо ОСОБА_7 у дозволеному розмірі, що становить 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є пропорційним, виходячи з ризиків, які доведені прокурором та встановлених нормами п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, тобто буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 як підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, та таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що з урахуванням стадії кримінального провадження, застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з визначенням розміру застави, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року скасувати.
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 05.05.2026 року включно.
Визначити суму застави стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 399360 (триста дев'яносто дев'ять тисяч триста шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду:
Отримувач коштів: Харківський апеляційний суд
Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ
Код банку отримувача (МФО): 820172
Рахунок отримувача: UA078201720355279002000085314
Код ЄДРПОУ суду: 42261368.
При внесенні суми застави, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
-не відлучатися з Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
-утримуватися від спілкування з підозрюваними, свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі не виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, застава буде звернена в дохід держави, а підозрюваний підлягає поміщенню до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :