Справа № 953/807/26 (1-кс/953/1573/26) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/468/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
22 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2026 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у межах кримінального провадження № 12026221130000129 від 28.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-
Цією ухвалою продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . В межах строків досудового розслідування, тобто до 28.04.2026 року.
Також цією ухвалою продовжено дію покладених на ОСОБА_7 обов'язків: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду (залежно від стадії кримінального провадження); не відлучатись з м. Зміїв без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, реєстрації; здати на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон; заборонити спілкування з потерпілою ОСОБА_9 та свідками - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 по кримінальному провадженню № 12026221130000129 від 28.01.2026 року.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді захисник ОСОБА_8 та подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник посилався на фактичні обставини кримінального провадження та вказував на відсутність доказів винуватості підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому дій. Вважав, що у цьому кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026221130000423 від 28.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
28.01.2026 року ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
29.01.2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
30.01.2026 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком до 28.03.2026 року включно, з визначенням розміру застави у сумі 998400 грн.
23.02.2026 року ухвалою Харківського апеляційного суду винесено ухвалу про застосування стосовно ОСОБА_7 цілодобового домашнього арешту за місцем його мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 на строк 60 днів, тобто до 28.03.2026 року включно.
23.03.2026 року прокурор звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилалася на фактичні обставини кримінального провадження, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, які підтвердив наданими до клопотання доказами. Також зазначав, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також посилався на те, що застосування жодного із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього певних процесуальних обов'язків.
Обґрунтовуючи таке рішення слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Враховуючи наявність цих ризиків, обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про можливість продовження стосовно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, на строк досудового розслідування.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 176 КПК України до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора.
Згідно ч.2 ст.181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі,на строк не більше двох місяців, як зазначено в ч. 6 ст. 181 КПК України. У разі необхідності, відповідно до ч.6 ст.194 КПК України, цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A,№ 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Вирішуючи клопотання прокурора по суті, слідчий суддя виходив з того, що з урахуванням ризиків, встановлених слідчим суддею, доведеністю прокурором неможливості застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, вважав за необхідне продовжити стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді саме цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, виходячи з наступного.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Відповідно до вимог ч.1 п.п.4,5 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (арк. 173 - 175), вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому дій, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме у: заяві ОСОБА_9 ; протоколі огляду місця події від 28.01.2026; протоколах затримання; протоколі огляду місця події від 29.01.2026; протоколі допиту потерпілої; протоколах допиту свідків; протоколах огляду предметів; актом експертизи.
Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри та необхідності застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який буде достатнім для запобігання ризикам, встановленим судом першої інстанції та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Поряд з цим належить врахувати, що відповідно до вимог ч.7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання, а саме три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки з метою уникнення кримінальної відповідальності, так як ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, може вдатися до таких дій.
Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Крім того, слідчим суддею врахована практика ЄСПЛ, конкретні обставини справи, суворість покарання, яка є суттєвим, проте не єдиним елементом, що має враховуватись під час обрання запобіжного заходу, не може слугувати підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За викладених обставин, враховуючи існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного певних процесуальних обов'язків в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про продовження стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а доводи апеляційної скарги правильності цього висновку не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції та вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2026 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :