Справа № 524/14883/25 Номер провадження 33/814/597/26Головуючий у 1-й інстанції Олейнікова Г.М. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
30 квітня 2026 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кожаріна С.В., подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 березня 2026 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого експедитором ТОФ «Фоззі», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 гривень.
За постановою судді, 15.11.2025 року о 10 год. 52 хв. в м.Кременчук, просп. Свободи, буд.18, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda Xedos 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законодавством порядку водій ОСОБА_1 відмовився..
Не погодившись з вказаним рішенням, адвокат Кожарін С.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.7 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, висновки, викладені в постанові не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях.
Вказує, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співробітниками патрульної поліції, тобто є зацікавленими особами, а тому їх покази не можуть бути належними доказами.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не є достатнім доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння є неналежним доказом, оскільки протокол не містить відмітки, чи воно видавалося ОСОБА_1 .. До того ж, відеозаписом не зафіксовано складання цього направлення.
Вказує, що ОСОБА_1 відмовився поїхати разом зі працівники патрульної поліції, оскільки побоявся що його буде доставлено до ТЦК та СП з метою проведення мобілізаційних методів, тому зазначене не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апелянт посилається на те, що зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , була здійснена безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства, що підтверджується тим, що відносно водія не було складено жодних адміністративних матеріалів про порушення ПДР, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати.
Зазначає, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду, оскільки у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, а тому підстави для його проведення були відсутні.
Наголошує, що відеозаписи не містять як факту виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, так і названих поліцейськими ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 .. Таким чином апелянт вважає, що ознаки наркотичного сп'яніння поліцейськими визначені суто формально.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення у судове засідання Полтавського апеляційного суду не з'явилися, клопотань, заяв про відкладення не надсилали. Адвокат Кожарін С.В. в апеляційній скарзі просив розглянути справу про адміністративне правопорушення без участі ОСОБА_1 та його захисника. За таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити без їх участі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначених вимог дотримався у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з урахуванням:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №513673 від 15.11.2025 року;
- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 15.11.2025 року, із якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук;
- відеозапису з нагрудних бодікамер та відеореєстратора зі службового автомобіля патрульних поліцейських, наданого БПП в м.Кременчуці;
- довідки старшого інспектора відділення адміністративної практики БПП в м.Кременчук, капітана поліції О. Галайди від 17.11.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався, отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 07.11.2020 року.
Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у відмові, як водія, від проходження у встановленому законом порядку огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом захисником та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не оспорюється.
З відеозапису, наявного в матеріалах справи вбачається, що автомобіль патрульної поліції стоїть на світлофорі перехресті доріг, перед яким стоїть автомобіль синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 з увімкненим покажчиком повороту, і даний автомобіль починає рух на дозволений сигнал світлофору, поліцейські починають рух за даним автомобілем, також повертаючи, однак даний автомобіль їде вперед, а поліцейські пропускали зустрічні автомобілі та наздогнали даний автомобіль, коли він вже знаходився на паркувальному майданчику і зупиняються поруч. Поліцейські підійшли до водія - ОСОБА_1 , повідомили, що зупинили його згідно ст.35 ч.3 ЗУ «про Національну поліцію», оскільки наявна інформація про те, що можливо водій даного транспортного засобу причетний до адміністративного правопорушення, оскільки можливо позбавлений права керування транспортними засобами, оскільки 1 рік тому на водія даного транспортного засобу складались адміністративні матеріали. Поліцейськими в ході спілкування з водієм, було виявлено в останнього ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук і неприродна блідість обличчя, та запропоновано пройти огляд в медичному закладі на визначення стану наркотичного сп'яніння, на що водій повідомив, що бажає пройти огляд на місці. В подальшому, поліцейська роз'яснила, що на місці проводиться огляд лише за допомогою приладу «Драгер», якщо є ознаки алкогольного сп'яніння, а щодо наркотичного, то це проводиться експрес тестування в лікарні, на що водій повідомив, що їхати до медичного закладу не буде, оскільки боїться, що його буде доставлено до ТЦК. В ході тривалої розмови, працівник поліції вкотре запитала ОСОБА_1 , чи згоден він пройти огляд у лікаря нарколога, проїхавши з ними до лікарні, водій кивнув головою "ні". В подальшому поліцейська роз'яснила наслідки такої відмови, повідомила, що він порушив п.2,5 ПДР, зачитала водію його права. Після складання адміністративного протоколу, ОСОБА_1 доведено до відома його та врученого його копію.
Дані відеозапису достатньо повно відображають обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються із ними і не викликають жодних сумнівів у їх відповідності фактичним обставинам справи. Так, відеозапис містить необхідну інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню. Під час спілкування з правопорушником працівники поліції виявили у нього ознаки наркотичного сп'яніння та запропонували пройти огляд в закладі охорони здоров'я, від якого ОСОБА_1 відмовився.
Щодо доводів апеляційної скарги, що працівників поліції є зацікавленими особами, а тому їх свідчення не можуть бути доказом вини, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що дотримано як працівниками поліції, так і судом. Самі по собі показання свідків не є беззаперечним доказом вини, однак підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами. У даній справі показання працівників патрульної поліції, надані в суді першої інстанції, узгоджуються з протоколом та відеозаписом, що виключає їх випадковість або упередженість.
Отже, доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Твердження в доводах апеляційної скарги в частині того, що направлення на медичний огляд є неналежним доказом, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про його наявність, апеляційний суд вважає необґрунтованими, так як ст. 256 КУпАП не містить такої вимоги
Протокол відповідає вимогам закону, так як із матеріалів справи вбачається, що в цьому процесуальному документі зазначені всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема відомості про особу, яка притягається до відповідальності, дата і місце його складання, місце, час вчинення і суть правопорушення (об'єктивна сторона) конкретний пункт Правил дорожнього руху 2.5 та нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП тощо.
Сам протокол складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається.
Доводи апелянта з приводу того, що зупинка транспортного засобу була неправомірною є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, бо питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими у зв'язку з порушенням вимог Правил дорожнього руху не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування постанови суду.
До того ж, як вбачається з матеріалів відеозапису, працівники поліції підійшли повідомили ОСОБА_1 , що зупинили його згідно ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», оскільки наявна інформація про те, що можливо водій даного транспортного засобу причетний до адміністративного правопорушення, оскільки можливо позбавлений права керування транспортними засобами, оскільки 1 рік тому на водія даного транспортного засобу складались адміністративні матеріали та попросили водія надати посвідчення водія.
Більше того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, такий обов'язок прямо передбачений п.2.5 Правил дорожнього руху та не впливає на причину зупинки.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що саме по собі твердження про безпідставність зупинки транспортного засобу не може розглядатись як достатня та самостійно підстава для закриття провадження по справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в силу п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно якого працівником поліції у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п.п.2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вирішення їх наявності чи відсутності відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп'янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп'яніння.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння носять суб'єктивний характер.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.
Вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку водія транспортного засобу та поліцейських, які склали протокол про адміністративне правопорушення.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 відмовлявся пройти огляд лише через побоювання бути доставленим до ТЦК та СП, а тому така відмова не є складом адміністративного правопорушення, апеляційний суд оцінює критично.
Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп'яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 7 Порядку саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Тобто, у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп'яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп'яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене.
Таким чином, Інструкція від 09.11.2015 №1452/735 не звільняє особу, яка реалізувала своє право керувати автомобілем, виконувати додаткові обов'язки у правовому полі, зокрема разом з поліцейським, який забезпечує доставку до медичного закладу та пройти відповідний огляд.
З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33,34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.
Постанова судді суду першої інстанції відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Кожаріна С.В., подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.М. Герасименко