Справа № 756/2302/25
Провадження № 2/756/327/26
оболонський районний суд міста києва
іменем України
01 травня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пукала А.В.,
за участю
секретаря судового засідання Зінець К.Б.,
представника позивача Ральчук Н.В.,
представника відповідача ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Бабійчук О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,
19.02.2025 Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 207827,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2018 по 31.10.2021 позивачем надавалися послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021, у зв'язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
На виконання вимог законодавства, згідно з яким послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору-приєднання про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, КП «Київтеплоенерго» підготувало та опублікувало договір про надання послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085), жодних заяв або повідомлень про відмову від надання послуг та договору від нього не надходило.
Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та/або централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води) за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі несвоєчасно сплачували за спожиті послуги, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 31.12.2024 становить 207827,42 грн і складається з:
- заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 97 574,27 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 733,17 грн, 3% річних у розмірі 2 686,63 грн;
- заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 12 221,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 344,37 грн, 3% річних у розмірі 336,51 грн;
- заборгованості за послуги з теплової енергії, яка утворилась з 01.11.2021, у розмірі 58 487,37 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 672,47 грн, 3% річних у розмірі 1 402,62 грн, пеня у розмірі 957,06 грн;
- заборгованості за послуги з постачання гарячої води, яка утворилась з 01.11.2021, у розмірі 14 282,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 460,28 грн, 3% річних у розмірі 356,73 грн, пеня у розмірі 248,35 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 39,89 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 23,65 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2025 року головуючим суддею було визначено суддю Оболонського районного суду м. Києва Пукало А.В.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року було вирішено перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24.06.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшов відзив, в якому він просив відмовити в стягненні 82 930,96 грн заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у зв'язку з необґрунтованістю заявленого розрахунку та відмовити в задоволенні позовних вимог щодо заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 97 574,27 грн, інфляційних нарахувань у сумі 10 733,17 грн та 3% річних у сумі 2686,63 грн, заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 221,51 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1344,37 грн та 3% річних у сумі 336,51 грн (всього 124 896,46 грн) у зв'язку зі спливом позовної давності.
05.08.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просив відмовити у стягненні заявлених позовних вимог щодо заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з постачання централізованого опалення у розмірі 97 574,27 грн., інфляційних нарахувань у сумі 10 733,17 грн. та 3% річних у сумі 2686,63 грн, по заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 221,51 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1344,37 грн та 3% річних у сумі 336,51 грн (всього 124 896,46 грн) у зв'язку зі спливом позовної давності їх необґрунтованостю.
Відмовити у стягненні у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю інфляційних нарахувань за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 в розмірі 5672,47 грн, 3% річних за період на суму 1402,62 грн. і пені 957,06 грн (всього 8 032,15 грн).
Прийняти визнання позовних вимог на суму 74 898,80 грн, яка складається з:
- заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.12.2024 у розмірі 58 487,37 грн;
- заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 по 31.12.2024 у розмірі 14 282,53 грн, інфляційних нарахувань за цей самий період у розмірі 1 460,28 грн, 3% річних у розмірі 356,73 грн та пені у розмірі 248,35 грн;
- заборгованості з оплати абонентського обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн;
- заборгованості з оплати абонентського обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн.
07.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що в програмному комплексі підприємства за відповідачем ОСОБА_1 рахуються 2 особових рахунка: о/р - НОМЕР_1 ; о/р - НОМЕР_2 .
Позивач наголосив, що до позовної заяви додано розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.03.2021 по 31.12.2024, зі змісту якого вбачається тариф, що діяв на момент виникнення заборгованості за спожиті послуги, суми, нараховані до оплати на підставі тарифу, опалювальна площа, на яку нараховується плата за послугу, а також суми заборгованості за спожиті послуги.
Із зазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі не здійснювали оплату за спожиті комунальні послуги протягом усього періоду заборгованості. Також відповідачі не надали суду жодних доказів протилежного щодо проведення оплат за спожиті послуги, починаючи з 01.03.2021.
Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 23.05.2003 покупцем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , який діє при укладенні договору від імені своєї доньки ОСОБА_5 . Отже право власності на квартиру АДРЕСА_1 виникло у покупця ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору, а саме з 23.05.2003.
Позивач зауважує, посилаючись на п. 7 постанови КМУ від 24.01.2006 № 475, що факт непроживання не звільняє власника від зобов'язань щодо оплати житлово-комунальних послуг. Крім того, відповідно до ст. 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Позивач зазначив, що підприємство правомірно здійснювало нарахування позивачеві за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на підставі чинних на час виникнення спірних правовідносин Правил № 630, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Методики № 359 та Методики № 315, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими і здійсненими на законних підставах відповідно до чинного законодавства.
Щодо строків позовної давності позивач зазначив, що на момент подання позовної заяви строк позовної давності не був пропущений.
30.09.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшли заперечення. Представник зауважив, що 02.04.2020 під час дії карантину строки давності продовжувалися на строк дії карантину. 30.06.2023 карантин скасовано. Протягом строку дії карантину цей позов не було подано, тому після 01.07.2023 вказані норми щодо продовження строків давності не підлягають застосуванню.
З 24.02.2022 під час дії воєнного стану строки давності спочатку продовжувалися, а з 30.01.2024 були зупинені. Позов подано 19.02.2025, тобто після завершення карантину 30.06.2023, а також після завершення періоду дії норм воєнного стану з 24.02.2022 по 30.01.2024, коли позовна давність продовжувалася б.
Тому на позов, поданий 19.02.2025 під час дії воєнного стану, поширюється можливість зупинення позовної давності, яка почала діяти лише з 30.01.2024. Водночас можливість продовження позовної давності на період карантину з 02.04.2020 по 01.07.2023 та під час дії воєнного стану з 24.02.2022 по 30.01.2024 уже є безповоротно втраченою для позивача, оскільки в ці періоди позов не було подано.
Отже, на думку представника правильним є обчислення позовної давності з 31.01.2021 (3 роки до 30.01.2024).
Зважаючи на викладені доводи, а також незрозумілість наданого позивачем розрахунку, представник відповідача просив:
- відмовити у стягненні заявлених позовних вимог щодо заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 97 574,27 грн, інфляційних нарахувань у сумі 10 733,17 грн та 3% річних у сумі 2 686,63 грн, а також щодо заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 221,51 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1 344,37 грн та 3% річних у сумі 336,51 грн (усього 124 896,46 грн) у зв'язку зі спливом позовної давності;
- відмовити у стягненні у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю інфляційних нарахувань за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 у розмірі 5 672,47 грн, 3% річних за цей період у сумі 1 402,62 грн і пені у розмірі 957,06 грн (усього 8 032,15 грн).
16.07.2025 КП «Київтеплоенерго» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 141227,37 грн, яка утворилася станом на 31.05.2025 та складається з:
- заборгованості за послуги з централізованого опалення, яка утворилась до 01.05.2018, у розмірі 37 646,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 211,71 грн, 3% річних у розмірі 1 503,81 грн;
- заборгованості за послуги з централізованого гарячого водопостачання, яка утворилась до 01.05.2018, у розмірі 25 098,38 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 339,40 грн, 3% річних у розмірі 1 054,14 грн;
- заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 54 160,13 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 936,42 грн, 3% річних у розмірі 2 163,44 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 головуючим суддею було визначено суддю Оболонського районного суду м. Києва Дибу А.В.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 липня 2025 року було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
30.09.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшов відзив, у якому вона зазначила, що з позовною заявою позивача ОСОБА_1 не погоджується в повному обсязі з таких причин.
По-перше, право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано на ОСОБА_1 у 2003 році, коли її батько ОСОБА_2 придбав вказану квартиру, що підтверджується договором купівлі-продажу.
Проте, оскільки батьки ОСОБА_1 багато років не проживають разом, з 2016 до 2024 року ОСОБА_1 проживала разом із матір'ю, братом та вітчимом за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується такими документами:
- договором оренди житлового приміщення від 01.01.2016;
- актом обстеження житлово-побутових умов від 17.03.2025, складеним Бориспільською міською радою Київської області;
- довідкою ОСББ «Київський Шлях 1Д» від 17.03.2025.
Отже, починаючи з 2016 року ОСОБА_1 не отримувала комунальні послуги від позивача і навіть не знала про них, оскільки в квартирі не проживала та не мала доступу до розрахунків. У зв'язку з викладеним, хоча ОСОБА_1 і є власником квартири, фактично вона не проживає в ній до сьогодні та не користується житлово-комунальними послугами, а тому на неї не може бути покладено обов'язок з відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, спожитих іншими особами. Тому ОСОБА_1 не може бути належним відповідачем і не повинна нести солідарну відповідальність за спожиті комунальні послуги та їх оплату разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вона їх не отримувала та ними не користувалася.
Окремо зазначено, що ОСОБА_1 не укладала жодного договору про надання комунальних послуг, зокрема і з позивачем, та не здійснювала оплату таких послуг.
По-друге, позивач у своїх вимогах просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання у загальній сумі 141227,37 грн, з яких: 37646,73 грн - за період до 01.05.2018, 54160,13 грн - за період з 01.05.2018 до 31.10.2025, 25098,38 грн - за гаряче водопостачання з 01.05.2018.
Разом із тим позивач не надав належних доказів фактичного надання послуг. Подані розрахунки заборгованості не підтверджують обсяги спожитих послуг та не можуть самі по собі бути достатньою підставою для задоволення позову.
Позивач не надав належних і допустимих доказів фактичного надання послуг з опалення та гарячого водопостачання. Надані лише розрахунки заборгованості не підтверджують реальність заявленої суми.
Отже, заборгованість у розмірі 141227,37 грн, на думку відповідача, не доведена.
По-третє, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиті комунальні послуги, а саме: за послуги централізованого опалення за період до 01.05.2018 у розмірі 37646,73 грн, за період з 01.05.2018 до 31.10.2025 у розмірі 54160,13 грн, а також за послуги централізованого гарячого водопостачання за період з 01.05.2018 у розмірі 25098,38 грн, однак трирічний строк позовної давності для стягнення заборгованості вже сплив.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року цивільну справу № 756/10526/25 за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та цивільну справу № 756/2302/25 за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії було вирішено об'єднати в одне провадження та присвоїти єдиний унікальний номер судової справи - № 756/2302/25.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не прибув, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином.
Представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача ОСОБА_1 заперечив проти позовних вимог у повному обсязі з мотивів, наведених у відзиві, зазначивши, що ОСОБА_1 з 2016 року не проживає у вказаній квартирі. Наведені обставини підтвердили також допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Представник відповідача ОСОБА_2 частково визнав позовні вимоги та просив застосувати строки позовної давності.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що КП «Київтеплоенерго», є правонаступником ПАТ «Київенерго», визначено обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно із Законом України від 10.04.2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01.08.2018 року.
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відтак з 01.05.2018 року надання послуг з постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 року здійснюється на підставі Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 року № 1182, Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою № 830 від 21.08.2019 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови, чим спростовуються доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що вона жодного договору з позивачем не укладала.
Плата за абонентське обслуговування розраховується КП «Київтеплоенерго» на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг».
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2019 № 2244 у відповідності до ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено внески за обслуговування КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» вузлів комерційного обліку комунальних послуг, а саме вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як передбачено ст. 162 ЖК України, власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 внесено зміни до постанови від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якими відновлено нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги (за виключенням територій, на яких ведуться бойові дії).
Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання відповідачів.
За вказаною адресою постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго» за відкритими особовими рахунками:
- о/р - НОМЕР_1 ;
- о/р - НОМЕР_2 .
Відповідно до пп. 6, 13 ст. 1 Закону споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач, до кола яких, зокрема, належить фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 є батьком відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказана квартира належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2003 (укладеного від її імені батьком ОСОБА_2 ). Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 32 ЦК України крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку); 5) самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг.
Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників (ч. 2 ст. 32 ЦК України).
Положеннями ст. 33 ЦК України визначено, що неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.
Таким чином, неповнолітні особи несуть цивільну відповідальність лише у визначених ЦК України випадках.
Як вже було зазначено, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» лише дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі, несуть солідарну відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг, незалежно від реєстрації права власності.
Будучи власниками, неповнолітні не здатні здійснювати свої права самостійно, оскільки мають неповну цивільну дієздатність, тому, майном, що належить неповнолітній дитині, управляють інші особи і, у першу чергу, - її батьки (ч. 1 ст. 77 Сімейного кодексу України). Право батьків на управління майном дитини виникає на підставі прямої вказівки закону. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах неповнолітньої особи, яка є власником майна. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.
Відтак, обов'язок оплати житлово-комунальних послуг за неповнолітніх власників житлового приміщення несуть їхні батьки.
Таким чином, відповідальність за зобов'язаннями ОСОБА_1 зі сплати комунальних послуг, які утворилися до березня 2019 року включно, несе її батько ОСОБА_2 .
З квітня 2019 року ОСОБА_1 як власник квартири у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем комунальних послуг, а тому несе солідарно відповідальність разом з ОСОБА_2 , який зареєстрований, фактично проживає та безпосередньо споживає вказані послуги.
При цьому відповідач ОСОБА_3 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, на вказану дату і до теперішнього часу він не проживає на території України, що не спростовується сторонами. Реєстрація його місця проживання за вказаною адресою відбулася у період, коли він був неповнолітнім, тобто поза межами його волі. На момент набуття повної цивільної дієздатності він у квартирі не проживав, комунальних послуг не отримував, будь-яких інших дій, які б свідчили про набуття ним обов'язків за договором про надання комунальних послуг не вчиняв. За таких обставин, відсутні підстави для покладення на нього обов'язку відшкодовувати їх вартість, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Звертаючись до суду позивач зазначив, що за вказаною адресою: було відкрито 2 особові рахунки:
- о/р - НОМЕР_1 ;
- о/р - НОМЕР_2 .
Разом з тим, позивачем не надано жодних розрахунків щодо нарахування заборгованості по особовому рахунку НОМЕР_2 за період з 01.05.2018 по 31.10.2021. За вказаний період позивачем надано лише розрахунок за особовим рахунком НОМЕР_1 . Відсутність такого розрахунку позбавляє можливості з'ясувати його обґрунтованість та перевірити, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають, а саме в частині стягнення заборгованості з централізованого опалення у розмірі 97574,27 грн, постачання гарячої води у розмірі 12221,51 грн та відповідні нарахування інфляційних втрат та 3%, які є похідними вимогами.
Також суд вважає слушними посилання представника відповідача про безпідставність нарахування заборгованості за постачання гарячої води у вересні 2017 року у розмірі 25118,55 грн, оскільки позивач не навів жодних доводів щодо природи такого нарахування та його підстав.
Таким чином, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення заборгованості (за період до 01.05.2018) у такому розмірі:
- заборгованості за послуги з централізованого опалення, у розмірі 37 646,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 211,71 грн, 3% річних у розмірі 1 503,81 грн.
Підстави для стягнення заборгованості за постачання гарячої води за цей період відсутні.
Заборгованість, яка утворилась до набуття відповідачем ОСОБА_1 повної цивільної дієздатності (по березень 2019 року включно), стягненню з неї не підлягає.
Розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 (солідарно з відповідачем ОСОБА_2 ) після набуття нею повної цивільної дієздатності, тобто з квітня 2019 року, становить: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 9 825,63 грн (централізоване опалення (54 160,13 грн - 46 005,71 грн = 8 154,42 грн, інфляційні втрати 1 345,48 грн, 3% річних 325,73 грн)), а всього 9 825,63 грн, а також заборгованості, яка утворилась з 01.11.2021:
- за послуги з теплової енергії, у розмірі 58 487,37 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 672,47 грн, 3% річних у розмірі 1 402,62 грн, пеня у розмірі 957,06 грн;
- заборгованості за послуги з постачання гарячої води, у розмірі 14 282,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 460,28 грн, 3% річних у розмірі 356,73 грн, пеня у розмірі 248,35 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 39,89 грн;
- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 23,65 грн.
Решта заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_2 .
Заперечуючи проти позову, відповідачі просили застосувати строк позовної давності.
Відповідно до ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки обов'язок щодо сплати за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався, а скасований він був з 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі - на строк дії воєнного стану).
Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року (зміни набрали чинності з 04.09.2025).
Відтак, КП «Київтеплоенерго» в межах строку позовної давності має право на стягнення лише заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилася, починаючи з 02 квітня 2017 року. Заборгованість, яка утворилася до вказаної дати стягненню не підлягає.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, період нарахування починається з липня 2015 року, що знаходиться поза межами позовної давності, тому до заборгованості з липня 2015 року по березень 2017 року за централізоване опалення та за постачання гарячої води має бути застосована позовна давність.
Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, заборгованість за послуги з централізованого опалення, яка існувала станом на березень 2017 року у розмірі 29 905,60 грн, у липні 2017 року була погашена у повному обсязі і становила 0 грн. Отже, позовні вимоги стосуються заборгованості, яка нарахована у межах строку позовної давності, а тому підстави для її застосування відсутні.
Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що вона не отримувала комунальні послуги від позивача і навіть не знала про них, оскільки в квартирі не проживала та доступу до розрахунків вона не мала суд відхиляє, оскільки вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частини перша та третя статті 9 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги").
Водночас власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України). Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (частини перша та друга статті 358 ЦК України).
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).
Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до комунальних послуг відносяться послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону споживач має право не оплачувати вартість комунальних послуг, крім постачання теплової енергії, у разі їх невикористання за відсутності приладів обліку за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Споживач зобов'язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках і порядку, передбачених договором (п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
У п. 4 ч. 3 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що отримання від споживачів інформації про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, здійснюється у випадках і порядку, передбачених договором.
Отже, за приписами статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від сплати вартості комунальної послуги - постачання теплової енергії.
Крім того, сукупний аналіз наведених положень закону вказує на те, що саме споживач послуг заінтересований у наданні виконавцю послуг достовірних відомостей про кількість осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб, а також відомостей про зміну кількості таких осіб. Натомість, законодавством України не передбачено обов'язку у виконавця послуг здійснювати перевірку кількості осіб у квартирі, до якої надаються житлово-комунальні послуги.
Таким чином, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг (крім послуг за постачання теплової енергії) у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.
Разом з тим, доказів звернення відповідача до позивача та надання ним позивачу відповідних доказів щодо фактичного проживання суду не надано, при цьому відповідач залишався зареєстрованим у квартирі, з приводу якої заявлено позов.
Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість:
за період до 01.05.2018 у розмірі 45362,25 грн:
- заборгованості за послуги з централізованого опалення, у розмірі 37 646,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 211,71 грн, 3% річних у розмірі 1 503,81 грн.
- за період 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 55434,36 грн:
за централізоване опалення 46 005,71 грн, інфляційна складова 7590,94 грн, 3% річних - 1837,71 грн.
Солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість:
- за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 9825,63 грн:
централізоване опалення у розмірі 8 154,42 грн, інфляційні втрати 1 345,48 грн, 3% річних 325,73 грн;
- за період з 01.11.2021 у розмірі 82930,95 грн:
за послуги з теплової енергії, у розмірі 58 487,37 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 672,47 грн, 3% річних у розмірі 1 402,62 грн, пеня у розмірі 957,06 грн (всього 66519,52 грн);
за послуги з постачання гарячої води, у розмірі 14 282,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 460,28 грн, 3% річних у розмірі 356,73 грн, пеня у розмірі 248,35 грн (всього 16347,89 грн);
заборгованості з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 39,89 грн;
заборгованості з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 23,65 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач виконує умови договору належним чином, а відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог з урахуванням наведених мотивів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 92756,58 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 100796,61 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 2207,62 грн та витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 14,33 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 695,67 грн та витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 5,84 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», ЄДРПОУ 40538421, адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5.
Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач 3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя Андрій ПУКАЛО