21.04.2026 Справа № 756/19382/25
Справа № 756/19382/25
Провадження № 2-о/756/99/26
21 квітня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Діденко Є.В., за участю секретаря Павлишина О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті на території іноземної держави,
встановив:
02 грудня 2025 року Заявник звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті території іноземної держави Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Єкатеринбург, Свердловської області, Російська Федерація.
В обґрунтування вимог в заяві зазначено, що Заявниця є рідною донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Єкатеринбург, Свердловської області, Російська Федерація. Крім того, Заявниця є спадкоємцем, але позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть своєї матері у відділі державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до законодавства України через те, що смерть матері настала на території РФ. Отже, її права як спадкоємця перебувають у стані правової невизначеності, тому просила суд встановити факт смерті матері.
Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 08.12.2025 року заяву залишено без руху та надано Заявнику строк для усунення недоліків.
11.12.2025 року Заявниця усунула недоліки відповідно до ухвали суду.
Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 23.03.2026 року відкрито окреме позовне провадження по справі, призначено судове засідання та витребувано у Міністерства юстиції України інформацію про наявність/відсутність спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
09.04.2026 року на адресу суду від Міністерства юстиції України надійшла відповідь про відсутність такої інформації.
Заявниця у судове засідання не прибула, повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, разом із заявою, просить розглянути справу без її участі, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Оболонського районного у місті Києві відділу ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно, однак направила до суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності представника у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню виходячи з такого.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Із досліджених судом письмових доказів встановлено таке.
Заявниця є громадянкою України, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Іваньки Маньківського р-ну Черкаської області, Україна.
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.05.1979 р., ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_2 , яка до зміни прізвища була « ОСОБА_3 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 27.08.2001 року.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 виданого 14.07.1999 року, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Чистоозерне, Чистоозерського району, Новосибірської області, Російська Федерація, була зареєстрована за адресою: с. Іваньки Уманського району Черкаської області.
27 жовтня 2025 року на території іноземної держави Російська Федерація видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , у якому вказано, що ОСОБА_2 , яка народилась у с. Чистоозерне, Чистоозерського району, Новосибірської області, Російська Федерація, ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Єкатеринбург, Свердловської області, Російська Федерація.
На наданому Заявницею фотознімку зображено місце поховання ОСОБА_2 (20.09.1950 - 24.10.2025).
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У ч. 1 ст. 315 ЦПК України міститься перелік фактів, що мають юридичне значення, справи щодо яких розглядаються судом.
Згідно із пунктами 1 і 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти: родинних відносин між фізичними особами, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Факти родинних відносин та смерті особи встановлюються у судовому порядку, якщо від їх встановлення залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Заявником у справі можуть, зокрема бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для них у зв'язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про міжнародне приватне право» до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю РФ.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України та повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російських військ на територію України Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
У відповідь на акт збройної агресії РФ проти України Президент України підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з РФ, про що 24.02.2022 оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.
Законом України «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» передбачено:
- зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з РФ та Республікою Білорусь (стаття 1);
- вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).
Відповідно до ст. 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов'язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.
За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з РФ та Республікою Білорусь зупинено з 27.12.2022.
З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території РФ і Білорусі, при їх пред'явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05.10.1961, яка є чинною у відносинах України з РФ і Білоруссю.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про смерть видане у м. Єкатеринбург, може підтверджувати факт смерті ОСОБА_2 , лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем.
У постанові від 31.01.2024 у справі № 643/1873/23 (провадження № 61-9113св23) Верховний Суд виснував, що у разі, коли особисті немайнові та майнові права перебувають у стані правової невизначеності і особа позбавлена прав, які пов'язані із встановленням певного факту, вона потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.
Суд враховує, що Заявниця ОСОБА_1 у силу незалежних від неї об'єктивних причин не може надати документи, що визначені чинним законодавством України, для реєстрації в Україні факту смерті своєї матері ОСОБА_2 .
Враховуючи, що ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 , від встановлення факту смерті залежить виникнення, зміна або припинення спадкових прав, а законом не визначено іншого порядку їх встановлення за умови неможливості подати належних документів, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на території іноземної держави.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 258, 263-265, 315, 318 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті на території іноземної держави - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Чистоозерне Чистоозерського р-ну Новосибірської області, яка була зареєстрована за адресою: с. Іваньки Уманського району Черкаської області, і яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Єкатеринбург Свердловської області Російська Федерація, у віці 75 років.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Суддя Є.В. Діденко