30 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/5318/25
адміністративне провадження №К/990/16067/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив заяву ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №420/5318/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №160-24 від 31 жовтня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Державну міграційну службу України прийняти рішення відносно громадянина Гани ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 26 січня 2026 року, від 09 березня 2026 року та від 29 квітня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №420/5318/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто особі, яка її подала.
10 квітня 2026 року на електронну пошту Верховного Суду надійшла ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №420/5318/25.
Перевіривши подану заяву, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення без розгляду з таких підстав.
Відповідно до частин сьомої та восьмої статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина десята статті 44 КАС України).
Статтею 5 Закону України від 22 травня 2003 року №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон №851-IV) визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За приписами статті 6 Закону №851-IV для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа (частини перша-третя).
Згідно із частиною першою статті 7 Закону №851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
При цьому статтею 8 Закону №851-IV встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша).
У пунктах 15, 27 частини першої статті 1 Закону України від 05 жовтня 2017 року №2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі - Закон №2155-VIII) визначено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина шоста статті 18 Закону №2155-VIII).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №2155-VIII кваліфікована електронна довірча послуга реєстрованої електронної доставки повинна відповідати, зокрема, таким вимогам: повинна забезпечуватись ідентифікація відправника (абзац третій); до електронних даних, що відправляються та отримуються, додається створений для них удосконалений електронний підпис чи удосконалена електронна печатка або кваліфікований електронний підпис чи кваліфікована електронна печатка кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг у такий спосіб, що виключає можливість зміни електронних даних, яка не може бути виявлена (абзац п'ятий).
Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у цій справі надіслано не засобами поштового зв'язку та не за допомогою підсистеми «Електронний суд», а на електронну адресу суду касаційної інстанції без використання електронного підпису цього документа, на що була складена Верховним Судом відповідна довідка, що свідчить про неможливість ідентифікувати особу, яка подала вказану заяву.
Отже, скаржником використаний непередбачений, на час подачі процесуального документа, чинним процесуальним законодавством спосіб звернення із заявою про відмову від касаційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у цій справі.
Статтею 167 КАС України визначені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Згідно з пунктом 1 частини першої цієї статті КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З урахуванням викладеного, Суд повертає заяву про відмову від касаційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у цій справі без розгляду, оскільки його подано у непередбачений чинним процесуальним законодавством спосіб.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити скаржнику, що процесуальні механізми, передбачені статтею 337 КАС України, застосовуються залежно від стадії касаційного провадження.
Так, право на відмову від касаційної скарги, передбачене частиною п'ятою статті 337 КАС України, може бути реалізоване лише після відкриття касаційного провадження у справі та до його закінчення. Натомість до моменту постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження особа наділена правом відкликати касаційну скаргу відповідно до частини третьої цієї статті.
Оскільки на час подання відповідної заяви та на момент постановлення цієї ухвали питання про відкриття касаційного провадження судом не вирішено, подане клопотання за своїм змістом не відповідає передбаченому законом способу реалізації процесуальних прав на цій стадії та не може бути розглянуте як заява про відмову від касаційної скарги.
Керуючись статтею 167 КАС України, Суд
Заяву ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №420/5318/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур