01 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/23688/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.09.2025 №100/нагд "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 завдану немайнову (моральну) шкоду у розмірі 2 000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2025 №100/нагд позивачу було оголошено догану. Вказує, що обставини вказані у наказі не відповідають дійсності, оскільки доповідь на несвоєчасність подання якої вказує відповідач, була надана 31 серпня 2025 року, а 02 вересня 2025 року за вих. №1822/7801 була надана за формою "доповідь про випадки відмови представників Державного бюро розслідувань у внесенні відомостей про скоєне кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 02.09.2025". У супровідному листі від 02.09.2025 допущена описка та помилково вказано про надсилання доповіді про вжиті заходи правового реагування у військовій частині стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень. Допущена описка у супровідному листі до вказаної доповіді, надісланому до військової частини НОМЕР_1 02.09.2025 за вих. №1822/7801, жодним чином не впливає на зміст наданої інформації, оскільки розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 №2384/3660 визначено надання саме інформації за визначеною формою, а не супровідних листів, яка і була надана відповідачу 31.08.2025 за вих. №1822/7756, тобто у визначені строки. Позивачу не відомо жодного документу, відповідно до якого змінилось організаційно-штатне підпорядкування військової частини НОМЕР_2 з військової частини НОМЕР_3 на військову частину НОМЕР_1 , відповідно і відповідно до чого змінилась у позивача юридична служба вищого рівня.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві на позов просить у його задоволенні відмовити. Зазначає, що командир військової частини НОМЕР_1 , отримавши доповіді позивача на свої розпорядження із запізненням, попередив позивача про належне виконання службових обов'язків та своєчасне надання доповідей (донесень) своїм розпорядженням від 28.08.2025 №2384/4458. Після отримання доповідей позивача з пропущенням встановлених строків від 31.08.2025 об 18.31 год. за вихідним №1822/7756 та 02.09.2025 об 11.32 год. за вихідним №1822/7801, командир військової частини НОМЕР_1 , керуючись вимогами статей 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 45, 56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з урахуванням попередньої поведінки позивача та вжиттям попереджувальних заходів, притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності.
Що стосується заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху, у зв"язку з пропуском позивачем строків звернення з позовом, суд зазначає, що в ухвалі про відкриття провадження у справі суд поновив позивачу строк звернення з позовом.
Відповідно до ч.4 ст.123 КАСУ якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Інших обставин, які б давали суду підстави визнавати неповажними причини пропуску строку звернення з позовом судом не встановлено.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви про залишення позовної заяви без руху.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на особливий період з 28 лютого 2022 року та з 04 березня 2023 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
З 16 березня 2025 року позивач є тимчасово виконуючим обов'язки помічника командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи - начальника юридичної служби, що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.03.2025 №75.
Згідно розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 №2384/3660, з метою належного та своєчасного виконання розпоряджень оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", командиру військової частини НОМЕР_2 наказано надсилати на його ім"я , зокрема, щомісячно (до 10.00 год. останнього числа місяця) доповідь про вжиті заходи правового реагування у військовій частині стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень за визначеною формою наростаючим підсумком.
Контроль за виконанням розпорядження покладено на помічника командира - начальника юридичного відділу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідальною особою у військовій частині НОМЕР_2 за надання відповідних донесень та доповідей було визначено позивача ОСОБА_1 , що позивачем не заперечується.
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 03.09.2025 №100/нагд за неналежне виконання обов'язків військової служби, порушення статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, яка зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо виконання службових обов'язків, що визначають обсяг завдань, доручених за посадою, тимчасово виконуючому обов'язки помічника командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи - начальника юридичної служби майору юстиції ОСОБА_1 оголошено догану.
Позивач вважає вказаний наказ протиправним, а свої права порушеними, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірному наказу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Згідно ст. 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до вимог статей 1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно дост. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, як, зокрема, б)догана; в) сувора догана.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту. Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 цього ж Статуту встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно з ст. 86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Водночас, ст. 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Зміст наведених вище вимог законодавства, свідчать про те, що при вирішенні питання про наявність у діях військовослужбовця складу дисциплінарного проступку відповідальними особами повинні бути встановлені обставини щодо порушення обов'язків, які передбачені в тому числі статутами ЗСУ, інших нормативно-правових актів, або випливають зі службових обов'язків, наказів командирів, тощо.
Тобто, приписи Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачають, що для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований факт порушення та вина такого військовослужбовця у вчиненому порушенні, її ступінь.
Суд враховує, що проведення службового розслідування не є обов'язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов'язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Так, як встановлено з матеріалів справи, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Підставою для оголошення позивачу догани стали викладені у спірному наказі обставини щодо неподання військовою частиною НОМЕР_2 встановленим порядком та у визначені строки щомісячно (до 10.00 год. останнього числа місяця) доповідь про вжиті заходи правового реагування у військовій частині стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень за визначеною формою, наростаючим підсумком, тобто, невиконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 №2384/3660.
Так, у наказі зазначено, що розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2025 №2384/4458 було визначено командиру військової частини НОМЕР_2 вжити дієвих заходів щодо виконання розпорядження від 28.07.2025 №2384/3660 про надання донесень та доповідей правового напрямку, а також дотримання помічником командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи - начальником юридичної служби вимог статті 99 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо керівництва з питань організації правової роботи вказівками юридичної служби вищого рівня.
У відповідь на зазначене, тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_2 (вих. №1822/7771 від 01.09.2025) було повідомлено, що відповідальною особою у військовій частині НОМЕР_2 за надання відповідних донесень було визначено тимчасово виконуючого обов'язки помічника командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи- начальника юридичної служби майора юстиції ОСОБА_1 , а також зазначено, що в подальшому відповідні донесення, визначені розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 №2384/3660, будуть надаватись у встановленому порядку.
Однак, всупереч визначеним вимогам, командуванням військової частини НОМЕР_1 надання донесень у встановленому порядку та у визначені строки, продовжують систематично ігноруватись.
Так, доповідь військової частини НОМЕР_2 про вжиті заходи правового реагування у військовій частині стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень за визначеною формою, що має надаватись щомісячно до 10.00 години останнього числа місяця була надіслана за вих. №1822/7801 з порушенням встановлених строків, а саме о 11.32 02.09.2025.
Вищезазначені порушення стали можливими внаслідок неналежного виконання посадових обов'язків тимчасово виконуючим обов'язки помічника командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи - начальника юридичної служби майором юстиції ОСОБА_1 , який своїми діями порушив вимоги статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548- XIV щодо обов'язку кожного військовослужбовця виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а також вимог статті 99 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої помічник командира бригади з правової роботи з питань організації правової роботи керується вказівками юридичної служби вищого рівня.
Обґрунтовуючи протиправність спірного наказу, позивач вказує, що обставини вказані у наказі не відповідають дійсності, оскільки доповідь на несвоєчасність подання якої вказує відповідач, була надана 31 серпня 2025 року , а 02 вересня 2025 року за вих. №1822/7801 була надана за формою "доповідь про випадки відмови представників Державного бюро розслідувань у внесенні відомостей про скоєне кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 02.09.2025". У супровідному листі від 02.09.2025 допущена описка та помилково вказано про надсилання доповіді про вжиті заходи правового реагування у військовій частині стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень.
Суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на таке.
Спірним наказом позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за несвоєчасне подання доповіді про вжиті заходи правового реагування у військовій частині стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень за визначеною формою, що має надаватись щомісячно до 10.00 години останнього числа місяця.
Так, відповідно до розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 №2384/3660, з метою належного та своєчасного виконання розпоряджень оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 01.07.2024 №9/Д/2/5563дск, від 09.08.2024 №ОТУ "Д'7608, від 29.03.2025 №ОТУ "Д"/992, від 07.05.2025 №ОТУ "Д"/1646, командиру військової частини НОМЕР_2 було визначено завдання щодо надання у визначений строк відповідних донесень, а саме:
щомісячно (до 10.00 год. останнього числа місяця) доповідь про вжиті заходи правового реагування у військовій частині стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень за визначеною формою, наростаючим підсумком.
Отже, доповідь про вжиті заходи правового реагування у військовій частині стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень за визначеною формою повинна подаватися до 10:00 останнього числа місяця.
Згідно розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 №2384/3660 було визначено позивачу надавати щомісячно (до 10.00 год. останнього числа місяця) доповідь про вжиті заходи правового реагування у військовій частині стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень за визначеною формою наростаючим підсумком.
До вказаного розпорядження додавався зразок звіту під назвою "Звіт про кримінальні правопорушення за військову частину НОМЕР_5 станом на 23.07.2025", що не створює ніяких протиріч та порушень чинного законодавства України.
На виконання вказаного розпорядження військовою частиною НОМЕР_2 , а саме - позивачем, що підтверджує сам позивач в пункті 1.5. позову, командиру військової частини НОМЕР_1 було подано доповідь про вжиті заходи правового реагування у військовій частині НОМЕР_2 стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення станом на 31.08.2025. Однак, така була подана 31.08.2025 о 18.31 год. за вихідним №1822/7756.
Отже, вказана доповідь (звіт) була подана з порушенням часового показника, який визначений розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 №2384/3660, яким було визначено позивачу надавати вказаний звіт щомісячно до 10.00 год. останнього числа кожного місяця.
При цьому, як зазначив відповідач, даний часовий показник вказаний з метою своєчасного відпрацювання вказаних звітів військових частин, які перебувають в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 , у військовій частині НОМЕР_1 та подання вказаного звіту до вищестоящого органу військового управління.
Отже, строк подання доповіді про вжиті заходи правового реагування у військовій частині НОМЕР_2 стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення позивач порушив, чим не виконано вимоги розпорядження військової частини НОМЕР_1 .
Що стосується поданої доповіді 02.09.2025, суд зазначає наступне.
Так, у супровідному листі військової частини НОМЕР_2 надісланому командиру військової частини НОМЕР_1 вказано, що надсилається доповідь про вжиті заходи реагування у військовій частині НОМЕР_2 стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення станом на 02.09.2025.
Разом з тим, до супровідного листа долучено доповідь військової частини НОМЕР_2 про випадки відмови представників Державного бюро розслідувань у внесенні відомостей про скоєне кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 02.09.2025.
Згідно розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 вказана доповідь "Про випадки відмови представників Державного бюро розслідувань у внесенні відомостей про скоєне кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань" повинна подаватися щовівторка до 12.00.
Оскільки 02.09.2025 це був вівторок, позивач подав таку доповідь о 11.32, тобто своєчасно.
Суд зазначає, що допущення у супровідному листі помилки не спростовує факту подання 02.09.2025 о 11:32 саме доповіді "Про випадки відмови представників Державного бюро розслідувань у внесенні відомостей про скоєне кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань " а не доповіді "Про вжиті заходи правового реагування у військовій частині НОМЕР_2 стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення".
Разом з тим, суд звертає увагу, що неподання доповіді "Про випадки відмови представників Державного бюро розслідувань у внесенні відомостей про скоєне кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань " не було підставою для прийняття спірного наказу.
Відповідно до спірного наказу підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є несвоєчасне подання доповіді про вжиті заходи правового реагування у військовій частині НОМЕР_2 стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.
Однак, як вже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи , така доповідь позивачем була подана із значним запізненням 31.08.2025 о 18:31, тоді як необхідно було до 10:00, що підтверджує обізнаність позивача про зміст такого розпорядження.
При цьому, допущення у супровідному листі від 02.09.2025 помилки у назві поданої доповіді та своєчасне подання доповіді "Про випадки відмови представників Державного бюро розслідувань у внесенні відомостей про скоєне кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань" не спростовує факту порушення позивачем строку на подання доповіді про вжиті заходи правового реагування у військовій частині НОМЕР_2 стосовно військовослужбовців, в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення 31.08.2025.
Також, суд зазначає, що як вказано у спірному наказі при обранні виду дисциплінарного стягнення було враховано, що позивач проявляє себе як недисциплінований, безініціативний військовослужбовець, не здатний бути ввічливим і додержуватися військового етикету.
При цьому, приписи статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначають, що командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення, якщо вину військовослужбовця повністю доведено.
У позові позивач не наводить жодних причин несвоєчасності подання доповіді 31.08.2025.
Також позивач не вказує на допущення відповідачем процедурних порушень відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу та порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, тому таким діям суд не надає оцінку.
В той же час, суд погоджується з доводами представника відповідача, що до розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 додавався зразок звіту під назвою "звіт про кримінальні правопорушення за військову частину НОМЕР_5 станом на 23.07.2025", що не створює ніяких протиріч та порушень чинного законодавства України на які вказує позивач.
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України встановлені загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
За приписами статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
При цьому суд зазначає, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
В ході розгляду справи знайшли своє підтвердження викладені у спірному наказі висновки про неналежне виконання своїх посадових обов"язків та порушення позивачем статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, яка зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо виконання службових обов'язків.
Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40 (далі - Інструкція №40), встановлено загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі - військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.
Відповідно до пункту 2.8.1.8 Інструкції №40, констатуюча частина наказу має бути короткою (лаконічною). У ній має бути зазначено підставу, обґрунтування або мету видання наказу (директиви, розпорядження). У констатуючій частині наказів про притягнення до дисциплінарної (матеріальної) відповідальності необхідно зазначати конкретних посадових осіб з повним найменуванням їх штатних посад та військових звань, які винні в тому чи іншому порушенні, а також ступінь їх вини.
З аналізу вищенаведеної правової норми вбачається, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Статями 83, 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені згаданим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Ці положення Дисциплінарного статуту кореспондуються з Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 а саме: службове розслідування може призначатися у певних випадках.
Вищенаведені правові норми встановлюють можливість, а не обов'язковість проведення службового розслідування для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Суд наголошує, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
При цьому, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення, у тому числі, дисциплінарне стягнення може бути оголошено усно.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 року у справі №1.380.2019.000616.
Суд зазначає, що наказ містить посилання на обставини, виявлені в ході проведення службової перевірки та підстави прийняття рішення про притягнення позивача до відповідальності з посиланням на норми Закону, отже у суду відсутні підстави вважати такий наказ протиправним та прийнятим з порушенням вимог норм чинного законодавства України.
Як, наслідок, безпідставними є вимоги стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 завдану немайнову (моральну) шкоду у розмірі 2 000 грн.
Інші доводи сторін не впливають на висновки суду.
У силу вимог статей 73-76 КАС України докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом), достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування).
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено суду правомірність прийняття оскаржуваного наказу, відтак, суд дійшов висновку, що позов необґрунтований, тому у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ), про визнання протиправним та скасування наказу, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
01.05.26