Справа № 158/773/26 Провадження №33/802/360/26 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О. К.
Доповідач: Клок О. М.
29 квітня 2026 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судових засідань Зубрицької А.М., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Столярука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою - АДРЕСА_1 на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 квітня 2026 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованихмінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він о 16 год 09 хв 22 лютого 2026 року на вул. Жовтневій у с. Прилуцьке, керував транспортним засобом марки «Рено Меган» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку, відмовився чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР).
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на її незаконність через порушення норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що судом першої інстанції було не у повній мірі досліджено докази та не взято до уваги обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Вважає дії поліцейських упередженими та протиправними. Також вказує, що у матеріалах справи відсутні об'єктивні дані, які б підтверджували у нього, як водія, наявність ознак наркотичного сп'яніння. Зазначає, що на нього постійно чинився психологічний тиск та тривалий час працівники поліції примушували його підписати протокол та переконували, щоб він не проходив огляду у медичному закладі, оскільки, його поставлять на облік.
Покликаючись на викладене, просить постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 квітня 2026 року стосовно нього скасувати, провадження закрити, у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Столярука В.В., доходжу такого висновку.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Як установлено судом першої інстанції, відносно ОСОБА_1 складений протокол, про те, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння що, на думку поліцейських та місцевого суду свідчить про порушення ним вимог п. 2.5 ПДР та, відповідно, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак, дані висновки судді є передчасними.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУПАП дійсно передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Проте слід підкреслити, що відповідальність за вказаною нормою закону настає лише у випадку дотримання встановленого законом порядку проведення огляду.
Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
При перевірці доводів апеляційної скарги щодо провокативного характеру дій поліцейських, досліджено відеозапис із нагрудної камери інспектора поліції який, з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним та незалежним від будь-якого суб'єктивного сприйняття, доказом по справі та значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як убачається з відеозапису події вчиненого, інспектор поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що останній погодився. У подальшому, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, хоча жодних об'єктивних ознак такого сп'яніння працівниками поліції установлено не було. Запропонували їхати в медичний заклад для проходження відповідного огляду, на що він також погодився. Однак, після прибуття до медичного закладу ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, у зв'язку із чим, вони повернулись назад. Вважає, що працівники поліції умисно затягували час та фактично утримували його, позбавляючи, тим самим, можливості своєчасно та самостійно пройти медичне освідування у встановлений законом строк. Будь-яких ознак наркотичного сп'яніння працівники поліції не встановлювали, зокрема, не світили в очі і не вказували, розширені чи звужені зіниці, які не реагують на світло, чи є почервоніння або блідість обличчя, у чому полягає порушення координації рухів, а лише запропонували проїхати у медичний заклад для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння. Наведені обставини викликають обґрунтовані сумніви на предмет встановлення та наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння.
Як стверджується наявною у матеріалах справи роздруківкою результату застосування поліцейським спеціального технічного засобу, останній проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння, і результат тесту - 0, 00 %о (а.м.с. 13). Окрім того, факт відсутності у нього ознак як алкогольного, так і наркотичного сп'яніння, додаткового стверджується консультативним висновком спеціаліста № 91 (а.м.с. 14).
Оцінюючи такий перебіг події вчиненого, доходжу висновку про цілковиту підставність доводів апеляційної скарги у цій її частині. Оскільки, у зазначеному випадку, вищеописані дії працівників поліції були спрямовані не на усунення та недопущення вчинення адміністративного правопорушення, як цього вимагають положення Закону України «Про Національну поліцію», а навпаки, на створення умов, які сприяли вчиненню останнім даного адміністративного правопорушення та складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, доходжу висновку про наявність свідомого провокування обставин з боку працівників поліції стосовно вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України").
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 05 лютого 2008 року у справі Раманаускас проти Литви зазначив, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.
При цьому, навіть суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
Зважаючи на те, що зі сторони працівників поліції які, у тому числі, діяли усупереч вищенаведеним положенням спеціального закону, який визначає їх першочергові завдання, положенням КУпАП, мала місце провокація у вигляді спонукання особи до вчинення адміністративного правопорушення, доходжу висновку про недопустимість усіх зібраних у матеріалах даної адміністративної справи доказів, скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження по даній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 квітня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження по справі стосовно нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: