Справа № 161/21857/25 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.
Провадження № 22-ц/802/585/26 Доповідач: Шевчук Л. Я.
30 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2026 року,
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 24 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір № 900331 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» в електронній формі з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора K832. За умовами укладеного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати позичальникові кредит у розмірі 7 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі.
Свої зобов'язання за кредитним договором кредитодавець ТзОВ «Селфі Кредит» виконало та 24 липня 2023 року перерахувало грошові кошти у розмірі 7 000 грн на банківську карту позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
21 червня 2024 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу № 21062024, за умовами якого ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором.
Позивач також зазначав, що відповідачка ОСОБА_1 свої зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 51 947,99 грн, з яких 6 999,99 грн - заборгованість за кредитом, 44 948 грн - заборгованість за процентами.
Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 у свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 51 947,99 грн та судові витрати по справі.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2026 року у цій справі позов ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 900331 від 24 липня 2023 року в розмірі 51 947,99 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 6 999,99 грн та заборгованості за процентами - 44 948 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3 500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 422,40 грн.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням у справі, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив суд апеляційну скаргу відповідачки залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення апеляційним судом постанови у цій справі є 30 квітня 2026 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Задовольняючи позов ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконувала взятих на себе зобов?язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку суд стягнув з відповідача в користь позивача.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За матеріалами справи судом встановлено, що 24 липня 2023 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір № 900331 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» в електронній формі з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора K832. За умовами укладеного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати позичальникові кредит у розмірі 7 000 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою - 2,2 % в день.
24 липня 2023 року кредитор виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 900331 від 24 липня 2023 року та надав позичальнику кредит у розмірі 7 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням ТзОВ «Пейтек» від 22 квітня 2025 року за вихідним № 20250422-427.
21 червня 2024 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу № 21062024, за умовами якого ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 21062024 від 21 червня 2024 року ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача у розмірі 51 947,99 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 6 999,99 грн та заборгованості за процентами - 44 948 грн.
14 жовтня 2025 року позивач на адресу відповідача надіслав досудову вимогу, в якій відповідачу повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 900331 та запропоновано здійснити погашення заборгованості у розмірі 51 947,99 грн.
Крім того, судом встановлено, що позичальник належним чином не виконувала взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості складає 51 947,99 грн, з яких 6 999,99 грн - заборгованість за кредитом, 44 948 грн - заборгованість за процентами. Позивач здійснив нарахування відсотків в розмірі 44 948 грн за користування кредитними коштами у межах строку дії кредитного договору (360 днів), розрахунок яких було здійснено на підставі боргу по тілу кредиту за відсотковою ставкою 2,2 %.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (стаття 639 ЦК України).
Статтями 526, 527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію (частина 1 статті 3 Закону).
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).
За положеннями статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами 1, 2 статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Доводи відповідачки про те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору спростовуються наведеними судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Позивачем до позовної заяви було долучено належним чином засвідчені наступні документи: договір № 900331 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24 липня 2023 року, паспорт споживчого кредиту від 24 липня 2023 року, додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 900331 від 24 липня 2023 року, інформаційне повідомленні від споживача фінансових послуг, довідка про ідентифікацію від 24 липня 2023 року, довідка ТзОВ «Пейтек» від 22 квітня 2025 року, розрахунок заборгованості за договором № 900331 від 24 липня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, договір факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року, акт приймання-передачі реєстру боржників від 21 червня 2024 року до договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року, платіжна інструкція (безготівковий переказ в національній валюті) від 21 червня 2024 року, досудова вимога від 14 жовтня 2025 року.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про неподання позивачем доказів перерахування відповідачу коштів первинним кредитором.
За нормами Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування доводів позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачкою не надано ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок.
Окрім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що відповідачка частково здійснювала погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором та невиконання зобов'язань за кредитним договором, які відповідачка взяла на себе.
Слід зауважити, що розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Колегія суддів вважає, що ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» належними доказами підтверджено факт отримання відповідачкою кредитних коштів за кредитним договором та наявності відповідної заборгованості за нею.
Презумпція правомірності договорів не спростована, а отже, всі права, набуті сторонами за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають безумовному виконанню, в тому числі примусовому.
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, надані в користування кредитні кошти кредитору не повернула, нараховані відсотки не сплатила.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 суду не надала.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2026 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді