Справа № 752/29494/25
Провадження по справі № 1-кс/752/1709/26
іменем України
"16" квітня 2026 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12024100000002621 від 12.12.2020 за ч.2 ст. 361 КК України ,
за участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
представника власника майна - ОСОБА_3 ,
встановив:
25.02.2026 до провадження слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту, який накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2025. на майно, яке вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: системний блок «Mac mini», Serial: Y4L9LL6J16; блокнот, блокнот синього кольору із зображенням риб, в яких містяться чорнові записи, аркуш А4 на якому містяться чорнові записи; флеш носій «SanDisk» «Cruzer Blade 64 GB», флеш носій Micro SD 256 GB «Samsung», флеш носій Micro SD 32 GB «Raspberry Pi», флеш носій «Kingston» «Ironkey keypad 200» 8 GB, флеш носій «Kingston» «Ironkey D500 S» 32 GB, флеш носій Micro SD «Sandisk» 128 GB; карткоутримувач «Vodafone», «Київстар»; мобільний телефон «Iphone» чорного кольору, мобільний телефон «Iphone 17 Air» білого кольору, мобільний телефон «Iphone» IMEI: НОМЕР_1 ; пристрій «Ledger» «Nano X», сірого кольору.
На думку представника у слідчого судді були відсутні підстави вважати доведеним, що ОСОБА_4 вчиняв протиправні діяння, які у подальшому давали можливість заволодіти криптовалютою та анкетними даними потерпілих.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 клопотання підтримав. Вважає, що кримінальне провадження № 12024100000002621 від 12.12.2020 безпідставно використовується органом досудового розслідування для створення штучних підстав для вилучення майна його довірителя та це відбувається за процесуального керівництва прокурора. На його думку у прокурора, органу досудового розслідування все ж таки було достатньо часу для виявлення та дослідження інформації, яка міститься у носіях інформації, які вилучені у його довірителя.
Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні також просив скасувати арешт та повернути майно. Вважає, що підстави для його переслідування, зокрема і шляхом проведення обшуків, вилучення майна та його безпідставного утримання, відсутні. Не розуміє у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють та чим це доводиться.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання. Вказав, що доводи, про які повідомив представник. вже були предметом розгляду під час вирішення питання про накладання арешту та слідчий суддя надав їм відповідну оцінку. Підстави для арешту не відпали. Наразі майно передано до експертної установи для здійснення доступу до інформації, яка може міститися у носіях та яка може доводити причетність ОСОБА_4 до злочинної діяльності. Просив у клопотанні відмовити. Пояснень з приводу обставин кримінального правопорушення, які розслідуються у даному провадженні, причетність до них ОСОБА_4 під час розгляду клопотання не надав, з підстав того, що на даній стадії це може перешкодити проведенню досудового розслідування.
Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього документи, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Надаючи оцінку законності, обґрунтованості застосування такого запобіжного заходу як арешт майна, слідчий суддя виходить з наступного.
Так, підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Главою 2 КПК України встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9), недоторканність права власності (ст. 16).
Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно із п.7), ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, регламентовані ч.3 ст. 132 КПК України. Так, застосування таких заходів відбувається на підставі ухвали слідчого судді, суду у разі, якщо орган досудового розслідування, який ініціює дане питання, доведе: 1) що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Порядок арешту майна, його скасування у кримінальному проваджені регламентовані ст. 170-174 КПК України.
Згідно із ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, всування, знищення, перетворення, відчуження.
При цьому, у відповідності до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволені клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 частини1 статті 170 КПК України.
Також ч. 2 ст. 173 КПК України визначає, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1.ч.2 ст. 170 КПК України; 3)наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч.2 ст. 170 КПК України; 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст. 170 КУПК України); 4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4. ч.2 ст. 170 КПК України); 5)розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд в ухвалі повинен зазначити серед іншого про підстави застосування арешту майна.
Так, задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя виходив з того під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024100000002621, відомості про яке внесені до ЄРДР 12.12.2020 за ч.2 ст. 361 КК України, були встановлені обставини, які давали підстави для проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 з метою відшукання та вилучення інформації, щодо діяльності злочинного угрупування, учасники якого у період 2013-2018 заволодівали грошовими коштами фізичних осіб, шляхом незаконного втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем, викрадення персональних даних таких осіб, зокрема даними їх платіжних карток. Зокрема орган досудового розслідування станом на грудень 2025 мав відомості, які давали підстави вважати, що ОСОБА_6 , використовуючи нікнейм «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_4/ на форумі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розміщував відповідні оголошення з пропозиціями придбати віртуальні карти передплат для платіжної системи Mastercard®, та у подальшому незаконно отримував особисті данні фізичних осіб, які виявляли намір такі карти придбати. Такі відомості використовувалися у злочинній діяльності.
Слідчим суддею був наданий дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Така слідча дія повинна була бути проведена з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлення осіб причетних до його вчинення, відшукання речей, документів, які мають доказове значення, а саме електронних та паперових носіїв інформації, об'єктів електронного збереження інформації на яких може міститися переписка ОСОБА_4 з іншими учасниками злочинного угрупування, а також з іншими особами з приводу купівлі-продажу віртуальних банківських карт на даркнет-форумах хакерського спрямування, пристроїв та приладів, які забезпечують SIP, IP-телефонію та VoIP, пристроїв та приладів з інстальованими програмними продуктами (платформами), які забезпечують доступ до локальної мережі, всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, ключів доступу до систем Інтернет-банкінгу, пристрої та прилади та засоби доступу до рахунків, на які надходять електронні грошові кошти (холодні криптогаманці).
За наслідками обшуку було виявлено та вилучено: системний блок, блокноти, флешносії, карти пам'яті, карткоутримувачі, мобільні телефони та пристрій «Ledger».
Прокурор вважав, що вилучене майно містить відомості, які можуть мати доказове значення та просив обмежити власника у доступі до вказаного майна, шляхом накладання арешту на нього з забороною користування ним.
Застосовуючи такий захід забезпечення провадження як арешт майна, слідчий суддя вважав доведеним, що на час проведення обшуку та вилучення майна орган досудового розслідування має підстави вважати (припускати), що ОСОБА_4 міг бути причетним до незаконного втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем тощо.
Слідчий суддя вважав доведеним, що вилученні в ході обшуку електронні носії інформації, є такими, що відповідають критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити відомості про обставини заволодіння грошовими коштами фізичних осіб громадян США, країн Європейського Союзу та громадян України шляхом незаконного втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем, викрадення персональних даних таких осіб, а також шляхом заволодіння даними їх платіжних карт.
Також слідчий суддя виходив з того. що власником/володільцем зазначеного майна є ОСОБА_6 , причетність якого до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень перевіряється під час досудового розслідування, то не накладання арешту може призвести до його знищення, приховування, спотворення тощо.
Між тим, арешт фактично накладався за умови того, що відповідна інформація, відомості будуть виявлені у вилучених електронних та паперових носіях інформації, об'єктах електронного збереження й така інформація буде мати доказове значення.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.
Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися на підставі закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини в контексті вищевказаних положень: володіння майном повинно бути законним, вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля; будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Між тим, станом на день розгляду клопотання про скасування арешту, прокурор не довів, що ОСОБА_4 може бути причетним до діяльності злочинного угрупування, яке у період 2013-2018 років заволодівало грошовими коштами фізичних осіб громадян США, країн Європейського Союзу та громадян України шляхом незаконного втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем, викрадення персональних даних таких осіб, а також шляхом заволодіння даними їх платіжних карток, що розслідується у даному провадженні.
Також не надав доказів у доведення того, що ОСОБА_4 використовуючи нікнейм «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_4/ на форумі хакерського спрямування « ОСОБА_7 », який є відзеркаленням мережі TOR «даркнет», розміщував оголошення, у яких пропонував придбати віртуальні карти передплат для платіжної системи Mastercard®, що ніби випускаються банком The Bancorp Bank, шляхом внесення плати та передання йому особистих даних, які у подальшому давали можливість заволодіти криптовалютою та анкетними даними потерпілих.
Крім того, прокурором не наведено обставин можливої причетності ОСОБА_4 до протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_8 та громадян РФ ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яких у даному кримінальному провадженні було видано до США.
Враховуючи тривалість досудового розслідування, ненадання прокурором на момент розгляду даного клопотання даних про те, яка інформація виявлена на вилучених під час обшуку електронних та перових носіях інформації, об'єктах електронного збереження інформації, та чи має вона доказове значення у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про скасування запобіжного заходу у вигляді накладення арешту на майно, яке вилучене у ОСОБА_4 , вважаючи, що у подальшому застосуванні такого заходу відпала потреба, та подальше перебування його під арештом не відповідає завданням, визначеним ч. 3 ст. 132 КПК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України до завдань кримінального провадження з-поміж іншого віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Вказані вище обставини у сукупності дають підстави для скасування арешту.
постановив:
Клопотання представника ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати арешт, накладений у кримінальному провадженні № 62020100000002621 від 23.12.2020 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києві від 24.12.2025 (справа №752/29494/25, провадження № 1-кс/752/10680/25) з майна, яке вилучено під час обшуку, проведеного за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: системного блоку «Mac mini», serial: Y4L9LL6J16; двох блокнотів, в яких містяться чорнові записи; аркуша А4, на якому містяться чорнові записи; флешносіїв - «SanDisk» «Cruzer Blade 64 GB», Micro SD 256 GB «Samsung», Micro SD 32 GB «Raspberry Pi», «Kingston» «Ironkey keypad 200» 8 GB, «Kingston» «Ironkey D500 S» 32 GB, Micro SD «Sandisk» 128 GB; карткоутримувачів «Vodafone» та «Київстар»; мобільних телефонів: «Iphone» чорного кольору, «Iphone 17 Air» білого кольору, «Iphone» IMEI: НОМЕР_1 ; пристрою «Ledger» «Nano X» сірого кольору.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1